9 клас Зарубіжна література 2022-2023

 2022/2023

Для учнів 9-А класу (уроки 15 та 19 травня) та 9-Б (уроки 18 та 19 травня)

Тема. Ерік Вольф Сігел «Історія одного кохання». Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі

 «Кохання  – це коли

ні про що не шкодуєш»

                                                                      Ерік Вольф Сігел

Вітаю усіх на нашому уроці. Вітаю тих, хто вже встиг пережити хвилини закоханості, тих, хто ще тільки мріє про кохання, тих, хто хоче глибше розібратися в складних питаннях життя, тих, хто хоче бути щасливим.   

Кохання – одне з найсильніших і найпрекрасніших людських почуттів. Заради нього і завдяки йому людина стає кращою, сильнішою, хоробрішою. В той же час, вона по-дитячому наївна і вразлива, іноді смішна, в якийсь час трохи божевільна, але завжди щира. Григорій Тютюнник писав: «Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, приласкати бродячого собаку, підняти із землі зірваний листок і поцілувати його –

значить ти ще не любив». Ви ще зовсім юні. У вас усе ще попереду: і радість почуттів, і відчуття щастя, і гіркота розчарувань.

В усі віки усі народи оспівували кохання двох людей. А художні твори про справжнє кохання, вірність, турботу близькі нам. Ми пізнаємо в них свою історію чи свої переживання. На сторінках творів воно буває взаємним і щасливим, тихим і радісним, буває нерозділеним чи навіть трагічним.

 На уроці ми будемо говорити про кохання. Щоб краще  зрозуміти це почуття, нам необхідно звернутись до творчості  чудового американського письменника Еріка  Сігела, твори якого стали відомими  бестселерами. А також проаналізувати  зміст  популярної на весь світ книги «Історія одного кохання».

Словникова  робота

Белетристика (з фр. Belles Lettres – досл. “красне письменство») – в широкому значенні – твори художньої літератури  взагалі, у вужчому – художня проза.  Дуже часто белетристикою називають прозу, для якої характерний гострий сюжет, інтрига, несподівані повороти, що завжди приваблюють широкі кола читачів. Все частіше в сучасному літературознавстві белетристика позначає легку, жваву доступну розповідь про якусь подію чи наукову проблему, відому постать з метою їх популяризації.

Бестселер (з англ. bestseller – той, що добре продається) – це дуже популярна книга, яка купується читачами краще за інші видання. Термін «бестселер» не визначає літературної якості твору, він  лише говорить про його велику популярність.

Поміркуймо! 

- Які почуття, думки, переконання чи сумніви виникли після ознайомлення із змістом твору?

- Чи запропонуєте ви  прочитати цю книгу своїм друзям, рідним? Чому?  

- Чому щастя завжди коротке?

- Чи варто кохати по-справжньому? Адже велике справжнє кохання часто закінчується великою трагедією.                                                                                     

- Як жити далі після втрати коханої людини, як пережити таке горе?

- Чи є життя після смерті другої половинки, розлучення чи просто розлуки?

- Як вирішується конфлікт поколінь, драма батьківської та синової любові?

Ось головні проблеми твору, які нам сьогодні  доведеться розглянути.

Поміркуймо!

 «Жила собі дівчина до двадцяти п’яти років і померла. Що говорять у таких випадках?»

-  Чому саме так розпочинається твір? 

- Яку історію одного кохання розповідає нам автор? (Це історія про зворушливе кохання студента, сина мільйонера, до дочки італійського емігранта. Побравшись, молодята живуть у скруті, проте вони щасливі. Здається, ніщо не може їх розлучити. Та все ж розлучає їх трагічна смерть Дженні.)

-  Назвіть головних героїв твору?

- За яких обставин познайомились наші герої ?

Характеристика образів головних героїв твору.

- Яким перед читачем постає Олівер?  Чим він захоплювався? (Він син мільйонера. Вважає, що перед ним відкриті всі двері. А усі дівчата в захваті від нього. Він грає в хокей. Добре навчається в Гарвардському університеті. Щиро закохується в Дженніфер.) 

- Що можна сказати про Дженніфер? Про що мріяла дівчина? (Дженніфер Кавіллері студентка Редкліффа. Вона з бідної сім'ї, живе самостійним життям, багато працює. За її власними словами вона  повний «соціальний нуль». Дженні планує їхати вчитися до коледжу  Парижа і вже отримала стипендію. Спочатку вона відноситься до роману з Олівером  як до легкого флірту, але потім любов повністю захоплює її.)

- Подумайте, чому Олівер і Дженні, знаючи, що у них різне соціальне походження, вирішили одружитися? (Тому що вони люди нового покоління, котре прагне просто до щастя. У них була віра в те, що кохання здатне подолати  будь-які перешкоди і різне соціальне походження не може стати їм на заваді.)

- Як ви вважаєте, чи щасливі Олівер і Дженніфер?

- Що ви дізнались про сім’ю Олівера?

- А що можна розповісти про сім’ю Дженні?

- Чому батьки Олівера не дали згоди на одруження молодих людей?

- Що відбулося у стосунках між батьком і сином?

- Чи правильно вчинив Олівер?

- Як ви вважаєте, чи щасливі Олівер і Дженніфер?

- Як склалося життя після весілля? (Молоді, щасливі, хоча дуже бідні. Вона працює, він – продовжує навчання. З часом він закінчує навчання, отримує хорошу роботу та велику зарплату. Переїжджають до Нью-Йорка.  Задумуються про дітей. Несподівано з’ясовується, що Дженніфер хвора на лейкемію і жити їй залишилося кілька місяців.)

- Чому Дженні хотіла примирити батька і сина?

- Чи вдалося їй це зробити?

- Велике кохання – велика трагедія.  Чи варто будо відмовлятися Дженніфер від своєї мрії, а Оліверу конфліктувати з батьками?

- Як Дженніфер сприйняла свою хворобу?

- Чому вона відмовилася від своєї мрії? 

- Що для Дженніфер і Олівера означало слово кохання?  (Ця історія про звичайну пару, чиє кохання було настільки справжнім, що він заради неї пішов на конфлікт із своїми батьками, а вона заради нього відмовилась від  своєї мрії побачити Париж. Так, вона померла, вона не побачила Париж. Та чи це головне в житті?)

- А як ви розумієте слово кохання?

Уважний читач, прочитавши цей твір,зрозуміє, що такі історії кохання уже зустрічались у світовій літературі.  Вони лиш перенесені у наш час. Назвіть такі твори. («Ромео і Джульєтта» В.Шекспіра, «Дари волхвів» О.Генрі, «Пурпурові вітрила « О.Гріна  і т.д.)

Домашнє завдання 1. Скласти сенкан до слова «кохання».  

Ерік Сігел написав продовження цього твору. Книга називається «Історія Олівера». Я хочу, щоб ви запропонували свої версії подальшої долі героя.

2. Написати лист Оліверу з порадами, як жити далі після втрати коханої людини.

Для учнів 9-А класу (уроки 8 та 12 травня) та 9-Б класу (уроки 11 та 12 травня)

Тема: Моральні  ідеали в романі Гарпер Лі «Убити  пересмішника»

Можна бути справедливим

 лише будучи людинолюбним

 Люк де Вовенарі

Чи так це?

Ми знайомимся з американською письменницею Гарпер Лі та її романом «Убити пересмішника». Це біографічний роман з елементами пригодницького й соціально-побутового романів.

Особистість Гарпер Лі

-        Лі народилася та виросла в невеликому містечку Монровіль штату Алабама в сім'ї адвоката, навчалася у коледжі Монтомері, а 1945 р. вступила в Алабамський університет.

-        У 1950 р. вона вступила на роботу у Нью-Йоркський відділ бронювання авіакомпанії.

-        У вільний час почала писати. Два есе та кілька оповідань показала літературному агентові, який порадив їй одне з оповідань розвинути в повість або роман.

-        У 1957 р. Лі звернулася до видавництва «Ліппінкотт» з рукописом свого роману. їй порадили змінити композицію, на що пішло три роки праці.

-        американська письменниця та публіцист.

-        «Вбити пересмішника» — єдиний роман Гарпер Лі — було видано 1960 року.

-        Книга одразу ж здобула популярність, отримала Пулітцерівську премію й стала класикою сучасної американської літератури,перекладеного багатьма мовами світу, який очолював списки бестселерів упродовж тривалого часу.

-        Епіграфом до свого роману Лі взяла слова чудового англійського дитячого письменника Ч. Лема: «Юристи, напевне, теж колись були дітьми».

-        Сюжет і персонажі твору — результат спостережень майбутнього автора за своєю родиною та сусідами в рідному місті в 1936 році. Це розповідь про расизм і ксенофобію в південно-східних штатах Америки.

-        Кого ми називаємо пересмішником? (птицю родини горобцеподібних. В книзі Гарпер Лі – символ невинності. Убити пересмішника – великий гріх)

Дія роману відбувається  в містечку Мейкоб (штат Алабама)  в середині 30 років 20 ст. У романі є згадки про Велику депресію. Що вам відомо про цей історичний період? (Дія твору розгортається в 1930-ті роки, коли США та інші країни світу потерпали від потужної економічної кризи — найдовшої, найглибшої та найбільш глобальної у XX столітті. Період кризи (з 1929 р. до кінця 1930-х) в США називали Великою депресією. У країні значно зріс рівень безробіття і скоротилося промислове виробництво, а сотні тисяч американців стали бездомними.

Історична довідка «Закони Джима Кроу»

Згідно з цими законами, темношкірі американці були позбавлені всіх громадянських прав, вони вважалися людьми «другого сорту». Місцева влада ввела для них комендантську годину, а у всіх громадських місцях вивішували таблички з написом «Тільки для білих» або «Для кольорових». Категорично заборонялися міжрасові шлюби, а жорстоке знущання та тортури стали публічними розвагами.)

Головні герої - адвокат Аттікус Фінч та його діти: тринадцятилітній  син Джим  та восьмилітня Джин-Луїза, від імені якої й ведеться оповідь.

Головна подія роману - справа темношкірого  Тома Роббінса, якого захищає в суді Аттікус Фінч. Майже все містечко обирає позицію «Це мене  не обходить».

Але  хтось повинен дбати про  справедливість…

Головні герої твору –  в більшості  діти. Які вони? Як живуть? Що впливає на їхній світогляд? Як протягом років змінюються їхні характери, погляди?  Яке у них ставлення до батька, дорослих людей? Які моральні ідеали висвітлюються у творі? Ось питання, на які ми спробуємо дати відповіді на сьогоднішньому уроці

У романі два сюжети книги розгортаються поступово по двох паралельних лініях, щоб до кінця книги зійтися в одній точці. 

Перша - обертається навколо «Опудала» Артура Редлі, який живе в напівзруйнованому будинку на одній вулиці з Фінч і, за чутками, є таким собі монстром. Глазастик, Джим і їх сусід Дилл пустують, всіляко намагаючись виманити Опудала

Друга лінія сюжету роману - про батька Глазастика і Джима, адвоката Аттікуса Фінча. Місцевий суддя призначає його захисником чорношкірого чоловіка Тома Робінсона, який помилково звинувачується в згвалтуванні білої дівчини. Аттікус підозрює, що програє справу, але все одно сміливо протистоїть труднощам, в якийсь момент героїчно вставши між своїм клієнтом і натовпом лінчевателей.

Чому Гарпер Лі оповідачем  у своєму творі обрала Джіну-Луїзу. Що дає твору таке викладення? Які будуть ваші думки?  Що дає така форма оповіді?

-        Чесний, щирий погляд на те, що відбувається.

-        Світ дорослих, де панує дискримінація, здається дітям жорстоким та бездушним. «Що ж вони зробили? Як могли?» — запитує обурений несправедливістю присяжних Джим. У свідомості дитини це те саме, що вбити маленьку беззахисну пташку, яка нікому не завдала шкоди.

Прийом «Зигзаг».  Цитати з роману Гарпер Лі «Вбити пересмішника» Прочитайте подану  цитату з твору. Як ви розумієте ці слова? 

      «…є в людини щось таке, що не скориться більшості — це її совість»

(людина повинна жити чесно, так як їй підказує її совість. Прикладом є життя , вчинки Аттікуса Фінча)

      Юристи, напевно, теж колись були дітьми? (Автор твору юрист, тому цей твір багатоголосий, читач ознайомлюється з життям різних верств населення, отримуючи уявлення про події з різних точок зору. Світ дітей і світ дорослих створює особливу систему у висвітленні образів і подій і такий прийом дає автору право сподіватися, що події в тексті будуть подано по-дитячому чесно, щиро, відверто).

      «…більшість людей хороші, коли їх зрозумієш»;

      «…розумієш, дівчинко, це не образа, коли тебе називають словом, яке комусь здається образливим, це тільки свідчить, яка жалюгідна душа в людини, що так каже»;

      «…для того щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості»;

      «…справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а всетаки часом перемагаєш».

Які проблеми, на вашу думку, розкриває у своєму романі «Убити пересмішника» Гарпер Лі?

-        У творі «Убити пересмішника» висвітлюється багато моральних і суспільних проблем. Америка 30-х років ХХ століття представляла собою країну, чорношкіре населення якої було позбавлене громадянських прав. Знаючи про це, Аттікус  Фінч все ж береться захищати негра, знаючи заздалегідь, що програє справу.

-        Чому автор висвітлює цю історію? Що хоче цим показати? Як у творі показано, що чорношкірі мешканці поважають адвоката Аттікуса Фінча? ( є в країні чесні і порядні люди, здатні розуміти проблеми людей, у яких може бути і інший колір шкіри. Негри до останнього не покидали судове приміщення і тільки коли адвокат виходив, вони шанобливо піднялися)

-        Як у містечку, зокрема в родині Аттікуса, ставилися до бідних? Порівняйте родини Канінгемів і Юелів. Як на них вплинула бідність?

-        Яку ще гостру соціальну проблему висвітлює письменниця?

-        Як ставиться до темношкірих більшість мешканців Мейкомба? Що зумовлює таке ставлення: особисті вади білих (пиха, агресивність) чи традиції суспільства? Чому ви так вважаєте?

-        Чи розуміють мейкомбці, що, засуджуючи Тома, виправдовують справжнього злочинця?

-        Гарпер Лі вважала свій роман «історією чистої та простої любові». Як ви вважаєте, любові до кого?

-        Які проблеми, розкриті у творі, залишаються актуальними донині? Чого роман може навчити сучасну дитину або дорослу людину?(Соціальна нерівність; проблеми родини та виховання; проблема оточення, у якому ростуть діти; дискримінація; справедливість; толерантність, тема добра і зла, справедливості і несправедливості, тема людини і суспільства,  відношення між батьками і дітьми, відношення дітей до оточуючих, віра в перемогу)

Домашнє завдання: 1. Ознайомитися зі змістом роману Г.Лі «Убити пересмішника» 2.Створити паспорт твору Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Для учнів 9-А класу (уроки 1 та 5 травня) та 9- Б класу (уроки 4 та 5 травня)

https://meet.google.com/jdq-npwu-txc о 8.50 

Тема: Знецінення культури. Провідні мотиви твору – книги (читання), пожежі, тотального контролю, інакомислення тощо. Натовп і влада. Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільстві

Добрий день, діти. Продовжуємо опрацьовувати роман-антиутопію Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом»

Перегляньте навчальне відео

Домашнє завдання: Ознайомитися із твором Гарпер Лі «Убити пересмішника»

Для учнів 9-А класу (уроки 24 та 28 квітня) та 9- Б класу (уроки 27 та 28 квітня)

запрошую на урок учнів 9-А та 9-Б класів о 8.50

https://meet.google.com/whx-dmjs-skm

Тема: Рей Дуглас Бредбері. Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії "451° за Фаренгейтом" 

Не існує завтрашнього дня. 

Майбутнє укладене в сьогоденні. 

Тільки сьогодні може стати днем порятунку людини.

Дейл Карнегі

Доброго дня, діти. Знайомство із ще одним автором пропоную розпочати із  відео.

Якими б словами ви охарактеризували враження від побаченого і почутого? Страх, тривога, безнадія, руйнація, безвихідь, уламки, руїни, безглуздя, розорення, кошмар, моторошність, жахіття…

Діти, відеоряд, який ми побачили, це жахлива реальність - землетрус у Японії, яка на сьогодні є однією з найрозвиненіших країн світу, прикладом сучасної цивілізації та її найвищих досягнень. Наша безпечність, наша самовпевненість можуть призвести до самознищення. «Ми, земляни, маємо вроджений дар руйнувати все величне і прекрасне» - так сказав про діяльність людей відомий письменник-фантаст Рей Бредбері.

Ви бачите портрет відомого американського письменника-фантаста Рея Дугласа Бредбері. У 2010 йому виповнилось 90, а у 2012 його не стало.

Що було у його житті тривалістю  92 роки? Відповідь у відео.

Цікаво: свої твори він друкував на звичайній друкарській машинці, відмовлявся сідати за кермо авто, тому що його лякають усі прояви сучасного життя, які називаються одним словом - цивілізація.

Саме проблеми наслідків цивілізації стали темою творів Бредбері, один з яких ми сьогодні будемо розглядати.

 Словникова робота.

Цивілізація — розвинене суспільство з високою матеріальною культурою, передовою наукою, технікою.

Культура — усі матеріальні й духовні цінності, створені розумовою та фізичною працею.

Абсурд — безглуздя.

Крах — катастрофа.

Антиутопія — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль, що здійснюється авторитарним або тоталітарним урядом.

Ознайомитися зі стрічкою ви зможете за посиланням.

Приємного і цікавого перегляду!

https://rezka.ag/films/drama/27636-451-gradus-po-farengeytu-2018.html  або

https://kinoguru.be/144-451-gradus-za-farengeytom.html

 Домашнє завдання: 1. Ознайомтесь із змістом роману-антиутопії «451 градус за Фаренгейтом». Виконати тестові завдання

2. Визначити проблематику твору, характеризувати зміни у внутрішньому світу Монтега.

Для учнів 9-А та 9-Б класів (урок 21 квітня)

Тема: Контрольна робота з теми «Драматургія. Нова драма»

Добрий день, діти. Дайте відповіді на контрольні тестові запитання, сфотографуйте роботу та прикріпіть її до електронного щоденника. Бажаю успіху!

 1 Творцем соціально-психологічної драми вважають…

А А. Чехова

Б Г. Ібсена

В І. Котляревського 

Г Б. Шоу

2 Новий жанр реалістичного театру кінця ХІХ - поч. ХХ ст., який у драматичній формі втілює принципи реалізму, є…

А Соціально-психологічна драма

Б Історична драма

В Пригодницька п'єса

Г Мелодрама

3 Синонімами терміна «соціально-психологічна драма» у літературній критиці кінця ХІХ - поч. ХХ ст. були терміни -…

А  «нова драма», «ібсенізм»;

Б «норвезька драма».

В «драма почуттів»;

Г  «психолого-аналітична драма»;

4 «Нова драма» – це:

А новий жанр в творчості західноєвропейських драматургів к. ХІХ – п. ХХ ст.;

Б драматургійна теорія Г. Ібсена.

В  сукупність новаторських тенденцій в творчості драматургів к. ХІХ – п. ХХ ст;

Г Творчий доробок Шоу та Ібсена

 5 Визначте ознаки "нової" драми. (Вибираємо 3 відповіді)

А Зіткнення особистості з навколишнім світом

Б Відкритий фінал

В  Романтичний сюжет

Г Дискусія-рушійна сила сюжету

Д Наявність авторської позиції

Є Домінування внутрішньої дії над зовнішньою

5 Нора вважала найголовнішим:

А Обов'язки матері

Б Обов'язки дружини

В Обов'язки перед собою

6 Події п'єси "Ляльковий дім" розгортаються напередодні:

А Нового року

Б Різдва

В  8 Березня

7 Який злочин проти закону вчинила Нора?

А Позичила в банку гроші й не повернула

Б Неправдиво свідчила в суді

В Підробила документ

8 В образі Нори втілено...

А Права жінки на власну гідність і вибір життєвого шляху

Б Родинні цінності як найвищі цінності для жінки

В Образ ідеальної матері 

9 Що було найважливішим у житті Торвальда Хельмера?

А Сім'я. 

Б Робота. 

В Репутація. 

Г Нагромадження капіталу.

10 Бернард Шоу - лауреат премії ...

А Нобелівської

Б Букерівської

В Премії імені Йоганна Гете

11 За походженням Джордж Бернард Шоу був

А Іспанець

Б Ірландець

В Індієць

12 В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон» покладено

А давньогрецький міф

Б давньоримський міф

В міфи про Геракла

13 Чого навчав Хіггінс Елізу?

А Орфографії

Б Правил поведінки

В Синтаксису

14 Ким є професор Хіггінс?

А Міщанином

Б Спеціаліст з фонетики

В Лікарем

Г Психологом

15 Яке ім'я має неосвічена квіткарка, якій належить взяти участь в експерименті?

А Еліза Дулітл

Б Нора

В  Клара

Г  Місіс Хіггінс

16 Хто, на вашу думку, більше сприяв успіхові Елізи?

А Хіггінс

Б Пікерінг

В сама Еліза

17 Як можна назвати урок, який дає Еліза професорові?

А доброти

Б мужності

В гідності

18 У фіналі п’єси Еліза їде

А на зустріч із Фредді

Б додому до Хіггінса

В на весілля свого батька

19 В чому феномен успіху Елізи Дулітл?: 

А в талановитості людей з народу

Б в професіоналізмі Хіггінса

В в прагненні Хіггінса виграти парі у Піккерінга

Г в наполегливості дівчини

20 В ході експерименту з’ясувалося, що (Обираємо кілька варіантів)

А в Елізи тонкий музичний слух

Б вона точно може відтворити чужу мову

В не здатна грати на

Г музичних інструментах

Д робить слушні зауваження щодо театральних постановок

21 Які твердження можуть бути головною думкою твору? (2 правильні)

А Якщо ти втручається в життя іншої людини, ти береш на себе відповідальність за її майбутнє

Б У кожної людини є шанс змінити своє життя

В Парі може стати поштовхом до змін.

Г В експериментах над людьми немає нічого страшного.

22  Біля витоків «нової драми» стояли…

А Г.Ібсен, О.Бальзак, А.Чехов

Б Б. Шоу, Г.Ібсен, М.Метерлінк;

В К.Гамсун, Г.Гауптман, М.Гоголь;

23 Напишіть твір-роздум «Поразка чи перемога Нори?»

24  Продовжте історію Елізи з п’єси Б. Шоу «Пігмаліон»

Для учнів 9-А (уроки 17 та 21 квітня) та 9-Б (урок 20, 21 квітня)

Тема. Українські перекладачі творів зарубіжної літератури кінця XIX–початку XX ст. Порівняння особливостей «старої» та «нової драми», образів персонажів. Екранізація та театральні постановки творів Ібсена та Шоу.

Ми з вами завершуємо вивчення теми «Нові тенденції і драматургії ХІХ початку ХХ століття. Сьогодні ми підведемо підсумки всього вивченого про «нову драму»

Переклади драми Г.Ібсена «Ляльковий дім» Ляльковий дім (норв. Et dukkehjem; в інших українських перекладах також: «Нора: драма на 3 дії», «Нора, або Хатка ляльки: драма на 3 дії», «Лялькова хатка») — п'єса на три дії норвезького драматурга Генріка Ібсена, прем'єра якої відбулася в Данському королівському театрі в Копенгагені 21 грудня 1879 року. П'єса була опублікована в тому ж місяці, напередодні прем'єри. 2001 року твір Ібсена занесено до реєстру програми ЮНЕСКО «Пам'ять світу».

Ляльковий дім українською перекладали Марія Грінченко (під псевдо Марія Загірня) (1908), Марія Грушевська (1908), Вероніка Гладка та Катерина Корякіна (1930),Олекса Новицький (1956), та Ольга Сенюк (2011).

Генрік Ібсен. Нора: драма на 3 дії. Переклад з норвезької: Марія Грінченко (під псевдо Марія Загірня); заредактував: Борис Грінченко. Київ: Типографія Барсаго. 1908. 98 стор.

Генрік Ібсен. Нора, або Хатка ляльки: драма на 3 дії. Переклад з норвезької: Марія Грушевська. Київ: Друкарня І. Врублевського і Т. Озерова, 1908. 149 стор.

Генрік Ібсен. Вибрані твори. У 3-х томах. Переклад з норвезької: Йосип Зорянчук, Вероніка Гладка, Катерина Корякіна; редактор: Дмитро Загула. Харків-Київ: ДВУ (том 3); Харків-Київ: ЛіМ (Том 2). 1930—1932. (серія «Бібліотека чужоземної літератури»).

Том 1: не видано

Том 2: Підпори громадянства (перша п'єса переклад з норвезької: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна); Росмерсгольм; Будівничий Сольнес (останні дві п'єси переклад з норвезької: Йосип Зорянчук. 1932. 228 с.)

Том 3: Лялькова хатка; Ворог народові; Дика качка; Привиди (усі п'єси переклад з норвезької: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна. 1930. 300 стор.)(передрук) Генрік Ібсен. Ляльковий дім; Дика качка: п'єси. Переклад з норвезької: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна. Київ: Знання, 2016. 207 стор. (Скарби ; № 4, 2016Генрік Ібсен. Вибране. Переклад з норвезької: Елеонора Ржевуцька, Олекса Новицький, Любомир Дмитерко, Петро Тернюк. Київ: ДВУ. Переднє слово: К. Державін. Київ: Державне видавництво художньої літератури. 1956. 337 стор.

Підпори суспіпльства (переклад Е. Ржевуцької)

Ляльковий дім (переклад О. Новицького)

Привиди (перекад Л. Дмитерка)

Дика качка (переклад М. Тернюка)

 «Пігмаліон»  — одна з найвідоміших п'єс Бернарда Шоу, написана у 1912 році. Оригінальність, дотепність і демократичний дух п'єси, відображення глибоких і гострих соціальних проблем, забезпечили її популярність у багатьох країнах. П'єса має успіх і в теперішній час.

П'єса розповідає про лондонського професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс має за шість місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові, заведеній у вищому світі, і на світському прийомі зуміти представити її як герцогиню. Назва п'єси є іронічною алюзією на античний міф про скульптора Пігмаліона, котрий створив настільки досконалу статую дівчини, що богиня Афродіта погодилася, на прохання Пігмаліона, закоханого у створений ним образ, оживити статую.

Для екранізації 1938 року Шоу написав кілька нових великих епізодів, які зараз зазвичай включаються до англійського тексту п'єси.

У 1956 році американський композитор Фредерік Лоу написав за мотивами п'єси мюзикл «Моя прекрасна леді», який також мав великий успіх. Як фільм, так і мюзикл, на відміну від п'єси, закінчуються щасливим любовним фіналом.

Перший переклад п'єси Бернарда Шоу «Пігмаліон» українською мовою був здійснений Павловим Миколою Олександровичем , і побачив світ на сторінках журналу «Всесвіт» у 1999 році]. У примітках до перекладу Микола Павлов, зокрема, пояснює, чому він, здійснюючи переклад, вирішив не вживати український суржик для передачі лондонського кокні[3]. Вже наступного року п'єсу в перекладі Миколи Павлова було поставлено Сергієм Данченком[4].

Бернард Шоу. Пігмаліон. Переклад з англійської: Микола Павлов. Київ: Журнал "Всесвіт". 1999. №11— 12. стор. 6—69.

Бернард Шоу. Пігмаліон. Переклад з англійської:Олександр Мокровольський. Київ: Журнал “Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури”, 1999. - № 4.

Том I: Учень Диявола», «Професія пані Ворен», «Вдівцеві будинки», «Зальотник».

Том II: «Цезар і Клеопатра», «Людина і надлюдина», «Андрокл і Лев», «Пігмаліон».

Том III: "Кандіда", "Майор Барбара", "Лікарева дилема", "Навернення капітана Брасбаунда".(передрук) Бернард Шоу. Пігмаліон. 

Різниця між старою і новою драмою

Слово вчителя. Порубіжжя ХІХ-ХХ ст. у європейському літературному процесі подарувало світові нове розуміння людини, митця та його особливого впливу на суспільство. Відкривши новий духовний простір, література сягнула далеко за межі традиційних тем й у глибини людської душі, не підвладні реалістичному дослідженню.

Театральну і драматичну естетику межі століть сформували творчі відкриття Г. Ібсена, Ю. А. Стріндберґа, К. Гамсуна, М. Метерлінка та ін.

Поміркуймо!

1. Що таке драматичний твір?

2. Які театральні вистави ви переглядали, які п’єси, драми читали останнім часом?

3. Яким, на вашу думку, значення театру було раніше і яким воно є тепер?

Слово вчителя. Драматургія останньої третини ХІХ ст. вирізняється пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Так з’являється «нова драма». Кожен із представників «нової драматургії» — Г. Ібсен, Дж. Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберґ, Ґ. Гаупт-ман, В. Винниченко та інші — безумовно, йшов власними шляхами. Підхід митців до театральної естетики та поетики значно різнився. Але існувала одна спільна ознака: усі вони намагалися створити проблемний театр, який би максимально наближався до сучасного читача й відповідав новим викликам життя.

Нова драма» поставила в центрі уваги особистість, але не в її соціальних зв’язках, а в площині духовності, індивідуальних переживань і відчуттів загальної атмосфери епохи на зламі століть. Драматурги прагнули розкрити «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної сутності дійсності, пошуку гармонії. Театр стає «інтелектуальним», «дискусійним». на перший план виходить внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» вже можна помітити ознаки модернізму — символізм, імпресіонізм, неоромантизм тощо.

Засновником «нової драми» вважають норвежця Генріка Ібсена. його ідеї підхопили німецький драматург Ґ. Гауптман, англійський — Дж. Б. Шоу, шведський — Ю. А. Стріндберґ, бельгійський — М. Метерлінк, французький — Е. Золя, російський — А. Чехов, український — В. Винниченко та ін

Поміркуймо!

1. У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»?

2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть.

3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу?

4. Яким був герой «нової драми»?

5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах?

6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів?

Новими й не зовсім звичними на сценах театрів були картини повсякденного життя, побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Чи не вперше почали порушувати жіноче питання, проблему ґендерної рівності. У п’єсах стало більше критичного, викривального пафосу

Було навіть переосмислено природу драматичного жанру. У житті часто сумне поєднується із комічним і навпаки, тому розвивається новий жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів, тобто «зовнішньої інтриги» драматурги вирішили звертатися до показу ідейних конфліктів (Б. Шоу), внутрішньої прихованої інтриги (М. Метерлінк), складної гри підтекстів (А. Чехов).

Герої «нової драми» вирізняються суперечливими характерами, часто навіть складно визначити, хто з них головний, а хто — другорядний, у кого переважають позитивні риси, а в кого — негативні. Інколи вони протягом твору виступають то головними, то другорядними. Персонажі розмовляють сучасною літературною мовою, використовують просторічну лексику, чим наближаються до глядача (читача). П’єси вже не мають зрозумілого, завершеного закінчення — його доводиться додумувати самому читачеві чи глядачеві. Виникнення «нової драми» завдяки широкому резонансові суттєво вплинуло на гуманізацію всього суспільства.

Домашнє завдання: Підготуватися до контрольної роботи

для учнів 9-А класу (уроки 10 та 14 квітня) та 9-Б класу (урок 13 та 14 квітня)

Тема: Бернард Шоу «Пігмаліон». Динаміка образу Елізи Дулитл.  Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови.

Доброго дня, діти. Ми продовжуємо працювати над драматичним шедевром Бернарда Шоу «Пігмаліон» У центрі нашої уваги головна героїня твору Еліза Дулитл.

Збентежено дивиться Пігмаліон на свій витвір, і серце йому завмирає від незнаного щастя

(З міфу про Пігмаліона і Галатею)

Бідна квіткарка якимось, майже дивним, чином перетворюється в «чарівну леді». Що це, осучаснена Б. Шоу Попелюшка? Але в п'єсі «Пігмаліон» ми не бачимо «хеппі-енду», щодо розв'язки можемо лише здогадуватися. Все набагато серйозніше і глибше, адже людина, усвідомивши свою людську гідність, вже не може повернутися до свого попереднього становища. Про це - сьогодні наш урок.

Найпопулярнішою з п’єс, написаних Дж. Б. Шоу до Першої світової війни, є комедія «Пігмаліон». Її назва нагадує про давньогрецький міф, за яким скульптор Пігмаліон закохався у виготовлену ним із слонової кістки статую жінки. На його прохання богиня Афродіта вдихнула в неї життя. Згодом вона стала дружиною Пігмаліона на ім’я Галатея і народила йому доньку Пафос. Відтоді ім’я Пігмаліон — символ творця, який оживив творіння своїх рук.

 Розпочавши з проблем фонетики, автор вивів читача на проблему особистості, її духовного розвитку. Він зазначив, що навіть освічена, розумна людина навряд чи змогла б вийти за межі свого соціального стану. А якщо і знайшла у собі сили для цього, то це процес непростий і болісний.

Висновок: Б.Шоу створив драму не про кохання, а про силу творчості,  про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси й свободи

Перегляньте відео

Формула успіху Елізи-Галатеї

Літературна мова + бездоганні манери + велике бажання змінитися + наполегливість = справжня леді

    Еліза-квіткарка                  Що було? 

Бідна, неохайна, неосвічена, її вимова далека від літературної, вона робить помилки у вимові звуків, використовує просторіччя, має вульгарні манери.

                                      Чарівна леді

Уміння спілкуватися, грамотно говорити, елегантність та чарівність зовнішнього вигляду, вишуканість та невимушеність манер, познайомилася з музикою, літературою, мистецтвом

                                   Що залишилося незмінним? 

Почуття власної гідності, незалежність, рішуче бажання змінити своє життя, прагматичність, доброта.

Таблиця показує усі сходинки, якими піднялась Еліза, розвиваючись під керівництвом містера Хіггінса.

Еволюція перетворення Елізи

Квітникарка - погано одягнена, із жахливою мовою та вимовою.

Дівчина, яка навчається - пристойно одягнена, але мовою ще не володіє.

Дівчина, яка має успіхи у навчанні, добрий слух - добре одягнена, знає літературну мову, але ще не вміє її використовувати доречно.

Чудова учениця, «леді» - прекрасно вдягнена, має бездоганні манери й чудово володіє мовою.

Людина - здатна мислити, цінує людську гідність, бачить мету в житті й засоби її здійснення.

Б. Шоу сказав: «Кожна з моїх п’‎єс - це послання до людства». Яке послання до людства має п’‎єса «Пігмаліон»?

Домашнє завдання: підготуватись до літературного диктанту за п’єсою Б. Шоу «Пігмаліон», розкрити символічність образу Пігмаліона-Хіггінса та Галатеї-Елізи.

Перегляньте відео

Домашнє завдання: 1.Поміркуйте над проблемним запитанням: чи можна ставити експерименти над людиною?

2. Підготуватись до літературного диктанту за п’єсою Б. Шоу «Пігмаліон», розкрити символічність образу Пігмаліона-Хіггінса та Галатеї-Елізи.

Для учнів 9-А класу (уроки 3 та 7 квітня) та 9-Б класу (уроки 6 та 7 квітня)

запрошую на урок 7 квітня о 8.50

https://meet.google.com/yzp-pynd-vgc

Тема: Особливості світогляду Бернарда Шоу. Специфіка втілення античного міфу у п’єсі «Пігмаліон» Б. Шоу

Доброго дня, діти. Ми продовжуємо знайомство із письменниками, які зробили вагомий внесок у розвиток європейської драматургії. Сьогоднішній герой – Бернард Шоу.

Ось як описав свою зустріч-знайомство з Дж. Б. Шоу чеський письменник Карел Чапек, який 1924 р. на запрошення PEN- клубу відвідав Англію: «— А ось істота майже надприродна — містер Бернард Шоу... Величезний на зріст, тонкий, прямий, він схожий то на Господа Бога, то на досить уїдливого сатира... у ньому є щось лицарське, те, що нагадує Дон Кіхота, щось апостольське і те, що дозволяє ставитися з іронією до всього на світі, зокрема до самого себе».

Життєвий та творчий шлях Бернарда складався непросто. Як саме ви дізнаєте, переглянувши відео за посиланням.

Маючи неабиякий життєвий досвід видатні митці формуюють свої висновки фразами, які згодом стають крилатими. Ось кілька порад від Бернарда Шоу.

Яким же був внесок у європейську драматургію кінця 19 початку 20 століття?

Утверджуючи нову школу драматургічного мистецтва Г. Ібсена, Дж. Б. Шоу вважав за необхідне оновити англійський театр: на приціл його літературно-критичного пера потрапляє сам «Видатний Бард» — В. Шекспір. Хоча Шоу добре був обізнаний із творчістю В. Шекспіра, багато з його творів цитував напам’‎ять, проте вважав, що драми Шекспіра дуже далекі від проблем сучасності, адже той писав зовсім для іншої доби, і його герої одержимі пристрастями, тоді як зі сцени має звучати голос розуму: «Шекспір виводить на сцену нас самих, але в чужих нам ситуаціях...».

Так звучить одне із центральних естетичних завдань Шоу: «Театр не має приносити насолоду. Він зраджує своє призначення, якщо не змушує вас шаленіти».

У подальшому драматург створить цілу низку блискучих п’‎єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращим зі своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Йоанна», «Візок з яблуками» та ін. П’‎єси Б. Шоу вже не складали єдиних циклів, оскільки занадто розмаїтими були і за змістом, і за формою. Використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), митець заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини.

Шоу вважають одним із найвпливовіших драматургів Великої Британії, який разом із Шекспіром збагатив скарбницю світового театрального мистецтва.

 Сьогодні ми працюватимемо над однією з п’єс Б. Шоу, яка стала дуже популярною одразу ж після написання. На сцені  театрів Лондона її ставили 118 разів. Це п’єса «Пігмаліон»

Пригадайте!

Зміст міфу «Пігмаліон і Галатея» ви знаєте з 6 класу або можете пригадати за допомогою підручника (сторінка 239)

«Пігмаліон» в мистецтві

         Не тільки митці слова зверталися до образів Пігмаліона і Галатеї. У світі є безліч картин відомих і маловідомих художників, скульпторів, яким сюжет даного міфу прийшовся до душі.  До сюжету міфу  «Про Пігмаліона і Галатею» звернулись:

в живописі — Луї Гауффер, Джуліо Баргелліні, Жан-Леон Жером, Жан Батіст Ванлоо, Франсуа Буше, Пабло Пікассо,

в скульптурі — Етьєн Моріс Фальконе та ін.

в музиці –  Жан-Філіп Рамо.

Бернарда Шоу міф про Пігмаліона і Галатею теж не залишив байдужим.

Ознайомтесь із творчою історією п’єси «Пігмаліон»

Одним із вершинних досягнень Дж. Б. Шоу є комедія «Пігмаліон». Драматург писав цю п’єсу  4 роки.  Роботу над твором було завершено 1912 р., а поставили його 1913 р. у Берліні та Відні.

Прем'єра «Пігмаліона» у Лондоні відбулася 11 квітня 1914 року і стала сенсацією театрального життя Англії. Відома акторка Стелла Патрик-Кемпбелл  - дуже гарна жінка  - блискуче зіграла 17-літню квіткарку.

Відтоді «Пігмаліон» не зупиняє своєї тріумфальної ходи сценами світу.

             У 1957 р. у Нью-Йорку Фредерік  Лоу поставив мюзикл «Моя чарівна леді». А ще через 7 років глядачі побачили екранізацію цього мюзиклу. Роль Елізи в ньому зіграла відома акторка Одрі Хепберн.

Чим же особливий «Пігмаліон» Бернарда Шоу? Про це розповідь у відео

Поміркуймо!

  - Чи можна ставити експерименти над людьми? Як ви оцінюєте вчинок професора Гіггінса?

- Якою Б.Шоу зображує Елізу? Опишіть її ставлення до Гіггінса-Пігмаліона. 

- Чому драматург не назвав свою п'єсу «Галатея», адже образ Елізи-Галатеї є ключовим у комедії.      

У переносному значенні ім'я «Пігмаліон» трактується як «людина, закохана у своє творіння».

- Чи відповідає таке значення імені ставленню Гіггінса до Елізи?

Підказка!

Гіггінс – це аристократ, який дещо відрізняється від решти. В першу чергу манерами. Він людина науки, експериментатор, який не хоче брати жодної відповідальності на себе.

  - Чому Хіггінс та Еліза не одружуються в кінці твору?

Підказка!

На відміну від давньогрецького міфу,  твір «Пігмаліон» Джорджа  Бернарда Шоу — не про кохання, а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси та свободи

Домашнє завдання: 1. Прочитати за підручником біографію Б. Шоу. (сторінки 236 -238) 2. Опрацювати матеріал підручника (сторінки 238-239)

Для учнів 9-А класу (уроки 17 та 20 березня) та 9-Б класу ( уроки 17 та 23 березня)

Тема: Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої і внутрішньої). Композиція п’єси. Образна система. Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу.

Добрий день. П’‎єса «Ляльковий дім» утілює найважливіші принципи «нової драми» і значно відрізняється від відомих вам драматичних творів. В основі її конфлікту лежить зіткнення різних уявлень про життя. Але цим конфлікт не вичерпується. Сьогодні ми продовжимо аналізувати його, а також розглянемо інші художні особливості твору Г. Ібсена.

У творі перед читачем (глядачем) розвивається насамперед соціально-психологічний конфлікт — зіткнення природних людських прагнень і законів суспільства. Нора, намагаючись урятувати здоров’‎я та життя чоловіка, позичає гроші під фальшивий вексель. З точки зору суспільства це злочин, хоча з погляду моралі вчинок героїні можна виправдати. Коли про її злочин стає відомо, Нора з жахом розуміє, що її сприймає як злочинницю і власний чоловік. Героїні протистоять не окремі люди (Крогстад, Хельмер), а все сучасне суспільство з його законами та специфічною мораллю.

Дослідники говорять про внутрішній конфлікт у драмі, про боротьбу, що точиться в душі головної героїні. Як ви гадаєте, що це за боротьба? (Душу Нори розривають, з одного боку, бажання розповісти про свою таємницю чоловікові, а з другого — острах перед його можливою реакцією.)

Перегляньте навчальне відео

Проблемні питання

-Чи можна стверджувати, що конфлікт у п’‎єсі повністю вичерпано? (Ні. У фіналі драми не відбувається розв’‎язки конфлікту: Нора залишає будинок чоловіка, не знайшовши позитивного рішення, але сподіваючись спокійно розібратися в тому, що трапилося. Незавершеність дії підкреслюється тим, що Хельмер без Нори відчуває порожнечу, але водночас сподівається на диво — повернення жінки.)

- Як ви вважаєте, чому Ібсен залишив фінал драми відкритим? Пояснення вчителя. Відкритий фінал зумовлений специфікою зовнішнього конфлікту твору: він принципово не може бути вирішеним, поки не зміняться закони суспільства, у якому жінці відведено лише роль хазяйки лялькового дому і в якому ігнорують мотиви і наслідки людських учинків. Незавершеність дії, відкритий фінал перетворює твір Ібсена на дискусійний майданчик, де обговорюються найголовніші проблеми суспільства.

Знову звертаємося до драми Г. Ібсена «Ляльковий дім». На перший погляд, головну увагу письменник зосередив на проблемі прав жінки, але побудова драми, система образів переконливо довели, що доля головної героїні відбила глибинні протиріччя сучасного драматургові суспільства. У цій п’‎єсі Ібсен заклав підвалини реалістичної соціально-психологічної драми. Пересічне, міщанське благополуччя родини адвоката Хельмера скінчилося у найнещасніший спосіб, оголивши брехливість моралі, існуючих у родині норм життя та проголошеної святості шлюбу. На початку драми автор відтворив життя-гру головних героїв та їхнє зовнішнє благополуччя, яке було лише оманою. Конфлікт, що розвинув дію п’‎єси, виник давно, але до певного часу герої його не усвідомлювали. Цей конфлікт було викрито разом із таємницею головної героїні — Нори. Як далі розвиватимуться події цієї драми — з’‎ясовуватимемо сьогодні.

Характеристика образів.

          Торвальд Хельмер

(Чоловік Нори і батько трьох дітей, Торвальд відноситься до своєї дружини, як до красивої речі, а не як до особистості. Коли він дізнається про борг, то розчаровується в дружині, незважаючи на той факт, що вона зробила це, щоб йому допомогти. Коли вона вирішує піти з сім’ї, він говорить їй, що її обов’язки як жінки бути хорошою дружиною і матір’ю. Наприкінці п’єси він сподівається на те, що вона змінить свою думку. Очевидно, що він не помічає реальних проблем їхнього шлюбу і того, що він захоплюється своєю дружиною, як іграшкою. Він не розуміє, що поводиться з нею так, як поводився її батько. Торвальд на початку п’єси здається суворим і владним, але, врешті-решт, виявляється, що він дуже невпевнена у собі людина. Він хоче поваги, але не виявляє її до інших.)

            Доктор Ранк

(Він багатий друг сім’ї, який закоханий в Нору. Він є прикладом справжньої дружби та любові. Доктор Ранк – це той герой п’єси, який змирився зі своєю долею.)

          Крогстад

( Крогстад - це повірений, у якого Нора позичила гроші. Він упродовж п’єси шантажує її для того, щоб утриматися на посаді.)

          Крістіна Лінне

(Усе втратила, розуміє, що щастя - жити хоча би заради кого - небудь. Саме з Крогстадом її життя змінюється на краще)

Драма «Ляльковий дім» має ще й іншу назву – «Нора». Отже, в центрі уваги драматурга саме Нора, дружина  адвоката Хельмера, чий характер набагато складніший. У ній немовби поєднуються дві натури - одна проста, передбачувана, наївна (такою її сприймають оточуючі), а інша - прихована до часу, глибока і сильна.

Перегляньте відео

Домашнє завдання: 1.  Відповідати на запитання.2. Прочитати пєсу Б. Шоу «Пігмаліон»

Для учнів 9-А класу (урок 13 березня) та 9-Б класу (урок 16 березня)

Тема:  Генрік Ібсен «Ляльковий дім». «Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма.

Доброго дня. Ми  працюємо над твором Генріка Ібсена «Ляльковий дім». Від твору до твору зростала психологічна майстерність норвезького драматурга. "Ляльковий дім» (під назвою «Нора») став для публіки справжнім потрясінням. Такий ефект був пов'язаний з новизною форми та змісту ібсенівських п'єс. В історію літератури Ібсен увійшов як творець соціально-психологічної драми.

Що ж такого новаторського запропонував автор у своєму творі, ви дізнаєтесь, переглянувши відео або ознайомившись із поданим  нижче матеріалом.

Ознайомтесь із повідомленням  про історію створення та прототипи  п’єси  «Ляльковий дім».

 П’єса задумана в 1878 році (перші начерки з заголовком «Начерки до сучасної трагедії» датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір у 1879 році.

В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер. Під впливом п’єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав’язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір’ю переїхала до Данії, де в 1873 році вийшла заміж за  Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. 1876 року Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич, крупний комерсант. До моменту закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель — але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім’ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали душевнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».

 Історично склалося у творах XIX ст., що жінка — найуразливіша ланка суспільства: її права більш обмежені, їй майже кожну мить нагадують про другорядну роль у житті, а на її слабкі плечі покладено тягар різних великих та дрібних обов'язків, а найголовніший — бути берегинею ладу в родині, хранителькою світлого й доброго настрою. Мабуть, тому жінка, коли вона справді особистість, — найсильніша і найяскравіша ланка суспільства.

Домашнє завдання.   Скласти цитатну характеристику Нори.

Для учнів 9-А та9-Б класів (урок 10 березня)

Тема: «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця XIX – початку XX ст. «Нова драма», ібсенізм.

З другої половини ХІХ ст. драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображали трагедію окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства й дістає назву нова драматургія. Генрік Ібсен так визначав мету будь-якої драми: «П’‎єса не завершується навіть падінням завіси після п’‎ятої дії — справжній фінал перебуває поза її межами; поет позначив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості». У центрі уваги «нової» драми кінця ХІХ — початку XX ст. постала особистість з її переживаннями та почуттями. Нові драматурги не мали на меті точно зобразити певні події, їхні твори — своєрідна метафора життя особистості (насамперед внутрішнього) та світу. Про «нову» та «стару» драму, їхніх кращих представників у літературі поговоримо сьогодні на уроці.

Перегляньте навчальне відео

— У драматургії остання третина ХІХ ст. позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес сприяв виникненню «нової» драми.

Безумовно, усі представники «нової» драматургії — а це Г. Ібсен, Б. Шоу, А. П. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберґ, Г. Й. Р. Гауптман, Е. Золя, В. К. Винниченко, Леся Українка, М. Г. Куліш та інші — йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але існувала ознака, яка їх об’‎єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача. У чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?

«Нова» драма на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На першому плані опинився внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій» драмі помітні ознаки модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’‎єс надихнув інших драматургів: Г. Й. Р. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), Ю. А. Стріндберґа (Швеція), М. Метерлінка (Бельґія), Е. Золя (Франція), А. П. Чехова (Росія).

Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’‎єс.

Ознаки «нової» драми

1. У центрі уваги — душевні переживання людини, морально-філософські проблеми епохи. Показ трагедії життя.

2. Конфлікт внутрішній — зіткнення персонажів із трагедією буття, зіткнення різних ідей, духовні суперечності героїв.

3. Герой — особистість, «духовний симптом» епохи.

4. Відтворення загальної атмосфери часу, духовних пошуків епохи, прагнення морального пробудження особистості й суспільства.

5. Глядач упізнає себе, долучається до внутрішньої дії, переживає й мислить разом із героями.

6. Умовність, узагальнювальний зміст.

7. Усі персонажі важливі, вони позбавлені однозначних характеристик.

8. Показ на сцені людей різних соціальних прошарків, демократизація мови.

9. Зникнення чіткого поділу драматичних творів на комедію, трагедію та драму, виникнення трагікомедії.

10. Відкритий фінал, який спонукає до роздумів, дискусій.

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал підручника, виписати ознаки «нової» драми.

Для учнів 9-А та 9-Б класів (урок 3 березня, 6 та 9 березня)

Тема: Контрольна робота з теми «Реалізм».

Добрий день.

Напишіть твір на одну з тем, свою роботу сфотографуйте та прикріпіть до електронного щоденника або надішліть у чителю у вайбер. Бажаю успіху!

Теми творів:

«Його вважали маленьким, а він був великим» (Образ Гобсека в однойменній повісті О. де Бальзака).

«Його вважали великим, а він був маленьким» (Образ Хлестакова в комедії М. Гоголя «Ревізор».

«Його вважали маленьким, і він був таким. А потім з’явився Привид…» (образ Башмачкіна в повісті М.Гоголя «Шинель»)

Для учнів 9-А класу (урок 27 лютого) та 9-б класу (урок 2 березня)

Тема: М.В. Гоголь. «Шинель». Трактування фіналу, значення елементів фантастики в реалістичному.

Краса розкішних петербурзьких палаців і гранітних набережних, вишукано вбрані дами й благородні кавалери,  що прогулюються спокійно містом, це лише один із проявів Петербурга. Адже існує й інший, зовсім не привабливий для вищого світу Петербург – місто дрібних чиновників, художників, місто трударів – бідняків, жертви злиднів і примх багатіїв. 

Гоголь назвав свою повість дуже просто – «Шинель». Тож що таке шинель. 

У словнику російської мови С.І. Ожегова читаємо: «В России во ІІ половине 19 в. мужское пальто свободного покроя с меховым воротником и пелериной».

 Шинель – перша річ  у гардеробі чиновника. І вона могла  багато чого розповісти про свого господаря.  Так наприклад, про службовця у шинелі з оксамитовою підкладкою, бобровою або з куниці коміром можна було сказати, що це поважний чиновник високого звання, має значну посаду.

Проблемне питання:

-        Ф. Достоєвський, палкий шанувальник творчості М. Гоголя, потім скаже свою знамениту фразу «Всі ми виросли із гоголівської шинелі», - зауважуючи, що гірка тема маленької самотньої людини стала найбільш пронизливою і найбільш трагічною в російській літературі.

-        Хто головний герой повісті? (Акакій Акакійович Башмачкін – дрібний чиновник)  Досліджуємо його ім’я, прізвище.   

-        Акакій – сумирний;

-        Акакійович – вдвоє сумирний;

-        Башмачкін – від слова «башмак», щось незначне, неприємне, абсолютно позбавлене позиції.

Хто ж такий Башмачкін: одні стверджують, що він – «маленька» людина, а інші, навпаки – що це дивовижно цільна і щаслива людина.  

Перегляньте навчальне відео

-         Чому повість про людину називається «Шинель»?

(Річ замінила людну. Не людина важлива у суспільстві, а шинель. У Петербурзі в оточенні Башмачкіна людину цінували не за внутрішні якості, а за зовнішні деталі – за те, яка на ньому шинель, і його помітили. Мундир замінив особистість, чин затьмарив людину.

  Можна сприймати постать Акакія Акакійовича як «маленьку людину» . Але жодних сумнівів не викликає той факт, що герой Гоголь – чесна, порядна, працьовита і навіть талановита людина – не знаходить розуміння підтримки, пошани, свого місця у бездушному світі чиновницького-самодержавної Росії і гине у нерівній боротьбі із жорстокими умовами дійсності.  

Сьогодні ми цікавимося сивою давниною. Здається, проблеми того часу дуже далекі від наших. Але то тільки на перший погляд. Хоча нас відділяють століття, та проблеми, моральні цінності, міжособистісні  стосунки героїв залишилися актуальними до наших днів. Одвічне протиборство добра і зла є вічним. З ним ми зустрічаємося щодня і щохвилини.

          Актуальність проблем посилюється і тими негативними факторами, що, на жаль, мають місце в нашому суспільстві. Дефіцит любові, співчуття, милосердя гостро відчувається у всіх сферах сучасного життя. Звідси проблема самотності, відчуженості, залежність від алкоголю, наркотиків як серед людей дорослих так і дітей, високий рівень суїциду.  Тільки духовність повертає людині образ Божий, звільняє її від знеособлення, піднімає до вершин свого призначення.

Домашнє завдання: Підготуватися до контрольної роботи.

Для учнів 9-А класу (уроки 20 та 24 лютого) та 9-Б класу (уроки 23 та 24 лютого)

запрошую учнів 9-А та 9-Б класів на урок о 8.50

https://meet.google.com/pct-nsok-rod

Тема: Цикл петербурзьких повістей Гоголя, основні теми та проблеми. «Шинель». Особливості сюжету й композиції. Образ Башмачкіна та засоби його створення. Образ столиці (як чужого й ворожого для людини простору).

Добрий день. Петербурзькі повісті Гоголя, написані в середині 1830-х років у постійному творчому спілкуванні з Пушкіним. Високе й низьке, краса і життєвий бруд, добро і зло живуть тут поруч і борються за душі людей. Цей різкий контраст і складає головну особливість обох повістей. Сатира у Гоголя не самоціль, вона лише виявляє й відтіняє високу поетичну мрію автора, про що гарно сказав Лев Толстой: "Потрібно було мати високу душу, туга по досконалій людині, щоб уміти так гостро помітити комічний бік життя". Такий зміст і призначення петербурзьких повістей Гоголя.

Центром і вершиною петербурзьких повістей є повість "Шинель" (1841), де з незвичайною силою і відвертістю виражені любов і жалість до "маленької дини", що впала у жебрацтво. "Там є брудне, та воно плаче",— сказав один із сучасників Гоголя про "Шинель".

Перегляньте відео за мотивами повісті Гоголя «Шинель»

Перегляньте відеоуроки

 

Домашнє завдання: 1.Опрацювати матеріал підручника (сторінки 196-199)

2. Відповідати на запитання сторінки 211.

 

 Для учнів 9-А класу (уроки 13 та 17 лютого) та 9-Б класу (уроки 16 та 17 лютого)

запрошую учнів 9-А та 9-Б класів 17 лютого о 8.50

https://meet.google.com/hja-hdrx-qht

Тема: М.В. Гоголь «Ревізор». Творча історія п’єси. Образи чиновників. Образ Хлєстакова та його динаміка. Засоби комічного у творі. Специфіка художнього конфлікту й жанру п’єси.

 «Театр — велика школа і кафедра»,— говорив М. В. Гоголь. І справді, театр часів Гоголя — це одне з найпопулярніших місць відпочинку, розвага, політично-дискусійний клуб, не кажучи вже про «подіум» для демонстрування вбрання, збирання пліток та їхнього обговорення. Микола Васильович сам був талановитим актором, щоправда, самодіяльним, і знав силу драматургічного мистецтва, тому взявся написати комедію, яка б безжальним сміхом ударила по вадах чиновницько-бюрократичного суспільства, із яким він постійно мав справу. Як відомо, від самісінького дитинства Гоголь любив театр. Юнаком він організовував учнівські вистави у Ніжинській гімназії, найкраще він грав комічні ролі. Викладачі й учні гімназії згадували: «жодній актрисі не вдавалася роль пані Простакової [комедія Д. І. Фонвізіна «Недоросток»] так добре, як грав її 16-річний Гоголь». Йому пророкували славу комічного актора. Та актором М. В. Гоголь не став. Він став письменником — видатним прозаїком і видатним драматургом.

Пригадаймо!

Драматичний твір, драма — зображення людини в дії, у конфлікті, у розмові.

Особливості драматичних творів: зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання; рушій дії — гострий конфлікт; відтворення подій як живого процесу, що відбувається саме цієї миті; діалогічний виклад художнього матеріалу; поділ тексту на дії, картини, яви; наявність ремарок; призначення твору для вистави на сцені; прозова або віршова форма.

Комедія — драматичний твір, що висміює недоліки громадського чи побутового життя або негативні риси людського характеру. Комедія сатирично викриває вади характерів дійових осіб, що виявляються здебільшого через дію та висловлювання, властиві драматичному твору. Позитивних героїв комедії зазвичай зображено поважно та серйозно. Негативним персонажам притаманні окремі смішні (сатиричні або гумористичні) риси.)

Гумор — різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.

Історія створення комедії «Ревізор»

У жовтні 1835 р. у листі до О. С. Пушкіна, у якому М. В. Гоголь просив підказати «який-небудь сюжет, хоча б який-небудь смішний чи не смішний, але суто російський анекдот. Рука дрижить написати тим часом комедію».

Пушкін порадив написати комедію про удаваного ревізора, і Гоголь із задоволенням та натхненням працював над твором 5 місяців, багаторазово переписуючи створене. Останні виправлення розглядала театральна цензура за 5 днів до прем’‎єри, що відбулася 19 квітня 1836 року. Вражають виняткова інтенсивність творчої роботи письменника та швидкість, із якою комедію було завершено. Недарма Гоголь запевняв Пушкіна, що «духом буде комедія на п’‎ять дій і, клянуся, буде смішнішою за чорта».

Після прем’‎єри робота над твором не завершилася. Після виходу друком «Мертвих душ» восени 1842 р. Гоголь знову переробив комедію. І лише шоста редакція твору задовольнила його остаточно.

На диво, ця комедія не зазнала суворих переслідувань цензури, від яких постраждали попередні твори. Чому? Деякі дослідники вважають, що цензура та глядачі сприйняли «ревізора» як водевіль, комічну історію із життя провінційного містечка. Та водночас Миколі I приписують слова, сказані ним після відвідування вистави в Александринському театрі: «Ну й п’‎єска! Усім перепало, а мені найбільше!» Хоча, на думку гоголезнавця, цей епізод є лише історичною легендою.

Постановка комедії «ревізор» в Александринському театрі викликала обурення дворян, чиновників, купців. Гоголя вразило звинувачення в тому, що він є ворогом Росії, що він обмовив її в комедії. Озлоблення проти «ревізора», загальне невігластво так засмутили письменника, що він почувався хворим і в червні 1836 р. вирушив лікуватися за кордон.

Перегляньте відеоматеріал

Домашнє завдання: 1. Знати зміст комедії М. В. Гоголя «Ревізор», уміти коментувати, характеризувати героїв.

2. Читати повість «Шинель» М. Гоголя.

Для учнів 9-А та 9-Б класів (урок 10 лютого)

Тема: Микола Васильович Гоголь. Драма. Містика. Гра.

Сьогодні на уроці ми розпочнемо знайомитися з життєвим і творчим шляхом Миколи Васильовича Гоголя.

Ми спробуємо зануритися у неповторний світ дитинства та юності великого письменника, доторкнутись до витоків його літературної діяльності.

Микола Гоголь залишається для нас бути знайомим незнайомцем. Прочитайте вірш українського письменника Івана Драча «До Гоголя» і дайте відповіді на запитання.

Все Гоголя про Гоголя питаю –

Який він був? І в чому таїна,

Що сам собі усе про нього втаюю;

Вночі він ближче, гірше – завидна.

Всі таємниці вдень скресають льодом.

Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,

Люблю його останнім перельотом

І небо замикаю тим ключем.

Душа летить із вирію за гоголем,

В гніздо пречистих і скорботних рук.

Душа моя відчайно незагоєна,

Їй дише вслід морозом Басаврюк.

А в небі тихо. І немає стелі.

І тільки видно, як віддалеки

Він хмарою химерною шинелі

Нам зігріває різдвяні зірки.

І тільки тужно, бо не доступитись,

І тільки журно, бо нема й нема.

До неба встати. З неба зір напитись.

Душа живе ще, хоч у смерть німа.

Життя та смерть Миколи Гоголя овіяна таємницями,  розгадати які мріють історики та літературознавці. Хоча у його біографії немає жодної  „білої” плями, постать Миколи Гоголя, й до нині огортає ореол таємничості

Дізнайтесь більше про Миколу Гоголя із відео

Цікаві факти про письменника

·        Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і взагалі невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову.

·        У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояси, шити для себе шийні хустки.

·        У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним солодкоїжкою”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

·        Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності.

·        Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав “гоголем-моґелем”.

·        Гоголь писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см.

·        Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань.

·        Письменник ходив  вулицями і алеми міст зазвичай із лівого боку, тому постійно зіштовхувався з перехожими. А ще Микола Васильович дуже боявся грози. За словами його сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.

·        Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя.

·        Гоголь дуже сильно був прив’язаний до собаки Джозі (породи мопс), якого йому подарував Пушкін. Коли ж Джозі померла (Гоголь тижнями не годував тварину), на Миколу Васильовича “напала смертельна туга і смуток”

·        Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав “гоголем-моґелем”.

·        Гоголь писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см.

·        Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань.

·        Письменник ходив по вулицях і алеях міст зазвичай із лівого боку, тому постійно зіштовхувався з перехожими. А ще Микола Васильович дуже боявся грози. За словами його сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.

Домашнє завдання: Прочитати твір Гоголя «Ревізор»

Для учнів 9-А класу (урок 6 лютого) та 9-Б класу (урок 9 лютого)

Тема: Підготовка до створення власного висловлювання за повістю Оноре де Бальзака «Гобсек».

Добрий день, діти. Оноре де Бальзаку вдалося показати надзвичайно цікавий образ лихваря. Який відрізняється від інших образів скнар у світовій літературі. Сьогодні ви матимете змогу висловити своє ставлення до цього персонажа.

Одним з найiстотнiших моментiв усiєї творчостi видатного французького реалiста Оноре де Бальзака було прагнення вiдтворити цiлiсну картину епохи. Майже всi його твори були частинами великої епопеї “Людська комедiя“, що мала охопити всi можливi явища тогочасного життя. За планом цей епiчний цикл мав складатися з трьох роздiлiв: “Етюди про звичаї“,“Фiлософськi етюди “Аналiтичнi етюди“. У першому роздiлi (“Етюди про звичаї“) Бальзак створив галерею найтиповiших образiв його сучасникiв що мали рiзний соцiальний статус та рiзнi професiї. Повiсть “Гобсек“ входить до його складу. Iм’я центрального персонажу цього твору - лихваря Гобсека - стало прозивним. Проте саме в його образi О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво вiдтворив особливий психологiчний тип людини, що живе лише однiєю. Грошi - ось єдина мета, єдина любов i покликання Гобсека. У цьому образi узагальнено зовсiм iншi риси приватновласницької психологiї, доведенi до логiчного завершення (хоча майже абсурднi з точки зору нормальної людини). Ось життєва фiлософiя Гобсека: “Що може задовольнити наше “я“, наше марнославство? Золото! Потоки золота. Щоб задовольнити нашi примхи потрiбен час, потрiбнi матерiальнi можливостi i зусилля. У золотi все це є у зародку, i воно насправдi дає все“. При цьому Гобсек не намагається скористатися згаданими ним можливостями золота, йому достатньо його мати. Не заради чогось iншого. Для Гобсека не iснує жодних задоволень, крiм усвiдомлення наявностi свого багатства. Чи були у нього iншi риси? “Це була людина-автомат, яку щодня заводили“, - пише про нього Бальзак. Навiть людинi, якiй вiн нiби спiвчуває, Гобсек позичає грошi лише на трохи поблажливiших умовах, нiж iншим, та ще й пiдводить свого роду “iдеологiчне пiдгрунтя“ цьому вчинку, мовляв, так буде кориснiше для його характеру.

Гобсек при всiй обмеженостi в цiлях, як не дивно, не примiтивний. Вiн здатен робити узагальнення щодо природи суспiльства, аналiзувати його рушiйнi сили. Знає вiн i психологiю людей. Щоб зробити висновок про всевладнiсть золота i створити власну фiлософiю щодо цього, теж треба вмiти мислити. Отже, вiн розумна людина, але його пристрасть виявляється сильнiшою за розум. Влада золота, про яку вiн стiльки торочив, робить своєю жертвою самого Гобсека, вiн сам собi створює пастку. Що може бути абсурднішим за смерть вiд голоду посеред незліченого багатства? Але попри абсурдність, вона є логiчною: Гобсека вбиває власна ж iдея про всевладнiсть золота та його неперевершену самоцiннiсть. Вiн настiльки боявся втратити свої надбання, що непомiтно для себе знищив їх у фiзичному розумiннi: дорогi тканини, посуд, картини - все зiпсувалося, все виявилось втраченим для свiту. Якщо зважити на наявнiсть авторського задуму, цей зумисний зовнiшнiй абсурд - природне завершення подiбного ставлення до життя.

“Чи є у цiєї людини Бог?“ - риторично запитує iнший герой твору, Дервiль. Так, є: це Мамона, iнакше кажучи грошi. Служiнню цьому iдоловi подаровано життя Гобсека.

Суворо та безжально засуджує Бальзак жагу накопичення i власне процес збагачення людини. Анi Гобсеку, анi iншим не приносить золото щастя. I хай образ Гобсека - гранiчний випадок, вiн свiдчить, до чого призводить шлях користолюбства, а художня майстернiсть письменни ка робить це застереження ще переконливiшим.

Визначтесь із темою твору та напишіть роботу:

Чи такі вже згубні гроші

Написати iнтерв’ю з одним iз персонажiв повісті  “ Гобсек”.                                                                      

Написати листа до одного з персонажiв повiстi “Гобсек’.

Домашнє завдання: Завершити роботу над твором (фото роботи прикріпіть у електронний щоденник).

Для учнів 9-А класу (урок 30 січня та 3 лютого) та 9-Б класу (урок 2, 3 лютого)

Тема: Багатогранність образу Гобсека, засоби його творення.

Образ скнари — це мандрівний образ у світовій літературі: Шейлок у Шекспіра, скнара у Мольєра, скупий лицар у Пушкіна та ін. Образ скупердяя переходить від епохи до епохи, з однієї країни до іншої, маючи певні спільні «родові» риси. А який же лихвар у Бальзака? Про це йтиметься сьогодні на уроці. Ім’я головного героя повісті Бальзака— Гобсек— не є випадковим. Воно означає те, що є сутністю героя— «живоглот», «глитай», «сухоглот», і розуміти це можна так: Гобсек поглинав, збирав золото, а золото поглинало його.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію.

Характер героя розкривається через його монологи, вчинки, висловлювання про нього інших персонажів, через психологічні деталі.

Гобсек не шукав спілкування з людьми, вони здавалися йому корисливими та нікчемними. Він рідко проявляв свої емоції, з клієнтами вів себе холодно. Лише одна людина змогла майже завоювати довіру Гобсека. Це був Дервіль. Йому одному вдалося зрозуміти Гобсека, розгледіти в ньому філософа, розчарованого в людях.

Розгляньте кросенс до образу Гобсека

Характеристика образу Гобсека.

     Гобсек – це цинічна, жорстока людина. Але це не завжди було так. В юності це був романтичний юнак, сповнений натхнення. Проте життя внесло свої корективи. Гобсек бачив, який вплив золото має на людей, як воно їх підкорює. Він прагне отримати таку владу, починає колекціонувати золото, втішаючись самою його наявністю. У Гобсека все підкорено одній пристрасті – гроші.

Завдання!

Випишіть у зошити ті риси характеру, які, на вашу думку, притаманні Гобсеку.

Байдужий, стриманий, владолюбний, розумний, добрий, хитрий, жорстокий, лицемірний, справедливий, працьовитий, кмітливий, благородний, сміливий, людяний, обачливий, відкритий, корисливий, енергійний, веселий, егоїстичний, наполегливий, довірливий, мрійливий, спостережливий.

Поміркуйте!

•        Як лихвар ставився до своїх клієнтів?

•        У чому Гобсек знаходив задоволення?

•        Як Гобсек ставився до більшості аристократів? Чому?

•        Чому Гобсек інакше поставився до Дервіля й Фанні Мальво? Про що це свідчить?

•        З чого видно, що в головному герої «співіснують двоє людей: скнара і філософ, створіння нице і створіння шляхетне»?

Дослідіть життєву філософію Гобсека за такими висловлюваннями:

•       «Що таке життя? Машина, яку приводять у рух гроші»;

•        «Влада і втіха— хіба не основи нашого нового суспільного ладу?»;

•        «Я досить багатий, щоб купувати людську совість»;

•        «У золоті зосереджені всі сили людства»;

•        «Найтривкіше марнославство — це наше “я”

•        «Щастя або в сильних емоціях, які підточують наше життя, або в розмірених заняттях»

•        «Краще самому утискувати, ніж дозволяти, щоб тебе утискували інші»;

•        «Я володію світом… а світ не має наді мною ані найменшої влади»;

•        «Я читаю в серцях, від мене ніщо не сховається».

Робота з цитатами «Портрет Гобсека».

 •       Риси обличчя здавалися відлитими з бронзи.

•        Жовтувато-бліде, тьмяне обличчя…скидалося на позолочене срібло, з якого зійшла позолота.

•        Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла, але дашок старого кашкета надійно захищав їх від нього.

•        Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі, як у алхіміків або старих карликів.

•        Розмовляв він завжди тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився. Вгадати його вік було неможливо.

•        Його кімната, де було все охайне і потерте, скидалася на холодну оселю самотньої старої діви.

•        Будинок і його господар були схожі один на одного – мов скеля і устриця, що приліпилися до неї.

Описуючи Гобсека, автор добирає оригінальні порівняння. В зовнішності героя переважають кольори золота, срібла, бронзи. Його вік неможливо визначити одразу. Гроші спопелили серце Гобсека, і це відбилося на його зовнішності.

Гобсек – тип лихваря, який неймовірно збагатився за рахунок того, що брав високі відсотки з клієнтів, економив на своєму побуті, відцурався від родичів, насолоджувався тільки своєю таємною владою над людьми, вважав себе ледь не володарем світу.

Торкаючись до золота, Гобсек переставав контролювати себе і втрачав розум. В образі героя письменник об’єднав всі свої спостереження за лихварями, банкірами і звичайними людьми, які мають справу з грошима, і створив узагальнений образ – тип, який не є точним відображенням дійсності, але при цьому розкриває глибинну правду про світ людей, що проливає світло на головні закони їх існування.

Домашнє  завдання. Підготуватися до характеристики  жіночих  образів  повісті. Дати письмову відповідь на запитання: «Чи перегукується основна проблема повісті з нашим сьогоденням? Чи істинна філософія Гобсека нині?» (відповіді надішліть учителю на вайбер або прикрипіть до електронного щоденника)

Для учнів 9-А та 9-Б (уроки 27 січня)

Запрошую учнів 9-Б класу на урок о 8.50

https://meet.google.com/iuc-bhuc-jyr

Тема: Повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії». Сюжетно-композиційні особливості твору («розповідь у розповіді»).

Складно уявити людське життя без грошей. Вони є невід’ємною складовою історії людства. Та водночас саме із грошима пов’язано все найстрашніше, що є в людському житті: горе, ненависть, зради, вбивства. Не можна не погодитися зі словами одного мудреця, який сказав, що «золота доба людства була тоді, коли золото ще не панувало». Тема золота відбилася на сторінках творів письменників різних епох. У повісті «Ґобсек» Бальзак показав процес накопичення багатства у буржуазному суспільстві, що стає рушійною силою не лише цього суспільства, а й людських взаємин. Крок за кроком у цьому творі автор досліджує вплив грошей на людську особистість.

У повісті «Гобсек» Бальзак майстерно показав руйнівну силу людських пристрастей — розпусти, бездумного потурання власним бажанням, жаги до накопичування матеріальних багатств. На уроці ми зазирнемо до творчої лабораторії письменника, щоб зрозуміти, як йому вдалося в невеликому за обсягом творі вичерпно розкрити цю тему, відтворити психологію героїв, для яких, за словами Гобсека, «переконання й мораль — пусті слова».

Поміркуймо!

1. Дайте визначення поняттю «композиція».

2. Які види композиції ви знаєте? Які з цих видів ви спостерігали у вивчених творах?

3. Яку особливість має композиція повісті «Гобсек»?

4. Чому, на ваш погляд, автор використав композиційний прийом оповідання в оповіданні?

Підказка!

Форма оповідання в оповіданні дозволила авторові подати події під певним кутом зору, адже Дервіль не тільки розповідає про окремі епізоди з життя Гобсека і родини де Ресто, а й дає їм оцінку. Оскільки Дервіль — чесна, порядна людина, читач може довіряти його оцінкам.

5. Як саме Дервіль оцінює драматичні події, свідком і учасником яких йому випало бути? У відповіді використовуйте цитати з твору.

6. Як оцінка подій, що її дає Дервіль, характеризує цього персонажа? Яким ви уявляєте його за світоглядом, моральними принципами?

7. Спробуйте визначити ставлення автора до Дервіля.

8. Поміркуйте, яку роль у композиції твору відіграють епіграф та епізоди в салоні віконтеси де Гранльє.

9. Що називають сюжетом?

10. Скільки сюжетних ліній у повісті «Гобсек»? Яким чином вони поєднані? (У повісті можна виділити три сюжетних лінії: лінію оповідача — адвоката Дервіля, який допоміг віконтесі де Гранльє повернути свої статки, відібрані під час революції; лінія родини де Ресто та лінія лихваря Гобсека. Усі вони об’єднані фігурою Гобсека, який відіграє вирішальну роль у долях Дервіля та нещасної родини де Ресто.)

11. Який позасюжетний елемент (пейзаж, портрет, опис інтер’єру тощо) найчастіше використовує у творі Бальзак?

12. Яку роль відіграють портрети персонажів та інтер’єри в повісті «Гобсек»?

13. Залежно від тематики розрізняють види повістей: соціально-психологічна, соціально-побутова, філософська тощо. До якого з названих видів, на вашу думку, належить повість «Гобсек»?

Повідомлення про історію створення

Домашнє завдання: Опрацювати статтю підручника про повість О. де Бальзака «Ґобсек».

Для учнів 9-А класу (урок 23 січня) та 9-Б (урок 26 січня)

Тема: Оноре де Бальзак – геніальний творець “Людської комедії”.

Головні події мого життя - це мої твори.

О. де Бальзак.

Слава…  Бальзак належав до покоління, народженого під зіркою Бонапарта – покоління переможців. Наполеонівське бажання завоювати світ з’явилося у нього ще в ранній юності. Але коли досяг повноліття, вже не можна було зробити це за допомогою зброї. «Залишалося мистецтво, - відзначав Стефан Цвейг. – Бальзак почав писати… Подібно до Наполеона, він змусив весь світ рухатися по орбіті Франції, центром якої- Париж». Він сягнув вершини Слави, про яку так мріяв з юності. 

Жоден французький монарх не подпісував дворянських грамот ані Бальзаку, ані  будь-кому з його предків, та нащадки на запитання, як звали найвидатнішого епіка Франції, відповідають, скоряючись його волі: «Оноре де Бальзак», а не Оноре Бальзак і, звичайно ж, не Бальса. Адже «Бальса», а не «Бальзак» і, зрозуміло, не «де Бальзак» звали його предків селян.

Які події наповнювали творче та особисте життя письменника, ви дізнаєтесь із відео.

Після десяти років пошуків  Бальзак відкрив своє справжнє покликання: «Я буду істориком своєї доби, психологом і фізіологом, живописцем і лікарем, суддею і поетом того потворного організму, який називається Парижем, Францією, Всесвітом. Знайшовши цю мету, я знайшов самого себе».

Відсилаючи одному із друзів свій перший роман, Бальзак писав: «Загальний план мого творіння  починає поступово вимальовуватися». Плідна думка осяйнула його – він  примусить створені   ним образи переходити із книги в книгу, він напише поетичну історію своєї епохи. Перед письменником виникло велике видіння – «Людська комедія»: «Мій твір повинен ввібрати в себе всі типи людей, всі суспільні прошарки, він повинен втілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія або чиїсь погляди, жодна французька провінція, ні що б то не було з дитинства, старості, зрілого віку, із політики, права, військових справ, не було забутим».

«Людська комедія» – це велика низка романів та новел, у яких письменник геніально зобразив сучасне йому життя  після Липневої революції 1830 року, коли на очах здивованих  французів набував сили грандіозний процес перерозподілу багатств.

Життям заволоділи нові господарі – банкіри, комерсанти, підприємці. Великі гроші зароблялися нечесними способами. Спекуляція, шахрайство, підробка документів,хабарництво  – ось зовсім не повний  перелік тих засобів, що застосовувалися у безжалісній боротьбі. То був час занепаду моралі, коли найвищою метою стала гонитва за грішми та насолодою. Система цінностей руйнувалася. «Людська комедія» і стала спробою осягнути зрушення в суспільстві, відтворити той шалений ритм, в якому відбувалися зміни.

1845 р. письменник складає остаточний список усіх творів, які складають «Людську комедію». Він налічував 143 назви. Це був грандіозний твір, не знаний у світовій літературі. Величний твір потребує і не менш величної назви.  Вона була пов’язана з іншим видатним твором – “Божественною комедією” Данте.  Сам Бальзак так пояснив заголовок свого твору: «Величезний розмах плану, що охоплює одночасно  історію і критику суспільства, аналіз його пороків та обговорення його основ дозволяє, я гадаю, дати йому той заголовок, під яким він з’явиться тепер».

Ознайомтесь із особливостями грандіозного задуму французького письменника

Словникова робота

А тепер звернiмося до вашої  словникової  роботи i спробуємо дати визначення таких понять, як:

етюд - невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню.

цикл творiв - кілька літературних творів, пов'язаних між собою спільним

епопея - це роман або цикл романів, де відображено великі історичні події, життя як окремих людей, так і цілих родин.

Домашнє завдання: Опрацювати зміст статті підручника (сторінки 155-156). Прочитати повість «Гобсек» (сторінки 158-171)