9 клас українська література 2021-2022
Підсумковий урок
ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЕРЕДИНИ XIX ст.
Добрий день, цього навчального року ви осилили надзвичайно складний і великий пласт української літератури й переконалися, що йдеться про одну з найдавніших літератур світу. Фольклор, безцінні літописи Київської Русі, «Слово о полку Ігоревім...», козацькі літописи, література українського Бароко й Ренесансу - все це вагомі докази високої культури на теренах України. Нічого дивного в тому немає, що за наказом російських царів Івана Грозного, Петра І та Катерини II спеціально надіслані агенти або й створені для таких злочинів комісії вивозили з України, щоб привласнити, власне, приписати Російській імперії, найкращі старовинні рукописні твори. Таким чином за межами України опинилася безцінна пам’ятка українського Середньовіччя - «Слово о полку Ігоревім...». А скільки шедеврів було зумисно знищено, бо вони суперечили ідеології Російської імперії! Дивом уціліли козацькі літописи, але в деяких із них (наприклад, «Історії русів») з метою збереження життя творця так утаїли ім’я автора, що й досі він остаточно не встановлений.
Часи Ренесансу й Бароко ознаменувалися в давній Україні великим культурним зрушенням, нечуваним прогресом. Архітектура козацького бароко, дивовижні храми Йогана Пінзеля, великі українці Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський, Дмитро Туптало і несть їм числа, проте їх поіменно пам’ятає цивілізований світ і має за честь причисляти до когорти власних світочів, - це закономірні наслідки високого рівня освіти в Україні, коли Острозька, а особливо Києво-Могилянська академія, давали кращі знання, ніж найдавніші університети Європи.
Поява на українських теренах мандрівного мудреця Григорія Сковороди, його вірші, які випереджували свою добу, адже були написані за законами силабо-тонічної системи віршування й порушували питання людської гідності й честі, його передові філософські ідеї і чудові прозові байки розбудили найкращих представників українського народу того часу й спонукали добитися відкриття Харківського університету.
Бурлескно-травестійною і нібито пародійною «Енеїдою» І. Котляревський воскресив козацький дух українців у часи «гравця в солдатики», ненависника всього українського - Миколи І й став зачинателем нової української літератури. Селяни Г. Квітки-Основ'яненка задали відповідний тон українській літературі майже на ціле століття: високоморальні хлібороби, вони свято сповідують народну мораль, намагаються дати освіту дітям, беруть участь у визвольних змаганнях, що показали Тарас Шевченко у всій своїй творчості та Марко Вовчок у повісті «Маруся» й незавершеному романі «Гайдамаки».
Творчість Кобзаря - це мистецтво генія, провидця, пророка, людини, яка випереджувала свій час щонайменше на півтора століття, а духом і творчими напрацюваннями своєрідно «підтягнула» націю в її найкращих устремліннях, мріях і державотворчій діяльності більше ніж на ціле століття.
«Тарас Бульба» Миколи Гоголя, «Чорна рада» Пантелеймона Куліша - це панорамні художні полотна про славну козацьку минувшину, які донесли до читачів справжню, не сфальсифіковану й не покалічену імперськими мудрагелями історію України.
Започаткована Тарасом Шевченком і Пантелеймоном Кулішем ідея національної самоідентифікації дала рясні плоди, спричинилася до появи літературних образів, які для українців, що читали ці твори, завжди ставали взірцями для наслідування.
Те, що література періоду, який ви студіювали у дев’ятому класі, надзвичайно цікава, засвідчують усе нові й нові високохудожні фільми, ілюстрації відомих художників, музичні твори українських та зарубіжних композиторів за найкращими українськими творами XIX ст.
Діалог із текстом
- 1. Створіть «малі» групи (3-5 учасників) і проявіть виважену позицію в оцінці твору (на ваш вибір), який було рекомендовано чинною програмою з української літератури для аналізу в цьому навчальному році й герої якого вам найбільше заімпонували.
- 2. Об'єднайтеся в пари і підготуйте короткий виступ про літературного персонажа, який вам найбільше сподобався своїм характером або вчинками.
- 3. Заповніть таблицю, використовуючи набуті знання про кілька ваших найулюбленіших творів, які ви студіювали в дев'ятому класі.
Назва літературного твору, автор | Жанр, історія написання, місце у творчості письменника і літературному процесі в цілому | Ваша особиста оцінка літературного твору (3-5 речень) |
Назва фільму, режисер, країна, де він вийшов у прокат, рік створення фільму; назва картини (музичного твору) | На основі якого художнього твору української літератури відзнята ця кінокартина, жанр фільму, актори (намальована картина; створена опера чи оперета) | Ваша думка про фільм, картину художника чи музичний твір (3-5 речень) |
Інтимна тональність попередніх творів продовжиться у наступних циклах поета «Чорноморця», «Сагайдак».
Добрий день, діти!
Виконайте контрольний тест за посиланням:
vseosvita.ua/go введіть код: vil905
або
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/vil905
19.05.2022-9-Б клас 20.05.2022 - 9-А клас
Тема. Марко Вовчок. Продовження теми народного життя в повісті
“Інститутка”. Антилюдяна суть кріпосництва та солдатчини
Добрий день, діти! На сьогоднішньому уроці ми продовжимо вивчати творчість
Марка Вовчка, але на прикладі повісті “Інститутка”. Наші завдання:
-
ознайомитися з літературними термінами,
такими як “реалізм” та “літературний характер”;
- дослідити тему народного життя в повісті,
- проаналізувати антилюдяну суть кріпосництва та солдаччини.
- Перегляньте відеоурок з теми:
Реалізм - літературний напрям, який
характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі
типізації життєвих явищ.
Літературних
характер - це образ людини, відтворений в художній формі. Літературному
характеру властиві загальні риси, які об'єднують його з іншими персонажами, та
індивідуальні особливості поведінки, котрі роблять його самобутнім, неподібним
до інших. Такі загальні риси літературного характеру називають типовими.
Порівняльна характеристика побуту та
звичаїв кріпаків і панів
(Заповнення таблиці)
|
|
Пани |
Селяни |
|
Одяг |
Пишне вбрання |
Звичайний селянський одяг |
|
Їжа |
Коли хочуть і що хочуть |
Питати дозволу пообідати |
|
Дозвілля |
Приїзд гостей, прогулянки |
Прогулянка лише тоді, коли пани
посилають щось розвідати. Весь час мають бути готові, що пани можуть
покликати. |
|
Освіта |
Мають право на освіту |
Не мають права на освіту |
|
Одруження |
Обирають собі самі пару |
Якщо вільна виходить заміж за
кріпака, о стає кріпачкою. Кріпаки питають дозволу на одруження у панів.
Жінка йде за чоловіком, якщо його віддають в рекрути. |
|
Хвороба |
Мають право відпочивати чи
лікуватися |
Все з дозволу панів |
|
Народження
дитини |
З’їжджаються гості на хрестини,
пишне застілля. |
Повинні працювати, навіть коли
дитина хвора чи померла |
|
Право
на щастя |
Засмучену пані потрібно
розвеселити |
Ніхто не зважає на особисті
переживання селян, можна бити та жорстоко поводитися |
Опрацювання термінів “кріпацтво” та
“солдатчина
Кріпацтво - правова система, яка
встановлювала залежність селянина від пана. Кріпаки були прикріплені до землі,
яка належала пану, і який мав право на працю та все майно селян. Кріпацтво -
один із видів рабовласності.
Солдатчина - військова служба, на яку віддавали
молодих юнаків та чоловіків.
Рекрутська повинність - комплектування війська в
Російській імперії.
Аналіз кріпосного та солдатського
права на прикладі тексту повісті “Інститутка” (Складання плану кріпосної
безправності героїв твору)
1. Сумна
і буденна служба в старої пані
2. Устину
приставили служницею до панночки.
3. Жорстоке
ставлення панночки до дівчини.
4. Переїзд
Устини на новий хутір слідом за панами.
5. Заборона
панночкою обідати
6. Хвороба
Катриної з Назаром дитини та примусова робота у панів
7. Смерть
немовляти і жорстоке ставлення панночки
8. Дозвіл
на одруження Устини та Прокопа
9. Гнів
панночки за яблука
10. Прокопа
віддають в рекрути
11. Примусова
служба Прокопа та наймитування Устини.
Аналіз образів (Про кого йдеться?)
1) У всьому бачить радість, хоч іноді
хочеться плакати. Навіть коли бють, то трохи поплаче, а коли подумає, то трохи
розвеселиться. Батьків не знала, сирота, росла у чужих людей, які не питали про
її потреби. Після десяти років віддали на службу до старої пані. (Устина)
2) Працьовита молодичка, була вільною,
але вийшла за кріпака та переймалася долею своєї дитини.Коли немовля захворіло,
знавесніла на панів та утопилася. (Катря)
3) Спокійна, завжди врівноважена, стара
жінка, яка знала лад у справах на хуторі, добра до Устини та інших селян. (Стара служниця)
4) Молодий парубок, задуманий,
переймається долею кріпаків, кохає Устину. (Прокіп)
5) Молодий чоловік, любить жартувати,
не показує свого болю, який відбився сивим волоссям на скронях. (Назар)
6) Жорстока, корислива, дуже вродлива. (Панночка)
7) Вродливий, спокійний, завжди
старався по-доброму, по-людськи виходити із ситуації. (Полковий лікар)
Домашнє завдання: виконати тест за посиланням:
vseosvita.ua/go введіть код: jax310
або
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/jax310
Тетяна
Андріївна запрошує учнів 9-Б класу на
заплановану конференцію: Zoom.
Час : 18 травня 2022 13:00
Підключитися
до конференції Zoom
https://us05web.zoom.us/j/89299080489?pwd=Q3pRdndaSFV1Q0lOTUhsdWl4VVIvdz09
Ідентифікатор конференції: : 892 9908 0489
Код
доступу: 442
Тетяна Андріївна запрошує учнів 9-А класу на заплановану конференцію: Zoom.
Час :17 травня 2022 13:00
Підключитися
до конференції Zoom
https://us05web.zoom.us/j/85020819317?pwd=VElkSmMyemo1cVpTNHFiRmZZK1ByUT09
Ідентифікатор конференції: 850 2081 9317
Код
доступу: 608
Шевченко називав
її своєї «єдиною
донею», вона ж
присвятила йому один із кращих своїх творів… Марко Вовчок… Жінка,
що
ховалася за чоловічим ім’ям. Красуня, за якою страждали видатні, відомі й не
дуже чоловіки в Росії та за кордоном. Росіянка за національністю,
що стала,
без перебільшення, українською народною письменницею.
Високоосвічена людина, яка знала багато мов, була перекладачкою. Не кожна
література
у світі може похвалитися таким талантом, та ще й жіночим.
Ось
із цією цікавою, унікальною у своєму роді особистістю мий познайомимося на
сьогоднішньому уроці.
Справжнє ім’я
та прізвище Марко
Вовчок — Марія
Олександрівна Вілінська
vseosvita.ua/go введіть код: xpd798
або
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/xpd798
Тетяна
Андріївна запрошує учнів 9-А,9-Б класу на
заплановану конференцію: Zoom.
Час :12 травня 2022 11:00
Підключитися
до конференції Zoom
https://us05web.zoom.us/j/88536493770?pwd=T01XcEpJcDlvQWc2R1dHWk5aMUNEQT09
Ідентифікатор конференції: 885 3649 3770
Код
доступу: 902
Тема.
Порівняльна характеристика Якима Сомка та Іванця Брюховецького та інших героїв роману (2 год.)
Добрий день! Сьогодні на уроці ми
проаналізуємо образи претендентів на гетьманську булаву, визначимо історичну та
художню правду у творі. З'ясуємо яким же ж повинен бути справжній патріот,
державний діяч України.
Перегляньте навчальне відео:
Переходячи до історичних образів Якима
Сомка та Івана Брюховецького, слід розуміти, що саме ці люди у свій час
вирішували питання підлеглості чи незалежності України, проблему національного
відродження чи національного занепаду.
Час був дуже тяжкий. Яким Сомко прагнув
зробити перепис, щоб утихомирити людей і визначити кожному місце в суспільстві:
козаки мали захищати свій рідний край, селяни - орати і сіяти, науковці рухати
науку і прогрес.
Брюховецький кинув же безглузду утопічну
ідею рівності, яку й не думав впроваджувати в життя, але яка була унікальною
наживкою для черні, що могла забезпечити йому перемогу на виборах. Звичайно,
переміг користолюбний Брюховецький, але і Яким Сомко був винен у тому, що не
провів належної агітації, не згуртував своїх прибічників.
Після невдалих виборів настала похмура ніч
Великої Руїни, бездержавності, повного закабалення України Польщею та Росією.
- Які ж вони, історичні постаті Яким Сомко
та Іван Брюховецький?
Історичні
відомості про Якима Сомка та Івана Брюховецького.
Сомко Яким Семенович
(наказний гетьман України-Руси 1660-1663) – прилуцький полковник, брат першої
жінки Б.Хмельницького. Очолював козацьке військо в битвах проти Кримського
ханства та Московії. Після Чорної Ради під Ніжином, де гетьманську булаву
перебрав І.Брюховецький, за наказом
останнього був страчений разом зі своїми прибічниками (18.09.1663).
Брюховецький Іван Мартинович
(лівобережний гетьман 1663-1668) – ставленик Московії, проголошений гетьманом
на Ніжинській Чорній Раді 17-18 червня 1663 року. На Чорній Раді за гетьманську
булаву Лівобережної України боролися два свояки Б.Хмельницького – наказний
гетьман Яким Сомко (брат першої жінки Хмельницького) і ніжинський полковник
Василь Никифорович Золотаренко, він же Нечипоренко та Васюта Ніжинський (брат
останньої жінки Хмельницького); Васюта очолював ніжинський піхотний полк,
штурмував Смоленськ в часи, коли його брат Іван Золотаренко був наказним
гетьманом Білоруської воєнної компанії.
Незважаючи на колишні заслуги та родинні зв'язки, обидва родичі
Хмельницького зазнали невдачі на Ніжинській раді, а гетьманську булаву отримав
колишній слуга Б.Хмельницького – Іван Брюховецький, заручившись підтримкою
Московію. Коли 17 червня на раді почалися сутички між прибічниками претендентів
на гетьманську булаву, то наступного дня представник московського уряду
окольничий князь Д.Великогагін, запросивши Золотаренка й Сомка до свого намету,
наказав їх арештувати, а за тим проголосив Брюховецького гетьманом. Стольний
князь Н.Гагарін, прибувши з Московії у Ніжин, вручив Брюховецькому прапор,
булаву і два сорока соболів. Після перемоги Брюховецький віддав козакам (за
надану підтримку) на грабунок Ніжин і околиці на три дні, а ув'язнених ворогів
позбувся, засудивши до страти. 18 вересня 1663р. в м.Борзні на ринковій площі
були страчені Я. Сомко, В. Золотаренко, чернігівський полковник О.Силич,
лубенський – С.Шамрицький, переяславський – А.Щуровський, ніжинський осавул
П.Кільдей, секретарі Сомка – К.Ширяй і А.Семенов.
Іван Брюховецький (родом з Полтавщини) вперше згадується в реєстрі
Чигиринської сотні. З 1648р. при дворі гетьмана Б.Хмельницького на посаді
джури; займався вихованням Юрія, виконував дипломатичні доручення. У 1659 році,
під час виборів гетьмана, поїхав на Запорозьку Січ, забезпечуючи підтримку Юрію
Хмельницькому, і там залишився. Завдяки своїй хитрості увійшов у довір'я до
козацтва, виставляючи себе оборонцем козацької сіроми і виступаючи за обмеження
старшинських землеволодінь. Восени 1659 року був підтриманий рядовими козаками
і обраний кошовим отаманом. Але насправді це був авантюрист і демагог, як писав
козацький літописець С.Величко, – «один з тих, що для срібла й злота не тільки
дав би виколоти собі око, але й брата й батька свого не пощадив би, не те що
вболівати за Україною».
Як вірнопідданий московського царату, Брюховецький підписав так звані
«Московські статті» (1665), які значно обмежили права України-Руси, зокрема
вибори гетьмана мали відбуватися лише при царському делегаті. За часи його
антинародного гетьманства був підписаний між Польщею і Московією фатальний
Андрусівський договір 30 січня 1667 року в селі Андрусівка поблизу Смоленська,
за яким Україна-Русь була розділена навпіл по Дніпру. Як ворог і зрадник
українського народу, Іван Брюховецький був страчений козаками у 1668 році під
час походу Петра Дорошенка на Лівобережжя.
Робота з таблицею.
Відмінне і спільне між історичною особою та
літературним героєм.
Яким Сомко
|
Спільне |
Відмінне |
|
1. Виражав погляди козацької старшини. |
1. Вік герою: під час Ніжинської ради, за
історичними джерелами, Сомко був літньої людиною, а в романі він дуже
молодий, ще й не одружений. |
|
2. Зневажливо ставився до черні, хотів
навічно закріпити стати без права переходу з одного в інший. |
2. Погляди стосовно зовнішньої політики: за
історичними даними, Сомко був прихильником союзу з Росією, а в "Чорній
раді" він поміркована людина, прагне автономії України. |
|
3. І в літописах, і в романі однаково подано
Ніжинську раду і збройний конфлікт під час виборів гетьмана. |
3. Моральне обличчя: історія свідчить, що
був далеко не безгрішний у політиці, в романі Сомко кришталево чесна й
порядна людина. |
|
4. Історичні факти свідчать, що Яким Сомко
був скараний на горло за велінням І.Брюховецького, про це згадується і в
романі. |
4. Стосунки із Золотаренком: за історичними
даними, Золотаренко не зрікався булави на користь Сомка, а навпаки. |
Цитатна
характеристика.
·
"… розумом і славою
взяв над усіма…"
·
"Щирий і незлобивий
був лицар…"
·
"Він тоді голосом
чистим і поважним, мов у золоту трубу протрубив"
Бесіда
за питаннями.
Ø Як
ставиться Сомко до панської Польщі, запорозького демократизму, міської голоти,
старшини та своїх супротивників. («Нехай і міщанин, і посполитий, і козак
стоїть за своє право; тоді буде на Вкраїні і правда, і сила» тощо.)
Ø Яка
найзаповітніша мрія Сомка? («Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва
береги Дніпрові приклонилися під одну була¬ву! Я одже скоро одбуду царських
бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів
до самої Случі, держачись за руки з Москвою, і громитимемо усякого, хто
покуситься ступити на руську землю».)
Ø На
що спрямовані слова й діла Сомка? (На відродження й об’єднання України,
досягнення її стабільності й могутності. Саме гетьман Сомко найповніше виражає
державницькі погляди Пантелеймона Куліша, його сподіванню на козацьку старшину,
яка може, услід за Хмельницьким. забезпечити порядок і добробут, мир і злагоду
у країні.)
Ø Що
свідчить про чесність і порядність Я. Сомка у ставленні до своїх суперників? Як
гетьман реагував на прагнення окремих козаків щодо проведення чорної ради?
(«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада
устоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну
в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхність»)
Ø Яким
чином Я. Сомко прагне протистояти ворогам? («…скоро одбуду царських бояр, хочу
йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої
Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто покуситься
ступити на руськую землю!»)
Ø Яким
Сомко зневажливо ставився до запорожців. Чим же його захоплював Кирило Тур?
(героїзмом, відданістю, мудрістю).
Ø Після
двобою Кирила Тура із Петром, Сомко сказав : "Молода, батьку, знайшлась би
й друга, а Кирила Тура другого не буде". Чи образив він цими словами
почуття Лесі ? (Сомко дотримувався козацької моралі, за якою бойовий побратим
завжди ставився вище, ніж кохана дівчина чи жінка).
Ø Чому
Яким Сомко не погодився на пропозицію Кирила Тура рятуватися втечею? (не хоче
міняти своє життя на смерть друга, не бажає міжусобиць).
Ø Чи
осудили б ви Сомка, якби він з допомогою Тура утік?
Складання
інформаційного грона.
Яким Сомко
Портрет:
- красивий, високий;
- міцний, кремезний;
- кругловидий;
- русявий;
- голова в кучерях, як у золотому вінку;
- очі ясні, веселі як зорі;
- ходить, говорить по-гетьманськи ,у
дорогому вбранні.
Риси характеру і вдачі:
- цінує в людині високі моральні ідеали;
- дотримувався козацької моралі;
- мудрий політичний державний діяч;
- героїчна смерть.
В образі Якима Сомка автор утілив власний ідеал гетьмана - освіченого,
розумного, талановитого діяча, здатного об’єднати всі землі України в
самостійну державу шляхом відновлення ії давньої слави.
Іван Брюховецький
-
Яким змальовує автор Івана Брюховецького?
Бесіда за питаннями.
Ø В
якому одязі ходить Брюховецький до виборів і після виборів?
Ø Брюховецький
погоджується, що Кирила треба карати за викрадену дівчину й битву з козаком
киями. Чому він пізніше не дозволяє карати розпусного козака за чужу жінку? (він
боявся сміливого, мужнього, чесного Тура, для якого військова справа перш за
все і потурав таким, як і сам, морально
звироднілим особам).
Ø За
що і як старі січовики на чолі з батьком Пугачем прокляли Івана Брюховецького?
( Зрадив козацьким законам, моралі).
Ø Чому
Брюховецький сам не наважується вбити Якима у тюрмі? Чи буде людина чесна,
мужня наймати вбивцю для усунення свого опонента? Якби вони зустрілись на полі
бою, то хто б переміг?
Ø Як
ставиться до Брюховецького автор? Аргументуйте відповідь.
Портрет:
- середнього віку;
- середнього росту;
- постать і врода зовсім не гетьманська;
- так наче чоловік простенький, тихенький
( не ватажок);
- очі якісь чудні;
- читає із-під тишка (злодій…пройдисвіт,
гадюка) .
Риси характеру
і вдачі:
-
позирав гордо…узявшись у боки;
- "Брюховецький суне";
- потакає розпусникам;
- зрадив козацьким законам, моралі;
- підступність;
- слабкодухість;
- "собаці собача смерть".
Отже,
якщо образ Сомка автор змальовує в прикрашеному, романтичному вигляді, прагнучи
показати людину державного розуму, державних інтересів, то Брюховецького він
характеризує як підступну зрадливу і амбіційну натуру.
Домашнє
завдання.
Скласти і написати інтерв’ю з героями-опонентами: Якимом Сомком
та Іваном Брюховецьким.
Виконати на оцінку тестові завдання:
Тема. Образи, проблематика, сюжет роману «Чорна рада». Його символи
Перегляньте відео :
Проблема державотворення.
Проблема еліти –
гетьманської влади.
Проблема історії як
утілення національного менталітету.
Проблема
справедливого розподілу соціальних благ і прав суспільних верств.
Проблема хутірської
України, родинного життя.
Проблема
духовно-морального вдосконалення людини.
Проблема митця.
Опрацюйте таблицю
Сюжетні лінії
роману «Чорна рада»
Сюжетні
лінії роману «Чорна рада»
|
Суспільно-політична лінія сюжету (історична) |
Квест |
Любовна лінія сюжету (пригодницька) |
|
Ліричний вступ. Розповідь про полковника-попа Шрама та визвольну боротьбу в Україні з часів
Хмельницького. |
Інтрига. Початок подорожі. Визначення мети, завдань героїв. |
Експозиція. Приїзд Петра з батьком на хутір до Череваня. |
|
Експозиція. Приїзд полковника Шрама з сином на хутір Череваня.*
Історія Василя Невольника. Розмова з Божим чоловіком.* |
Спільна дорога друзів (чи є Шрам і Черевань
однодумцями?) до Києва, сварка з міщанами*(які стосунки між
кармазинниками й біднотою?). Прогноз конфлікту. Натяк на потребу зібрати «Чорну раду». |
Зав’язка. Знайомство Петра з Лесею та Череванихою |
|
Зав’язка. Зустріч і розмова в Києві з Якимом Сомком.* |
Ілюзія реалізації
Шрамової мети. Випробування для Петра. Зустріч із запорожцями як стихійною ворожою (!) опозицією (визначте
авторське ставлення до низового козацтва). |
Розвиток дії. Поїздка до Києва. Розмова Петра з матір’ю Лесі. Зустріч
Лесі з Сомком. Кирило Тур* викрадає дівчину. |
|
Розвиток дії. Повідомлення про зраду трьох Сомкових полків. Бунт
косарів на хуторі Гвинтовки. Розмова з Пугачем,* в таборі в Сомка. Зрада
писаря Вуяхевича. |
Суспільно-політичні інтриги. Закручується конфлікт. Визначаються позиції Сомка як
гетьмана. Ініціація Петра. Випробування героя двобоєм. |
Кульмінація. Петро наздоганяє викрадача Кирила Тура (які літературні
паралелі з прізвищем можна провести), б’ється з ним й отримує тяжке
поранення |
|
Кульмінація. Чорна рада в Ніжині. Політична платформа І. Брюховецького.* Позиція московських представників. Суспільно-політичне розшарування нації. Прихильники
Сомка в меншості. |
Шанс перейти на вищий рівень «гри». Вирішальний вибір: створення або знищення української державності.
Реалізація чи втрата Шрамової мети. Ймовірність здійснення мети Петра. |
Розвиток дії. Леся з матір’ю доглядають пораненого хлопця. Леся й Петро
закохуються. Гвинтовка сватає Череванівну за Вуяхевича. |
|
Розв’язка. Селянський бунт під час виборів гетьмана. Бенкет Брюховецького з московськими
боярами в Ніжині. Іванець зраджує козацькі традиції. Брюховецький наймає
вбивцю для Сомка. Кирило Тур намагається врятувати Сомка ціною власного життя |
Фатальне вирішення долі української державності. Майже щасливе вирішення конфлікту для Петра |
Розв’язка. Петро повертається у Хмарище. Кирило Тур допомагає Череваням. Знову
зустріч з Божим чоловіком. Одруження Петра й Лесі. |
|
Постпозиція. Облога Паволочі Тетерею. Страта полковника Шрама. Страта Брюховецьким Сомка. Покарання Іванця Дорошенком. |
Трагічне завершення квесту для полковника Шрама. |
Множинність
«філософії життя» героїв роману
|
Герої роману |
Життєві принципи |
Групування відносно
конфлікту (виходячи з
світоглядної позиції головного героя – полковника Шрама). |
|
Полковник Шрам і
Яким Сомко |
Автономна феодальна
республіка |
Однодумці,
поборники соборності й державності України |
|
Черевань |
Спокійне
хуторянське життя в достатку |
Політично інертний,
байдужий. |
|
Кирило Тур |
Іронічне ставлення
до всього існуючого, життя законами серця |
Політично
інертний, має особистісні пріоритети. Суперник Петра Шраменка. |
|
Петро й Леся |
Родинне щастя,
гармонія почуттів |
Втілення
авторського ідеалу майбутнього. |
|
Іван Брюховецький |
Першість власних
інтересів, байдужість до долі України |
Ворог української
державності, лицемірний брехун. |
|
Запорожець Пугач |
Демократична
козацька республіка |
Представник
втрачених козацьких демократичних традицій, один із багатьох, обманутих
Іванцем. |
|
Божий чоловік |
Народна пам'ять,
моральна чистота, духовне самовдосконалення |
Духовний однодумець
полковника- священика Шрама. Виразник Божої мудрості. |
І. Україна – централізована держава з міцною й заможною старшиною, яка уособлює сильну виконавську владу, де слово гетьмана – закон, веління старшини обов’язкове, народ не має змоги прямо й безпосередньо впливати на дії влади.
ІІ. Україна –
демократична республіка, де гетьмана можна й переобирати, де старшина не матиме
особливих привілеїв, а народ (чернь) зможе повсякчас коригувати дії владних
структур.
Яка провідна ідея
«Чорної ради»? Хто з героїв її висловлює?
Яке символічне
значення дороги в романі?
Дорога – це символ
шляху України в майбутнє, ідучи яким кожен герой має пам’ятати ідею моральної
чистоти й очищати душу від гріха та всякої скверни, бо тільки чисті душею
можуть творити великі справи.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготуйте
таблицю порівняльної характеристики Якима Сомка та Івана Брюховецького за
такими пунктами
1 Патріотизм, ставлення до української державності.
2 Здатність
на героїчні вчинки, на жертовність.
3 Соціальний
статус.
4 Духовність,
моральні якості.
5 Життєвий
досвід.
6 Світоглядні
пріоритети (тип особистості).
Виконати тестові завдання на оцінку за поиланням:https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeCvCWg1fR5RZYaOpYctS_ojkOx6AH7Zcn2J0SBzfo6mg-GSA/viewform?usp=sf_link
Тетяна
Андріївна запрошує учнів 9-Б класу на
заплановану конференцію: Zoom.
Час : 4 травня 2022 13:00
Підключитися
до конференції Zoom
https://us05web.zoom.us/j/87054206213?pwd=OU55OXhDY2YvZFlIWmNNZkxVaVN2UT09
Ідентифікатор конференції: 870 5420 6213
Код
доступу: 365
Перегляньте відео:
Виконати завдання за посиланням:
1.https://learningapps.org/5087188
2.https://learningapps.org/watch?v=pfbfehqwj17
3.https://learningapps.org/watch?v=prggwj1oj01
Тетяна Андріївна запрошує учнів 9-А, 9-Б класів на заплановану конференцію: Zoom.
Час:
28 квітня 2022
09:00 AM Хельсинки
Підключитися до конференції
Zoom
https://us05web.zoom.us/j/81189726714?pwd=eGtSVldBTzlsVmd2WW1lalBodCtqZz09
Ідентифікатор конференції: 811 8972 6714
Код доступу: 512
Тема. Пантелеймон Куліш – письменник, перший
український професійний літературний критик, перекладач (Біблія, твори В.
Шекспіра, Й.-В. Гете), автор підручників для школи, першого українського
правопису – «кулішівки»
Добрий день,
дев’ятикласники!
Прочитайте уважно поезію М.
Зерова:
Давно
в труні Тарас і Костомаров,
Грабовський чемний, лагідний Плетньов,
Сивіє розум і холоне кров;
Літа минулі, мов бліда примара.
Та він працює. Феніксом з пожару
Мотронівка народжується знов;
Завзяттям віє від його промов
І в очах відблиск молодого жару.
Він боре тупість і муругу лінь;
В Європі хоче ставити курінь,
Над творами культурників п’яніє.
І днів старечих тягота – легка,
І днів старечих тягота – легка,
І навіть в смертних муках агонії
В повітрі пише ще його рука.
Пантелеймона Куліш (1819–1897) – український письменник,
фольклорист, етнографа, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Саме Куліш,
один з вагомих українських інтелектуалів ХІХ ст., був творцем українського
алфавіту, серед перших перекладачів Біблії українською мовою, автор першого
українського роману… Перелік заслуг цієї людини можна продовжувати.
ТОП-9 фактів про творчість
цього недооціненного митця, несамовитого Панька Олельковича (як він себе любив називати).
1. 40 томів невиданої творчої спадщини Куліша
За приблизними підрахунками, Кулішів доробок мав би становити близько 40
великих томів. Натомість найповніше видання його поезій було здійснено ще 1908
року. Найвагоміша історична праця Куліша ‒ тритомна «История воссоединения
Руси» – значно перероблена й доведена до семи томів, досі залишається в
рукопису. Як зазначав Євген Маланюк: "В певному сенсі можна
говорити про многозначність, ба навіть загадковість „несамовитого Панька”.
2. Автор модерного сприйняття України
Куліш був перший, хто в концепт «Україна» вкладав модерний зміст і розвивав
його впродовж десятиліть культурницькими, видавничими, літературними проектами.
Його поема «Україна», «Книга о ділах народу українського і славного війська
запорозького» (1843), історико-популярний трактат «Повість про український
народ» (1846), «Чорна рада», де повсякчас наголошено на проблемі української
єдності ‒ ці тексти мали неабиякий вплив на сучасників.
3. Творець ренесансного типу
Портрет
гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша.
Ілюстрація до нездійсненого видання (1846 рік). Під малюнком підпис: «Тим і
сталась по всьому світу страшенная козацькая сила, Що у вас, панове молодці,
була воля й дума єдина. Из народн. песни». Зберігається в Чернігівському
обласному історичному музеї імені Василя Тарновського
4. Автор "Чорної ради" - першого історичного роману в українській
літературі
«Чорна рада» повна назва «Чорна рада. Хроніка 1663 року» – перший
історичний роман українською мовою, вперше виданий повністю Пантелеймоном
Кулішем у 1857 році. Свій роман Куліш писав близько 14 років.
Написаний цей твір був на основі історичних матеріалів. У 1663 році під
Ніжином відбулася так звана чорна рада, учасниками якої були не лише заможні й
впливові козаки, а й козацька голота, різноманітна чернь. Завдяки останній на
ній гетьманом обрали Івана Брюховецького, який роздавав щедрі обіцянки.
Підтримуваний козацькою старшиною Яким Сомко зазнав поразки. Обрання
Брюховецького призвело до дезорганізації суспільного життя на Гетьманщині.
Популістські обіцянки новообраного гетьмана так і не були реалізовані. Від
обрання Брюховецького не виграли ні козаки, ні простолюд, а лише купка
наближених до нього людей. Щоб утримати владу, гетьман пішов на значні поступки
Москві, зробивши помітні кроки в обмеженні прав Української гетьманської
держави. Не даремно козацькі літописці вкрай негативно оцінювали діяльність
Брюховецького. А історики трактують його гетьманство як одну з найтрагічніших
сторінок Руїни.
Перша згадка про твір, ще тільки задум, датована 1843 роком, а вийшов він у
світ 1857 року. Роман «Чорна рада» існує у двох різномовних версіях ‒
українській і російській, тотожних за сюжетом, але відмінних у багатьох деталях
і навіть сценах. Ці тексти є самостіними творами і водночас вільними
авторськими перекладами один одного.
5. Творець українського правопису «кулішівка»
Кулішівка, або Система Куліша — український фонетичний правопис,
застосований Пантелеймоном Кулішем наприкінці 1850-х років. Цей його
правопис появляється вперше в "Записках о Южной Руси" 1856—1857, і в
томі в невеличкій статейці "О малороссійском правописаніи (ст. VІI—ІX)
" Куліш подає його оcнови, заявляючи виразно, що він той правопис
силкувався "упростить, сколько возможно" і "приспособить
его к легчайшому произношенію слов".
Назва "кулішівка" торкалася первісно тільки правопису, який вжив
Куліш уперше 1856 р. Згодом його перенесли на галицький ґрунт українські
журнали 1862 р. ("Вечерниці", "Мета" й нарешті
"Правда").
Куліш вважав, що на місце «безумної одваги» має прийти клопітка культурна
робота, котра, передусім, має виражатися у плеканні рідної мови: "Єдиний
в тебе скарб – прапращурівське слово, Заклав його Боян від кражи й чужоядства".
Письменник у своїх роботах показував, що українська мова є мовою природною,
такою, якою говорять люди. І що вона існувала з давніх часів. Цю мову він
протиставляв штучній книжній мові, яка з’явилася в Україні на базі
старослов’янської. А потім ця мова трансформувалася в штучну мову російську.
6. Автор першого україномовного букваря - "Граматка"
«Граматка» Пантелеймона Куліша – перший
україномовний буквар. Книга була видана в 1857 році. Буквар Куліша відкрив
серію україномовних підручників для початкової освіти, що з'явилися в Східній
Україні в 1857–1862 роках. Обсяг «Граматки» – 149 сторінок. Це була перша
фонетична абетка для української мови.
7. Біблія Пантелеймона Куліша
Крім всього, треба згадати гірку долю невтомної 30-ти річної праці Куліша з
перекладу Біблії з древньогрецької на українську
Титул
видання1869 року «Святе письмо або вся Библия Стаpого и Hового Завіту pусько-укpаінською
мовою пеpеложена» у перекладі Пантелеймона Куліша
Історія створеня першого перекладу українською мовою повного текту Біблії
нагадує детектив. Пантелеймон Куліш почав перекладати Біблію ще на початку
1860-х років. В цьому починанні, незважаючи на ідейні розходження, його
підтримував Тарас Шевченко. Переклав він Новий Завіт дуже швидко. Потім почав
перекладати Старий Завіт, долучивши до перекладу Нечуя-Левицького та Пулюя.
Однак трапилась загадкова пожежа, в якій загинув весь архів, та майже готовий
переклад Старого Завіту. Тож довелось співперекладачам розпочинати переклад
заново і тривала багато років.
Тож перший вже готовий до друку варіант рукопису був викрадений царською
охранкою на варшавсьсому вокзалі, а другий варіант, відновлений і доповнений
впертою багаторічною працею – був спалений разом з будинком невідомо ким
підбуреними несвідомими селянами, і лише третій, створений незадовго до смерті,
побачив світ – але тільки як скорочена Біблія спеціально для дітей і
малограмотного та несвідомого люду.
Завершилась робота над перекладом вже після смерті Куліша. Друком Біблія
Куліша була видана лише на початку ХХ ст. А потім друкувалась в Америці,
Австрії, Великобританії. А в Україні лише в 2000 році. Варто ширше інформувати
українців у цілому світі, що Пантелеймон Куліш - автор не тільки "Чорної
Ради", але й грандіозного за маштабом проекту - "Українська
Біблія".
Електронний варіант Кулішевої Біблії можна переглянути за посиланням: https://royallib.com/…/van_pulyuy_van_nec…/bblya_kulsha.html
8. Перекладач класичних творів Шекспіра Байрона, Шилера
Характерна риса Куліша-поліглота: швидкість, з
якою він оволодівав мовами. Три-чотири місяці у нього пішло на французьку,
місяць-півтора – на італійську, по кілька місяців – на іспанську та англійську.
Постать Куліша-поліглота нерозривно пов’язана з постаттю Куліша-перекладача.
По-перше, знання мої відкривало йому доступ до оригіналів. Він мав західницькі
настанови, і писав про конечну потребу поставити український курінь у Європі.
Пантелеймон Куліш переклав 13 п’єс Шекспіра, твори Байрона, Шилера, Міцкевича.
9. "Я — піонер з сокирою важкою"
«Я не поет і не історик, ні! / Я — піонер з сокирою важкою: / Терен
колючий в рідній стороні / Вирубую трудящою рукою», — так в одному з віршів
характеризує себе Пантелеймон Куліш. Попри полярні оцінки, наприклад, ролі
козацтва в українській історії від захоплення до негації, яка вкорінилася у
ньому в зрілому віці, попри різкі, не раз скандальні розходження з багатьма
людьми, які ще вчора були приятелями, Куліш був напрочуд постійний в одному.
Він усе своє життя працював задля, за його словами, «рятівної для майбутнього
української ідеї».
Куліш пройшов непросту еволюцію у своїй критичності щодо українських
народних мас. Якщо він у ранні роки захоплювався козацтвом як найяскравішим
українським феноменом, то в зрілі роки піддав цей феномен гострій критиці,
вважав, що чимало бід українського народу було пов’язано з нерозумними діяннями
козацтва та їхніх провідників. Про це Куліш, зокрема, відверто сказав у своєму
різкому вірші «До рідного народу»:
Народе без пуття, без чести і поваги, / Без правди в письменах, завітах
предків диких, / Ти, що постав з безумної одваги / Гірких п’яниць, сіпак і
розбишак великих. / Одно воно життя твого міцна основа, / Певніша над усі
потуги і багатства
Вивчаючи творчість П.Куліша, ми причащаємося цілющою водою з криниці духовності. Через десятиліття напучуванням вашому поколінню звучать слова письменника: “Дбаймо про свою будучину, знаймо добре, що ми в себе вдома, серед рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що ніхто нам її не дасть, ніхто не підійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить так, як ми самі”. У цих словах заклик і спонукання до праці.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Прочитати роман «Чорна рада».
Виконати на оцінку тест
За посиланням
vseosvita.ua/go введіть код: gsh623
або
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/gsh623
Тема. Позакласне
читання. Т. Шевченко. «Назар Стодоля»
Добрий день! Діти,у
своїй творчості Т. Шевченко неодноразово звертався до історичного минулого
свого народу, шукав там відповідь на гострі проблеми сучасності. Особливо
митець захоплювався добою козаччини, яка приваблювала його своєю героїкою,
волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець
життя, гідною людини, утверджуючи необхідність боротьби проти
самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність,
калічила особистість. Серед кращих творів на цю тему є драма Тараса Григоровича
«Назар Стодоля».
Перегляньте відеоурок з теми:
Тема:
зображення суспільного життя різних прошарків населення на Україні в XVII ст.:
поет уводить читача у складний світ кичатих, які прагнуть багатства, чинів,
слави навіть ціною щастя рідних дітей, протиставляючи їм світ простих українців
і козаків.
Ідея:
висміювання козацької старшини, уславлення благородства низових козаків, їх
волелюбність і відвагу.
Основна
думка:
а) викриваючи й засуджуючи антигуманний, потворний
характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім'ю слід будувати на
взаємній любові, довірі, духовній близькості людей;
б) у моральних основах народного життя Кобзар бачить
силу, здатну піднести особистість до героїзму.
Жанр:
історична соціально-побутова драма.
Особливості
твору: багатогранність у змалюванні характерів героїв;
відтворення народних звичаїв та обрядів; поєднання народних звичаїв та обрядів;
поєднання ліричного і гумористичного.
Конфлікт
твору — соціальний, який розгортається в побутовому плані
на правдиво відтвореному тлі історичного минулого України після Визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького. Ця доба в історії країни характеризується
загостренням суперечок між козацькою верхівкою, у руках якої була зосереджена
вся повнота політичної, економічної і військової влади, і рядовим козацтвом,
народними масами.
Сюжет,
композиція.
Хома Кичатий — сотник, який вирішив збагатитися за
рахунок того, що він силоміць видасть свою дочку заміж за старого полковника
Молочая. Жених присилає сватів, але цьому перешкоджає Назар, якого любить Галя.
Сотник категорично забороняє дочці зустрічатися із
Стодолею. Назар у розпачі. Гнат, побратим засудженого козака, вирішує допомогти
горю. Друзі умовляють Стеху, ключницю Кичатого, за винагороду допомогти
викрасти Галю з батьківського будинку. Кохані знову разом, вони чекають коней,
щоб виїхати на постійне помешкання у Січ. Незабаром з'являється Кичатий, якому
Стеха (що виявила вигідну для себе дворушність) розповіла про викрадення Галі.
Виникає сутичка між сотником з одного боку і Назаром, Гнатом з іншого. Ситуація
склалася на користь молодих. Хома благословляє їх на одруження.
Експозиція:
рішення Хоми видати дочку заміж за полковника; очікування сватів.
Зав'язка:
одночасне з'явлення у хаті Кичатого сватів і Назара; конфлікт між сотником і
простим козаком.
Розвиток
дії:
опис народних вечорниць напередодні Різдва; рішення Гната допомогти побратиму в
його горі — за допомогою Стехи викрасти кохану в батька.
Кульмінація:
сутичка Хоми з побратимами.
Розв'язка: згода Кичатого на шлюб Назара і Галі.
Домашнє
завдання:
Код
доступу 6396666
Посилання join.naurok.ua
Підготуватися
до контрольної роботи.
Т. Шевченко — Біблія — соціальний
устрій.
В останній період
творчості поета переспіви біблійних
сюжетів посідають значне місце. Йому імпонували ідеали раннього християнства,
яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси й
прагнення.
Увагу автора полонили
ті легенди, псалми, пророцтва, в яких ідеться про боротьбу правди з
неправдою, добра зі злом, про неминуче покарання «нечестивців», настання щасливого життя земних мучеників.
Біблійні образи під
пером поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили
пропаганді визвольних ідей.
Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих.
Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а ще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.
§ Давид
— другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва
Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав
столицю Єрусалим. Давид був духовно багатим, мудрим. Він зібрав людей, що
володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні
пісні-гімни під час Богослужіння.
Книга Псалмів – складова частина Біблії.
§ Свою
назву Псалтир отримав від грецького
слова "псало" , що
означає брязкати на струнах, грати.
§ Псалтир
писали протягом 8-ми століть .Він містить 150 псалмів.
§ Цар
Давид поклав початок цій книзі, склавши найбільшу кількість псалмів (більше
80-ти).
§
Відомості з
теорії літератури. (с.244 підручника)
Псалом-
жанр духовної лірики, релігійна пісня, в якій висловлено
різні релігійні почуття, що виливається молитвою до Бога.
v Попрацюй з таблицею
|
|
|
|
Дитинство ·
Своє знайомство з
біблійними текстами Тарас Шевченко почав у ранньому дитинстві.
·
„Псалтир” (книга Псалмів
із Біблії) у дяківській школі був навчальною книгою: використовувався і як
буквар, і як читанка. Малий Тарас знав багато уривків із цієї книги напам'ять. |
·
Молодість Навчаючись в Академії мистецтв, Тарас опрацьовував
біблійні сюжети й мотиви для ескізів, картин (це входило до обов'язкової
програми навчання). ·
У „Кобзарі”
значна частина творів мають епіграфи, узяті з Біблії. Святе Письмо стає
джерелом, з якого поет черпає мотиви й образи.
|
Т.Г.Шевченко та Біблія
v Т.Шевченко створив власні
«Псалми
Давидові» .У них він просить Бога про заступництво та
особисте спасіння, та ще палкіше благає Господа
захистити знедолений, уярмлений народ.
v Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович
узяв 10 — ті, в яких деякі мотиви,
твердження були співзвучні з його переконаннями.
|
|
|
|
|
Псалми Давида (Біблія) |
«Давидові псалми» Т.Г.Шевченка |
|
|
писані ритмічною прозою |
мають віршову форму |
|
|
Дорогу бо праведних знає
Господь, а дорога безбожних загине |
Псалом 1
|
Тема: розповідь поета про
необхідність праведного життя для людини. Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть.
|
|
Спаси мене, Господи, бо нема
вже побожного серед людських синів. |
Псалом 12 |
Тема: відтворення страждань ліричного героя через неувагу до Господа і
звернення ним по допомогу до Всевишнього.
|
|
Я сказав був : «Ви боги і
сини, ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви , як людина…» |
Псалом 81 |
Тема: розповідь про суд небесного владики над земними. Ідея: засудження
самодержавства, яке пригноблювало і поневолювало простий люд. |
|
Меч обісічний – ув їхніх руках, Щоб їхніх царів пов’язати кайданами, А їхніх вельмож – ланцюгами. |
Псалом 149 |
Тема: оспівування благих намірів Господа, які
спрямовані на встановлення справедливості у суспільстві. Ідея: уславлення дій і прагнень Бога щодо
покарання неправих і допомоги потребуючим.
|
Ісаія — стародавній єврейський
пророк, автор однієї з книг Біблії. Його
пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
|
2 частина Довгоочікуване
звільнення від рабства: а) «незрячі прозрять»;
б)
«німим отверзнуться уста…»;
в) «і
дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;
г) «веселі ріки потечуть, а озера… оживуть». |
|
1 частина Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки. |
|
3 частина Радість трудящих з приводу
отримання ними волі. |
Словникова робота.
-Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю горав Палестині, стала біблійним
символом гордої краси;
-Ліван —
гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійніпророки часто символізували як
славу і велич Іудейськогоцарства;
-Омофор — багатий, золотом вишитий покров.
v Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений
від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильне життя народу,
що керується справедливими Божими законами.
-
Прочитай статтю «Ісаія. Глава 35»(с. 246 – 247 підручника)
та виконай наступні два завдання.
- З якою
промовою звернувся поет до землі, ниви?
-
Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
-
Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
-Кого,
на ваш погляд, поет називає злодіями?
-Що
розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
Дослідники
творчості Шевченка зробили підрахунки: в його поезіях слова Україна та
український вжито 269 разів. Але слова Бог, Божий, Господь,
Господній, Ісус, Христос та Христів - 1281 раз!
Запиши відповіді!
v
Заповни
таблицю, прочитавши поезію «Ісаія. Глава 35».
|
Жанр
|
переспів із Біблії («подражаніє») — один із улюблених
жанрів поета; гімн Волі. |
|
Тема: |
|
|
Ідея: |
|
|
Основна
думка:
|
|
v Склади інформативне ґроно
до образу людей з твору, продовживши речення ( тобто добери з тексту
слова, які їх характеризують).
Люди - «темні, незрячії», … .
Виконати тест за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd8M3Q_rrMhirv5GhryM6H5zcyCB1_qLf-_NA6zAfMjSvRKcg/viewform?usp=sf_link
Тема. Лірика
Т.Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання. «Доля»,
«Росли укупочці, зросли…».
Перегляньте навчальне відео з теми:
Основні мотиви циклу
«В казематі»
Опорний
конспект
·
написано 13 поезій, об’єднаних у цикл «В казематі»
Мотиви:
·
автобіографічні нотки – сум, самотність;
·
бачення свого майбутнього –
роздуми про неминучість смерті;
·
почуття громадянської мужності, стійкості, незалежності, вірності
батьківщині та народові;
·
вболівання над горем знедолених;
·
захоплення красою природи;
різножанровість:
·
романтична балада;
·
елегія;
·
ліричний вірш із фабульною основою;
·
притча.
·
Виразне читання поезії «Доля» із триптиха
Триптих створювався невдовзі після звільнення Шевченка з солдатської неволі як вираз його духовного самоусвідомлення після пережитих тяжких випробувань. Традиційні поетичні персоніфікації Долі, Музи, Слави й стали тут образною основою для підсумкових і водночас програмних роздумів ліричного героя-поета.
·
Ідейно-художній аналіз поезії
“Доля” — перший вірш ліричного триптиха
Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”. Вірш медитативного характеру, витриманий у
формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.
В
об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі
монолог ліричного героя.
“Доля” — один із
найяскравіших творів поезії 19 ст. на тему етичного самоозначення митця.
Популярність цього вірша може засвідчити факт,
що ще за життя Шевченка він був опублікований у трьох російських перекладах —
Л.Блюммера (ж.“Светоч”, 1860), М.Гербеля (рос. “Кобзарь”, 1860), М.Курочкіна
(“Народное чтение”, 1860). На музику вірш
поклав М.Лисенко.
Тема: розповідь поета про власну
життєву долю, яка не лукавила до митця.
Ідея: возвеличення долі, яка
супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.
Основна думка: «Учися, серденько, колись / З
нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».
Жанр: філософська лірика. Лірична
медитація (монолог із вкрапленнями діалогу).
Композиція
1ч. – звернення до персоніфікованої долі
як до друга. Герой вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та
справедливим.
2ч. – антитеза.
3ч. – кульмінаційна: синтезує
попередні думки. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає
"зерна неправди за собою". І цей шлях — шлях до слави, до
розуміння в цьому світі й свого
призначення.
4ч. – стисла кінцівка, яка спонукає
до подальшого шляху.
Ліричний герой уже психологічно піднісся над
лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого
зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й
загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі
спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна
неправди за собою”.
По-іншому дивиться він тепер і на власну
нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою,
оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному
розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в
житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і
вагомих ідейних формулювань.
·
Виразне читання поезії «Росли укупочці, зросли…»(1860)
Останнім часом із Кобзаря поволі спадає облуда такого собі поета-схимника-пророка, який кожне своє слово, вчинок, рядок, зрештою, все своє життя ніби приміряв до майбутньої хрестоматії з української радянської літератури. Тому очевидні, колись заборонені, а сьогодні «розархівовані» факти є для нас справжнім одкровенням.
Виявляється, він кохав. Виявляється, ревнував.
Виявляється, охолодав у своїх почуттях. Виявляється, закохувався знов. Як усі
нормальні люди. Як і ми з вами.
...Кріпачка Ликера
Полусмак відіграла в житті Тараса Шевченка воістину фатальну роль. Вони зустрілися
1860 року в Петербурзі, далеко від рідної землі: українська дівчина й
український поет. Вона служила в панів, знайомих Шевченка, він навідувався до
них у гості. ...Це було третє, після заслання, вільне поетове літо. Як згодом
з’ясувалося, третє і — останнє.
Либонь, душа чула, що дні пораховано. І
дозволила собі востаннє закохатися.
Різне про них казали, 19-річну
Ликеру сварили за те, що не щадила
Шевченкового серця, легковажила, давала приводи для ревнощів.
44-річного «жениха» лаяли за необдуманість вчинку,
навіть вимагали розірвати заручини. А дехто просто не йняв віри, що Тарас,
знаменитий батько Тарас, та й полюбився з простою служницею.
Їхнє кохання тривало, може, сто
днів. Перші пориви осіннього вітру
принесли холод в їхні стосунки, а згодом і геть їх розірвали. І хоча Ликера
Полусмак була вже самостійною у своїх учинках (завдяки клопотанню поета її було
відпущено на волю), і хоч мала власне помешкання, яке їй винайняв той же
Шевченко, і хоч кпини панів останнім часом були менш колючими — як-не-як Ликера Полусмак от-от мала стати
Ликерою Шевченко, трагічний кінець
невпинно наближався. Надто втомленим був наречений. Надто юною була наречена.
Авжеж, 19-річна дівчина не зуміла втримати біля себе неприкаяного поета, не
подужала його складних почуттів. Одне слово, не вберегла Тараса.
Ба, дехто формулює жорсткіше — занапастила.
Він одрікся від неї в листопаді.
Що стало останньою краплею — достеменно
не відомо. Більшість дослідників сходяться на думці, що скоріш за все то було
«...фліртування, залицяння Ликери до когось іншого...» (О. Дорошкевич). Факти
свідчать, що Шевченко в ці дні перебував у цілковитому розпачі. «А те, що
осталося в Ликери (йдеться про його дарунки), спаліть, та й годі!». Або: «Крім
речей, котрі я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила на
квартиру 14 руб., за ключ, нею загублений, — 1 руб.», — пише він у листах до
своїх знайомих Н. Забіли та М. Макарова.
А ще через сто днів поета не стало...
Ідейно-художній аналіз поезії "Росли укупочці, зросли..." за планом
· Вірш "Росли укупочці, зросли..." Т.Шевченко написав 25 липня 1860р, в
Санкт-Петербурзі у перші дні закоханості в Ликеру Полусмак.
Тема: звернення поета до Бога, щоб
Всевишній сприяв щасливому одруженню з
наймичкою Ликерою Полусмак.
Ідея: возвеличення гармонії, розуміння,
дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання
труднощів тим, хто побрався.
Основна думка: «Не плач, не вопль, не скрежет
зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести».
Жанр: поезія інтимної лірики,
побудованої за принципом притчі.
Композиція
1 строфа: розповідь від 3 особи про щасливе життя невідомої пари.
2: молитва до Бога.
Автор вважає що саме добробут у родині — міцність держави!
Художні особливості поезії.
Повтори:
«росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».
Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!»,
«Подай же й нам, всещедрий боже!»
Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий»,
«любов безвічна».
Домашнє завдання: виразно читати, аналізувати поезії, вивчити поезію «Доля» напам’ять, виконайте тести за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 7087567
Тема. Жіноча доля у творчості Т.Шевченка. Поеми «Катерина», «Наймичка»
Добрий день!Дорогі учні, сьогодні ми будемо вести розмову про жіночу долю, зображену у творах Шевченка.
Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої
долі, особливе місце посідає поема «Катерина», присвячена Жуковському в пам’ять
дня викупу поета з кріпацтва та поема
«Наймичка», висловлена в іншому емоційному ключі.
Тож ми з вами будемо працювати
над змістом поем «Катерина» та «Наймичка», складемо порівняльну характеристику
героїнь; визначимо причини, які зумовили так вчинити обом жінкам; спробуємо
дати свої відповіді на деякі проблемні запитання.
Багато із сьогоднішньої розмови ви почерпнете для майбутнього, адже вам
скоро вступати у доросле життя, будувати сім’ю.
Перегляньте навчальне відео з теми:
Бліц-опитування
-Де було написано поему «Катерина»?
-Яку присвяту має?
-Чому називається «Катерина»?
- Які почуття переживала дівчина?
-Чому журяться батьки Катерини? Чим
мотивує мати своє рішення про вигнання дочки з дому?
- Чи можна говорити про жорстокість
народної моралі?
- Чи можемо ми засуджувати Катерину
як матір, котра покинула свого сина напризволяще?
-Для чого героїня перед тим як
вирушити у дорогу набрала землі під вишнею?
-Яка
доля дитини Івася, матері?
Через 7 років після написання поеми «Катерина» народилися перші рядки
«Наймички».
Серед
усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — вміння
жертвувати собою. Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не
тільки безмежну любов, віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної
теплоти.Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом
Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію.
Матір Божа, яка оберігає людей землі,— це узагальнюючий образ усіх матерів.
-Якій темі присвячена поєма «Наймичка»?
Хто така Ганна?
Що про себе розповідає, чому покидає сім’ю?
Чому вона не йде шукати коханого, як це
зробила Катерина?
Які два виходи вбачає вона? Чому підкинула
дитину багатій бездітній сім’ї?
-
«Асоціативне
гроно»
-
Наймичка – які асоціації у вас виникають?
-
Чому поему автор назвав «Наймичка», а не
«Мати», « Мати-наймичка»?
-
Як
вона дбає про свою дитину? Зачитайте рядки
- Чи була вона щасливою?
-Чи
вдалося ж Ганні-наймичці послати добру долю своєму синові?
-Знала вже Ганна , що її
дитина житиме, що все зробить, щоб син був щасливий, хоча останні рядки прологу
насторожують нас. Нікому було розповісти про своє горе(хіба що вітру), і Ганна
свій біль виливає у пісні. Шевченко звертається до народної пісні, яка
відображала долю нещасних покриток і їх дітей, щоб заставити нас
замислитись…(над чим?)
(Чи не така доля буде і у сина
Ганни, чи не вчинить вона так, як Катерина?)
-
Хто така покритка?
-
Яке значення мало слово москаль?
Ми прочитали дві поеми Шевченка
«Катерина»та «Наймичка», познайомилися з двома на перший погляд, різними
жіночими долями. Та водночас вони такі схожі,
адже обидві стали жертвами тодішнього суспільного ладу, обидві були
обмануті та залишені. Зараз спробуємо скласти порівняльну характеристику двох
матерів, у яких була дуже важка доля жінки- покритки.
Метод
«Займи позицію»
Висловіть своє ставлення до героїнь поем
Шевченка. На чиєму боці ваші симпатії?
-
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила Ганна,
що все життя мовчала і сказала правду лише перед смертю?
-
Як ви розцінюєте вчинок Катерини?
-
Які вчинки матерів вплинули на те, як склалася
доля кожного з них?
- Які причини змушують жінок у наш час залишати своїх дітей?
Домашнє завдання: дати письмово відповіді на питання:
-
Яке рішення прийняла Катерина, коли б не
покінчила життя самогубством. Запропонуйте власне рішення чи пораду ( позитивне
і негативне). Чи можна зробити по-іншому.
- Як склалася б доля Марка, якби
Ганна не підкинула його багатим людям?
Тема. Т.Шевченко. «Наймичка». Еволюція жіночого образу. Реалістично-побутовий тип утілення теми жіночої долі.
Дорогі учні! Зображенню трагічної долі жінки Т. Шевченко присвятив багато своїх творів. Поет створив цілий ряд многостраждальних жіночих образів - дівчини, матері, жінки, покритки. Вибір цієї теми Шевченком пояснюється тим, що у закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою.
Сьогодні на уроці спробуємо осмислити трагічну долю жінки-матері у кріпацькому
суспільстві на прикладі образу Ганни з поеми «Наймичка», дослідити еволюцію
жіночого образу у творчості Кобзаря. Саме цей твір називають «невмирущим гімном
материнській любові». На відміну від поеми «Катерина», «Наймичку» Тарас
Шевченко пише в реалістичному ключі, повернувшись із України і трагічно
прозрівши.
Багато із сьогоднішньої розмови, я сподіваюся, ви почерпнете для
майбутнього, адже вам скоро вступати в доросле життя, будувати сім’ю, сімейні
стосунки, давати життя дітям своїм.
Перегляньте навчальне відео з теми:
У поемі «Наймичка» (1845 р.) розповідається про долю Ганни-матері, яка, не маючи змоги сама виростити дитя, підкидає сина багатим бездітнім людям. Сама ж іде до них наймичкою. Цей твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через сім років після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми, але висловлює її вже в іншому емоційному ключі.
Поет усвідомлює, що Бог може порятувати те суспільство, яке духовно
зростає. Тому зростає, еволюціонує, удосконалюється жінка в поемі «Наймичка».
Жіночі образи в поемах «Катерина» та «Наймичка» втілено по-різному:
романтично -
у поемі «Катерина», реалістично-побутово – у «Наймичці».
Бесіда за змістом поеми
-
Чому поема називається
«Наймичка», а не «Мати» чи «Ганна»?
-
Чому, на вашу думку, Ганна
прийшла на хутір лише через рік?(Материнське
серце перемогло серце гордої багачки – мати повертається до сина.)
-
Що творилося в її душі протягом
цього часу?
-
Чим пояснити поведінку наймички:
удень піклується про дитину, а ввечері плаче?
-
Чому наприкінці життя вона стає
такою богомольною?(Мотив самозбереження
покритки шляхом прощі та служіння, як спокути перед сином та людьми; вважає
себе винною, грішною;, замолює гріхи.)
-
Чим пояснити відмову Ганни бути
на весіллі Марка за матінку?( Осуджує
себе за гріх і вважає, що немає права бути матір’ю.)
-
Було багато моментів, коли Ганна,
здавалося б, могла сказати синові правду. Чому вона цього не робить?( Щоб не дізналися, що Марко – позашлюбна
дитина.)
- Про що свідчить такий факт, що Ганна підкидає дитину
багатим господарям?
- У яких умовах ріс Марко?
- Як характеризують Ганну рядки?
Я була багата…
Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.
- Що ми дізнаємося із прологу про долю Ганни?
- Чим викликане
велике бажання Трохима і Насті мати спадкоємця?
- Про що свідчить така деталь:
Дитина сповита —
Та й не туго, й новенькою
Свитиною вкрита;
Бо то мати сповивала —
І літом укрила
Останньою свитиною!..
- Як
потрапила Ганна до самотнього подружжя?
• Зачитати й
прокоментувати, як наймичка доглядала дитину.
• Зачитати в
особах рядки поеми, у яких Ганна зізнається Маркові, хто вона (від слів «Іде
Марко, не журиться…»).
• Що можна
сказати про внутрішній стан героїні:
А коли дитини
Так і пада, ніби мати…
А… щовечір небога свою долю проклинає,
Тяжко-важко плаче…
- Чому Ганна
так довго мовчала і зважилась сказати правду лише перед смертю?
- Чи є цей твір актуальним і сьогодні? Думку обгрунтуйте.
Складання паспорта поеми «Наймичка»
Жанр: ліро-епічна, соціально-побутова поема.(з ознаками реалізму)
Тема: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена
була все своє життя страждати й приховувати своє материнство.
Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні.\
Герої:Ганна,Трохим,Настя, Марко, Катерина, іх діти.
Домашнє завдання:порівняйте образи Катерини та Ганни(письмово).
Виконати тестові завдання за посиланням:
Тема. Поема "Катерина". Вічна тема матері й сина
- Доброго дня! «У всякого своя доля й свій шлях широкий...», — писав
Тарас Григорович Шевченко. Дійсно, у кожного з нас різна доля. Хтось живе в
щасливому шлюбі з коханою людиною, хтось має багато дітей і щасливу сім’ю,
інший — багато грошей і жодних турбот, а хтось змушений зводити кінці з
кінцями, не маючи ні родини, ні дому, ні роботи. Зазвичай такі люди у всьому
звинувачують свою нещасливу долю, але вони рідко замислюються над тим, що самі
можуть все змінити. Адже Бог дає людині
скільки випробувань, скільки вона може витримати. І коли ми стикаємось із
черговою перешкодою на нашому шляху, не потрібно сприймати її, як знак, що
настав час зупинитись і плисти за течією. Скажи собі, що це лише черговий шанс
стати сильнішим і досвідченішим, перевірити свої можливості. Що б не трапилось,
не можна опускати руки. Якщо вже так вийшло, що на тебе з неба не звалюється
щастя й багатство, то досягни цього сам! Доведи світові й самому собі, що ти
вартий більшого, що ти заслуговуєш на те, щоб жити краще.
Отже, вибір долі: як жити, як вчинити в тій чи іншій ситуації? Пропоную звернутися до творчості Великого Кобзаря. Адже Тарас Шевченко завжди сучасний, недарма його називали пророком. Який би твір його ми не вивчали, здається, що там відображені події сьогодення. Згадаймо лише його заклик : «Борітеся – поборите…» Проблему, яку ми розглянемо на уроці, завжди актуальна і сучасна. Що ж це за проблема?
Щоб дати відповідь, пропоную вам переглянути відео
Життя сільської громади в часи Т. Шевченка значною мірою залежало від приписів звичаєвого права. Це система неписаних соціальних норм і правил поведінки, закріплена в народній традиції. Звичаєве право, як важлива форма самоорганізації, регулювало взаємини між людьми. Воно спиралося на стереотипні уявлення про дошлюбні взаємини, родинне життя, громадські обов’язки. Ставлення до жінки визначалося її значенням у родині. Жінка була господинею в домі, виховувала дітей, у жнива брала участь у польових роботах. Поведінка дівчини також обумовлювалася звичаєвим правом. Це, зокрема, знайшло відображення в народній ліриці про дошлюбні взаємини. Нетерпимим було ставлення до жінок, які народжували дітей поза шлюбом. За українським звичаєм, їм обрізали коси й покривали голову хусткою. Звідси походить слово покритка. Нешлюбних матерів публічно засуджували, іноді виганяли із сільської громади. Серед односельців покритки та їхні діти (байстрюки) перебували в принизливому становищі людей другого сорту. Зі звичаєвим правом Т. Шевченко був добре знайомий іще з дитинства. Однак у своїй поезії він не підтримував жорстокого ставлення до матерів нешлюбних дітей, а, навпаки, співчував їхній страдницькій долі.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що таке звичаєве право?
2. Як воно визначало ставлення до жінки в сучасному Т. Шевченкові українському суспільстві?
3. Чому ставлення до жінки, яка народжувала поза шлюбом, було негативним?
4. Як називали таких жінок?
5. Як називали позашлюбних дітей?
6. Чи поділяв Т. Шевченко вимоги звичаєвого права у ставленні до жінок, які народжували поза шлюбом? Доведіть свою думку.
Уперше до теми жіночої долі Т. Шевченко звернувся в поемі «Катерина». Проста дівчина, зваблена й покинута російським офіцером, — головна героїня Шевченкового твору. Автор розкрив трагедію щирого серця, що зазнало обману та страждань. Він надав своїй героїні деяких романтичних рис. Як мати позашлюбної дитини, Катерина наштовхується на зневагу оточення. Дівчину зраджує й кидає напризволяще коханий, якому вона довірилась. Не знайшла вона співчуття і в батьків та односельців. Із немовлям на руках її випроваджують із села. Катерина приречена на самотні мандри похмурим і непривітним світом у пошуках коханого. Коли ж знаходить батька дитини, то зустрічає його погорду й байдужість. Її син теж не може розраховувати на щасливу долю. Позашлюбна дитина, байстрюк, він від народження приречений на поневіряння. У змалюванні страдницької долі жінки-покритки автор виділив соціальний і національний плани. Соціальний розкривається в неприхильному, навіть жорстокому ставленні людей до дівчини. Національний план увиразнюється вже в перших рядках твору: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами». Поет вказав на духовну й ментальну відмінність представників різних народів. Він протиставив довірливу й щиру дівчину аморальному чужинцеві-офіцеру, якому байдуже до її долі.
Ідейно-художній аналіз поеми "Катерина"
Домашнє завдання
І. Прочитати поему Т. Шевченка "Катерина".
ІІ. Дайте письмові відповіді на питання:
1. Чому Катерину засуджували односельці? Як поставились до неї батьки?
2. Куди помандрувала Катерина? Чим завершились її мандри?
3. Яку роль для розуміння ідеї твору відіграє остання частина поеми? Яке враження вона на вас справила?
4. У чому полягає романтизм поеми?
5.Виконати тести до 1 квітня
Т. ШЕВЧЕНКО .«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ…». КРИТИЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД НАЦІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ЗАДЛЯ ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ КРАЩОГО МАЙБУТНЬОГО.
Сучасні літературознавці так трактують зміст послання
«І мертвим, і живим…»: пошуки поетом національної еліти, її прикметних рис, її
взаємовідносини з народом. Проблеми місця української еліти (нею на той час
було і ліберальне панство – козацькі нащадки) в імперській системі Шевченко
торкався ще у поемі "Сон", тут же вона стає центральною і
розкривається через ряд додаткових: питання слов’янофільства, бездумного
поклоніння Заходу, втрата національного ґрунту, поєднання національного та
загальнолюдського.
Та є ще один
аспект – історіософія твору. Т.Шевченко критикує романтичну концепцію історії,
даючи реальні оцінки. Тільки об’єктивно глянувши на минуле, можемо зрозуміти
причини теперішнього. Поет досліджує "клініку" хвороби, аби поставити
точний "діагноз" і вилікувати хворого.
Поема-послання датується автографом 15 грудня 1845
року, В’юнище. Село В’юнище Переяславського повіту, потім Переяславського
району, затоплене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища, належало
до маєтку С.Самойлова. До села у серпні 1845 року приїздив Шевченко, де створив
малюнок-сепію «У В’юнищі». Первісний автограф невідомий. Уперше поет прочитав
послання своїм знайомим і друзям на літературному вечорі у В.
Тарнавського-старшого. М. Білозерський згадував: «Василь Васильович
Тарнавський-батько розповідав мені, що у нього в сорокових роках у Києві були
літературні вечори, які навідували М.Костомаров, В.білозерський та іншу друзі й
знайомі Тарнавського, і Шевченко. Загальний зміст цього твору, і особливо ті
місця, де говориться про козацьких гетьманів, яких Шевченко перший зрозумів і
показав у їх істинному вигляді, справило на всіх присутніх шалене враження: з
цього моменту преклоніння ясновельможним і уявленняїх героями-лицарями
руйнувалось…Слово Шевченка скинуло їх з п’єдесталів і поставило на належні
місця».
- Оскільки твір побудований у формі гострої полеміки з
опонентами, шукання правди неминуче веде до історичних екскурсів. (Коли дух
нації пробуджується, вона прагне осмислити себе в часі. Для Шевченка правда
історії рідного народу була така сама болюча, як і його тогочасне становище. В
ім’я тієї правди він не боїться руйнувати офіційні (московські) і романтичні
(козакофільські) стереотипи й міфи. Для викриття брехні поет вдається до
прийому моделювання розмови адресатів, їхня піднесена автохарактеристика
сповнена пафосу самозвеличення):
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
- Що пропонує автор адресатам послання? Він закликає : «читайте» власне минуле «од
слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть». Автор ще
пропонує власне бачення історії, чесне і правдиве. Для нього, люблячого сина
свого народу, правда – засіб самоусвідомлення, адекватної оцінки минулого і
можливість спроектувати краще майбутнє.
Знак духовної неволі і прислужництва походить через
увесь твір як нагадування українцям про причини їхньої недолі.
Національне чванство було чужим поетові. Йому пекло
душу те, що зневажаються національні святині, що з мовчазного потурання
денаціоналізованої української інтелігенції «заорюється» історична пам’ять
народу. Підтверджується це такими словами:
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
Німець
і картопелька на Січі – реальні знаки колонізаторської політики
царату в Україні.
- Якої мети намагався досягти поет своїм посланням? (Найвища мета Шевченка –
здобуття волі кращої долі для України. Заради цього він готовий жертвувати
найдорожчим: «…я оддав би веселого віку половину».)
-
Яким постає перед читачем ліричний герой? (З перших рядків поезії бачимо, що
ліричний герой – надзвичайно вразлива людина, патріот своєї землі, добре знає
її історію, про це свідчать численні алюзії, він знає і світову культуру та
історію.)
-
У якому світі живе ліричний герой? Чи має він однодумців? (Герой самотній, світ
йому близький (рідний край), але водночас і чужий, бо це є пекло на землі.)
-
Яке його ставлення до світу? Чи намагається змінити щось? ( Звертається до
свідомих українців з проханням змінити все на краще, вказує шляхи, як це
зробити.)
-
Які ви можете назвати художні засоби суб’єктивно емоційного наповнення?
(Іронія, метафора, експресивна лексика)
Заповнити
таблицю
|
Іронія |
Політична метафора |
Експресивно наснажені народно-розмовні слова і
вирази |
|
«І в Україну принесли Великих слов велику силу…» |
«…кайданами міняються, Правдою торгують…», «…людей
запрягають в тяжкі ярма…» |
«…шкуру дерете З братів незрячих гречкосіїв…», «…І в
слов’янофіли так і претесь…», «щоб там і здихали, де ви поросли…» |
-
Настроєві інтонації твору – суперечка, пересторога, наказ, прохання, радість,
погроза, гнів, заклик...Які з них, на вашу думку, можна назвати основними?
(Гнів, пересторога, прохання).Чи є у Шевченка певна система вираження цих
почуттів? (Спочатку –гнівається, потім застерігає і врешті-решт – просить.)
|
Настроєві інтонації твору |
||
|
Гнів |
Пересторога |
Прохання |
|
Оглухли, не чують; |
А що вродить? Побачите, |
Полюбіте щирим серцем |
|
І знову шкуру дерете Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, |
Бо лихо вам буде. |
Схаменіться! будьте люди… Умийтеся! образ Божий |
|
Якби ви вчились так, як треба, Славних прадідів великих |
Колись будем |
Подивіться лишень добре, |
|
Чого ж ви чванитеся, ви!
|
Бо хто матір забуває, |
Учітесь, читайте, |
|
Загальний висновок: Обніміте ж, брати мої, |
||
У «Посланії» Т.Шевченка мовби підбито підсумок
напружених роздумів і переживань щодо проблеми правди у ставленні до
історичного минулого, сучасного і майбутнього України. Поет у своїй особі
представив «громаду в сіряках» як народ, що має суспільні орієнтири й усвідомив
себе політично, заперечивши тим самим думку про політичну незрілість
української нації.
Домашнє завдання: дати письмово відповідь на питання «Чому Шевченко, розкривши жорстоку експлуататорську суть поміщицтва, викривлене виховання інтелігенції, усе ж закликає їх єднатися з народом, полюбити найменшого брата?
Закріпи свої знання, потренуйся :
1.https://learning.ua/zno/kursy-zno/kursy-zno-z-ukrainskoi-movy/taras-shevchenko-i-mertvym-i-zhyvym
2.Виконати на оцінку тест за посиланням до 26 березня:
join.naurok.ua
Од молдаванина до
фіна
На всіх язиках все
мовчить,
Бо благоденствує.
Життєва основа твору.
«І мертвим, і живим…» було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де
Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова,— сюди він приїхав з
Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського. Т. Шевченко розумів,
що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості
потрібні освічені люди. Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й
згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати
їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності. Перебуваючи в
Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької
інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень
освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового
люду.
Виявилося, що більшість дворян — реакціонери. Вони були задоволені
політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ
свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення,
основним джерелом якого булла нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх
же земляків. Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили
свій рідний край, цікавилися його історією, бажали добра народові. Але ця
частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не
мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до
безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очолити
народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без політичного керівництва
стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко
придушував. Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т. Шевченко в
яскравій художній формі виразив у творі «І мертвим, і живим…»
Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути,
визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження
схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення
кращих здобутків світової науки, культури й літератури.
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не
цурайтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід
черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом,
просвітити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Жанр: посланіє-звернення
до представників панівного класу.
(Послання — віршований або
прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї або багатьох
осіб.) З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості
І. Вишенського; Біблії.
Особливість назви твору.
Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелігенція, про яку
поет найбільше говорить у творі, ненароджені — простий народ, поневолений, не
готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не
тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних
поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності
всіх сил нації.
Епіграфом до твору стали слова з
Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце».
Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас
говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору- шує проблему лицемірства,
фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної
свідомості.
Композиція.
Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній
прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам
твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири
строфоїди
цього твору стосуються дворян-реакціонерів. Слід звернути увагу на рядки
такого змісту:
- засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками;
- заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, полюбити
«найменшого брата» і стати на захист трудового люду в рідному краї;
- викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського плазування перед
царем;
- картини справедливої помсти.
У другій частині послання Т. Шевченко звертається до української
інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності.
Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну
історію, а лише повторюють псевдонаукові теорії іноземних дослідників.
Захоплюючись ідеями слов’янофільства, не усвідомлюють їх основну суть —
боротьбу за визволення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання. Вивчивши кілька
іноземних мов, нехтують своєю рідною. Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих
лібералів, ідеалізацію ними історії України, показує правдиві картини минулого,
радить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і
гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за
реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими
намірами — просвітити його, прилучити до здобутків європейської науки, «повести
за віком». У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей
об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил нації може привести
до визволення України з-під ярма російського самодержавства.
Домашнє завдання: письмово розкрити проблематику твору
·
Час
написання –1845
·
Який це
період творчості письменника – період «трьох літ» (1843-
1847рр)\
· Жанр – сатирична поема
·
Присвята
– загиблому
другові Якову де Бальмену
·
Що
утверджував, розвінчував - утверджував
нездоланність народу в
(тема) боротьбі за свободу, розвінчував
загарбницьку психологію Російської
імперії.
I
частина – «Прометей і орел»
II частина – «Молитва – звернення до Бога»
III
частина – «Полювання на волю»
IV
частина – «Самовикриття російської політики»(дискусія між
колонізатором та ліричним героєм)
V частина – «Яків де Бальмен»
«Прометей і орел»
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея там орел карає.
Щодень божий довбе ребра…
Смисловим
стержнем цієї частини є образ Прометея та орла.
-
Що вам відомо про легендарного героя Прометея ?
Прометей
– у грецькій міфології віщий і добрий син титана Япета й німфи Клімени (Асії,
Феміди). Допоміг Зевсові подолати титанів і здобути владу над світом. Під час
суперечки з богами став на бік людей. Зевс забрав у людей вогонь, однак
Прометей викрав його і відніс людям. Так рід людський було врятовано. Прометея
за непослух Зевс наказав прикути до однієї зі скель Кавказу і пробити груди
списом. Щоранку прилітав орел і скльовував його печінку. За ніч печінка
відростала, а вранці орел прилітав знову, щоб карати титана. Багато тисячоліть
терпів Прометей тяжкі муки, аж поки Геракл убив орла й визволив титана. Прийнято
вважати, що саме Прометей показав людям, як обробляти метал, навчив рахувати та
писати, приручив тварин, навчив створювати ліки, майструвати кораблі, а
головне, розбудив у людей дух і дав їм сили владарювати над світом)
Образ Прометея породило поняття «прометеїзм», уособлює собою самовідданість,
шляхетність почуттів і вчинків.
-
Що, на вашу думку, символізує образ Прометея в поемі? (страждання і непокору
кавказців, а також їхнє непереможне прагнення до волі).
- Що
криється під образом орла? Згадайте, яким було зображення герба Російської
імперії. (символ російського самодержавства).
-
Виходячи з цих образів, якими ж є учасники цього конфлікту: кавказці та
Російське самодержавство?
«Молитва – звернення
до Бога»
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
…………………………..
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
- Який ідейний зміст заключний у цій частині?
(Для
християн є традиційним заклик церкви до смиренності й покори перед Творцем. Але
розхвильована душа не знаходить спокою і шукає відповіді. У відчаї поет кидає
докір Богові).
«Полювання на волю»
Отам – то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо.
…………………………..
Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам – царям
Слава. (має на увазі «ганьба»)
- Що
собою символізує розповідь від 3 особи?
(Автор
дає змогу висловитися головному ініціатору війни Миколі I: «Мы, Николай 1…».
Це
іронія і сарказм. Полювання – улюблене заняття поміщиків та імператора. Довго
полювали за волею кавказці хортами, гончими, псарями, аж поки не зацькували).
-
Якими словами автор підтримує горців?
(Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!)
З цих слів видно, яка за характером ця
війна.
-
Визначте її характер
(З боку самодержавства – загарбницька; з боку горців – священна, визвольна,
справедлива.)
«Самовикриття російської політики»
У нас же світа, як на те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
-
Які аргументи висувають учасники діалогу – дискусії?
(Царський
чиновник вмовляє горян припинити опір і самохіть скоритися Російській імперії;
розповідає про блага, здобутки держави. Колонізатора дратує, що він тут не
повний господар).
«Яків де Бальмен»
Довелось запить
З московської чащі отруту.
Художні особливості твору.
Для викриття та засудження загарбницької
політики влади Т. Шевченко створює рядки, сповнені великого емоційного напруження.
Мова поеми наповнюється гіперболами, використаними у зростаючій градації
риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора «війна — царське
полювання» розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю-«батюшке» та його
«хортам, і гончим, і псарям». Протиставляє цареві він справжніх славних
героїв, борців за волю. Так на контрасті
створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до
уславлення.
Поетика твору підпорядкована завданню втиснути
у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий
калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна
(«борітеся — поборете»).
Історична епоха, відтворена у «Кавказі»
Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).
Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.
Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кавказців по 150–250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.
Довгі десятиліття горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці перетворені в напіврабів, проте й серед них убито чимало.
На «звільнених» землях царі селили «надійних людей»: росіян, козаків, «героїв» та інвалідів цієї війни, усіляких злочинців і приблуд. Найплодючіші землі дарувалися російським дворянам.
Джерела для написання твору.
Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.
Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.
Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського.
Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.
Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка?
Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.
Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Бальмен — поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.
Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних закладів.
Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку обдарованість.
Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.
Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.
Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, «під черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих.
У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам’ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.
Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.
Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.
Основна думка: «Борітеся — поборете!».
Жанр:
- сатирична поема з елементами ліричного;
- цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими;
- І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним темпераментом — це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу…»;
- Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та ге-роїки.
Сюжет.
Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати.
У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.
Композиція.
Твір написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили. Це монолог, точніше — цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить характер і ступінь поетової пристрасті.
Вся колосальна панорама російського життя з безліччю внутрішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.
Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.
Домашнє завдання: прочитати поему "Кавказ",письмово висловіть своє судження про політику Росії щодо малих народів у часи Т.Шевченка.
Урок "Т.Шевченко "Сон" ("У всякого своя доля". Сатиричний пафос поеми, його спрямування."
Любі учні, перегляньте відеоурок з теми:
·
Довідковий
матеріал з теорії літератури (учні роблять записи у літературні словники)
Алегорія
- вид метафори: іншомовне зображення предмета
чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси.
Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається
загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових
осіб – тварин і звірів – зображено риси людей, їх вдача.. алегорія – засіб посилення
поетичної виразності. (білий голуб чи зелена гілка в руках людини – алегорія миру; у казках вовк
уособлює жадібність, лисиця – хитрість і т.ін).
Гротеск – художній засіб, прийом, що ґрунтується на
свідомому перебільшені, контрастах
трагічного й комічного, де реальне в житі переплітається з фантастичним,
страшне – з незвично смішним)
Контраст
– стилістична фігура
протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне
звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах
книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар.
У Т.Шевченка поетичний контраст - це непросто художній прийом, а мистецький
підхід, метод пізнання дійсності, у якій було багато протиріч. Прийом
протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей., чесних і
безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати
універсальний у «Кобзарі». Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.
Умовність:
v
Художня
первинна (прихована) –
відмінні риса будь-якого твору мистецтва. Вона створює видимість
правдоподібності, схожості на реальну дійсність. Природа цієї умовності –
своєрідність погляду автора на відображувану ним у художньому творі дійсність;
v
Художня
вторинна (відкрита, активна) –
свідоме порушення правдоподібності з метою висвітити, зробити зримими те, що
якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті
свого предметного втілення; відновлення форм, які зустрічаються в житті та
природі. Образи, які одержуються в підсумку, не цілком схожі на життя, з
фактами життя їх не можна порівняти «прямим накладанням». Однак вони можуть
виражати смисл цих фактів, вірно відображати дійсність.
Історія написання
та сучасна значимість
Т.
Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в
Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець
весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844
року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі
враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань
кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію
часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї
поеми: «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на
государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже
между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян
помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается
именем государя и правительства».
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би
розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав
би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити.
З моменту написання твору пройшло багато часу.
І всі ці роки він «працював» — розкривав людям правду про самодержавний лад
царської Росії. Той лад уже давно зник. Але читаючи цю поему зараз, постійно
ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не
тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для
нашої зовсім недавньої історії.
Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам
глибше зрозуміти.
Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не
видит его, ниже знает его.». Таким чином, поет проголосив: у «Сні» я покажу вам
істину, а ви пізнайте, зрозумійте її.
·
Виразне читання твору вчителем та учнями.
·
Обмін враженнями щодо прочитаного.
·
Складання літературного «паспорту» твору.
1. Назва
«Сон» («У всякого своя доля»)
2. Автор:
Т.Г. Шевченко
3. Рік
написання: 1843
4. Тема: зображення
й протиставлення нещасного життя народного і життю «райському» вельмож, царів.
5. Ідея: засудження
аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення
народу, пробудження його національної гідності.
6. Основна
думка: Головні біди України є похідними від її підневільного
стану в Російській імперії.
7. Жанр: ліроепічна
сатирична поема, це політична сатира; поема-інвектива (інвектива — пряме, найгостріше
засудження певної вади).
Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний,
гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо
наприкінці поеми.
8. Композиція:
Орієнтовно можна розмежувати в
поемі такі її частини:
1.
пролог;
2.
покріпачена Україна;
3.
сибірські нетрії;
4.
самодержавний Петербург;
5.
прийом у царських палатах;
6.
видіння над Невою;
7.
вранішня столиця;
8.
другий прийом у палатах.
Поема
написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для
виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки.
Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в
літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон,
фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.
Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує
над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи,
які процвітають в країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя
до сну і врешті-решт його політ до неба.
Розвиток подій: змалювання загальної картини життя
у часи покріпачення самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і
грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі,
/ Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Домашнє завдання: «Поміркуй, обґрунтуй».
¾
Сон в однойменному творі Т. Шевченка — це фантастика,
казка чи реалії тогочасної дійсності?
¾ Які історичні події, факти, особи відтворені у поемі? Що їх об’єднує
¾ Доведіть, що «Сон» — комедія.
Виконайте тестові завдання до теми:
join.naurok.ua
- Про які проблеми того часу ми можемо дізнатися із цього уривку?
- Чи згодні ви з позицією Тараса Бульби з приводу їх вирішення?
- Як він почував себе напередодні поїздки на Січ разом із синами?
- А що дивувало Андрія та Остапа після приїзду на Січ? Зачитайте
Остапа й Андрія надзвичайно дивувало, що
вже при них на Січ приходила сила всякого народу, і хоч би хто спитав їх:
звідки вони, хто вони і як звуться? Вони прибували сюди, начебто вертаючись до
рідної домівки, звідки лишень за годину перед тим вийшли. Прибулець являвся
тільки до кошового, а той звичайно проказував:
— Здоров! А що, в Христа віруєш?
— Вірую! — відповідав той.
— І в Трійцю святу віруєш?
— Вірую!
— І до церкви ходиш?
— Ходжу!
— Ану перехрестись! Прибулець хрестився.
— Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у
який сам знаєш курінь.
На цьому й закінчувалася уся церемонія.
- Як ви вважаєте, з чим це було пов’язано?
- Чому церемонія була саме такою?
- Чи влаштовував Тараса Бульбу кошовий? Чому?
- Яким чином були зініційовано вибори?
- Що вирішили робити?
- Чому після деяких козацьких походів було вирішено взяти в облогу
місто Дубно?
- Яка подія сталася в Дубно, що змінила одного із синів Тараса?
- Чи мав Андрій вибір?
- Як ви вважаєте, чи легким він був для нього?
- Як автор описує зречення Андрія від батька, віри та Батьківшини? Зачитайте
І пропав козак! Пропав для всього
козацького лицарства! І не бачити йому вже ані Запорожжя, ані батьківських
хуторів своїх, ані церкви Божої! А Україні не бачити найхоробрішого з синів
своїх, що взялися її боронити. Вирве старий Тарас сиве пасмо зі своєї чуприни і
прокляне і день, і час, коли породив на свою ганьбу такого сина.
- Які проблеми ми можемо побачити з цього уривку?
- Як сприйняв Тарас Бульба зникнення Андрія?
- Хто йому розказав про зраду Андрія та її причини?
- Як на неї відреагував Тарас Бульба? Зачитайте
Тяжко замислився
Бульба. Згадав він, що справді велику силу має квола жінка, що багато дужих душ
вона погубила, що податлива на жіночу звабу вдача в Андрія; і стояв він довго,
мов укопаний, на одному місці.
— Слухайте, пане, я все розкажу панові, —
мовив далі жид. —Розпитався про все в служниці-татарки. «Буде весілля зараз, як
тільки проженуть запорожців. Пан Андрій обіцявся прогнати запорожців».
— І ти не вбив його на місці, того
чортового сина? — гукнув Бульба.
— За віщо ж убивати? Він перейшов самохіть.
Що чоловік винен?
— І ти бачив його в лице?
— Їй-богу, в саме лице! Такий гарний вояк!
Кращий за всіх. Дай йому Боже здоров’я, мене відразу пізнав, і коли я підійшов
до нього, він і каже мені…
— Що ж він каже?
— Він каже… перше кивнув пальцем, а тоді
вже каже: «Янкелю!» А я: «Пане Андрію!» — кажу. «Янкелю, скажи батькові, скажи
братові, скажи всім козакам, скажи запорожцям, скажи всім, що батько — тепер
мені не батько, брат — не брат, товариші — не товариші і що я з усіма ними буду
битися, з усіма буду битися!»
— Брешеш, чортів Юдо! — несамовито крикнув Тарас,
зовсім не пам’ятаючи себе.
- Кому з героїв ви імпонуєте у цій ситуації?
- Чи можна сказати, що вибір Андрія був остаточний?
- Чи міг би він, на вашу думку, передумати та повернутися назад?
- Чи залишився б він живим після цього? Аргументуйте
- Яка звістка змусила козацьке військо зібратися на раду? Зачитайте
Ще сонце не дійшло до половини неба, як усі
запорожці зібралися на раду. З Січі прийшла вістка, що татари, поки не було
козаків, пограбували там усе, викопали скарб, який козаки тримали у схові під
землею, перебили й забрали в полон усіх, хто зоставався, і, захопивши гурти
худоби і табуни коней, погнали все до Перекопу. Один тільки козак, Максим
Голодуха, видобувся дорогою з татарських рук, заколов мурзу, одв’язав у нього
торбу з цехинами й на татарському коні в татарському одязі півтора дня й дві
ночі втікав од погоні; загнав на смерть коня, пересів дорогою на другого,
загнав і того і вже на третьому приїхав до запорозького табору, дізнавшись
дорогою, що запорожці були під Дубном. Тільки й устиг він оповістити про те, що
трапилось, але чого таке лихо скоїлося, чи курнули своїм звичаєм запорожці, що
зоставалися на Січі, й п’яні попались у полон, і як татари дізналися, де був
закопаний військовий скарб, — того нічого не сказав він. Дуже стомлений був
козак, розпух увесь, лице обпалило йому сонцем та вітром; упав він з коня й
заснув міцним сном.
У такій пригоді водилося в запорожців зараз
таки гнатися за напасниками, щоб наздогнати їх ще в дорозі, бо бранці могли вже
опинитися на базарах Малої Азії, в Смирні, на Криті-острові і Бог знає, де ще
з’явилися б чубаті запорозькі голови. Ось через що зібралися запорожці.
- Що було вирішено зробити на раді?
- Чому, на вашу думку, Тарас Бульба залишився у Дубно?
- Що сталося, коли проти козаків виступив гусарський полк?
- Як Тарас повівся з Андрієм?
- Як на вбивство брата відреагував Остап? Зачитайте
— Батьку, що ви
наробили! Це ви вбили його? — спитав, під’їхавши тієї хвилини, Остап.
Тарас кивнув головою.
Пильно глянув мертвому в вічі Остап. Жаль
йому стадо брата, і промовив він чуло:
— Поховаймо ж його, батьку, чесно, щоб не
глумилися над ним вороги і не шматувало його тіла хиже птаство.
— Поховають його й без нас! — промовив
Тарас. — Знайдуться в нього і голосільниці, й жалібниці!
- Чому, на вашу думку, Тарас відмовився ховати Андрія?
- Що сталося далі?
- Як відреагував Тарас Бульба на те, що Остап опинився у полоні?
- Що він вирішив зробити? Зачитайте
І не втерпів нарешті Тарас. “Хай буде, що
буде, а поїду — дізнаюся, що з ним: чи живий він, чи в домовині, чи вже, може,
й самої могили нема. Дізнаюся, хоч би там що було”. І за тиждень опинився він в
Умані, озброєний, на коні, зі списом, шаблею, дорожньою боклагою при сідлі,
похідним горщиком із саламахою, пороховими набоями, кінським путом і всяким
іншим причандаллям.
- Яким чином Янкель провіз Тараса до Варшави?
- Чи було це ризиковано?
- Чому Янкель погодився на це?
- Чому, зрозумівши, що не допоможе Остапові, Тарас Бульба захотів
подивитися на його страту?
- Чому він одобрив те, як поводив себе Остап?
- Що робив Тарас після смерті сина?
- Чому він єдиний не хотів погодитись на мир з поляками?
- Як він відреагував, коли гетьман підписав угоду? Зачитайте
Коли ж військовий
писар приніс писані умови й гетьман підписався під ними власною рукою, Тарас
зняв із себе щирий булат, догору турецьку шаблю з найкращої криці, переломив її
надвоє, як тріску, і, кинувши врізнобіч далеко від себе обидва кінці, промовив:
— Прощайте ж! Як двом кінцям цієї шаблі не
з’єднатися в одно й не скластися в цілу шаблю, так і нам, панове товариство, не
бачитися більше на цьому світі. Тільки не забудьте мого прощального слова (тут
голос його ще погучнішав, піднявся вище, набрав надзвичайної сили — і
збентежилися всі од його пророчих слів): перед смертною годиною своєю ви
згадаєте мене! Думаєте — купили спокій і згоду; думаєте — панувати вам? Не те у
вас буде панування: здеруть із твоєї голови, гетьмане, шкуру, наб’ють її
гречаною половою й показуватимуть по всіх ярмарках! I ви, панове, своїх голів
не врятуєте! Згинете в гнилих льохах, замуровані в кам’яні мури, коли вас
раніш, як баранів, не зварять у казанах живими!
— А ви, хлопці? — звернувся він до своїх
козаків. — Хто з вас хоче вмерти своєю смертю, не по-баб’ячому в запічку або на
лежанці, не п’яним під тином біля шинку, як те стерво, а чесною козацькою
смертю, усім на одній постелі, як молодий з молодою? Чи, може, хочете вернутися
додому та поробитися недовірками, та возити на своїй спині польських ксьондзів?
— За тобою, пане полковнику! За тобою! —
загукали всі, що були в Тарасовім полку, і до них перейшло чимало й інших.
- Чому, на вашу думку, багато козаків перейшло до Тараса?
- За яких обставин схопили Тараса Бульбу?
- Як він себе поводив перед смертю?
- Якими були його останні слова? Зачитайте
Коли отямився Тарас Бульба після обуха й
глянув на Дністер, козаки вже були на човнах і гребли веслами; кулі сипалися на
них зверху, але не досягали. І засвітилися радістю очі у старого отамана.
— Прощайте, товариство! — гукав він їм
згори. — Згадуйте мене і на ту весну знову сюди прибувайте та гарненько
погуляйте!.. А що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б
злякався козак!..
А вже вогонь піднявся вгору і лизав його
ноги, обіймаючи потроху все дерево… Та хіба знайдуться у світі такі вогні й
муки, така сила, що перемогла б козацьку силу?..
- Як ви розумієте ці слова?
- Як ви вважаєте, яка проблема все ж таки є центральною у творі?
- А якою є його ідея?
Проблематика:
- Захист рідної землі
- Моральний вибір
- Єдність
- Кохання
- Вірність
- Самопожертва
- Батьки та діти
- Честь і зрада
- Життя та смерть
Як ви вважаєте, чи є проблеми, порушені у повісті, актуальними у наш час? Свою думку викладіть у формі міні-есе.
Кожна людина хоча б раз у житті
стоїть перед вибором. Він може бути різним. Найчастіше стосується честі,
совісті, друзів, кохання, Вітчизни… М. Гоголь у повісті «Тарас Бульба» теж
порушує ці питання на образах Остапа та Андрія. Відомий український поет Т.
Шевченко писав: «У кожного своя доля і свій шлях широкий».
Яку долю оберуть для себе Остап та
Андрій, що стане для них головним у момент вибору, ми і з’ясуємо сьогодні на
уроці.
1.
Проблемне
питання
«Чому така різна доля у двох
рідних братів?
).
. Цитатна характеристика героїв «Про кого
сказано»
1. «Так, він добре б’ється! – сказав Бульба, зупинившись. Їй Богу добре. Гарний буде козак» .
2. «О, та ти мазунчик, як я бачу – сказав Бульба. Не слухай, синку, матері: вона – баба, вона нічого не знає. А бачиш ось цю шаблю? Оце ваша матір. А те, чим вам набивають голови: в академії, в книжках, букварі, філософії – все це – казна що, наплювати на все це».
3. «Добре синку, ось так і колоти всякого, як мене вовтузив; нікому не
спускай! А все ж таки, на тобі смішне вбрання: що це за вірьовка висить?»
4. «А ти, Бейбас, чого стоїш і руки опустив? – говорив він, звертаючись до
сина; що ти, собачий сину, не колотиш мене?»
5. «Ну, що ж ми тепер будемо робити? – сказав Тарас, дивлячись прямо йому в
очі. Ну що, синку, допомогли тобі твої ляхи? Стій і не ворушись! Я тебе
породив, я тебе і в’ю!»
6. «Не здавайся!.. – кричав Тарас. А на нього вже вдруге наскочило шестеро,
але не в добрий час. Добре, синку! – кричав Тарас».
План
порівняльної характеристики.
Риси характеру
Навчання в бурсі.
Ставлення до батька й матері, Вітчизни
Прийняття власної смерті
Порівняльна характеристика братів Бульбенків
Обговорення
проблемного запитання
Микола Гоголь наділяє Остапа богатирськими
рисами. Він — продовжувач батьківської справи. Для Остапа немає нічого дорожчого
за Вітчизну, заради неї він готовий разом з усіма перенести нестерпні муки і
смерть.
У сцені страти Остап, що піддається
нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що загибель не марна.
Андрій закохався в молоду польську панночку і
перейшов на сторону ворогів, зрадивши батьківщину і батька, і товаришів своїх.
Ставши на шлях зради, Андрій «пропав для всього лицарства козацького».
Образи двох братів — це два можливих людських
життєвих шляхи. Це або безсмерття в ім’я народного щастя, або безславна смерть
зрадника.
Вибір завжди робити важко, особливо коли
йдеться про почуття і обов’язок.
Однозначної відповіді на описані Гоголем
питання немає і не може бути. Є над чим розмірковувати ще довго.
Підсумок
уроку
М. Гоголь всотав досягнення двох культур, він
став прикладом чудового «наповнення», взаємозбагачення української і
російської. Однак він ніколи не забував про своє коріння, про рідну землю.
Яскравим доказом цього були сотні листів, які
він посилав матері і сестрам у Василівку, його замальовки рідного будинку, а
головне — його твори, у яких відтворено сам дух української історії,
українського народу.
Пишучи російською мовою про Україну, Гоголь
сам уперше викликав інтерес до української культури в Росії та в інших
країнах. Він мав великий вплив на розвиток української літератури.
Взірцем для наслідування для багатьох
українських письменників, наприклад, П. Куліша, М. Костомарова, Є. Гребінки,
М. Старицького стала повість М. Гоголя «Тарас Бульба», у якій, як ви вже
знаєте, він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби
українського народу проти польської шляхти. Ця повість — це пристрасний гімн
батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її
ворогів.
Своєю творчістю митець прославив свій народ,
його самобутню культуру, розкрив перед нами, читачами, духовно багатий його внутрішній
світ, поривання до вільного і щасливого життя.
Домашнє
завдання
Написати твір-роздум «Що таке зрада і яка за
неї розплата».
Добрий день, ми
продовжуємо працювати з твором «Тарас Бульба».
Перегляньте відеоурок з етми:
Дослідницька робота.
1. Розкажіть про зустріч під час бою
Тараса та Андрія.
2.
Знайдіть у тексті опис зустрічі Тараса з
Андрієм . Зачитайте його.
3. Як Тарас сприйняв те, що ляхи взяли в
полон Остапа?
4. Як Тарас підтримав сина в останню
хвилину його життя?
5. Як загинув Тарас Бульба? Про що думав
Тарас в останні хвилини свого
життя?
Складання паспорта до твору.
|
Автор |
М.В.Гоголь |
|
Назва твору |
«Тарас Бульба» |
|
Жанр |
Історична повість |
|
Головні герої |
Т.Бульба, Остап, Андрій, мати, полячка, козаки. |
|
Тема |
Зображення історичних подій 16 – 17 століття в Україні, побуту, звичаїв
Запорозької Січі. |
|
Ідея |
Уславлення військового товариства, звеличення подвигу, патріотизму,
відданості ідеї захисту рідної землі. |
|
Проблеми твору |
1. Захист рідної землі. 2. Моральний вибір. 3. Єдність, згуртованість народу – запорука перемоги. 4. Кохання, вірність, самопожертва. 5. Батьки і діти. 6. Кохання. |
|
Ключові слова |
Запорозька Січ. |
Домашнє завдання. Дібрати цитатний матеріал до образів Остапа та Андрія, скласти тестові завдання, написати листа Т.Бульбі.
До 3 лютого виконати тестові завдання:
Архів дистанційного навчання 2019/2021н.р.
:
Комментарии
Отправить комментарий