3 клас літературне читання 2021-2022
Прослухайте твір
Рефлексія.
Прочитай
Дай відповіді на запитання.
Рефлексія
Цікаво знати.
Дайте відповіді на запитання.
Дай відповіді на запитання
Прослухай оповідання Аліни Туз Новий планшет.
Прочитай оповідання з підручникаст.131,132
Відповіді на питання
Прочитайте оповідання
Перекажіть батькам . Дайте відповіді на запитання
Руханка
 |
| Крісло автора |
Прочитай
4. Намалюйте малюнок.
.png)
Прочитайте вірш мовчки.
Перегляньте відео про байки.
Рефлексія.
2. Домашнє завдання активне
Прослухайте легенду, перекажіть батькам.
07.06.2022
Тема: Індивідуальні консультації
06.06.2022
Тема: Індивідуальні консультації
02.06.2022
Тема: Індивідуальні консультації
01.06.2022
Тема: Індивідуальні консультації
31.05.2022
Тема: Урок позакласного читання.За Олександром Ємченком. Перший космонавт незалежної України.Підсумковий урок за рік
13.05.2022
Тема: Зірка Мензатюк. Квіти з Петриківки. Наталка Поклад. Життя Марії Приймаченко в десяти фактах.
26.05.2022
Тема: Галина Павлишин. Економія слів.
25.05.2022
Тема: За Миколою Магерою. Чубчик.
24.05.2022
Тема: Єлизавета Гуменко. Наша країна – Україна.
23.05.2022
Тема: Україна – це я, це ти, це ми! Мар’яна Савка. Україна.
19.05.2022
Тема: Урок позакласного читання. Оповідання для дітей
18.05.2022
Тема: Дженніфер Мур-Маллінос. Вирішуємо конфлікти.
17.05.2022
Тема: Дженніфер Мур-Маллінос. Вирішуємо конфлікти.
16.05.2022
Тема: Дженніфер Мур-Маллінос. Вирішуємо конфлікти.
12.05.2022
Тема: Аліна Туз. Новий планшет
11.05.2022
Тема: Аналіз діагностувальної роботи. Аліна Туз. Новий планшет.
10.05.2022
Тема: Діагностувальна робота:перевірка навички читання вголос. "Соромно перед соловейком"
09.05.2022
Тема: Василь Чухліб. Дикі каченята. Діагностувальна робота:перевірка навички читання вголос. "Соромно перед соловейком"
05.05.2022
Тема: Урок позакласного читання. Оповідання про дітей.
Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він
був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло.
Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні,
замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє
життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням
душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури,
історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й
сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими,
дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і
тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й
розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500,
казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив
широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що сточує кожну дитину, охоплює все
наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс
чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише
сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі,
який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей
самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. "Казка, — любив повторювати
він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й
мови."
От зараз і ви, маленькі читачі, доторкнетесь до думки і слова Василя
Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів
перенести у ваші душі і серця.
Хочеться, щоб він пробудив у вас бажання зробити щось хороше, приємне всім,
кого ви любите, знаєте, а також незнайомим і всім-всім-всім.
(Ольга Сухомлинська)
Василь
Сухомлинський
Що
таке Школа під Голубим Небом?
Теплий літній вечір. На голубому небі
спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники,
першокласники, другокласники... Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село,
засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро.
Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.
Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти приходять у світ казки. У ці
прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачимо,
здається нам у ці дивовижні години казкою.
Школа під Голубим Небом — це джерело живої думки й слова, до якого я щодня
приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними й сердечними, мудрими
мислителями.
Тридцять п’ять років я торкаюсь словом до вашої душі. Десятиріччя праці —
нелегкої, але радісної — переконали мене: казка, творчість — це найтонший і
найніжніший дотик. Казка — дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим
і цікавим.
Ми написали тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська ніч, і декілька
поколінь маленьких дітей, і я — всі ми творці казок Школи під Голубим
Небом.
У 1926 - 1933 роках В.О.
Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих
учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші
на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік
посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв
в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя.
Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри.
Тому і вибір професії був не випадковий.
Отож сядьте зручно і починаємо читати:
Василь
Сухомлинський
А СЕРЦЕ
ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?
Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану
матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
— А тата відвезли в лікарню, — каже мати. Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний,
спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж
неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу... Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й
заплакала.
- Чому навчає нас це оповідання?
БІЛКА І
ДОБРА ЛЮДИНА
Ішла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави
й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла
Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку. Білочка стрибала по гілках, а
за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий
білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими
пазурами. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху. Побачила
білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця
втекла в темний ліс. Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому. Дітки давно
вже чекали на неї.
Вона й розповіла їм про Добру Людину.
- Чому навчає нас це оповідання?
* * *
БО Я —
ЛЮДИНА
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх —
батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя,
спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши дитину за руку,
пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не
помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко.
Батько каже синові:
— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько
спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає.
Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?
— Я прибрав його з дороги.
— Ви також спіткнулися й забили ногу?
— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
— Чому ж ви прибрали камінь?
— Бо я — людина.
Хлопчик зупинився у задумі.
— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?
- Чому навчає нас це оповідання?
* * *
БУДЕШ ІЗ
ГНІЗДА ВИПАДАТИ?
У дятлихи в гнізді було четверо пташенят.
Одне з них таке неспокійне. Виглядає з гніздечка, все йому хочеться знати: а що
там, далі?
— Виростеш, полетиш — то й побачиш, що за гніздом.
Але неспокійне дятленя не захотіло слухати маму, висунулося з гнізда й упало
додолу. Сидить на траві, плаче.
Прилетіла мати до малого.
— Як же тебе врятувати, неслухняний сину?
Сідай мені на спину, берися дзьобом за пір'я та держись міцно.
Сіло пташеня матері на спину, вчепилося дзьобиком за пір’я. Полетіла мати.
Принесла своє дитя у гніздо, поклала та й питає:
— Будеш із гнізда випадати?
— Не буду, — сказало, плачучи, пташеня й підвело голівку, щоб
виглянути з гнізда.
- Чому навчає нас це оповідання?
* * *
ВАЖКО
БУТИ ЛЮДИНОЮ
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в
далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині
за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця.
Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг
маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед
двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися
сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
— А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
— Що ж...— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула,
мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
— Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед
собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
— Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую...
— Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже
ми так потомилися.
— Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
— Важко бути людиною.— сказав він.
- Чому навчає нас це оповідання?
ВІН ЗНЕНАВИДІВ КРАСУ
У матері був трирічний син. Дуже любила вона
єдину дитину. Що не захочеться синочкові, мама зразу ж кидається виконувати
його бажання. Побачив син троянду за вікном, питає:
— Що це таке?
— Квітка троянди, — відповідає мати.
— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а
вимагає.
Мати йде, зрізає квітку й приносить синові. Потримав хлопчик троянду в руках,
зім'яв пелюстки й кинув на підлогу.
Побачив син на паркані горобця, питає:
— Хто це такий?
— Горобець, — відповідає мати.
— Хочу горобця, — вимагає хлопчик.
Пішла мати до сусідських дітей, просить:
— Спіймайте горобця, куплю вам цукерок. Упіймали діти
горобця, одержали цукерок.
Принесла мати пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, придавив його за
шийку, пискнув горобчик і замовк. Кинув син матері мертву пташку.
Почув син як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась йому гра, питає він у
матері:
— Що це таке?
— Це пастух грає пісню на сопілці.
— Хочу пісню, хочу пісню, вона така красива! — зажадав
хлопчик.
Пішла мати до пастуха, просить:
— Йди, пастуше, до мого хлопчика любимого, хоче він, щоб йому
належала ця прекрасна пісня.
— Ні, — відповідає пастух.— Пісня — це краса. Не може один
володіти нею. Пісня потрібна всім.
Ні з чим прийшла мати до сина, переказала йому слова пастуха. І син зненавидів
красу, перестав любити й розуміти прекрасне.
- Чому навчає нас це оповідання?
ДИВНИЙ
МИСЛИВЕЦЬ
Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть:
дід-мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня
йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано-вранці, а повертається ввечері.
Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки.
Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке.
Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок
пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя
у поле.
Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом,
захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам
ходить лісом та й розкладає під кущами сіно зайцям.
Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.
КІНЬ УТІК
Це було в четвертому класі. Всі схилились над
зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв'язування, і діти уважно
працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв'язувати
задачу, як раптом на парту впала записка.
«Це знову, мабуть, від Петрика, — подумав Віталик. — Знову просить ковзани. Що
ж я йому весь час даватиму свої ковзани?»
— Іване Петровичу, — сказав Віталик, — мені хтось записку
кинув... Хіба ж можна на уроці записки писати?
— Записки на уроці писати не можна, — сказав Іван Петрович. —
Але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві — недобре,
Віталику. Записка — це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму
товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві
прочитаєш...
Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчинив негарно.
У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився
на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення.
Віталик розгорнув записку і прочитав: «Віталику, — писав Петрик, — я намалював
вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі».
На перерві Віталик підійшов до Петрика.
— Давай коня, — сказав Віталик.
— Утік кінь... — тихо відповів Петрик.
КРАСИВІ СЛОВА І КРАСИВЕ ДІЛО
Серед поля стоїть маленька хатина. її
побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було
троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого
села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:
— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю
тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому
хлопчикові. Той скинув мокру сорочку и одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні - красиві діла.
ЛЕГЕНДА
ПРО ЗОЛОТЕ ЗЕРНЯТКО ІСТИНИ
У батька було два сини. Коли вони виросли й
могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм: «Беріть заступи, підемо
копати поле». Копають вони й копають, і видалася праця братам важкою і
незрозумілою.
— Для чого ми копаємо? — питають вони. — І взагалі, для чого
ми живемо на світі?
Батько й каже синам:
— Бачите цю велику гору? — і показав рукою на величезну гору,
вершина якої вкрилася хмарами.
— Бачимо, — відповіли сини.
— У цій горі — Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у
глибині, можливо, на поверхні — ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це
Зернятко, той зрозуміє, для чого людина живе на світі, для чого працює, для
чого копає землю і сіє хліб, споруджує будинки і думає про зірки. Ідіть, сини,
шукайте Золоте Зернятко Істини.
Підійшли брати до гори, а вона величезна й висока, за день не обійдеш навколо,
за три дні не зійдеш на вершину. Як же шукати Золоте Зернятко Істини?
Стали брати біля підніжжя гори. Старший — з одного боку, молодший — з іншого.
Почали копати гору, пересипаючи землю жменя за жменею. Золотого Зернятка не
було.
Молодший брат підійшов до старшого і каже:
— Я більше не буду копати. Не хочу стати рабом цієї гори.
Старший відповідає:
— Хоч і все життя доведеться копати, а я все-таки знайду
Золоте Зернятко Істини. Тому що я не раб, а вільна людина. А ти раб, бо не
хочеш дізнатися, для чого ми живемо на світі, для чого копаємо землю і сіємо
хліб, споруджуємо будинки й думаємо про зірки.
Пішов молодший брат, поселився на березі річки — курінь збудував, рибу ловить і
юшку варить.
А старший брат копає і копає, кожну жменю землі у порох розтирає. Золоте
Зернятко Істини шукає.
Десять років копав старший брат гору, жодного дня не відпочивав. Нарешті, на
одинадцятий рік, коли вся гора була розкопана й пересипана на нове місце,
знайшов старший брат на самому дні гори Золоте Зернятко Істини. Воно було
маленьке, як мачинка. Поклав старший брат Зернятко на долоню, і яскраве світло
Істини осяяло весь світ. Дізнався старший брат, для чого людина живе на світі,
землю копає і ниву засіває, споруджує будинки й про зірки думає.
Пішов старший брат по Землі, побудував Щастя для всіх людей. І став Могутнім і
Непереможним. Тому що він — Вільна Людина.
А молодший брат живе в убогому курені, одяг на ньому порвався, відро, в якому
він юшку варив, продірявилося, їсть він сиру рибу і водою болотною запиває.
Тому що він безвільний раб — раб свого ледарства, неробства і невігластва. Тому
що справжня свобода — в умінні працювати день і ніч для того, щоб пересунути
гору з місця на місце, побудувати Щастя для людей.
04.05.2022
Тема: Микола Магера. Он як буває.
Прочитайте:
ОН ЯК БУВАЄ (Микола Магера)
Андрійко дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі
куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото,
соломинки і, немов справжні муляри, будували собі овальне гніздечко.
Щоранку хлопчик прокидався від голосного ластів’ячого щебету. Вибігав на балкон і
радісно вітався:
— Доброго ранку, ластівочки!
І пташки ніби розуміли його мову, бо ще голосніше співали.
Одного разу, коли мама господарювала на кухні, а батько пішов до магазину, Андрійко
вийшов на балкон. Здивувався, що вже не чути пташок. Потім пригадав, як кілька днів тому
тато казав, що скоро в гнізді будуть маленькі ластів’ята. Почав допитуватися в нього, чи
можна буде їх побачити, і тато запевнив, що пташенята самі виглядатимуть з гнізда. Тепер же
треба менше бувати на балконі, щоб не лякати Їхніх батьків.
«А що, коли я зазирну у гніздо? Це ж зовсім невисоко. І якраз птахів немає, мабуть, полетіли
кудись. Що там у гнізді? Може, вивелися маленькі ластів’ята?» — подумав Андрійко.
Він швиденько виніс стілець, став на нього і рукою торкнувся гнізда. Аж раптом звідти з
відчайдушним криком вилетіла ластівка. Хлопчик з переляку ледве не впав зі стільця. Десь
узялася ще одна птаха — і закричали, затужили вони на весь білий світ. Андрійкові злізти б зі
стільця, піти геть, однак цікавість перемогла, як це часто з ним бувало. Він став навшпиньки,
дотягнувся до гнізда і хотів засунути в отвір пальці. Та ластів’яча хатина раптом відірвалася
від стіни і впала.
Хлопчик кинувся до понівеченого гнізда і злякано закричав:
— Ой мамочко, таточку, рятуйте-е-е!
На крик прибігла з кухні мама, з’явився задиханий тато. Обоє осудливо дивилися на
Андрійка, а той плакав гіркими сльозами над побитими пташиними яєчками.
Чи не вперше його ніхто не втішав.
03.05.2022
Тема: Анатолій Григорук. Гра в шашки.
02.05.2022
Тема: Оповідання про дітей. Анатолій Григорук. Льодохід.
27.04.2022 - 28.04.2022
Тема: Галина Джемула. Як Андрійко вчився заощаджувати.Наші проєкти. Поезія – це сила чарівна, що музикою серце надихає.
26.04.2022
Тема: Анатолій Костецький. Як захочеш – буде все!
25.04.2022
Тема: Урок позакласного читання. Читаємо улюблені книги.
Сьогодні ми будемо говорити про дуже поважну особу. А хто
це, ви дізнаєтеся, коли відгадаєте загадку:
Япотрібна людям всім:
І дорослим, і малим.
Розуму людей учу
А сама завжди мовчу. (Книга)
Так, сьогодні ми будемо говорити про книги. Книг є на
світі багато. Вони різняться між собою змістом, розміром, оформленням. Книга
розмовляє з людьми різного віку, різних професій. Вона стає другом і порадником
у житті кожної людини на все життя.
Мовна розминка.
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листви на гіллі –
Є великі й малі, є легкі і важкі
На полицях, в столі- наші друзі книжки.
Перегляньте мультфільм:
- Як ви гадаєте, чому Грицько не цінував книги?
- Чому нам не можна так поводитися з книжками?
До вашої уваги короткий музичний мультфільм, який навчає правильно поводитись із книгами:
- Що нового ви дізналися після перегляду мультфільму?
- Як не варто поводитися з книгами?
- Чи погоджуєтеся ви з тим, що книжка допомагає нам досягати порозуміння (на прикладі мишки і котика)?
Пізнавальне відео про історію книги
Відеофільм допоможе вам пояснити, як з’явилися книги. Ви дізнаєтесь про структуру книги, процес її створення та зрозуміють значення друкованого слова для українців.
- Із чого люди робили книги?
- Що таке бібліотека?
- Із чого складається книга?
Що треба знати, працюючи з книгою:
- Не треба перегинати палітурку.
- Не варто загинати кути сторінок.
- Краще зробити закладку. Вона допоможе знайти потрібну сторінку і продовжити читання.
- Не можна робити позначок у книзі чи розмальовувати її.
- Потрібно уникати потрапляння рідини на книгу.
- Не варто читати книгу під час вживання їжі.
- Не можна брати книгу брудними руками.
- Носити книгу треба лише у чистому портфелі чи сумці.
- Залишати книгу можна лише на чистому столі або книжковій полиці.
- Варто організувати спеціальне місце для зберігання книг.
- Заборонено псувати книгу: рвати сторінки, пошкоджувати обкладинку тощо. Адже книга – наш друг!
|
Книга |
вчить, |
як |
на |
світі |
жить. |
|
Книга |
корисна, |
коли |
її |
читають. |
|
|
Кому |
книга |
розвага, |
а |
кому |
навчання. |
|
Прочитав |
добру |
книгу - |
зустрівся |
з |
другом. |
|
Книга |
нам |
допомагає, |
у |
нещасті |
утішає. |
-
Якими різними бувають книжки! Ось
товстелезний том із крихітними літерами – це для дорослих і дуже розумних
людей. А ось невеличка книжка з великим шрифтом. Вона для малят, щоб ті краще
розрізняли літери. Згодиться ця книжка і для бабусь, аби зручніше було читати
онукам. Це книга-велетень, а це – малятко, книга-іграшка, книга-театр,
книга-складачка, книга-панорама, книга-розмальовка, книга-розкладушка.
-
Час іде нестримно вперед. А чи чули ви
про існування електронних книг?
Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака. Вона працює на
батарейках протягом 5 годин. Це одночасно і книга, і бібліотека, і віртуальний
книжковий магазин. Її пам'ять зберігає одночасно близько 30 книг, по 500
сторінок кожна. Досить провести по екрану пальцем, щоб дібрати книгу чи газету,
збільшити розмір букв, знайти значення незрозумілого слова у словнику.
-
Останнє досягнення комп’ютерних
технологій – "жива» книга". За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і
переглядати малюнки, але й чути голоси персонажів, «оживляти» ілюстрації.
Перегляньте відео "Жива книга":
- Першою помічницею в отриманні
знань є книжка, яка нам допомагає пізнавати світ.
21.04.2022
Тема: Анатолій Костецький. Новенька.
20.04.2022
Тема: Аналіз діагностувальної роботи. Леонід Глібов. Хто вона? Хто баба?
19.04.2022
Тема: Валентин Кириленко. Випливає з-за гори. Діагностувальна робота: перевірка навички роботи з літературним твором (письмово). "Колючі гості"
Діагностувальна робота. Робота з літературним твором
(письмово)
Прочитайте текст самостійно мовчки або пошепки. Після первинного
ознайомлення з текстом, виконайте письмові завдання.
Колючі гості
Це було восени, коли з дерев уже осипалося листя. Гуляючи в саду, Христинка
помітила, що під яблунею сидить їхня кицька Мурочка й щось розглядає. Дівчинка
підійшла до неї й питає:
- Що ти тут видивляєшся, Мурочко? Мишку хочеш упіймати?
Та не звернула на Христинку ніякої уваги й продовжувала пильно дивитися на
купку жовтого листя під яблунею.
Стала придивлятися до тієї купки й Христинка. І раптом помітила, що
листячко ніби дихає, ворушиться. Ой, що там?
Христинка мерщій - до мами, яка поралася на городі, привела її до яблуні.
- Там хтось є, - показала рукою на купку листя, що дихало.
Мама взяла гіллячку, обережно розгребла його, а там – їжак. Стомився за
ніч, блукаючи, і вмостився під яблунею відпочити.
- Ой, гарнесенький який! – плеснула в долоньки Христинка.
Їжачок і справді був симпатичний.
Мама передала Христинці гіллячку.
- Ти постережи його, щоб не втік, а я молока принесу, пригостимо.
Принесла, налила в блюдечко й поставила перед їжачком:
- Пий!
Їжачок посидів хвилинку, принюхуючись, а потім устромив носика в блюдечко й
почав пити.
Мурка, що сиділа тут же, біля Христинки, побачила таке й теж захотіла
поласувати молочком. Тільки підкралася до блюдечка, а їжачок на неї як чмихне,
вона й відскочила.
Вихлебтавши молоко, їжачок подивився на Христинку та її маму блискучими
намистинками очей, ніби подякував за частування, і поваго пошелестів від них.
Увечері, відчинивши двері веранди, Христинка загукала:
- Мамо! Мамо! А до нас гості!
Біля східців вона побачила двох великих і троє маленьких їжачків. Це їжак,
якого вони з мамою пригостили уранці молоком, привів до них вечеряти свою сім’ю.
Налили у велику тарілку молока й поставили перед їжаками. Всі п’ятеро
одразу ж обступили тарілку й ну дружно смакувати.
Після того сім’я їжачків приходила
ще кілька разів, і Христинка з мамою охоче пригощали усіх свіжим молоком.
Аж ось випав перший сніг. Їжаки не показувалися.
- Залягли на зиму спати, - пояснила Христинці мама.
І дівчинка почала чекати весни, щоб знову побачити своїх друзів. (Віра
Оберемок)
1. До якого жанру належить прочитаний твір? Запиши.
_________________________________________________________________
2. Заповни таблицю.
|
Герої твору «Колючі гості» |
|
|
Люди |
Тварини |
|
_________________________________ |
___________________________________ |
|
__________________________________ |
__________________________________ |
3. Розташуй пункти плану в правильній послідовності
відповідно до змісту твору.
□ Сім’я їжачків.
□ Кицька під яблунею.
□ Гостинець для їжачка.
□ Знахідка у листі.
4. Продовж речення словами з тексту.
Події в тексті відбувалися пізньої осені, тому що ________________________
Очі їжачка були схожі на ____________________________________________
5. Запиши відповідь на запитання.
Де дівчинка знайшла їжачка?
_______________________________________________________________
Чому їжачки не показувалися, коли випав перший сніг?
_______________________________________________________________
6. Запиши, чому, на твою думку, оповідання Віри Оберемок
«Колючі гості» має таку назву? (2-3 речення)
_________________________________________________________________
18.04.2022
Тема: Сашко Дерманський. Кого беруть у космонавти.
14.04.2022
Тема: Олександр Подоляка Мій зореліт.
13.04.2022
Тема : Грицько Бойко. Булка з маслом. Де Іванко?
Перегляньте відео:
12.04.2022
Тема: Урок позакласного читання. Мій улюблений вірш.
I.
Мовленнєва розминка
Прочитайте скоромовку
Їжак та їжаченя їздять по гриби щодня.
їжачиха помагає —
сироїжки їм збирає.
2. Гра «На гірку — з гірки»
— Читайте слова у
стовпчиках: перший стовпчик - згори вниз, другий -знизу вгору.
|
Дощ |
гілка |
|
лев |
ряска |
|
сад |
квітка |
|
мох |
зяблик |
|
сич |
тюлень |
|
меч |
люстра |
|
дуб |
тюбик |
|
лис |
лялька |
|
3. |
Гра «Додай склад» |
|
Бу- |
... ;
моло —. .. ; |
бу- .. ; моло —. ..;
бу- .. ; моло —. .. ;
бу- ..; моло —. ...
• Перед
вами — павутинка зі складів. Поєднуючи їх, прочитайте слова,
що стануть девізом нашого уроку.
Ду при ді гом
Бу я ро дру
Тема нашого уроку: Буду я природі другом.
• Як ви розумієте ці слова?
• Сьогодні
ми будемо читати твори про природу. Сподіваюся, ми ще
більше переконаємося, що природі ми не сусіди, а її часточка. І від знань
про неї і бережливого ставлення до природи залежить наше щасливе
життя.
•
Твори яких
авторів ви вже читали?
• Які назви мають книжки?
Прочитайте Вірш Петра Сотниченка «Умійте природу любити»
Вмійте природу любити
Вам у походи ходити
І мандрувати, любі діти,
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави...
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте повсюди
Шлях і стежиночку в гаї.
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю.
•
До чого нас
закликає автор?
• Що кожен з вас може зробити для збереження природи?
Робимо підсумки уроку:
• Які твори про природу, про красу і дбайливе
ставлення до неї вам най-
більше сподобалися? Хто їх автори?
• Яка головна думка об'єднує ці твори?
Пам'ятайте, любі діти, Щоб пташки у нас співали,
Щоб сади у нас цвіли, І дерева підростали,
Щоб літали в чистім небі Щоб земля була у квітах,—
І лелеки, й журавлі, Бережіть природу, діти!
VIII. Домашнє завдання
Прочитати оповідання Олександра Ємченка «Драма на болоті»
11.04.2022
Тема: Грицько Бойко. Провалився по коліна. Бабуся і внук.
07.04.2002
Тема: Олександр Олесь. Степ.
06.04.2022
Тема: Тарас Шевченко. Зацвіла в долині.Тече вода з-під явора (напам’ять).
05.04.2022
Тема: Поезія – це сила чарівна, що музикою серце надихає.Леся Українка. Як дитиною бувало. Вишеньки(напам’ять).
04.04.2022
Тема: Наші проєкти. Квітує радісно весна.
Узагальнення і систематизація знань за розділом
«Квітує радісно весна»
1 .Познач з якого вірша ці рядки
- Насуплю брови,-
говорить зима,-
і вітер з морозом повіє…
_ «Зима і весна» Спиридона Черкасенко
_ «Вербові сережки» Ліни Костенко
_ «Місяць-квітникар» Вадима Скомаровського
2.Познач,про якого птаха розповідається у творі Степана Мацюцького, який на гарну погоду співає пісеньку,а перед дощем починає одноманітно свистіти
_ зозулю
_ зяблика
_ ворону
3.Обери,про які сережки розповідає Ліна Костенко у своєму вірші «Вербові сережки»
_ дівочі
_ вербові
_ золоті
4.Допиши кінець речення
Зацвіла верба -…
_ настала осінь.
_ прийшло тепле літо.
_ настала весна.
5.Познач,з ким порівнює метелика Вадим Скомаровський у своєму вірші «Місяць-квітникар»?
_ із сонечком
_ з пташкою
_ з квіткою
6.Обери, що турбує авторку вірша Наталію Козленко «Не зривайте первоцвіти»?
_ що тікає зима
_ що люди зривають первоцвіти
_ що з квітів роблять букети,знищуючи життя планети
7.Познач первоцвіти
_ підсніжник
_ проліски
_ конвалії
_ маки
8.Познач,про який найвеселіший місяць весни розповідається у творі О.Копиленко «Найвеселіший місяць»?
_ квітень
_ травень
_ березень
31.03.2022
Тема: Олександр Копиленко. Найвеселіший місяць.
30.03.2022
Тема: Урок позакласного читання. Квітує радісно весна.
Переглядаємо відеоурок і працюємо над завданнями в ньому.
29.03.2022
Тема: Наталія Козленко. Не зривайте первоцвіти.
28.03.2022
Тема:Вадим Скомаровський. Місяць – квітникар.
24.03.2022
Тема:Ліна Костенко. Вербові сережки.Берізки по коліна у воді.
23.03.2022
Тема: Степан Мацюцький. У гостях у весни.
22.03.2022
Тема: Квітує радісно весна.Спиридон Черкасенко. Зима і весна (напам’ять). Антоніна Назаренко. Який це місяць.
21.03.2022
Тема: Наші проєкти. Читаю байку для науки.
17.03.2022
Тема: Урок позакласного читання. Читаю байку для науки.
Перейдіть за посиланням і перегляньте відео:
16.03.2022
Тема: Павло Глазовий "Жолудь"
15.03.2022
Тема: Леонід Глібов "Коник-стрибунець"
14.03.2022
Тема: Езоп "Двоє приятелів і ведмідь"
Комментарии
Отправить комментарий