9 клас Українська література 2022-2023
2022-2023 навчальний рік
30.05.23
Урок літератури рідного краю
Тема: Гридень бога сонця. Юрій Дараган.
Словник: Гридень - у давній Русі дружинник, охоронець князя.
«Тільки 32 роки життя. І так багато в ньому. І така біографія, мовби то було не насправді, а в романі…», - так сказав про поета сучасний літературознавець Михайло Слабошпицький.
Цим дослідженням спробуємо відкрити для себе, на жаль, маловідому постать єлисаветградця, поета Юрія Дарагана.
Народився Юрій Юрійович Дараган 16 березня 1894 року у Єлисаветграді на Херсонщині. Батька, українця за походженням, не стало за три місяці до народження сина. Мати - грузинка переїхала з маленьким Юрієм до Грузії. «Опікувалися мною усі тітки й кузини, коротко кажучи – балували мене», - так напише про своє раннє дитинство в «Автобіографії» Юрій Дараган. Родичі матері були меломанами і палкими шанувальниками театру, тому долучали свого племінника до мистецтва. «Так я мав широкий доступ до опери, драми і навіть оперети. Мистецтво загалом став любити і розуміти».
Бувало, підлітком виходиш так з театру –
Проспект знайомий вже не той,
Ще ніби Мефістофель вабить Марту,
Крадеться Фауст вуличкою тою.
Або Ромео щиро так кохає,
Або по ставу блисне ясна путь,
І Лоенгріна з радісного раю
Лебеді білі раптом привезуть…
І ніч не та, і щось ворожать зорі,
І тисне груди божевільний шал,
І спрага подвигу в палкому серці взоре
Глибокий слід і зрубить мій фіал.
У 9 років залишився сиротою, якийсь час долею хлопця піклувалася тітка. Коли вона померла, про хлопця турбувався чоловік тітки, який жив у Петербурзі. До цього міста переїздить Юрій, якому виповнилося шістнадцять років. Ще до того вірш 14-річного Дарагана російською мовою друкується у часописі «Закавказье»«Читав книжки «запоєм», поезію полюбив до божевілля. Я був віруючим підлітком і часто потай так молився: «Боже, зроби зі мною, що хочеш, але дай мені стати признаним поетом». Живучи у Петербурзі, познайомився і полюбив поезії Брюсова, Бальмонта, Блока, пізніше – Гамсуна і Уайльда.
Далі було навчання у Тирасполі.З 1915 р. Дараган - старшина на фронті, після поранення повертається до Петербурга.
Кінець 1917 року. У свої 23 Ю. Дараган вибирає українську революцію і переїздить до Києва. Про внутрішні зміни, які в ньому відбулися писав так: «Серцем українізувався поступово. Найбільше помагали наша пісня і наша історія». Історія стане для Дарагана джерелом натхнення та оптимізму.
1917-1919 рр. присвячує себе військовій справі.
1920 р. разом з військом УНР переходить кордон і стає емігрантом у Польщі. Мандрує із табору в табір: Вадвіц, Ланцут, Каліш.
У таборі, що вельми нагадував в’язницю, серед холоду, голоду, розчарувань і зневіри багатьох, Дараган не тільки не заломився, а й знайшовся на силі дати відповіді на всі «чому?» і стати духовним предтечею того, що назвуть Празькою школою в українській поезії».
Бисть тишина – в Шипюрні у шпиталі,
Бисть тишина та тіні-козаки,
Що від сухот мовчазними вмирали…
Бисть тишина безмежної тоски…
Ми знали, що потай улюблений військами,
Отаман виїхав надовго… назавжди…
Ми чули, на серцях лежав могильний камінь
І воском танули гартовані ряди…
І осінь йшла… і плакали безрадно…
Рік двадцять другий – мовчазний відчай…
В таборі мряка – наче сивий ладан
І напівтемний з сахарином чай…
- Хто це робив? Пригадуєш, не знаєш.
- Чи Гуня, чи Павлюк, чи Гордієнко Кость? –
- Стояв облуплений, трагічний Каліш,
- Ридав Норд-Вест і – нічегоже бисть!
1920-1922 рр. Дараган – старшина кам’янецької юнацької сотні. 1921 р. - у місті Каліш (Польща) народжується видавництво «Чорномор». Каліські табори з числом мешканців 12 тис. поступово ставали освітнім, культурним центром української еміграції. Біля витоків літературно-мистецького товариства «Веселка», яке було створене в межах «Чорномора», стояв Юрій Дараган.
Шамотіння шамшаве, шипшина...
Пу-гу!.. лине в тугу, жахається ніч...
Довгі, чорні крила пташині
– На Січ...
Ні душі... Ніч осіння... Очерет, шамотіння...
Над лиманом завмерли
Зорі-перли...
21 липня 1922 року – остання табірна поезія. Згодом Юрій відбуває на навчання до Чехословаччини. Чверть поетичного доробку письменника написана протягом останніх трьох табірних місяців і вже в таборах зазвучав мотив смерті., який стане потужнішим у подальших творах поета.
Про літо 1922 року Л. Куценко напише так: «Юрій Дараган українським поетом потужно заявить про себе саме з літа зазначеного року». Контрастом до умов проживання у таборі звучать його поезії.
Променіють перла мутно
Білі хмари,ж ясний ранок,
І на ганок
Вийшла ти в рожевій сукні…
Тільки стукни в браму. Чутно –
Тупотять рожеві ніжки.
В глухих алеях рясно рожею
Старий вквітчався парк.
З легендою з нічим не схожою,
Я мрією пройнявся гожою,
Про тебе, Жанно Д Арк.!
Рожево-білою шипшиною
Покрито славний шлях…
Була ти богом і людиною
І до цього часу єдиною –
В укоханих казках.
Інтимна тональність попередніх творів продовжиться у наступних циклах поета «Чорноморця», «Сагайдак».
Сьогодні ранок – мов служба божа,
Урочистий і світлий
В снігу шепоче гай-вельможа
Палкі молитви.
Обрядом править митрофорний
В парчеві строю,
Моління дня, мов пісні «горні»,
З аналою.
Сьогодні ранок – мов служба божа,
А я – жебрак на паперті…
На сніжно-білій скатерці.
ВЕЧІР
Як князь ранений – день схиливсь на захід,
Одкинув свій червоний щит.
Рубіни крови бризнули на дахи,
І червінню спокійний став блищить.
Зітханням лине тихий повів вітру,
І ладаном – осінній аромат.
На очі насуває вечір митру
І править жалібний обряд.
А герць гучний був, променистий, впертий.
Мій Боже! Радісно співа сурма...
О, дай же і мені в свій час умерти
Так пишно і безжурно.
Цього ж року відбулося знайомство з Микитою Шаповалом – добрим ангелом у житті Ю. Дарагана. Саме Микиті Шаповалу була присвячена поезія поета «З літопису днів біжучих»
Багато знайомих Дарагана ще з польських таборів, які навчалися у Празі, жили у містечку Подєбради. В цьому місті знаходилися натуральні курси, на яких навчався Юрій Юрійович. Чимало творів 1923 -1924 років написані саме в маленьких Подєбрадах.
Вже каштани стали брунатними,
Хай іскриться твоє ім'я…
Тільки ж серце, серце не знатиме
Жадних спогадів світлого дня.
Відлітають надії-птиці,
Ніби лебеді в осені…
Може, щастя бодай присниться,
Бодай промайне уві сні?..
Подєбрадсько-празький цикл поезій матиме назву «Дике поле». Центральними образами стануть степ і «ти». Степ – символ волі, України. Для Дарагана степ - поле бою, поле козацьких подвигів, народ, що живе в степу.
1923 рік – навчання в Українському Педагогічному Інституті на літературному відділенні. Віршів ставало все більше й більше і виникла ідея видати поетичну збірку.
У жовтні 1925 року виходить поетична збірка «Сагайдак», вона відкривалася поезією:
Ти снивсь прапращуру моному…
Перлини сліз, чи стріли, чи вино –
Та напував ти печеніга злого
В своїх степах таким вином давно…
- Що ж, ти містиш і радощі, і болі,
І на шляху твоєму квітне мак.
Тебе – тому, хто щиро прагне волі,
Тому, хто прагне слави; а відтак
Наповнити життя останнім змістом,
Так, ніби смерть, мов щастя, віднайшли…
Твоя стріла прошиє тонким свистом
Скло над степом запашним.
Саме збірка «Сагайдак» підказала поетесі Оксані Лятуринській такий образ її автора: «Дараган – гридень (князь) бога сонця, не Ра, а Дажбога, такий ясний і дзвінкий, мов срібна сурма. Від нього втікає «за лиман» зима, синонім усього земного й злого. Її нагоняють його білі коні, і топчуть. Він побратим Дунаю, Добриня з двору Володимира – Красного сонечка;
Скаче по полю сірим вовком, шугає соколом. Не сумним, а радісним баладним ладом їде князеві Володимирові здобувати князівну…»
1924-1925 – роки боротьби з хворобою.
Друга збірка мала б назву «Під чужими зорями». Хворий на туберкульоз поет відчував, що сили його залишають.
Поетова нить обірвалася 17 березня 1926 року. «Замерзлі блідо-палеві пелюстки мертвої троянди на страснім українськім шляху, крізь бурі і сніг жорстоких епох», - так відгукнувся Є. Маланюк на смерть Юрія Дарагана.
25.05.23
Контрольна робота з теми «Творчість П.Куліша та Марка Вовчка»
Виконати контрольну роботу за посиланням :
https://forms.gle/qotdTnixTrAF8BdH7
23.05.23
Тема. Урок позакласного читання. Марко Вовчок.
Оповідання «Козачка» зі збірки «Народні оповідання».
Оповідання Марка Вовчка нікого не залишали байдужим. Навколо її творчості розгоралися запеклі суперечки, зав’язувалися літературні бої.
Твори молодої письменниці часом піддавалися несправедливим нападкам з боку окремих критиків, що зумовлювалося або незгодою з їх демократизмом, гостротою викривальної спрямованості, або з нерозумінням їхньої художньо-естетичної природи. Так О. Дружинін вважав викривальне зображення письменницею панів нетиповими «мерзотно-огидними епізодами», а М. Де-Пуле називав кращі твори збірки «Народні оповідання» «нехудожніми».
Тим часом демократична критика відзначала високий художній рівень творів Марка Вовчка, їх відповідність духові часу. Видатні письменники і літературні критики були у захваті від того, як молода письменниця в життєво-правдивих образах зуміла показати найхарактерніші риси мільйонів кріпаків із їхньою страдницькою, трагічною долею. Так, Д. Писарєв зазначав, що «Марко Вовчок нападає своїми цілком художніми творами не на випадкові зловживання, а на самий принцип, яким він є».
Проблемне питання. «Народні оповідання» — «нехудожнє» зображення нетипових епізодів із кріпацького життя чи художнє викриття кріпосницької системи?
Ми проаналізуємо твір «Козачка» в ідейному та художньому аспекті для того, щоб зробити власний висновок щодо протилежних оцінок «Народних оповідань» у критиці середини і кінця ХІХ століття.
Прослухайте оповідання.
Поміркуйте!
Чому оповідання про тяжку долю кріпачки Олесі Марко Вовчок назвала «Козачка», а не «Кріпачка»?
В оповіданні «Козачка» Марко Вовчок для контрасту з кріпосницьким «темним царством» малює світлі, ідилічні картини щасливого життя вільних від кріпацтва людей – селян козацького стану. Давайте їх розглянемо.
ü Доведіть, що Олеся почувалася щасливою у дівоцтві.
ü Як ви вважаєте, яким бачили батьки майбутнє своєї донечки?
ü Якби Олеся не відмовила молодим козакам, які сваталися до неї, як би склалася її доля?
ü Як ви гадаєте, приймаючи рушники від сватів Івана Золотаренка, Олеся розуміла на що вона йде? Хто і як відмовляв її виходити заміж за кріпака? Зачитайте.
ü Як пояснила Олеся свій вибір парубкам?
Прочитайте уривок твору.
«Другого дня пішли панам поклонитись. Не почула Олеся ні привіту, ні совіту, ані любого та веселого погляду не побачила. Пани такі якісь сердиті, а горді – аж надимаються. «Будь покірна, – наказують, – та до роботи панської щира!» І чудно, і сумно було Олесі таке слухати! А далі й страшно стало. Се справдішня невольниця вона буде!.. І марно її літа молодії перейдуть! Марно пишная краса зов’яне в щоденній тяжкій роботі – у неволі!..»
Так Олеся стає кріпачкою – найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою в кріпосницькому суспільстві.
Поклавши в основу твору такий гостро драматичний конфлікт, як зіткнення чистої, щирої, прекрасної козачки з морально розбещеними кріпосниками, письменниця винесла суворе обвинувачення тій нелюдській системі, яка принесла жінці нечувані страждання.
Домашнє завдання
Підготуватися до котрольної роботи. Повторити творчість П.Куліша та Марка Вовчка
18.05.23
Тема. Марко Вовчок. Продовження теми народного життя в повісті “Інститутка”. Антилюдяна суть кріпосництва та солдатчини
Добрий день, діти! На сьогоднішньому уроці ми продовжимо вивчати творчість Марка Вовчка, але на прикладі повісті “Інститутка”.
Перегляньте відеоурок з теми:
Реалізм - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.
Літературних характер - це образ людини, відтворений в художній формі. Літературному характеру властиві загальні риси, які об'єднують його з іншими персонажами, та індивідуальні особливості поведінки, котрі роблять його самобутнім, неподібним до інших. Такі загальні риси літературного характеру називають типовими.
Порівняльна характеристика побуту та звичаїв кріпаків і панів
| Пани | Селяни |
Одяг | Пишне вбрання | Звичайний селянський одяг |
Їжа | Коли хочуть і що хочуть | Питати дозволу пообідати |
Дозвілля | Приїзд гостей, прогулянки | Прогулянка лише тоді, коли пани посилають щось розвідати. Весь час мають бути готові, що пани можуть покликати. |
Освіта | Мають право на освіту | Не мають права на освіту |
Одруження | Обирають собі самі пару | Якщо вільна виходить заміж за кріпака, о стає кріпачкою. Кріпаки питають дозволу на одруження у панів. Жінка йде за чоловіком, якщо його віддають в рекрути. |
Хвороба | Мають право відпочивати чи лікуватися | Все з дозволу панів |
Народження дитини | З’їжджаються гості на хрестини, пишне застілля. | Повинні працювати, навіть коли дитина хвора чи померла |
Право на щастя | Засмучену пані потрібно розвеселити | Ніхто не зважає на особисті переживання селян, можна бити та жорстоко поводитися |
Опрацювання термінів “кріпацтво” та “солдатчина
Кріпацтво - правова система, яка встановлювала залежність селянина від пана. Кріпаки були прикріплені до землі, яка належала пану, і який мав право на працю та все майно селян. Кріпацтво - один із видів рабовласності.
Солдатчина - військова служба, на яку віддавали молодих юнаків та чоловіків.
Рекрутська повинність - комплектування війська в Російській імперії.
Аналіз кріпосного та солдатського права на прикладі тексту повісті “Інститутка” (Складання плану кріпосної безправності героїв твору)
1. Сумна і буденна служба в старої пані
2. Устину приставили служницею до панночки.
3. Жорстоке ставлення панночки до дівчини.
4. Переїзд Устини на новий хутір слідом за панами.
5. Заборона панночкою обідати
6. Хвороба Катриної з Назаром дитини та примусова робота у панів
7. Смерть немовляти і жорстоке ставлення панночки
8. Дозвіл на одруження Устини та Прокопа
9. Гнів панночки за яблука
10. Прокопа віддають в рекрути
11. Примусова служба Прокопа та наймитування Устини.
Аналіз образів (Про кого йдеться?)
1) У всьому бачить радість, хоч іноді хочеться плакати. Навіть коли бють, то трохи поплаче, а коли подумає, то трохи розвеселиться. Батьків не знала, сирота, росла у чужих людей, які не питали про її потреби. Після десяти років віддали на службу до старої пані. (Устина)
2) Працьовита молодичка, була вільною, але вийшла за кріпака та переймалася долею своєї дитини.Коли немовля захворіло, знавесніла на панів та утопилася. (Катря)
3) Спокійна, завжди врівноважена, стара жінка, яка знала лад у справах на хуторі, добра до Устини та інших селян. (Стара служниця)
4) Молодий парубок, задуманий, переймається долею кріпаків, кохає Устину. (Прокіп)
5) Молодий чоловік, любить жартувати, не показує свого болю, який відбився сивим волоссям на скронях. (Назар)
6) Жорстока, корислива, дуже вродлива. (Панночка)
7) Вродливий, спокійний, завжди старався по-доброму, по-людськи виходити із ситуації. (Полковий лікар)
Домашнє завдання: виконати тест за посиланням:
https://forms.gle/atW2kyAnApobn6dz8
16.05.23
Тема.Марко Вовчок. Життя і творча діяльність. Марко Вовчок як перекладач (Ж. Верна, Г. К. Андерсена, А. Е. Брема). «Народні оповідання»; продовження теми народного життя в повісті «Інститутка». ТЛ: реалізм.
«Фатальна жінка української літератури», «темний сфінкс», «Моцарт любовних історій», – так казали про неї сучасники. Постать цієї письменниці до сих пір оповита таємницями, проте беззаперечним залишається той факт, що наприкінці 50-х років ХІХ століття вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею, хоч і «ховалась» за чоловічим псевдонімом. Шевченко називав її своєю донькою, а вона його – батьком. І саме сьогодні ми познайомимось з життям і творчістю Марії Олександрівни Вілінської – Марком Вовчком, росіянкою за походженням, проте українкою у душі.
Ознайомтеся з біографією письменниці.
Творча спадщина письменниці досить багата і різноманітна,характеризується жанровим розмаїттям.
Жанр | Назва твору |
Соціально-побутові оповідання | «Козачка», «Горпина», «Одарка», «Ледащиця». |
Баладні оповідання | «Чари», «Максим Гримач», «Данило Гурч». |
Соціальна повість | «Інститутка». |
Психологічні оповідання | «Павло Чорнокрил» |
Психологічна повість | «Три долі» |
Соціальна казка | «Дев’ять братів і десята Галя» |
Історична повість-казка | «Кармелюк» |
Художній нарис | «Листи з Парижа» |
Новаторство «Народних оповідань» полягає в тому, що письменниця йшла своїми самобутніми шляхами у формі викладу оповіді, в особливостях композицій, у прийомах творення образів, у фольклорно-розмовній основі стилю.
Особливості «Народних оповідань» Марка Вовчка
· до збірки ввійшли 11 творів: оповідання та соціально-побутові теми – «Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини», «Викуп»; оповідання на родинно-побутові теми – «Сестра», «Сон», «Чумак», «Свекруха», «Чари»;
· темою оповідань є показ трагічного життя поневоленого селянства (зокрема жінки-кріпачки), прагнення його до волі; жорстокість, сваволя та зневажливе ставлення поміщиків-кріпосників до кріпаків;
· широке використання фольклорних мотивів та образів, засобів народної поетики;
· форма розповіді від першої особи;
· образ жінки-кріпачки є центральним образом оповідань;
· позитивним героям (селянам-кріпакам) притаманні високі моральні якості;
· у творах збірки немає прямого заклику до повалення самодержавства.
«Народні оповідання» - це своєрідний художній літопис українського народного життя в період назрівання революційної ситуації в країні напередодні реформи 1861 року.
Теорія літератури
«Інститутка» Марка Вовчка – перша в українській літературі соціально-реалістична повість: у ній розкривається взаємодія персонажів із побутовими й суспільними обставинами, реалістично, тобто правдиво, відтворено світогляд людини, її інтереси та прагнення.
Реалізм – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Якщо романтики ідеалізують героя, то реалісти зображають його таким, яким він є насправді.
Історія написання
Марко Вовчок почала писати в Немирові на Вінниччині, продовжила в Петербурзі, а завершила в Парижі.
Поштовх до написання «Інститутки», у якій вона зобразила одну з випускниць інституту шляхетних дівчат, дало враження майбутньої письменниці від перебування в Харківському пансіоні. Під маскою гарненької панянки, що вміє належним чином «подати» себе в панському товаристві, криється жахлива внутрішня сутність людини – носія зла.
Паспорт твору
Жанр: перша в українській літературі соціальна повість.
Рік написання – 1858-1859
Присвята: твір присвячений Т.Г. Шевченку.
Тема: зображення тяжкого становища кріпаків і наростання стихійного протесту проти кріпацтва, перші прояви непокори поміщикам, протиставлення моралі панів і трудового народу.
Ідея: засудження антилюдяної суті кріпосництва та солдатчини.
Проблематика: важке становище селян; жорстокість кріпосників; наростання протестних настроїв у селянському середовищі; сімейно-побутові стосунки; вибір життєвих цінностей.
Композиція
Експозиція: знайомство з героями, вдача Устини.
Зав’язка: приїзд панночки з міста, Устину обрали покоївкою.
Розвиток дії: стосунки панночки з кріпаками, деспотизм молодої пані, одруження інститутки, переїзд подружжя на хутір.
Кульмінація: панночка намагається побити Устину, за неї заступається Прокіп.
Розв’язка: Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить у місто наймичкою.
Опрацювання термінів «кріпацтво» та «солдатчина»
Кріпацтво – правова система, яка встановлювала залежність селянина від пана. Кріпаки були прикріплені до землі, яка належала пану і який мав право на все майно селян. Кріпацтво – один із видів рабовласності.
Солдатчина – військова служба, на яку віддавали молодих юнаків та чоловіків.
Рекрутська повинність – комплектування війська в Російській імперії.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника на с.293-295
Прочитати повість Марка Вовчка «Інститутка» (за підручником)
або
Прослухайте аудіокнигу Марко Вовчок «Інститутка».
11.05.23
Тема: Фольклорно-етнографічний матеріал у романі П.Куліша «Чорна рада». Оцінка роману Т.Шевченком
Фольклорно-етнографічний матеріал роману «Чорна рада».
Матеріал для свого твору П. Куліш брав із багатьох джерел: «Истории Малороссии» М.Маркевича, «Истории Малой России» Д.Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця, Г.Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів, а також із фольклору – дум, історичних пісень, переказів, легенд, спогадів старих запорожців, казок про козаччину.
Але П. Куліш хотів створити «не дисертацію, а художнє відтворення забутої і викривленої в наших уявленнях старовини».
13 фактів про роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада»
https://www.radiosvoboda.org/a/30091692.html
Ескізи ілюстрацій, намальовані Пантелеймоном Кулішем, до його ж роману «Чорна рада». 1855‒1856 роки. Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського
«Чорну раду» Куліш планував випустити з ілюстраціями. Він сам зробив ескізи, а також залучив до створення малюнків Сергія де Бальмена (художника-аматора, рідного брата Шевченкового друга Якова де Бальмена). Пропонував також зробити малюнки й Шевченкові, однак той відмовився. Декілька Кулішевих ескізів до роману збереглися донині.
Виконайте інтерактивні завдання.
Знайди відповідність (герої роману)
Розмісти події в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада" в правильній послідовності
Домашнє завдання. Виконати завдання на оцінку.
https://forms.gle/rWe65dQw8UXPA94x9
09.05.23
Урок буде проходити у форматі зум-конференції.
Час: 9-А - 13.10 9-Б - 14.00
Ідентифікатор конференції : 274 001 8072 Код доступу: 5555
Тема. Порівняльна характеристика Якима Сомка та Іванця Брюховецького.
Добрий день! Сьогодні ми проаналізуємо образи претендентів на гетьманську булаву, визначимо історичну та художню правду у творі. З'ясуємо яким же ж повинен бути справжній патріот, державний діяч України.
Перегляньте навчальне відео:
Опрацюйте поданий матеріал.👉 ТУТ
Домашнє завдання. Виконати завдання на оцінку за посиланням :
https://forms.gle/LSzZW6JVgsJjBQ2g7 (активний до 13 травня)
04.05.23
Тема. Пантелеймон КУЛІШ. «Чорна рада». Загальнолюдські риси ініціативності, працьовитості, лицарства, благородства, вірності почуттю та обов’язку.
Перегляньте навчальне відео.
Розгляньте таблицю.
Сюжетні лінії роману «Чорна рада»
Суспільно-політична лінія сюжету (історична) | Квест | Любовна лінія сюжету (пригодницька) |
Ліричний вступ. Розповідь про полковника-попа Шрама та визвольну боротьбу в Україні з часів Хмельницького. | Інтрига. Початок подорожі. Визначення мети, завдань героїв. | Експозиція. Приїзд Петра з батьком на хутір до Череваня. |
Експозиція. Приїзд полковника Шрама з сином на хутір Череваня.* Історія Василя Невольника. Розмова з Божим чоловіком.* | Спільна дорога друзів (чи є Шрам і Черевань однодумцями?) до Києва, сварка з міщанами*(які стосунки між кармазинниками й біднотою?). Прогноз конфлікту. Натяк на потребу зібрати «Чорну раду». | Зав’язка. Знайомство Петра з Лесею та Череванихою |
Зав’язка. Зустріч і розмова в Києві з Якимом Сомком.* | Ілюзія реалізації Шрамової мети. Випробування для Петра. Зустріч із запорожцями як стихійною ворожою (!) опозицією (визначте авторське ставлення до низового козацтва). | Розвиток дії. Поїздка до Києва. Розмова Петра з матір’ю Лесі. Зустріч Лесі з Сомком. Кирило Тур* викрадає дівчину. |
Розвиток дії. Повідомлення про зраду трьох Сомкових полків. Бунт косарів на хуторі Гвинтовки. Розмова з Пугачем,* в таборі в Сомка. Зрада писаря Вуяхевича. | Суспільно-політичні інтриги. Закручується конфлікт. Визначаються позиції Сомка як гетьмана. Ініціація Петра. Випробування героя двобоєм. | Кульмінація. Петро наздоганяє викрадача Кирила Тура (які літературні паралелі з прізвищем можна провести), б’ється з ним й отримує тяжке поранення |
Кульмінація. Чорна рада в Ніжині. Політична платформа І. Брюховецького.* Позиція московських представників. Суспільно-політичне розшарування нації. Прихильники Сомка в меншості. | Шанс перейти на вищий рівень «гри». Вирішальний вибір: створення або знищення української державності. Реалізація чи втрата Шрамової мети. Ймовірність здійснення мети Петра.
| Розвиток дії. Леся з матір’ю доглядають пораненого хлопця. Леся й Петро закохуються. Гвинтовка сватає Череванівну за Вуяхевича. |
Розв’язка. Селянський бунт під час виборів гетьмана. Бенкет Брюховецького з московськими боярами в Ніжині. Іванець зраджує козацькі традиції. Брюховецький наймає вбивцю для Сомка. Кирило Тур намагається врятувати Сомка ціною власного життя | . Фатальне вирішення долі української державності. Майже щасливе вирішення конфлікту для Петра | Розв’язка. Петро повертається у Хмарище. Кирило Тур допомагає Череваням. Знову зустріч з Божим чоловіком. Одруження Петра й Лесі. |
Постпозиція. Облога Паволочі Тетерею. Страта полковника Шрама. Страта Брюховецьким Сомка. Покарання Іванця Дорошенком. | Трагічне завершення квесту для полковника Шрама. |
|
Поміркуйте!
- Чи знайшов полковник-піп Шрам національну, політичну й духовну єдність суспільства на Лівобережній Україні?
- Чи була тут сила, здатна позбавити влади зорієнтованого на Польщу гетьмана Тетерю?
- Чи вдалося Шрамові реалізувати поставлену мету?
- Що стало на перешкоді?
Щоб дати відповідь на це запитання, визначимо однодумців полковника Шрама, збайдужілих до долі рідної країни українців і представників опозиційних поглядів.
1.Знайдіть цитату, в якій визначається ставлення до України Якима Сомка. «Зложити докупи обидва берега Дніпра, щоб обидва приклонились під одну булаву - … і буде велика одностана Україна». Порівняйте з метою полковника Шрама.
2. Як ставиться до української державності колишній бойовий побратим Черевань?
3. На що сподівається низове козацтво и чернь?
4. Чим є Україна для Іванця Брюховецького?
5. Виразником якої ідеї є Божий чоловік?
Множинність «філософії життя» героїв роману
Герої роману | Життєві принципи | Групування відносно конфлікту (виходячи з світоглядної позиції головного героя – полковника Шрама). |
Полковник Шрам і Яким Сомко | Автономна феодальна республіка | Однодумці, поборники соборності й державності України |
Черевань | Спокійне хуторянське життя в достатку | Політично інертний, байдужий. |
Кирило Тур | Іронічне ставлення до всього існуючого, життя законами серця | Політично інертний, має особистісні пріоритети. Суперник Петра Шраменка. |
Петро й Леся | Родинне щастя, гармонія почуттів | Втілення авторського ідеалу майбутнього. |
Іван Брюховецький | Першість власних інтересів, байдужість до долі України | Ворог української державності, лицемірний брехун. |
Запорожець Пугач | Демократична козацька республіка | Представник втрачених козацьких демократичних традицій, один із багатьох, обманутих Іванцем. |
Божий чоловік | Народна пам'ять, моральна чистота, духовне самовдосконалення | Духовний однодумець полковника- священика Шрама. Виразник Божої мудрості. |
На основі опрацьованого матеріалу визначаємо головну проблему роману
Головна проблема «Чорної ради»: боротьба за владу, а фактично, за напрям розвитку українського суспільства й самої України як держави.
Домашнє завдання. Виписати цитати до характеристики героїв роману.
Виконати завдання за посиланням ( за бажанням)
1.https://learningapps.org/5087188
2.https://learningapps.org/watch?v=pfbfehqwj17
3.https://learningapps.org/watch?v=prggwj1oj01
02.05.23
Тема. «Чорна рада» - перший україномовний історичний роман. Історична основа сюжету. Показ протистояння сил державотворення й руїнництва.
В умовах посилення в українського народу національної свідомості, а відтак й інтересу до свого героїко-драматичного минулого П. Куліш проймається думкою про потребу широкого й глибокого художньо-історичного осмислення своєї минувшини в її визначальних процесах, суспільних рухах, як це вже робилося в літературах інших народів.
До здійснення цього задуму його підштовхнула також повість М. Гоголя «Тарас Бульба», aлe на противагу гоголівському творові Куліш хотів створити роман, який би ґрунтувався на історичних фактах, зафіксованих літописцями. Чи вдалося Кулішеві створити дійсно історичний роман?
Перегляньте відеоурок з теми:
- Пригадайте, який підзаголовок має цей твір («Хроніка 1663 року»).
Хроніка – складний за побудовою і великий за обсягом епічний твір, у якому розкривається історія широко охоплених суспільних та родинних подій за певний проміжок часу.
Т. Шевченко. «Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже й двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував «Чорну раду» по-нашому. Я її прочитав і в «Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому лучче».
«Цю книгу скоро напам’ять буду читати. Вона мені так чарівно, живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками й кобзарями. Пречудова й вельми благородна праця. Брильянт в сучасній історичній літературі».
І. Франко. «Найкращим твором історичної прози в українській літературі є «Чорна рада».
Історична довідка.
Історичною основою твору послужили справжні події, які відбулися в Ніжині 1663 року і завершилися перемогою кошового Запорозької Січі Івана Брюховецького над гетьманом Якимом Сомком. Це були складні часи ІІ половини ХVІІ століття після смерті Богдана Хмельницького – період Руїни, коли на Лівобережній Україні розгорнулася запекла боротьба за гетьманську булаву.
Козацька старшина висунула гетьманом полковника Я.Сомка, який був обраний наказним гетьманом на старшинській раді в Козельці. Проте Москва не затвердила його обрання. Прості козаки та селянство підтримували кандидатуру І. Брюховецького, який обіцяв народові деяке полегшення. 27 – 28 червня 1663 року в Ніжині відбулася чорна рада (бо вирішальними виборцями на ній стали саме прості люди - чернь). На ній гетьманом і було обрано Брюховецького, який пізніше, звичайно, не дотримався своїх обіцянок.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Прочитати за підручником роман П.Куліша «Чорна рада»
27.04.23
Тема. Пантелеймон Куліш – письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач (Біблія, твори В. Шекспіра, Й.-В. Гете), автор підручників для школи, першого українського правопису – «кулішівки»
Перегляньте відео про письменника:
Пантелеймон Куліш (1819–1897) – український письменник, фольклорист, етнографа, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Саме Куліш, один з вагомих українських інтелектуалів ХІХ ст., був творцем українського алфавіту, серед перших перекладачів Біблії українською мовою, автор першого українського роману… Перелік заслуг цієї людини можна продовжувати.
Ознайомтеся з цікавими фактами про творчість цього недооціненного митця, несамовитого Панька Олельковича (як він себе любив називати).
1. 40 томів невиданої творчої спадщини Куліша
За приблизними підрахунками, Кулішів доробок мав би становити близько 40 великих томів. Натомість найповніше видання його поезій було здійснено ще 1908 року. Найвагоміша історична праця Куліша ‒ тритомна «История воссоединения Руси» – значно перероблена й доведена до семи томів, досі залишається в рукопису. Як зазначав Євген Маланюк: "В певному сенсі можна говорити про многозначність, ба навіть загадковість „несамовитого Панька”.
2. Автор модерного сприйняття України
Куліш був перший, хто в концепт «Україна» вкладав модерний зміст і розвивав його впродовж десятиліть культурницькими, видавничими, літературними проектами. Його поема «Україна», «Книга о ділах народу українського і славного війська запорозького» (1843), історико-популярний трактат «Повість про український народ» (1846), «Чорна рада», де повсякчас наголошено на проблемі української єдності ‒ ці тексти мали неабиякий вплив на сучасників.
3. Творець ренесансного типу
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша. Ілюстрація до нездійсненого видання (1846 рік). Під малюнком підпис: «Тим і сталась по всьому світу страшенная козацькая сила, Що у вас, панове молодці, була воля й дума єдина. Из народн. песни». Зберігається в Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарновського
4. Автор "Чорної ради" - першого історичного роману в українській літературі
«Чорна рада» повна назва «Чорна рада. Хроніка 1663 року» – перший історичний роман українською мовою, вперше виданий повністю Пантелеймоном Кулішем у 1857 році. Свій роман Куліш писав близько 14 років.
Написаний цей твір був на основі історичних матеріалів. У 1663 році під Ніжином відбулася так звана чорна рада, учасниками якої були не лише заможні й впливові козаки, а й козацька голота, різноманітна чернь. Завдяки останній на ній гетьманом обрали Івана Брюховецького, який роздавав щедрі обіцянки. Підтримуваний козацькою старшиною Яким Сомко зазнав поразки. Обрання Брюховецького призвело до дезорганізації суспільного життя на Гетьманщині. Популістські обіцянки новообраного гетьмана так і не були реалізовані. Від обрання Брюховецького не виграли ні козаки, ні простолюд, а лише купка наближених до нього людей. Щоб утримати владу, гетьман пішов на значні поступки Москві, зробивши помітні кроки в обмеженні прав Української гетьманської держави. Не даремно козацькі літописці вкрай негативно оцінювали діяльність Брюховецького. А історики трактують його гетьманство як одну з найтрагічніших сторінок Руїни.
Перша згадка про твір, ще тільки задум, датована 1843 роком, а вийшов він у світ 1857 року. Роман «Чорна рада» існує у двох різномовних версіях ‒ українській і російській, тотожних за сюжетом, але відмінних у багатьох деталях і навіть сценах. Ці тексти є самостіними творами і водночас вільними авторськими перекладами один одного.
5. Творець українського правопису «кулішівка»
Кулішівка, або Система Куліша — український фонетичний правопис, застосований Пантелеймоном Кулішем наприкінці 1850-х років. Цей його правопис появляється вперше в "Записках о Южной Руси" 1856—1857, і в томі в невеличкій статейці "О малороссійском правописаніи (ст. VІI—ІX) " Куліш подає його оcнови, заявляючи виразно, що він той правопис силкувався "упростить, сколько возможно" і "приспособить его к легчайшому произношенію слов".
Назва "кулішівка" торкалася первісно тільки правопису, який вжив Куліш уперше 1856 р. Згодом його перенесли на галицький ґрунт українські журнали 1862 р. ("Вечерниці", "Мета" й нарешті "Правда").
Куліш вважав, що на місце «безумної одваги» має прийти клопітка культурна робота, котра, передусім, має виражатися у плеканні рідної мови: "Єдиний в тебе скарб – прапращурівське слово, Заклав його Боян від кражи й чужоядства".
Письменник у своїх роботах показував, що українська мова є мовою природною, такою, якою говорять люди. І що вона існувала з давніх часів. Цю мову він протиставляв штучній книжній мові, яка з’явилася в Україні на базі старослов’янської. А потім ця мова трансформувалася в штучну мову російську.
6. Автор першого україномовного букваря - "Граматка"
«Граматка» Пантелеймона Куліша – перший україномовний буквар. Книга була видана в 1857 році. Буквар Куліша відкрив серію україномовних підручників для початкової освіти, що з'явилися в Східній Україні в 1857–1862 роках. Обсяг «Граматки» – 149 сторінок. Це була перша фонетична абетка для української мови.
7. Біблія Пантелеймона Куліша
Крім всього, треба згадати гірку долю невтомної 30-ти річної праці Куліша з перекладу Біблії з древньогрецької на українську
Титул видання1869 року «Святе письмо або вся Библия Стаpого и Hового Завіту pусько-укpаінською мовою пеpеложена» у перекладі Пантелеймона Куліша
Історія створеня першого перекладу українською мовою повного текту Біблії нагадує детектив. Пантелеймон Куліш почав перекладати Біблію ще на початку 1860-х років. В цьому починанні, незважаючи на ідейні розходження, його підтримував Тарас Шевченко. Переклав він Новий Завіт дуже швидко. Потім почав перекладати Старий Завіт, долучивши до перекладу Нечуя-Левицького та Пулюя. Однак трапилась загадкова пожежа, в якій загинув весь архів, та майже готовий переклад Старого Завіту. Тож довелось співперекладачам розпочинати переклад заново і тривала багато років.
Тож перший вже готовий до друку варіант рукопису був викрадений царською охранкою на варшавсьсому вокзалі, а другий варіант, відновлений і доповнений впертою багаторічною працею – був спалений разом з будинком невідомо ким підбуреними несвідомими селянами, і лише третій, створений незадовго до смерті, побачив світ – але тільки як скорочена Біблія спеціально для дітей і малограмотного та несвідомого люду.
Завершилась робота над перекладом вже після смерті Куліша. Друком Біблія Куліша була видана лише на початку ХХ ст. А потім друкувалась в Америці, Австрії, Великобританії. А в Україні лише в 2000 році. Варто ширше інформувати українців у цілому світі, що Пантелеймон Куліш - автор не тільки "Чорної Ради", але й грандіозного за маштабом проекту - "Українська Біблія".
Електронний варіант Кулішевої Біблії можна переглянути за посиланням: https://royallib.com/…/van_pulyuy_van_nec…/bblya_kulsha.html
8. Перекладач класичних творів Шекспіра Байрона, Шилера
Характерна риса Куліша-поліглота: швидкість, з якою він оволодівав мовами. Три-чотири місяці у нього пішло на французьку, місяць-півтора – на італійську, по кілька місяців – на іспанську та англійську. Постать Куліша-поліглота нерозривно пов’язана з постаттю Куліша-перекладача. По-перше, знання мої відкривало йому доступ до оригіналів. Він мав західницькі настанови, і писав про конечну потребу поставити український курінь у Європі. Пантелеймон Куліш переклав 13 п’єс Шекспіра, твори Байрона, Шилера, Міцкевича.
9. "Я — піонер з сокирою важкою"
«Я не поет і не історик, ні! / Я — піонер з сокирою важкою: / Терен колючий в рідній стороні / Вирубую трудящою рукою», — так в одному з віршів характеризує себе Пантелеймон Куліш. Попри полярні оцінки, наприклад, ролі козацтва в українській історії від захоплення до негації, яка вкорінилася у ньому в зрілому віці, попри різкі, не раз скандальні розходження з багатьма людьми, які ще вчора були приятелями, Куліш був напрочуд постійний в одному. Він усе своє життя працював задля, за його словами, «рятівної для майбутнього української ідеї».
Куліш пройшов непросту еволюцію у своїй критичності щодо українських народних мас. Якщо він у ранні роки захоплювався козацтвом як найяскравішим українським феноменом, то в зрілі роки піддав цей феномен гострій критиці, вважав, що чимало бід українського народу було пов’язано з нерозумними діяннями козацтва та їхніх провідників. Про це Куліш, зокрема, відверто сказав у своєму різкому вірші «До рідного народу»:
Народе без пуття, без чести і поваги, / Без правди в письменах, завітах предків диких, / Ти, що постав з безумної одваги / Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих. / Одно воно життя твого міцна основа, / Певніша над усі потуги і багатства
Вивчаючи творчість П.Куліша, ми причащаємося цілющою водою з криниці духовності. Через десятиліття напучуванням вашому поколінню звучать слова письменника: “Дбаймо про свою будучину, знаймо добре, що ми в себе вдома, серед рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що ніхто нам її не дасть, ніхто не підійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить так, як ми самі”. У цих словах заклик і спонукання до праці.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Опрацювати матеріал підручника на с.250-254 . Прочитати роман «Чорна рада» (підручник с.254-275 )
25.04.23
Тема. Позакласне читання. Т. Шевченко. «Назар Стодоля»
Добрий день! Діти,у своїй творчості Т. Шевченко неодноразово звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповідь на гострі проблеми сучасності. Особливо митець захоплювався добою козаччини, яка приваблювала його своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідною людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Серед кращих творів на цю тему є драма Тараса Григоровича «Назар Стодоля».
Перегляньте відеоурок з теми:
Тема: зображення суспільного життя різних прошарків населення на Україні в XVII ст.: поет уводить читача у складний світ кичатих, які прагнуть багатства, чинів, слави навіть ціною щастя рідних дітей, протиставляючи їм світ простих українців і козаків.
Ідея: висміювання козацької старшини, уславлення благородства низових козаків, їх волелюбність і відвагу.
Основна думка:
а) викриваючи й засуджуючи антигуманний, потворний характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім'ю слід будувати на взаємній любові, довірі, духовній близькості людей;
б) у моральних основах народного життя Кобзар бачить силу, здатну піднести особистість до героїзму.
Жанр: історична соціально-побутова драма.
Особливості твору: багатогранність у змалюванні характерів героїв; відтворення народних звичаїв та обрядів; поєднання народних звичаїв та обрядів; поєднання ліричного і гумористичного.
Конфлікт твору — соціальний, який розгортається в побутовому плані на правдиво відтвореному тлі історичного минулого України після Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Ця доба в історії країни характеризується загостренням суперечок між козацькою верхівкою, у руках якої була зосереджена вся повнота політичної, економічної і військової влади, і рядовим козацтвом, народними масами.
Сюжет, композиція.
Хома Кичатий — сотник, який вирішив збагатитися за рахунок того, що він силоміць видасть свою дочку заміж за старого полковника Молочая. Жених присилає сватів, але цьому перешкоджає Назар, якого любить Галя.
Сотник категорично забороняє дочці зустрічатися із Стодолею. Назар у розпачі. Гнат, побратим засудженого козака, вирішує допомогти горю. Друзі умовляють Стеху, ключницю Кичатого, за винагороду допомогти викрасти Галю з батьківського будинку. Кохані знову разом, вони чекають коней, щоб виїхати на постійне помешкання у Січ. Незабаром з'являється Кичатий, якому Стеха (що виявила вигідну для себе дворушність) розповіла про викрадення Галі. Виникає сутичка між сотником з одного боку і Назаром, Гнатом з іншого. Ситуація склалася на користь молодих. Хома благословляє їх на одруження.
Експозиція: рішення Хоми видати дочку заміж за полковника; очікування сватів.
Зав'язка: одночасне з'явлення у хаті Кичатого сватів і Назара; конфлікт між сотником і простим козаком.
Розвиток дії: опис народних вечорниць напередодні Різдва; рішення Гната допомогти побратиму в його горі — за допомогою Стехи викрасти кохану в батька.
Кульмінація: сутичка Хоми з побратимами.
Розв'язка: згода Кичатого на шлюб Назара і Галі.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника на с.250-253
20.04.23.
Тема. Контрольна робота «Творчість Тараса Шевченка»
Виконати контрольну роботу за посиланням :
https://forms.gle/cLfAargpEyQu6CQz7
18.04.23
Тема. Світова велич Т.Шевченка
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою.
Кожна нація має своїх титанів. Таким Прометеєм, поетом українського народу є Тарас Шевченко, бо він поклав своє життя на олтар служіння народові.
Т. Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною.
Перегляньте навчальне відео
Опрацюйте матеріал підручника на с.249
Це цікаво! Сліди Тараса Шевченка на Кіровоградщині
Достеменно відомо про один факт відвідин нашого краю Шевченком. 1824 року десятирічного хлопця взяв із собою його батько Григорій Іванович у поїздку із чумаками, щоб убезпечити сина від можливих конфліктів із мачухою за відсутності глави сім’ї. Підліток проїхав Новомиргородом, Кам’янкою, Каніжем, Володимирівкою, Грузьким, Гуляйполем (Златопіль), через річки Дідову балку, Вись, Грузьку, Інгул.
Згадуються Дідова балка, це річка у селі Володимирівка, Єлисавет, Грузівка (Грузьке)… Усі ці населені пункти нині — на території Кіровоградської області. А Дев’ята Рота — то село Панчеве, Новомиргородського району. В цих краях в Аракчеєвські часи були військові поселення, що мали свої порядкові номери: 8, 9,10 рота, але то були села з назвами. В них солдатів навчали військовій справі. Характерно, що Гуляйполе Шевченко згадував і в драмі «Назар Стодоля». Гуляйполе пізніше було перейменовано на Златопіль, тривалий час містечко було районним центром. Зараз входить до складу Новомиргорода.
До Єлисаветграда Григорій Шевченко привіз тоді продавати яблука з панського саду. Подорож Єлисаветградщиною згодом письменник описував у повісті «Наймичка», художньо зобразивши факти свого дитинства, пов’язані з теренами, котрі тепер входять до Новомиргородського та Кіровоградського районів, обласного центру.
Сюжет з «Наймички» використовували вітчизняні та зарубіжні романісти, зокрема О.Іваненко у «Тарасових шляхах». У романі польського письменника Є. Єнджеєвича «Українські ночі, або Родовід генія» йдеться: «У долині по берегах річки лежав Новомиргород. Через річку перебралися вбрід, виїхали на гору і знову побачили перед собою безмежний степ»..
В останній книзі викликав увагу і опис відвідин Олександрівки у середині 1840-х років Т.Шевченком і П.Кулішем, яких гостинно прийняв місцевий поміщик, польський письменник «української школи» М.Грабовський. Йому хотів замовити Кобзар польський текст до свого альбому «Мальовнича Україна». Серед документів не виявлено підтвердження відвідин Олександрівки Шевченком. За 1844 рік зустрічаємо лист П.Куліша до Т.Шевченка, де він пише: «...Їду знов на три місяці на Вкраїну. Присилайте ваші картини в Чигирин з надписом: «Михайлу Грабовському. Я в його буду, і він знатиме, куди їх мені переслати ...». Якраз тоді, коли Тарас Григорович збирав матеріали для «Мальовничої України», подібний альбом планував видати і польський письменник. Пантелеймон Куліш і познайомив українця із його задумом. Згаданого 1844 року альбом «Живописна Україна» під редакцією Т.Шевченка з підписами до ілюстрацій «південно-руською і французькою мовами» вийшов у Петербурзі.
У Єлисаветградському кавалерійському юнкерському училищі викладав штабс-капітан Микола Новицький, знайомий Тараса Григоровича по Санкт-Петербургу. Він брав активну участь у звільненні його родичів з кріпацтва, про що повідомляв письменник у листах з Єлисаветграда. Зокрема, офіцер у вересні 1860 року писав про наслідки переговорів з цього приводу з кріпосником Флорковським, про зустріч з братом поета Варфоломієм Шевченком, яка відбулася за кілька місяців до цього в столиці імперії. М.Новицький, який дослужився до генерал-лейтенанта, записав спогади про Т.Шевченка і зберіг його листи, продовжував турбуватися про його родичів. Зокрема, за його рекомендацією до Єлисаветградського юнкерського кавучилища вступив небіж письменника Йосип, син Варфоломія Шевченка. Юнак брав участь у «Вечорницях», написаних П.Ніщинським як музичну сцену до драми Т.Шевченка «Назар Стодоля». Їх прем’єра відбулася у приміщенні Єлисаветградського громадського зібрання. Ім’я Шевченка знаходимо в листах Кобзаря. Тарас Григорович бачився з ним під час відвідин рідні.
Наш край пов’язаний і з іменем сподвижника Тараса Шевченка по Кирило-Мефодіївському товариству Олександра Тулуба, який теж був заарештований, але відпущений за браком доказів. Деякий час він учителював у Златопільській (тепер Новомиргород) чоловічій гімназії. У романі «В степу безкраїм за Аралом» опише заслання Тараса Григоровича в Оренбурзькі степи його внучка Зінаїда Тулуб.
А ще до Олександрійського уїзду в село Мошорино приїхала жити родина Красицьких, сестри Тараса Григоровича Катерини. В області знайдено не один слід родичів великого Кобзаря. Переїхавши до Знам’янки в 60-х роках минулого століття, саме тій гілці Красицьких, коли згадувати поета стало певною модою, влада дала можливість організувати кімтату-музей, яка потім трансформувалася у музей історії міста та району. До його розвитку багато зусиль доклав один з потомків поета В’ячеслав Шкода, нині пенсіонер, відомий краєзнавець і дуже шанована у краї людина. А нещодавно віднайшли ще одну поетову гілочку, що мекає у Світловодську.
Дослідження зв’язків Кобзаря з краєм, розселенням його родичів триває, хоча з часом багато втрачено. Нині його ім’я в області носять вісім населених пунктів сільського типу.
Поміркуйте!
Що розповіли би ви про Тараса Шевченка людині, яка, на вашу думку, мало знає про поета?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Визначити твір письменника, який справив найбільше враження, спонукав до роздумів про власну громадянську позицію, місце в житті; проаналізувати його.
13.04.23
Тема. Біблія в житті Тараса Шевченка.Світле пророцтво поета ("Ісаїя. Глава 35"). Художня інтерпретація творів із Книги Псалмів.
Добриий день, дорогі дев'ятикласники.Пропоную вам переглянути відеоурок з теми:
Т. Шевченко — Біблія — соціальний устрій.
В останній період творчості поета переспіви біблійних сюжетів посідають значне місце. Йому імпонували ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси й прагнення.
Увагу автора полонили ті легенди, псалми, пророцтва, в яких ідеться про боротьбу правди з неправдою, добра зі злом, про неминуче покарання «нечестивців», настання щасливого життя земних мучеників.
Біблійні образи під пером поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили пропаганді визвольних ідей.
Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих. Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а ще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.
Це цікаво!
Давид — другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав столицю Єрусалим. Давид був духовно багатим, мудрим. Він зібрав людей, що володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні пісні-гімни під час Богослужіння.
Книга Псалмів – складова частина Біблії. Свою назву Псалтир отримав від грецького слова "псало" , що означає брязкати на струнах, грати.Псалтир писали протягом 8-ми століть .Він містить 150 псалмів. Цар Давид поклав початок цій книзі, склавши найбільшу кількість псалмів (більше 80-ти). Відомості з теорії літератури. (с.244 підручника)
Псалом- жанр духовної лірики, релігійна пісня, в якій висловлено різні релігійні почуття, що виливається молитвою до Бога.
Прослухайте поезії
Запам’ятайте! Т.Г.Шевченко та Біблія
Т.Шевченко створив власні «Псалми Давидові» .У них він просить Бога про заступництво та особисте спасіння, та ще палкіше благає Господа захистити знедолений, уярмлений народ. Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович узяв 10 — ті, в яких деякі мотиви, твердження були співзвучні з його переконаннями.
Порівняйте!
| ||
Псалми Давида (Біблія) | «Давидові псалми» Т.Г.Шевченка | |
писані ритмічною прозою | мають віршову форму | |
Дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине | Псалом 1 | Тема: розповідь поета про необхідність праведного життя для людини. Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть. |
Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного серед людських синів. | Псалом 12 | Тема: відтворення страждань ліричного героя через неувагу до Господа і звернення ним по допомогу до Всевишнього. |
Я сказав був : «Ви боги і сини, ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви , як людина…» | Псалом 81 | Тема: розповідь про суд небесного владики над земними. Ідея: засудження самодержавства, яке пригноблювало і поневолювало простий люд. |
Меч обісічний – ув їхніх руках, Щоб їхніх царів пов’язати кайданами, А їхніх вельмож – ланцюгами. | Псалом 149 | Тема: оспівування благих намірів Господа, які спрямовані на встановлення справедливості у суспільстві. Ідея: уславлення дій і прагнень Бога щодо покарання неправих і допомоги потребуючим. |
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Це цікаво!
Дослідники творчості Шевченка зробили підрахунки: в його поезіях слова Україна та український вжито 269 разів. Але слова Бог, Божий, Господь, Господній, Ісус, Христос та Христів - 1281 раз!
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Прочитайте статтю «Ісаія. Глава 35»(с. 246 – 247 підручника) та виконайте наступні два завдання.
Дайте відповіді на питання (усно)
- З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?
- Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
- Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
-Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?
-Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
Заповніть таблицю, прочитавши поезію «Ісаія. Глава 35».
Жанр | переспів із Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі. |
Тема: | |
Ідея: | |
Основна думка: | |
Складіть інформативне ґроно до образу людей з твору, продовживши речення ( тобто доберіть з тексту слова, які їх характеризують).
Люди - «темні, незрячії», … .
11.04.23
Тема. Лірика Т.Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання. «Доля», «Росли укупочці, зросли…».
Добрий день!Дорогі учні, сьогодні ми поглибимо знання про життя і творчістьТараса Шевченка періоду заслання, спробуємо проникнути уявою у настрої поета, внутрішній світ його героїв .
Перегляньте навчальне відео з теми:
Основні мотиви циклу «В казематі»
Опорний конспект
· написано 13 поезій, об’єднаних у цикл «В казематі»
Мотиви:
· автобіографічні нотки – сум, самотність;
· бачення свого майбутнього – роздуми про неминучість смерті;
· почуття громадянської мужності, стійкості, незалежності, вірності батьківщині та народові;
· вболівання над горем знедолених;
· захоплення красою природи;
різножанровість:
· романтична балада;
· елегія;
· ліричний вірш із фабульною основою;
· притча.
Поезія «Доля» із триптиха
Триптих створювався невдовзі після звільнення Шевченка з солдатської неволі як вираз його духовного самоусвідомлення після пережитих тяжких випробувань. Традиційні поетичні персоніфікації Долі, Музи, Слави й стали тут образною основою для підсумкових і водночас програмних роздумів ліричного героя-поета.
· Ідейно-художній аналіз поезії
“Доля” — перший вірш ліричного триптиха Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”. Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.
В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.
“Доля” — один із найяскравіших творів поезії 19 ст. на тему етичного самоозначення митця.
Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.
Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.
Основна думка: «Учися, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».
Жанр: філософська лірика. Лірична медитація (монолог із вкрапленнями діалогу).
Композиція
1ч. – звернення до персоніфікованої долі як до друга. Герой вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим.
2ч. – антитеза.
3ч. – кульмінаційна: синтезує попередні думки. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає "зерна неправди за собою". І цей шлях — шлях до слави, до розуміння в цьому світі й свого призначення.
4ч. – стисла кінцівка, яка спонукає до подальшого шляху.
Ліричний герой уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”.
По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань.
«Росли укупочці, зросли…»(1860)
Останнім часом із Кобзаря поволі спадає облуда такого собі поета-схимника-пророка, який кожне своє слово, вчинок, рядок, зрештою, все своє життя ніби приміряв до майбутньої хрестоматії з української радянської літератури. Тому очевидні, колись заборонені, а сьогодні «розархівовані» факти є для нас справжнім одкровенням.
Виявляється, він кохав. Виявляється, ревнував. Виявляється, охолодав у своїх почуттях. Виявляється, закохувався знов. Як усі нормальні люди. Як і ми з вами.
...Кріпачка Ликера Полусмак відіграла в житті Тараса Шевченка воістину фатальну роль. Вони зустрілися 1860 року в Петербурзі, далеко від рідної землі: українська дівчина й український поет. Вона служила в панів, знайомих Шевченка, він навідувався до них у гості. ...Це було третє, після заслання, вільне поетове літо. Як згодом з’ясувалося, третє і — останнє.
Либонь, душа чула, що дні пораховано. І дозволила собі востаннє закохатися.
Різне про них казали, 19-річну Ликеру сварили за те, що не щадила Шевченкового серця, легковажила, давала приводи для ревнощів.
44-річного «жениха» лаяли за необдуманість вчинку, навіть вимагали розірвати заручини. А дехто просто не йняв віри, що Тарас, знаменитий батько Тарас, та й полюбився з простою служницею.
Їхнє кохання тривало, може, сто днів. Перші пориви осіннього вітру принесли холод в їхні стосунки, а згодом і геть їх розірвали. І хоча Ликера Полусмак була вже самостійною у своїх учинках (завдяки клопотанню поета її було відпущено на волю), і хоч мала власне помешкання, яке їй винайняв той же Шевченко, і хоч кпини панів останнім часом були менш колючими — як-не-як Ликера Полусмак от-от мала стати Ликерою Шевченко, трагічний кінець невпинно наближався. Надто втомленим був наречений. Надто юною була наречена. Авжеж, 19-річна дівчина не зуміла втримати біля себе неприкаяного поета, не подужала його складних почуттів. Одне слово, не вберегла Тараса.
Ба, дехто формулює жорсткіше — занапастила.
Він одрікся від неї в листопаді. Що стало останньою краплею — достеменно не відомо. Більшість дослідників сходяться на думці, що скоріш за все то було «...фліртування, залицяння Ликери до когось іншого...» (О. Дорошкевич). Факти свідчать, що Шевченко в ці дні перебував у цілковитому розпачі. «А те, що осталося в Ликери (йдеться про його дарунки), спаліть, та й годі!». Або: «Крім речей, котрі я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила на квартиру 14 руб., за ключ, нею загублений, — 1 руб.», — пише він у листах до своїх знайомих Н. Забіли та М. Макарова.
А ще через сто днів поета не стало...
Ідейно-художній аналіз поезії "Росли укупочці, зросли..."
· Вірш "Росли укупочці, зросли..." Т.Шевченко написав 25 липня 1860р, в Санкт-Петербурзі у перші дні закоханості в Ликеру Полусмак.
Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому одруженню з наймичкою Ликерою Полусмак.
Ідея: возвеличення гармонії, розуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.
Основна думка: «Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести».
Жанр: поезія інтимної лірики, побудованої за принципом притчі.
Композиція
1 строфа: розповідь від 3 особи про щасливе життя невідомої пари.
2: молитва до Бога.
Сюжет: ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом "тяжку дорогу" й не розгубити свого кохання. Щасливе подружнє життя — злагода, довіра, щирість, повага, любов, розуміння, готовність піти на поступки.
Автор вважає що саме добробут у родині — міцність держави!
Художні особливості поезії.
Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».
Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на с.239-243 , вивчити напам’ять поезію «Доля».
06.04.23
Тема. Усний твір-характеристика персонажа поем «Катерина» і «Наймичка»
Жіночі образи
«Катерина» (1838)
Романтичний
«Наймичка» (1845)
Реалістично-побутовий
 |  | ||
Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства .
Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх.
В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. У поемі “Наймичка” Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом з тим розробляє її по-новому. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.
Метод «Займи позицію»
Висловіть своє ставлення до героїнь поем Шевченка. На чиєму боці ваші симпатії?
- Як ви вважаєте, чи правильно вчинила Ганна, що все життя мовчала і сказала правду лише перед смертю?
- Як ви розцінюєте вчинок Катерини?
- Які вчинки матерів вплинули на те, як склалася доля кожного з них?
- Які причини змушують жінок у наш час залишати своїх дітей?
Домашнє завдання:
дати письмово відповіді на питання:
- Яке рішення прийняла Катерина, коли б не покінчила життя самогубством. Запропонуйте власне рішення чи пораду ( позитивне і негативне). Чи можна зробити по-іншому.
- Як склалася б доля Марка, якби Ганна не підкинула його багатим людям?
Виконати завдання на оцінку
За посиланням
vseosvita.ua/go введіть код: msp932
або
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/msp932
04.03.23
Тема. Т.Шевченко. «Наймичка». Еволюція жіночого образу. Реалістично-побутовий тип утілення теми жіночої долі.
Дорогі учні! Зображенню трагічної долі жінки Т. Шевченко присвятив багато своїх творів. Поет створив цілий ряд многостраждальних жіночих образів - дівчини, матері, жінки, покритки. Вибір цієї теми Шевченком пояснюється тим, що у закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою.
Сьогодні на уроці спробуємо осмислити трагічну долю жінки-матері у кріпацькому суспільстві на прикладі образу Ганни з поеми «Наймичка», дослідити еволюцію жіночого образу у творчості Кобзаря. Саме цей твір називають «невмирущим гімном материнській любові». На відміну від поеми «Катерина», «Наймичку» Тарас Шевченко пише в реалістичному ключі, повернувшись із України і трагічно прозрівши.
Багато із сьогоднішньої розмови, я сподіваюся, ви почерпнете для майбутнього, адже вам скоро вступати в доросле життя, будувати сім’ю, сімейні стосунки, давати життя дітям своїм.
З героїнями поем вас розділяє понад півтора століття. Чи зможете ви, люди третього тисячоліття, зрозуміти трагедію цих образів? У чому вона на ваш погляд? Чи зможемо ми розібратися що таке гріх і спокута? Про це сьогодні й говоритимемо.
Перегляньте навчальне відео з теми:
У поемі «Наймичка» (1845 р.) розповідається про долю Ганни-матері, яка, не маючи змоги сама виростити дитя, підкидає сина багатим бездітнім людям. Сама ж іде до них наймичкою. Цей твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через сім років після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми, але висловлює її вже в іншому емоційному ключі.
Поет усвідомлює, що Бог може порятувати те суспільство, яке духовно зростає. Тому зростає, еволюціонує, удосконалюється жінка в поемі «Наймичка».
Жіночі образи в поемах «Катерина» та «Наймичка» втілено по-різному: романтично - у поемі «Катерина», реалістично-побутово – у «Наймичці».
Поміркуйте!
- Чому поема називається «Наймичка», а не «Мати» чи «Ганна»?
- Чому, на вашу думку, Ганна прийшла на хутір лише через рік?
- Що творилося в її душі протягом цього часу?
- Чим пояснити поведінку наймички: удень піклується про дитину, а ввечері плаче?
- Чому наприкінці життя вона стає такою богомольною?
- Чим пояснити відмову Ганни бути на весіллі Марка за матінку?
- Було багато моментів, коли Ганна, здавалося б, могла сказати синові правду. Чому вона цього не робить?
- Про що свідчить такий факт, що Ганна підкидає дитину багатим господарям?
- У яких умовах ріс Марко?
- Як характеризують Ганну рядки?
Я була багата…
Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.
- Що ми дізнаємося із прологу про долю Ганни?
- Чим викликане велике бажання Трохима і Насті мати спадкоємця?
- Про що свідчить така деталь:
Дитина сповита —
Та й не туго, й новенькою
Свитиною вкрита;
Бо то мати сповивала —
І літом укрила
Останньою свитиною!..
- Як потрапила Ганна до самотнього подружжя?
• Зачитати й прокоментувати, як наймичка доглядала дитину.
• Зачитати в особах рядки поеми, у яких Ганна зізнається Маркові, хто вона (від слів «Іде Марко, не журиться…»).
• Що можна сказати про внутрішній стан героїні:
А коли дитини
Так і пада, ніби мати…
А… щовечір небога свою долю проклинає,
Тяжко-важко плаче…
- Чому Ганна так довго мовчала і зважилась сказати правду лише перед смертю?
- Чи є цей твір актуальним і сьогодні? Думку обгрунтуйте.
Паспорт поеми «Наймичка»
Зверніть увагу на рік написання твору: 3 листопада1845 р., Переяслав. Через 7 років після написання «Катерини» виходить друга Шевченкова сповідь під назвою «Наймичка». ( Звичайно, адже «Катерина» (1838 р.) – один із ранніх творів, коли Шевченко мав порівняно невеликий життєвий досвід, перебував під впливом романтизму. «Наймичка» ж написана 1845 р., у період «трьох літ». Це реалістична поема, в якій поет уславлює материнство.)
Жанр: ліро-епічна, соціально-побутова поема.(з ознаками реалізму)
Тема: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати й приховувати своє материнство.
Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні.\
Герої:Ганна,Трохим,Настя, Марко, Катерина, іх діти.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника на с.235. Прочитати поему «Наймичка»
23.03.23
Тема. Вічна тема матері й сина . Романтичний тип утілення теми жіночої долі . Поема "Катерина".
- Доброго дня! «У всякого своя доля й свій шлях широкий...», — писав Тарас Григорович Шевченко. Дійсно, у кожного з нас різна доля. Хтось живе в щасливому шлюбі з коханою людиною, хтось має багато дітей і щасливу сім’ю, інший — багато грошей і жодних турбот, а хтось змушений зводити кінці з кінцями, не маючи ні родини, ні дому, ні роботи. Зазвичай такі люди у всьому звинувачують свою нещасливу долю, але вони рідко замислюються над тим, що самі можуть все змінити. Адже Бог дає людині скільки випробувань, скільки вона може витримати. І коли ми стикаємось із черговою перешкодою на нашому шляху, не потрібно сприймати її, як знак, що настав час зупинитись і плисти за течією. Скажи собі, що це лише черговий шанс стати сильнішим і досвідченішим, перевірити свої можливості. Що б не трапилось, не можна опускати руки. Якщо вже так вийшло, що на тебе з неба не звалюється щастя й багатство, то досягни цього сам! Доведи світові й самому собі, що ти вартий більшого, що ти заслуговуєш на те, щоб жити краще.
Отже, вибір долі: як жити, як вчинити в тій чи іншій ситуації? Пропоную звернутися до творчості Великого Кобзаря. Адже Тарас Шевченко завжди сучасний, недарма його називали пророком. Який би твір його ми не вивчали, здається, що там відображені події сьогодення. Згадаймо лише його заклик : «Борітеся – поборите…» Проблему, яку ми розглянемо на уроці, завжди актуальна і сучасна. Що ж це за проблема?
Щоб дати відповідь, пропоную вам переглянути відео
ІСТОРИКО - ПОБУТОВИЙ КОНТЕКСТ
Життя сільської громади в часи Т. Шевченка значною мірою залежало від приписів звичаєвого права. Це система неписаних соціальних норм і правил поведінки, закріплена в народній традиції. Звичаєве право, як важлива форма самоорганізації, регулювало взаємини між людьми. Воно спиралося на стереотипні уявлення про дошлюбні взаємини, родинне життя, громадські обов’язки. Ставлення до жінки визначалося її значенням у родині. Жінка була господинею в домі, виховувала дітей, у жнива брала участь у польових роботах. Поведінка дівчини також обумовлювалася звичаєвим правом. Це, зокрема, знайшло відображення в народній ліриці про дошлюбні взаємини. Нетерпимим було ставлення до жінок, які народжували дітей поза шлюбом. За українським звичаєм, їм обрізали коси й покривали голову хусткою. Звідси походить слово покритка. Нешлюбних матерів публічно засуджували, іноді виганяли із сільської громади. Серед односельців покритки та їхні діти (байстрюки) перебували в принизливому становищі людей другого сорту. Зі звичаєвим правом Т. Шевченко був добре знайомий іще з дитинства. Однак у своїй поезії він не підтримував жорстокого ставлення до матерів нешлюбних дітей, а, навпаки, співчував їхній страдницькій долі.
Опрацьовуємо прочитане
ЗАВДАННЯ. Дайте усні відповіді на питання 1-5. Розгорнуту відпловідь на питання 6 запишіть у зошит.
1. Що таке звичаєве право?
2. Як воно визначало ставлення до жінки в сучасному Т. Шевченкові українському суспільстві?
3. Чому ставлення до жінки, яка народжувала поза шлюбом, було негативним?
4. Як називали таких жінок?
5. Як називали позашлюбних дітей?
6. Чи поділяв Т. Шевченко вимоги звичаєвого права у ставленні до жінок, які народжували поза шлюбом? Доведіть свою думку.
РОМАНТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ТЕМИ
Уперше до теми жіночої долі Т. Шевченко звернувся в поемі «Катерина». Проста дівчина, зваблена й покинута російським офіцером, — головна героїня Шевченкового твору. Автор розкрив трагедію щирого серця, що зазнало обману та страждань. Він надав своїй героїні деяких романтичних рис. Як мати позашлюбної дитини, Катерина наштовхується на зневагу оточення. Дівчину зраджує й кидає напризволяще коханий, якому вона довірилась. Не знайшла вона співчуття і в батьків та односельців. Із немовлям на руках її випроваджують із села. Катерина приречена на самотні мандри похмурим і непривітним світом у пошуках коханого. Коли ж знаходить батька дитини, то зустрічає його погорду й байдужість. Її син теж не може розраховувати на щасливу долю. Позашлюбна дитина, байстрюк, він від народження приречений на поневіряння. У змалюванні страдницької долі жінки-покритки автор виділив соціальний і національний плани. Соціальний розкривається в неприхильному, навіть жорстокому ставленні людей до дівчини. Національний план увиразнюється вже в перших рядках твору: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами». Поет вказав на духовну й ментальну відмінність представників різних народів. Він протиставив довірливу й щиру дівчину аморальному чужинцеві-офіцеру, якому байдуже до її долі.
"Катерина"(1838), поема, Тарас Шевченко.
Домашнє завдання
1.Прочитати поему Т. Шевченка "Катерина".
2.Виконати завдання на оцінку за посиланням : https://forms.gle/r5HxPk8YahkjxLqt6
21.03.23
Т. ШЕВЧЕНКО .«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ…». КРИТИЧНИЙ ПЕРЕГЛЯД НАЦІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ЗАДЛЯ ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ КРАЩОГО МАЙБУТНЬОГО.
Сучасні літературознавці так трактують зміст послання «І мертвим, і живим…»: пошуки поетом національної еліти, її прикметних рис, її взаємовідносини з народом. Проблеми місця української еліти (нею на той час було і ліберальне панство – козацькі нащадки) в імперській системі Шевченко торкався ще у поемі "Сон", тут же вона стає центральною і розкривається через ряд додаткових: питання слов’янофільства, бездумного поклоніння Заходу, втрата національного ґрунту, поєднання національного та загальнолюдського.
Та є ще один аспект – історіософія твору. Т.Шевченко критикує романтичну концепцію історії, даючи реальні оцінки. Тільки об’єктивно глянувши на минуле, можемо зрозуміти причини теперішнього. Поет досліджує "клініку" хвороби, аби поставити точний "діагноз" і вилікувати хворого.
Перегляньте навчальні відео
Опрацюйте конспект уроку.
Поема-послання датується автографом 15 грудня 1845 року, В’юнище. Село В’юнище Переяславського повіту, потім Переяславського району, затоплене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища, належало до маєтку С.Самойлова. До села у серпні 1845 року приїздив Шевченко, де створив малюнок-сепію «У В’юнищі». Первісний автограф невідомий. Уперше поет прочитав послання своїм знайомим і друзям на літературному вечорі у В. Тарнавського-старшого. М. Білозерський згадував: «Василь Васильович Тарнавський-батько розповідав мені, що у нього в сорокових роках у Києві були літературні вечори, які навідували М.Костомаров, В.білозерський та іншу друзі й знайомі Тарнавського, і Шевченко. Загальний зміст цього твору, і особливо ті місця, де говориться про козацьких гетьманів, яких Шевченко перший зрозумів і показав у їх істинному вигляді, справило на всіх присутніх шалене враження: з цього моменту преклоніння ясновельможним і уявленняїх героями-лицарями руйнувалось…Слово Шевченка скинуло їх з п’єдесталів і поставило на належні місця».Оскільки твір побудований у формі гострої полеміки з опонентами, шукання правди неминуче веде до історичних екскурсів. (Коли дух нації пробуджується, вона прагне осмислити себе в часі. Для Шевченка правда історії рідного народу була така сама болюча, як і його тогочасне становище. В ім’я тієї правди він не боїться руйнувати офіційні (московські) і романтичні (козакофільські) стереотипи й міфи. Для викриття брехні поет вдається до прийому моделювання розмови адресатів, їхня піднесена автохарактеристика сповнена пафосу самозвеличення):
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Що пропонує автор адресатам послання? Він закликає : «читайте» власне минуле «од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть». Автор ще пропонує власне бачення історії, чесне і правдиве. Для нього, люблячого сина свого народу, правда – засіб самоусвідомлення, адекватної оцінки минулого і можливість спроектувати краще майбутнє.
Знак духовної неволі і прислужництва походить через увесь твір як нагадування українцям про причини їхньої недолі.
Національне чванство було чужим поетові. Йому пекло душу те, що зневажаються національні святині, що з мовчазного потурання денаціоналізованої української інтелігенції «заорюється» історична пам’ять народу. Підтверджується це такими словами:
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
Німець і картопелька на Січі – реальні знаки колонізаторської політики царату в Україні.
- Якої мети намагався досягти поет своїм посланням? (Найвища мета Шевченка – здобуття волі кращої долі для України. Заради цього він готовий жертвувати найдорожчим: «…я оддав би веселого віку половину».)
- Яким постає перед читачем ліричний герой? (З перших рядків поезії бачимо, що ліричний герой – надзвичайно вразлива людина, патріот своєї землі, добре знає її історію, про це свідчать численні алюзії, він знає і світову культуру та історію.)
- У якому світі живе ліричний герой? Чи має він однодумців? (Герой самотній, світ йому близький (рідний край), але водночас і чужий, бо це є пекло на землі.)
- Яке його ставлення до світу? Чи намагається змінити щось? ( Звертається до свідомих українців з проханням змінити все на краще, вказує шляхи, як це зробити.)
- Які ви можете назвати художні засоби суб’єктивно емоційного наповнення? (Іронія, метафора, експресивна лексика)
Заповнити таблицю
Іронія | Політична метафора | Експресивно наснажені народно-розмовні слова і вирази |
«…кайданами міняються, Правдою торгують…»…. | «…шкуру дерете З братів незрячих гречкосіїв…»… |
Настроєві інтонації твору – суперечка, пересторога, наказ, прохання, радість, погроза, гнів, заклик...Які з них, на вашу думку, можна назвати основними? (Гнів, пересторога, прохання).Чи є у Шевченка певна система вираження цих почуттів? (Спочатку –гнівається, потім застерігає і врешті-решт – просить.)
Настроєві інтонації твору | ||
Гнів | Пересторога | Прохання |
Оглухли, не чують; | А що вродить? Побачите, | Полюбіте щирим серцем |
І знову шкуру дерете Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, | Бо лихо вам буде. | Схаменіться! будьте люди… Умийтеся! образ Божий |
Якби ви вчились так, як треба, Славних прадідів великих | Колись будем | Подивіться лишень добре, |
Чого ж ви чванитеся, ви!
| Бо хто матір забуває, | Учітесь, читайте, |
Загальний висновок: Обніміте ж, брати мої, | ||
У «Посланії» Т.Шевченка мовби підбито підсумок напружених роздумів і переживань щодо проблеми правди у ставленні до історичного минулого, сучасного і майбутнього України. Поет у своїй особі представив «громаду в сіряках» як народ, що має суспільні орієнтири й усвідомив себе політично, заперечивши тим самим думку про політичну незрілість української нації.
Домашнє завдання. Виконати завдання на оцінку за посиланням :
https://forms.gle/DKBvUNGtd1NukYxE8
16.03.23
Тема.Тарас Шевченко. Послання «І мертвим, і живим…». Викриття конформізму бичування комплексу меншовартості.
Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилася вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над російською імперією як грандіозна хмара, що насувалася, наливаючись свинцем.
І раптом вибух... Вибух Шевченкової поезії... Прямий, відвертий, нерідко сатиричний. Сьогодні ми вивчатимемо один із найбільш знакових творів не тільки в доробку Тараса Шевченка, а й всієї української літератури. Ця поезія заставить навіть байдужу до всього людину задуматися над минулим нашого народу, провести паралель до сьогодення і поставить питання: «...що ми? Чиї сини? яких батьків?». Ліричний твір «І мертвим, і живим, і ненародженим...», написаний у грудні 1845 року.
Перегляньте відеоурок з теми:
Життєва основа твору.
«І мертвим, і живим…» було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова,— сюди він приїхав з Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського. Т. Шевченко розумів, що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості потрібні освічені люди. Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності. Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду.
Виявилося, що більшість дворян — реакціонери. Вони були задоволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого булла нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків. Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили свій рідний край, цікавилися його історією, бажали добра народові. Але ця частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очолити народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без політичного керівництва стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко придушував. Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі виразив у творі «І мертвим, і живим…»
Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, просвітити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Жанр: посланіє-звернення до представників панівного класу.
(Послання — віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї або багатьох осіб.) З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості
І. Вишенського; Біблії.
Особливість назви твору.
Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені — простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності всіх сил нації.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору- шує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.
Композиція.
Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири строфоїди
цього твору стосуються дворян-реакціонерів. Слід звернути увагу на рядки такого змісту:
- засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками;
- заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, полюбити «найменшого брата» і стати на захист трудового люду в рідному краї;
- викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського плазування перед царем;
- картини справедливої помсти.
У другій частині послання Т. Шевченко звертається до української інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності. Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну історію, а лише повторюють псевдонаукові теорії іноземних дослідників. Захоплюючись ідеями слов’янофільства, не усвідомлюють їх основну суть — боротьбу за визволення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання. Вивчивши кілька іноземних мов, нехтують своєю рідною. Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих лібералів, ідеалізацію ними історії України, показує правдиві картини минулого, радить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими намірами — просвітити його, прилучити до здобутків європейської науки, «повести за віком». У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил нації може привести до визволення України з-під ярма російського самодержавства.
Домашнє завдання. Опрацюйте матеріал підручника на с.224-227, вивчіть уривок напам’ять з поеми-послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»
14.03.23
Тема."Кавказ". Проблематика поеми. Художні особливості твору, його актуальність
Діти, перегляньте,будь ласка,відеоурок з теми:
· Час написання –1845
· Який це період творчості письменника – період «трьох літ» (1843-1847рр)\
· Жанр – сатирична поема
· Присвята – загиблому другові Якову де Бальмену
· Що утверджував, розвінчував - утверджував нездоланність народу в
(тема) боротьбі за свободу, розвінчував загарбницьку психологію Російської імперії.
I частина – «Прометей і орел»
II частина – «Молитва – звернення до Бога»
III частина – «Полювання на волю»
IV частина – «Самовикриття російської політики»(дискусія між колонізатором та ліричним героєм)
V частина – «Яків де Бальмен»
«Прометей і орел»
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея там орел карає.
Щодень божий довбе ребра…
Смисловим стержнем цієї частини є образ Прометея та орла.
- Що вам відомо про легендарного героя Прометея ?
Прометей – у грецькій міфології віщий і добрий син титана Япета й німфи Клімени (Асії, Феміди). Допоміг Зевсові подолати титанів і здобути владу над світом. Під час суперечки з богами став на бік людей. Зевс забрав у людей вогонь, однак Прометей викрав його і відніс людям. Так рід людський було врятовано. Прометея за непослух Зевс наказав прикути до однієї зі скель Кавказу і пробити груди списом. Щоранку прилітав орел і скльовував його печінку. За ніч печінка відростала, а вранці орел прилітав знову, щоб карати титана. Багато тисячоліть терпів Прометей тяжкі муки, аж поки Геракл убив орла й визволив титана. Прийнято вважати, що саме Прометей показав людям, як обробляти метал, навчив рахувати та писати, приручив тварин, навчив створювати ліки, майструвати кораблі, а головне, розбудив у людей дух і дав їм сили владарювати над світом)
Образ Прометея породило поняття «прометеїзм», уособлює собою самовідданість, шляхетність почуттів і вчинків.
- Що, на вашу думку, символізує образ Прометея в поемі? (страждання і непокору кавказців, а також їхнє непереможне прагнення до волі).
- Що криється під образом орла? Згадайте, яким було зображення герба Російської імперії. (символ російського самодержавства).
- Виходячи з цих образів, якими ж є учасники цього конфлікту: кавказці та Російське самодержавство?
«Молитва – звернення до Бога»
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
…………………………..
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
- Який ідейний зміст заключний у цій частині?
(Для християн є традиційним заклик церкви до смиренності й покори перед Творцем. Але розхвильована душа не знаходить спокою і шукає відповіді. У відчаї поет кидає докір Богові).
«Полювання на волю»
Отам – то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо.
…………………………..
Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам – царям
Слава. (має на увазі «ганьба»)
- Що собою символізує розповідь від 3 особи?
(Автор дає змогу висловитися головному ініціатору війни Миколі I: «Мы, Николай 1…». Це іронія і сарказм. Полювання – улюблене заняття поміщиків та імператора. Довго полювали за волею кавказці хортами, гончими, псарями, аж поки не зацькували).
- Якими словами автор підтримує горців?
(Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!)
З цих слів видно, яка за характером ця війна.
- Визначте її характер
(З боку самодержавства – загарбницька; з боку горців – священна, визвольна, справедлива.)
«Самовикриття російської політики»
У нас же світа, як на те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
- Які аргументи висувають учасники діалогу – дискусії?
(Царський чиновник вмовляє горян припинити опір і самохіть скоритися Російській імперії; розповідає про блага, здобутки держави. Колонізатора дратує, що він тут не повний господар).
«Яків де Бальмен»
Довелось запить
З московської чащі отруту.
Художні особливості твору.
Для викриття та засудження загарбницької політики влади Т. Шевченко створює рядки, сповнені великого емоційного напруження. Мова поеми наповнюється гіперболами, використаними у зростаючій градації риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора «війна — царське полювання» розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю-«батюшке» та його «хортам, і гончим, і псарям». Протиставляє цареві він справжніх славних
героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до уславлення.
Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна («борітеся — поборете»).
Домашнє завдання: висловити свої міркування стосовно актуальності проблеми в наш час(твір-мініатюра)
09.03.23
Урок буде проходити у форматі зум-конференції.
Час: 9-Б - 8.50 9-А - 9.40
Ідентифікатор конференції : 274 001 8072 Код доступу: 5555
Тема."Кавказ" - пристрасний відгук на тогочасну загарбницьку імперську політику. Продовження теми національно-визвольної боротьби. Узагальнена ідея поеми - неприйняття насильства, поневолення людей, осуд загарбницьких воєн
Любі діти, ми продовжуємо вивчення творчості Т. Шевченка. І вкотре переконаємося, якими актуальними в наш час вони є.
Перегляньте відеоурок з теми:
Історична епоха, відтворена у «Кавказі»
Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).
Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.
Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кавказців по 150–250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.
Довгі десятиліття горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці перетворені в напіврабів, проте й серед них убито чимало.
На «звільнених» землях царі селили «надійних людей»: росіян, козаків, «героїв» та інвалідів цієї війни, усіляких злочинців і приблуд. Найплодючіші землі дарувалися російським дворянам.
Джерела для написання твору.
Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.
Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.
Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського.
Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.
Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка?
Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.
Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Бальмен — поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.
Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних закладів.
Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку обдарованість.
Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.
Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.
Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, «під черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих.
У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам’ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.
Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.
Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.
Основна думка: «Борітеся — поборете!».
Жанр:
- сатирична поема з елементами ліричного;
- цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими;
- І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним темпераментом — це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу…»;
- Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та ге-роїки.
Сюжет.
Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати.
У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.
Композиція.
Твір написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили. Це монолог, точніше — цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить характер і ступінь поетової пристрасті.
Вся колосальна панорама російського життя з безліччю внутрішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.
Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.
Домашнє завдання: прочитати поему "Кавказ", письмово висловіть своє судження про політику росії щодо малих народів у часи Т.Шевченка.
07.03.23
Тема. Тарас Шевченко. «Сон». Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості. Образ оповідача в поемі.
Перегляньте навчальне відео
Поема «Сон» — перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. Підзаголовок поеми («Комедія») вказує на його комічно-сатиричний характер. «Сон» написаний від першої особи у формі розповіді. Це дало авторові змогу виразити власне ставлення до зображуваних подій. Художній прийом сну, обраний Шевченком,допомагає і розкриттю ідейно-тематичного змісту поеми, і жанровим особливостям, бо життя, змальоване у творі, дійсно нагадує сон, оскільки суперечить усім реаліям. «Сон» — це справжній поетичний памфлет, спрямований проти російського самодержавства та його політики.
Робота з теоретичним матеріалом підручника.
Опрацюйте матеріал статті на с.203-207
Поміркуйте!
- Який принцип покладений в основу гротеску? Які завдання виконує гротеск у поемі?
- Що дозволяє досягти прийом контрасту в зображенні царського палацу?
- Як зображено царя та його оточення?
- Хто такий Полуботок? Яку роль цей образ відіграє в поемі?
- Для чого поет використав алегорію в зображенні царя? Чому поему можна вважати поетичним памфлетом?
- Наведіть приклади використання гротеску. Яка його роль у творі.
-
Домашнє завдання.
Вивчити напам'ять уривок із поеми "Сон" ("У всякого своя доля...") (не менше 40 рядків).
Виконати завдання на оцінку за посиланням : https://forms.gle/BLVtLFASXsWy17Kq9
02.02.23
Урок буде проходити у форматі зум-конференції.
Час: 9-Б - 8.50 9-А - 9.40
Ідентифікатор конференції : 274 001 8072 Код доступу: 5555
Т.Г. Шевченко. Національна проблематика періоду «Трьох літ». Поема «Сон» («У всякого своя доля…»), композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення.
Перегляньте навчальне відео
Сьогодні ми спробуємо осягнути кожен для себе поему Т.Г.Шевченка «Сон», яка, можна сказати, визначила долю самого автора, тому що 5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і вилучено у нього рукописну збірку «Три літа», в якій була також і поема «Сон».
Та дійсність, яку спостерігав Шевченко, здавалася йому жахливим сном, жорстокою комедією, насмішкою над людськими правами, гідністю, врешті-решт, справедливістю, адже всі – «і царята, і старчата – Адамові діти». І хоча, за твердженням дослідників, поет був глибоко релігійною людиною, він закидав навіть Богові, що той допускає подібне неподобство. Шевченко пише поему «Сон», політичну сатиру, вдаючись до популярного умовного прийому «сну» ліричного героя. Дехто намагався пояснити це як спробу приховати справжній зміст твору, перевести на жарт, фантазію, спосіб уникнути цензурних утисків. Але це не так. Сатиричне, гнівно-викривальне спрямування твору настільки очевидне, що не могло пройти не поміченим, не набути розголосу. Тому Шевченко, скоріш за все, й не думав його опубліковувати. Саме поема «Сон» стала найтяжчим звинуваченням митця при його арешті та вирокові.
Історія написання та сучасна значимість.
Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець весни, усе літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.
Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.
Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Саркàзм (від грецьк. sarkasmos — терзання) — їдка, викривальна, собливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм, на відміну від іронії, виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення.
Гротеск (від італ. grottа — печера, грот) — сатиричний художній прийом
у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Гротеск — найвищий ступінь комічного. Перечитайте сцену «генерального мордобитія» (так назвав її І. Франко), яку вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено й перебільшення, і контраст трагічного та комічного.
Карикатура (від італ.caricare — перебільшувати) — сатиричний малюнок
загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу.
Домашнє завдання.
ОПРАЦЮЙТЕ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ТА ЗАНОТУЙТЕ НАЙГОЛОВНІШЕ. ПРОЧИТАЙТЕ ПОЕМУ «СОН» АБО ПРОСЛУХАЙТЕ
28.02.23
Тема.Тарас Шевченко. Оглядове вивчення історичної теми у творчості Кобзаря («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»). Вісь неперервності історичного часу («До Основ’яненка»).
У творчому доробку Тараса Шевченка виділяється значна група епічних творів, у яких із надзвичайною силою високопоетичного зображення показано героїчну й глибоко драматичну минувшину України. Можна з певністю твердити, що Шевченкові поеми історичної, історико-революційної та соціально-політичної проблематики - це вершинне досягнення творчості поета. Вони збагатили високими епічними зразками не тільки українську, а й світову літературу. Висловлені в них історичні погляди й історична свідомість поета сприяли зростанню національно-визвольної боротьби всіх слов'янських народів.
Перегляньте навчальне відео
Прослухайте поезію
Поміркуйте!
· Що згадує автор у творі?
· На що скаржиться?
· Чому Т.Шевченко звертається до Г.Ф.Квітки-Основ’яненка з проханням зображувати у своїх творах минуле батьківщини, Запорозьку Січ?
· За чим поет щиро сумує?
· Що Т.Шевченко називає «дивом, що було, минуло»?
· За допомогою яких художніх засобів передає свою зажуру?
Образи-символи.
- Могили – свідки минулого. «Співай же їм, мій голубе! / Про Січ, про могили - / Коли яку насипали, / Кого положили…».
- Образ крові наявний у Шевченковій поезії у складі народно-епічної гіперболи «море крові».
Заповніть таблицю.
Народнопісенні тропи | |
Порівняння | |
Персоніфікація |
|
Постійні епітети | |
Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.
Основна думка:Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.
Послання - вірш, написаний у формі звернення до певної реальної особи.
Домашнє завдання. Опрацюйте матеріал підручника с.199-203.Виконати завдання на оцінку за посиланням : join.naurok.ua Код доступу : 9539639
23.02.23
Тема. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів («Причинна», «Думи мої, думи мої…»).
Перегляньте навчальне відео
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Життя в Петербурзі сприяло розвитку таланту Т. Шевченка, причому не тільки малярського, а й літературного. Перші спроби Шевченка, які належали в основному до баладного й елегійного жанрів, високо оцінив Є. Гребінка.
Ранній, романтичний період поетичної творчості характеризується тематичним розмаїттям. Шевченко розглянув такі теми:
1. Місія митця — бути народним сумлінням; важливість ролі мистецтва в громадському житті, у збереженні історичної національної пам’яті. Зображення поета як постаті виняткової, невід’ємної від народу («Думи мої, думи мої…», «На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка»).
2. Уславлення козацького минулого України, героя-борця за волю Вітчизни, народного ватажка-месника. Відтворення героїки визвольних змагань українського народу; хвала волелюбності й завзяттю. Відображення духовної сутності історії («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»).
3. Елегійні роздуми про трагічну самотність знедолених (сироти, покинутої дівчини, козака на чужині). Неприкаяність особистості, що прагне знайти долю, щастя. Зв’язок із мотивами й символами народної пісні, балади («Причинна», «Тополя», «Тяжко-важко в світі жити…», «Нащо мені чорні брови…»).
4. Тема зневаженої жінки-покритки («Катерина»).
5. Аналіз соціальної дійсності: несправедливість людських взаємин і порядків, антигуманність законів суспільства («Катерина», «Гайдамаки»).
Теорія літератури
Елегія — один із жанрів лірики медитативного (філософського), меланхолічного, почасти журливого змісту (наприклад, «Думи мої...» Т. Шевченка).
Лірика — 1. Один із трьох родів художньої літератури, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2. Певний віршований твір або сукупність творів.
Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображувально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого з’являються якісно нові твори (балада, співомовка, поема, роман у віршах).
Прослухайте поезію в аудіозаписі
Історія написання та джерела.
Поетичний твір належить до раннього періоду творчості Т. Шевченка. Баладу було написано у 1837 році, надруковано в альманасі «Ластівка» (1840).
Автор влучно застосовував у творі елементи фольклору (наявність фантастичного, народних звичаїв та повір’їв, пісень, мовних засобів фольклорної поетики).
Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.
Жанр: романтична балада.
Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейно-тематичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного зображено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені межі поетики твору, більше використано засобів художньої виразності. Тому припускають, що «Причинна» за жанровою специфікою дуже близька до соціально-побутової поеми.
Особливості назви твору.
Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслідок того, що їй, за давніми народними уявленнями, «щось пороблено», в даному разі — ворожкою.
Композиція.
Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом ворожіння стала причинною.
Зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв по¬вернутися до неї з походу.
Кульмінація: смерть героїв.
Розв’язка: епілог (поховання закоханих).
Фантастичне поруч із реальним.
У баладі «Причинна» є явища реальні та фантастичні. Твір споріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно ще до Шевченка використовував у своїй творчості М. Гоголь.
Так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в «русалчин тиждень», коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги — гаї, луки, поля — буйно зеленіє.
За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю.
Прослухавайте поезію„Думи мої, думи мої…”
Історія написання.
«Думи мої, думи мої...» стали заспівом у творчості Т. Шевченка, відкрили перше видання «Кобзаря» 1840 р. У ньому було лише 8 творів. Свої поетичні твори Шевченко називав по-народному «думами», присвячуючи їх рідному краю. Ці думи невеселі, проте щирі і правдиві, вони «стали на папері сумними рядами», бо їх породило лихо. Поет плекав свої твори, ніби дітей, як квіти, і тепер віддає на суд читачів. Надалі Т. Шевченко хотів перевидати «Кобзар», об’єднати його з поемою «Гайдамаки». Проте книжку було дозволено друкувати під попередньою назвою «Кобзар». Вона побачила світ 23 січня 1860 р. у друкарні П. Куліша. При цьому цензура так обчистила твори поета, що в тексті збірки він «ледве пізнав своїх діточок». І все ж таки Т. Шевченко радів, що «діточки» нарешті пішли в Україну. Після багаторічного мовчання поет заговорив зі своїм народом, заспівав віщим голосом у другому виданні «Кобзаря».
Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум зі сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
· Поет говорить, що думи є єдиною розрадою для нього на чужині.
· Т. Шевченко кличе думи, щоб прилетіли до нього із-за Дніпра.
· Поет розуміє, що через самотність не має з ким розділити власні болі і страждання.
Ідея: тільки віра у щасливе майбутнє, наполегливість, упевненість допоможе змінити життя народу і людини зокрема; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Улітку 1859 р. член Головного управління цензури О. Тройницький запропонував не допускати до друку поезію «Думи мої, думи мої...», бо в ній, на його бюрократично- угодницьке мислення, «надто гірко висловлюється скорбота автора про знищення козацької вольності і скорбота його на чужині за батьківщиною його, за Україною». На думку цензора О. Тройницького: «Саме за поетичну свою довершеність «ця пісня» осяде в пам’яті кожного малоросіянина, схильного до сприйняття минувшини української старовини, а цього навряд чи варто бажати для блага самої України».
Жанр: філософська лірика.
Образи-символи – «чорний орел» , «ворон» , «соловейко»
Домашнє завдання .Опрацювати матеріал підручника на с.198,виконати завдання за посиланням: https://forms.gle/9Y9H8cRm4VRus2EL6
21.02.23
Тема. Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні.
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка відоме не тільки кожному українцеві, його знають та шанують в усьому світі. І це не перебільшення, адже пам’ятники Великому Кобзареві встановлені в США і Канаді, Румунії та Росії, навіть у далекій Австралії. Наш геніальній поет для багатьох народів є прикладом того, як треба любити свою Батьківщину й боротися за її щасливу долю.
Зверніть увагу на тему уроку. Чому Шевченка називають генієм, пророком, мислителем?
Словникова робота.
Мислитель— | людина, здатна до глибокого філософського мислення. |
Пророк— | 1. За релігійними уявленнями—проповідник волі божої. 2. Поет. Провісник майбутнього. |
Геній— | Особа, яка володіє найвищим ступенем таланту, здібностей |
Перегляньте відео.
Творчість Т.Г.Шевченка умовно поділяють на чотири періоди:
І.1837-1843 – рання творчість
ІІ.1843-1847 – період «Трьох літ»
ІІІ. 1847-1857 – період заслання
ІV.1857-1861 – пізній період
Всі ці періоди окремо та їхнє значення ми будемо розглядати на наступних уроках.
Тарас Шевченко цікаві факти з життя
Проаналізуйте, чому Тараса Шевченка називаємо Кобзарем. Для цього відповімо на запитання і за їх відповідями заповнимо діаграму Венна:
• Ким були кобзарі? (Народні співці, які творили, зберігали та передавали героїчні пісні, думи)
• Чи була доля Шевченка споріднена з долею його народу? Чи вболівав він за його майбутнє? (З дитинства майбутній поет мав загострене почуття справедливості, не терпів насилля. Як і його знедолений народ, Шевченко прагнув вільно творити)
• Які ознаки народного співця мала поезія Шевченка? (Був носієм правди про події, узагальнював народну думку).
• (Які образи переважають у Шевченка? (Художні образи Шевченкової поезії - прості люди, історичні постаті, що борються за свободу, українські жінки та дівчата з їх непростою долею)
• Чи споріднена поезія Шевченка з фольклорними творами?
Домашнє завдання : прочитати матеріал підручника на с.192 -197, знати основні віхи творчості.
16.02.23
Контрольна робота з теми «Творчість поетів-романтиків, М.Гоголя»
Виконати контрольну роботу за посиланням :
https://forms.gle/uYdU7zRbyqy4tQpn6
14.02.23
Тема. Колізія морального і національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби. Вплив творчості М. Гоголя на розвиток українського письменства
Перегляньте навчальне відео.
Поміркуйте!
- Що люди вкладають у поняття права і обов’язку? Які права має людина? Які обов’язки людини перед батьками, батьківщиною?
- Чому Андрій переходить на сторону своїх вчорашніх ворогів? Хто сьогодні йому стає ворогом? Яку оцінку вчинку Андрія дає автор? А ви?
- Чи міг би Андрій примирити воюючі сторони, уникнути кровопролиття з обох сторін?
- Чому Тарас убиває власного сина?
- Які почуття у автора (у вас?) викликає сцена покарання батьком Андрія?
- Що дає сили вистояти і героїчно загинути Остапу?
- Які почуття у вас викликає сцена трагічної смерті Остапа?
- Чому, на ваш погляд, брати виросли такими різними?
Розгляньте схему.
Робота з таблицею
Заповніть порівняльну таблицю «Життя братів Бульбенків».
Пункти характеристики | Остап | Андрій |
|
Поведінка під час навчання в бурсі |
|
| |
|
| ||
| |||
Поведінка на Січі
|
|
| |
|
| ||
Поведінка в бою під Дубно (думка козацтва про братів) |
|
| |
|
| ||
|
| ||
Поведінка у смертний час
|
|
| |
|
| ||
Порівняйте братів, запишіть результати у таблицю.
| Остап | Спільне в братах | Андрій |
Ставлення до батька, матері |
|
|
|
|
|
| |
|
|
| |
Ставлення до побратимів |
|
|
|
|
|
| |
Життєві цілі, цінності, спонукання |
|
|
|
|
|
| |
|
|
| |
Характери братів
|
|
|
|
|
- Чи усвідомлював Андрій, що став зрадником? Що спонукало його до зради?
- Чи усвідомлював Остап, що може загинути? Чим мотивовані його дії ?
- У чому полягає трагізм долі братів Бульбенків? Чи була у них можливість вибору свого шляху?
- Як ви гадаєте, у чому сила, у чому слабкість Остапа, Андрія?
Висновки. Образ Остапа - це типовий характер козака. Образ Андрія контрастує з образом Остапа. Герої повісті опинилися в старозавітній ситуації: «око за око, зуб за зуб». «Учасники українсько-польських конфліктів керуються девізом: кров за кров, помста за помсту. Виходячи з цього принципу, Тарас піднімає руку на власного сина». В епізоді страти Андрія батьком Гоголь стверджує думку про неминучу кару за зрадництво.
Домашнє завдання. Підготуватися до контрольної роботи з теми « Творчість поетів-романтиків, М.Гоголя»
09.02.23
Тема. Піднесено-героїчний образ головного героя повісті “Тарас Бульба”.
Тарас Бульба – головний герой однойменної провісті М. В. Гоголя. Це –сильна людина, сильний характер, його думку поважають бойові побратими на Січі. Він –патріот своєї рідної землі, герой, який навіть в останні хвилини свого життя крізь язики жахливого полум’я гукав козакам, як краще вчинити у бою. Отже, на сьогоднішньому уроці в центрі нашої уваги – образ Тараса Бульби.
Перегляньте навчальне відео
Вдома ви підібрали цитати о образу Тараса Бульби.
- Які риси характеру підкреслює автор в даних цитатах?
- Чим було зумовлено формування саме таких рис характеру головного героя?
(Історичними умовами, які склались в Україні в 15 столітті)
2. Розгляньте репродукцію малюнка Тараса Шевченка «Зустріч Тараса Бульби із синами».
- Яким ви бачите Тараса на картині?
- Яким ви собі уявляли героя?
Поміркуйте!
Ø У яку епоху народився Тарас Бульба?
Ø Яке значення має ім’я Тарас?
Ø Який Бульба cім’янин? Як ставиться до дружини?
Ø Який герой козак? Ватажок?
Ø Чи важливо для Бульби відповідати життєвому вибору?
Ø Як ставляться козаки й Тарас Бульба довіри християнської? До Січі?
Ø Яке значення мало товариство козацьке для Бульби?
Ø - Чи однаково головний герой виховує своїх синів? Чому?
Ø Що спонукало до синовбивства? Чи правильно вчинив герой?
Ø Хто ж Тарас Бульба: синовбивця чи взірець українського козацтва?
Ø З якою метою головний герой їде до Варшави, знаючи про нагороду, призначену за власну голову?
Ø Що відчуває Бульба, спостерігаючи за катуваннями над Остапом?
Ø Чи лише за Остапа мститься козак, «справляючи поминки по Остапу»?
Ø Проаналізуйте опис мученицької смерті Тараса. Як автор звеличує свого героя?
Ø Що в прикінцевій фразі вказує на те, що пам’ять про Тараса Бульбу житиме у віках?
Ø Які риси характеру Тараса викликають у вас найбільшу повагу?
Ø Які вчинки Тараса Бульби для вас неприйнятні?
Домашнє завдання. Виконати завдання на оцінку за посиланням:
https://forms.gle/4hK5fv5buQAYojoq9
07.02.23
Тема. Микола Гоголь. «Тарас Бульба» (переклад М.Садовського і М. Рильського, за ред. І. Малковича). Сюжет твору. Внутрішній епічний розмах твору.
Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з незвичайною книгою. Ми поринемо у світ однієї з найкращих повістей М.Гоголя – повісті «Тарас Бульба». Саме в цьому творі автор виразив досить пристрасно свою любов до України, зобразив героїзм, мужність і ратну звитягу українського народу в боротьбі за рідну землю. Гоголь і Україна…
Перегляньте навчальне відео.
Історія написання твору
Твір «Тарас Бульба» вийшов друком 1842 р., а писав його М. Гоголь майже 9 років, вносячи деякі зміни, де центром визвольного руху стала Запорозька Січ. Посилаючись на історичну правду, письменник показав, що саме із Запорозької Січі виходили хоробрі козаки. Події твору відбуваються до 1654 р. (за правління Богдана Хмельницького).
1835 р. побачила світ нова збірка «Миргород», де було вміщено повість, яку М. Гоголь створював, коли у Василівку та сусідніх до неї селах ще ходили легенди про козаків. Чув удома розповіді про миргородського полковника Матвія Гладкого, який повернувся з турецького полону і привів із собою майже двісті визволених із полону козаків. Гоголь захоплювався Наливайком, Остряницею та іншими…
Аналіз твору
• Що означає слово козак? (Уперше згадано в початковій монгольській хроніці 1240 р., куди це слово прийшло з тюркських мов у значенні «схильний до завоювань», «вільна людина», «молодець».)
• Що таке Запорозька Січ? (1. Військова, адміністративна, громадська й економічна організація українського козацтва XVI–XVIII століття в Середньому і Нижньому Подніпров’ї — за Дніпровими порогами. Центр Запоріжжя — містофортеця Січ, що неодноразово змінювала своє місцезнаходження. До складу Запорізького козацтва належали вихідці з усієї України, які поділялися на січовиків та зимівних козаків. 2. Назва міста фортеці, військово адміністративного центру і земель запорозького козацтва. Уважають, що перша Січ заснована першим козацьким гетьманом Д. Вишневецьким 1556 р. на острові Мала Хортиця нижче від дніпрових порогів (нині на території Запоріжжя.)
Джерела твору.
Українські народні пісні.
Жанр повісті.
Це історична повість, бо історія, яку письменник розкриває, розгортається на епічному тлі національно-визвольного руху, що захоплює великі маси народу. До того ж у творі письменник розкриває масштабні події минулого, що займають широку панораму історичних фактів, а трагедія, яка сталася з головними героями,— це уособлення драматичної історії України та її народу розглянутого часу.
Історична повість — це епічний твір, який характеризується однолінійним сюжетом, менший, ніж роман, але більший, ніж оповідання.
Ознаки повісті:
Епічний прозовий жанр літератури.
Однолінійний розгорнутий сюжет.
Переважно один головний герой, навколо якого групуються другорядні персонажі.
Зображено тривалий період життя головного героя.
Наявність описів.
Тема твору.
Боротьба українського народу з польською шляхтою.
Ідея повісті.
Звеличення незламності українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу.
Проблематика твору:
- виховання дітей;
- любов до Батьківщини, патріотичні почуття;
- вибір між патріотичними і любовними почуттями.
Прототип повісті
Прототипом Тараса Бульби був предок відомого українського дослідника Миклухо-Маклая, корінний отаман Війська Запорозького Низового Охрім Макуха. Його дядько по батьковій лінії навчався і товаришував із Миколою Гоголем. Він зацікавився Миклухами: їхній предок Охрім був корінним отаманом на Запоріжжі. У нього були сини — Омелько, Назар, Хома, що воювали з польською шляхтою. Назар закохався в панночку і перейшов на бік поляків, Хома загинув у нерівному бою, а Омелько втік. Батько сам стратив сина Назара.
Є й інша версія щодо прообразу Тараса. Ним міг бути предок Гоголя Остап Гоголь — полковник Війська Запорозького, гетьман Правобережної України. Він мав двох синів — Остапа і Прокопа, які навчалися спершу у Львові, а потім у Києві. Старший син загинув від рук поляків, а молодший перейшов через три роки до ворогів. Сам Остап Гоголь мало не загинув під час переправи Дністра.
Домашнє завдання.
Повторити визначення поняття «художній образ». Підготувати цитатний матеріал для характеристики Тараса Бульби.
02.02.23
Тема. М. Гоголь. Творчість М. Гоголя, уродженця України. Вираження глибини національного духу у творах прозаїка та драматурга, українська історія та фольклор як їх джерело.
Перегляньте відеоролик біографії Миколи Гоголя за посиланням:
Складіть конспект за відеофільмом або матеріалом підручника ст 153-155
Прочитайте повість "Тарас Бульба" (підручник с.156-188)
Перагляньте фільм "Тарас Бульба" ( за бажанням)
Домашнє завдання. Опрацюйте матеріал підручника ст 188-190, запишіть у зошит тему, ідею повісті.
31.01.23
Тема. Євген Гребінка. Життєвий і творчий шлях письменника. Вірш «Човен». Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини.
Перегляньте навчальне відео
Євген Гребінка (1812-1848) навчався в Ніжинській гімназії, потім переїздить у Петербург, де викладає. Був помітною постаттю в мистецьких колах, влаштовував літературні вечори, знайомиться з Тарасом Шевченком, допомагає його викупу з кріпацтва і сприяє появі «Кобзаря».
Євген Гребінка - автор народних романсів.1833 р. пише вірш «Човен».
1834 р. виходить друком збірка байок «Малороссийские присказки», куди ввійшло 27 творів (зокрема байка «Ведмежий суд»).
1841 р. Гребінка починає видавати альманах «Ластівка» (власні твори, «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сердешна Оксана» Григорія Квітки-Основ’яненка і фрагменти «Гайдамаків» Тараса Шевченка).
Альманах – це збірка творів, об’єднаних за яким-небудь принципом (темою, періодом, жанром, ідеєю).
Вірш Євгена Гребінки «Човен»
Філософська лірика.
Ознакою романтизму у творі є те, що ліричний герой вірша порівнює себе із
човном, який зустрічається зі стихією та гине, він виявляється таким же
беззахисним у великому жорстокому світі, як і людина в житті.
Автобіографізм твору: Євген Гребінка пише про себе і те, як він покинув
спокійний та затишний хутір на Полтавщині та вирушив у велике місто –
Петербург.
Художні засоби:
Романтизація відбувається засобами народної поетики: хвиля – «мов чорнії
гори», хмари – «як темная нічка», грім у небі – «мов голос небесної кари»
(порівняння).
Алітерація – збіг приголосних «г» та «р», які передають звуки грому та
підсилюють ефект небезпечного моря: «За громом громи гуркотять».
Епітети: синєє море, буйнії вітри, чорнії гори (синєє, буйнії, чорнії – підкреслені
хвилькою).
Метафори: море гуляє, хвиля грає.
Зменшувально-пестливі слова: нічка, весельце.
Повтори: плавле.
Звертання: мій покою.
Пояснення слів
Байдаки – торгівельні човни.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника на с.149-152
Виконати завдання на оцінку за посиланням: https://forms.gle/SV5DjH9s2ChxUYi17
26.01.23
Тема. Петро Гулак-Артемовський. Балада «Рибалка». Вічна тема кохання. Засоби романтичного зображення. Фольклорна основа твору
Перегляньте навчальне відео
Прослухайте поезію.
За жанром «Рибалка» Петра Гулака-Артемовського – балада.
Балада - це невеликий віршований ліро-епічний твір казково фантастичного, легендарно-історичного чи родинно-побутового змісту.
«Рибалка» – переспів твору Йоганна-Вольфганга фон Гете «Рибалка».
Переспів – це, на відміну від перекладу, довільно переданий текст. Автор
наслідує сюжет і образи першоджерела, але вільний у роботі зі змістом та формою.
Композиція балади «Рибалка» Петра Гулака-Артемовського:
• Експозиція: Рибалка сидить на березі річки.
• Зав’язка: у воді з’являється русалка.
• Кульмінація: Рибалка встає і робить крок.
• Розв’язка: Рибалка зникає назавжди.
Основна думка твору: кохання – це настільки спокусливе почуття, що людина дуже легко на нього піддається.
Художні засоби у баладі «Рибалка» Петра Гулака-Артемовського:
Риторичні оклики: «Вода шумить! Водя гуля!», «Ловіться, рибочки, великі
і маленькі!», «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж ось гуде і хвиля утікає!»,
«Аж гульк! / І косу зчісує, і брівками моргає!», «Гей, гей!.. / На зрадний гак
ні щуки, ні лина!..», «І парубоцькеє віддав би нам серденько!», «І із води на
світ виходять веселенькі!», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!»,
«Се дзеркало,— глянь на свою вроду!», «Щоб намовлять з води на парубка
невзгоду!», «І ніженьки по кісточки займає!», «То спиниться, то вп’ять все
глибшенько пірнає!», «Гульк! — приснули на синім морі скалки!.. / Рибалка
хлюп!.. За ним шубовсть вона!..».
Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти нівечиш мій рід і
плід любенький?», «Чи се ж вода?».
Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі»,
«серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчинонька», «брівки»,
«гарненький», «рибки», «сонечко», «червоненький», «веселенькі»,
«зіроньки», «ніженьки», «глибшенько».
Метафори: «Вода шумить… гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько
віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць… хлюпочуться… виходять»,
«зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки».
Епітети: «сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі», «темна ніч»,
«зрадний гак», «парубоцькеє серденько». Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо
мною будеш жить, як брат живе з сестрою!».
Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує…», «Гей, гей!».
Порівняйте!
«Рибалка» Йоганна-Вольфганга фон Гете у перекладі Дмитра Загула
Вода шумить, вода бурлить;
Рибалка, повен дум,
Закинув вудку і сидить,
Вдивившись сумно в шум.
Сидів, дивився довгий час…
Враз розійшлась вода,
І з хвилі вирнула нараз
Русалка молода.
І сумно мовила вона:
“Чом вабиш ти мій рід
Людською хитрістю зо дна
В жаркий пекельний світ?
Якби ти знав, як рибці тій
Приємно у воді,
Ти й сам туди б зійшов як стій,-
Одужав би тоді.
Чи ж сонце й місяць з вишини
Не люблять моря, хвиль?
Чи не вертаються ж вони
Ще кращими звідціль?
Тебе ж не вабить ця блакить,
Ця люба голубінь,
Ні власні очі – йти спочити
У росяну глибінь?”
Вода шумить, вода бурлить,
Так пеститься до ніг,-
А серце тугою в’ялить,
Він чує любки сміх…
Вона співала і тягла…
Не знав він – як, чого –
Схилився в воду… З того дня
Не бачили його.
У Німеччині, поблизу Франкфурта-на-Майні, над річкою Райн височіє скеля.
Раніше через сильну течію об цю скелю розбивалися човни, а на вершечку
любила сидіти німфа із золотим волоссям Лорелей. Вона його розчісувала
гребенем і співала, а її спів заманював мореплавців на скелі. Лорелей була
подібною до сирен із грецької міфології. Генріх Гейне.
Скульптура Лорелей у підніжжі скелі
Вірш про Лорелей Генріха Гейне в перекладі
Леоніда Первомайського
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,-
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.
Повітря свіже - смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
I косу розчісує ним,
I дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору -
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
I човен, і хлопець з очей,
I все це своїм співом
Зробила Лорелей.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника на с.146-148
24.01.23
Тема. Література українського романтизму. Ідейно-художні особливості романтизму. Осередки романтичного руху в Україні.
Вітаю вас на першому уроці української літератури у другому семестрі цього навчального року. Вам відомо, що саме у 9-му класі вивчення літератури відбувається за історико-хронологічним контекстом. І ми вже з’ясували про витоки української літератури, історію появи перших рукописних книг, познайомились з літературою середньовіччя, що згодом, з появою книгодрукування, змінилася на літературу доби Відродження та Бароко, яскравим представником якого був відомий філософ-мандрівник Григорій Савич Сковорода. Та особливо вас захопили твори Івана Котляревського, який став основоположником нової української літератури, а твори якого стали першими, що були написані живою українською мовою. Іван Котляревський був яскравим представником класицизму, батьком українського ліро-епосу та драматургії. А ось Григорія Квітку-Основ’яненка називали батьком української прози. І саме він приніс до української літератури такі напрями як сентименталізм та просвітительський реалізм. Як бачите, література змінювалась і розвивалась, даруючи нам чудові твори.
Новим етапом розвитку української літератури став романтизм. Саме про цей художній напрям, його особливості та представників піде сьогодні мова.
Перегляньте відео з теми:
Перегляньте презентацію за посиланням:
Запам’ятайте!
Теорія літератури
Романтизм – це художній напрям у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. та існував в першій половині XIX ст. і був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних орієнтацій та цінностей.
Ознаки романтизму:
- незадоволення реальним життям, зосередження уваги на внутрішньому світу людини;
- ідеалізація людських почуттів, наявність релігійної свідомості;
- посилення уваги до літературної мови, національно-історичної тематики;
- тісний зв’язок з фольклором;
- нерозривний з’язок змісту і форми - інтенсивне використання художніх засобів;
- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на с.142-145, вивчити теоретичний матеріал, зробити опорний конспект .
Комментарии
Отправить комментарий