9 клас українська література 2022-2023

 

22.12.22

Тема. Позакласне читання. Проблема взаємозв’язку людини та мистецтва в оповіданні Г. Квітки – Основ’яненка «Салдацький патрет»

Особливості таланту Квітки, які виявлялися в любові до детального змалювання побуту, зовнішності персонажів, до широких авторських відступів, докладної розповіді біографій героїв, краще вкладалися в прозові жанри оповідання і повісті, що давали широкий простір для найрізноманітніших описів, майстром яких був Квітка. Його хист побутописця ясною веселкою барв заграв у оповіданні «Салдацький патрет», яке вперше було видруковане в другій книзі харківського альманаху «Утренняя звезда» за 1833 рік.

Історія виникнення цього твору така: ще в 1832 році Квітка-Основ'яненко написав повість «Маруся», але боявся публікувати її, бо серед тодішніх критиків траплялися охочі висміювати все, друковане українською мовою. Це про них Квітка сказав у згадуваній уже «Супліці до пана іздателя» : «11с второпають по-нашому та й ворчать на наші книжки: «Єта нєшто no-чухонські, зачим печатать, когда ніхто не розуміє. — Гай, гай! Хіба ж тільки й світа, що у вікні? Є ще на світі православне христіанство, що вміють і люблять по-нашому читати».

Автор вирішив у формі оповідання-притчі провчити критиків, які, не розуміючи української мови, беруть на себе сміливість сміятися над усім, написаним цією мовою. «Латинська побрехенька по-нашому розказана», — так написано в підзаголовку тому, що сентенція одного з латинських анекдотів була використана автором при написанні цього оповідання. Зміст цього анекдоту такий: художник Апеллес чудово намалював картину, яку охаяв швець; роздратований претензійною критикою шевця, живописець відповів йому: «Не далі чобота шевчику!» Подібне прислів'я є і в українського народу: «Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся», яке Квітка уміло обіграв v своєму оповіданні. Навряд чи досяг ефекту полемічний запал автора, та саме оповідання, від його виходу аж до наших днів зберігає живий інтерес, як талановитий малюнок картини ярмарку, як художній документ побуту України початку XIX століття. Оповідання це багато разів перевидавалося, перекладалося на інші мови, включалося в хрестоматії, читанки для дітей.

  Прочитайте оповідання «Салдацький патрет".

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1019

Григорій Квітка-Основ'яненко — Салдацький патрет (аудіокнига скорочено)

https://www.youtube.com/watch?v=ADGRponEnOc&t=3s

2. Аналіз оповідання «Салдацький патрет».

✵ У чому особливість сюжету твору?

(Сюжет оповідання дуже нехитрий, збудований він нечітко, бо наголос зроблено на окремих епізодах, об'єднаних картиною ярмарку. Якийсь-то пан захотів поставити в себе на «огороді» портрет солдата, щоб його птиці жахалися. Прочувши, що в Борисівці живе дуже вправний маляр Кузьма Трохимович, пан замовив йому солдатського портрета. Сумлінний художник виконав прохання, а щоб переконатися в якості своєї роботи, вивіз «патрет» на ярмарок, поставив його на видному місці, а сам прислухався, що говорять люди про його працю.)

— Для чого Г. Квітка вперше в українській літературі вводить постать розповідача з народу? (Це також йшло в плані розвитку реалізму і народності, бо устами демократа Грицька Основ'яненка проголошувалися і народні оцінки дійсності.)

— Доведіть бурлескну манеру письма автора, яка в оповіданні переважає над серйозним змалюванням життя. (Наприклад, «іше не попритухали усі зірочки, а вже наш Кузьма Трохимович і зскочив; понюхав кабаки, прочхавсь, протер очі полою, бо вже тут пак ніколи було по воду йти, щоб вмитись; підперезавсь знову і пояс притягнув лепсько, насунув шапку по самий ніс, та й рукавички достав, — бо се знаєте було об перших п 'ятінках, так вже зорі холодні були, — і сів у своїй ятці, щоб прислухатись «.

Або: «тут суздальці з богами та з книжками завалящими, а побіля їх сластьонниця з грубкою: тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену, та й зніме стару онучку, що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простывало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, та й вщипне тісно, та на сковороду уволію — аж шкварчить! — та зараз і пряжет, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки знай обсмоктує".)

Відновіть сюжет за цитатами

1.Так ось такий-то був скусний маляр...»

2. "Може, не вгоджу панові; тогді   пропали і гроші, і робота?»

3. "Побачимо, що то дальш буде…»

4. «Поки ж сеє діялось, піднялися на місто йти…»

5. «"Здрастуйте, господа служба!"  А служба нічичирк…»

6. «Дивітесь, люди добрі, хіба так ш'ється чобіт?»

7. «…швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся!"

- Про що йдеться у творі?

- Визначте тему оповідання.

Тепер переходимо до виконання наступного завдання «Упізнай героя» Для цього ви повинні перейти за покликанням, яке ви бачите

https://learningapps.org/display?v=peouimsw521

І якщо ви правильно співставите героя та його характеристику, вам відкриється картина

Виконали завдання? Що побачили?

Перед вами репродукція найдорожчої картини В.Гога «Портрет доктора Гаше», вартість якої 82,5 млн. $.(а цікаво, скільки це в гривнях коштуватиме? Ви не знаєте?) За життя  художник зазнав багато критики, його творчість не розуміли і не оцінили.

Чи можемо ми пов’язати картину Ван Гога з оповіданням, яке ми опрацьовуємо?

 Отже, перед нами постає проблема сприйняття мистецтва людиною.

 Поки герої сприймали картину як людину – вони захоплювалися. Коли зрозуміли, що це написаний портрет,  почали критикувати.

-         Яка реакція  на портрет була  в Охріма, Явдохи, Домахи, Терешка-швеця? Знайдіть у тексті та зачитайте ці уривки.

-         Що, на вашу думку, є головним у творі?

-         Отже, врешті-решт, де опинився патрет?

-         Як ви вважаєте, чому саме патрет, а не портрет?  (малюнок для пугала)

-         Чому портрет презентували на базарі? (найлюдніше місце, хотів почути відгуки людей)

Отже, автор висвітлює іспит на наявність моральних норм та проблему сприйняття мистецтва кожним.

Домашнє завдання. Виконати завдання за посиланням:  join.naurok.ua

Код доступу: 1887336 (За бажанням)

 

20.12.22

Урок літератури рідного краю

Тема: Гридень бога сонця. Юрій Дараган.

(урок-портрет)

Словник: Гридень - у давній Русі дружинник, охоронець князя.

«Тільки 32 роки життя. І так багато в ньому. І така біографія, мовби то було не насправді, а в романі…», - так сказав про поета  сучасний літературознавець Михайло Слабошпицький.

 Цим дослідженням спробуємо відкрити для себе, на жаль, маловідому постать єлисаветградця, поета Юрія Дарагана.

  Народився Юрій Юрійович Дараган 16 березня 1894 року у Єлисаветграді на Херсонщині. Батька, українця за походженням, не стало за три місяці до народження сина. Мати - грузинка переїхала з маленьким Юрієм до Грузії. «Опікувалися мною усі тітки й кузини, коротко кажучи – балували мене», - так напише про своє раннє дитинство в «Автобіографії» Юрій Дараган. Родичі матері були меломанами і палкими шанувальниками театру, тому долучали свого племінника до мистецтва. «Так я мав широкий доступ до опери, драми і навіть оперети. Мистецтво загалом став любити і розуміти».

Бувало, підлітком виходиш так з театру –

Проспект знайомий вже не той,

Ще ніби Мефістофель вабить Марту,

Крадеться Фауст вуличкою тою.

Або Ромео щиро так кохає,

Або по ставу блисне ясна путь,

І Лоенгріна з радісного раю

Лебеді білі раптом привезуть…

І ніч не та, і щось ворожать зорі,

І тисне груди божевільний шал,

І спрага подвигу в палкому серці взоре

Глибокий слід і зрубить мій фіал.

У 9 років залишився сиротою, якийсь час долею хлопця піклувалася тітка. Коли вона померла, про хлопця турбувався чоловік тітки, який жив у Петербурзі. До цього міста переїздить Юрій, якому виповнилося шістнадцять років. Ще до того вірш 14-річного Дарагана російською мовою друкується у часописі «Закавказье»

«Читав книжки «запоєм», поезію полюбив до божевілля. Я був віруючим підлітком і часто потай так молився: «Боже, зроби зі мною, що хочеш, але дай мені стати признаним поетом». Живучи у Петербурзі, познайомився і полюбив поезії Брюсова, Бальмонта, Блока, пізніше – Гамсуна  і Уайльда.

Далі було навчання у Тирасполі.

З 1915 р. Дараган - старшина на фронті, після поранення повертається до Петербурга.

Кінець 1917 року. У свої 23 Ю. Дараган вибирає українську революцію і переїздить до Києва. Про внутрішні зміни, які в ньому відбулися писав так: «Серцем українізувався поступово. Найбільше помагали наша пісня і наша історія». Історія стане для Дарагана джерелом натхнення та оптимізму.

1917-1919 рр. присвячує себе військовій справі.

1920 р. разом з військом УНР переходить кордон і стає емігрантом у Польщі. Мандрує із табору в табір: Вадвіц, Ланцут, Каліш.

У таборі, що вельми нагадував в’язницю, серед холоду, голоду, розчарувань і зневіри багатьох, Дараган не тільки не заломився, а й знайшовся на силі дати відповіді на всі «чому?» і стати духовним предтечею того, що назвуть Празькою школою в українській поезії».

Бисть тишина – в Шипюрні  у шпиталі,

Бисть тишина та тіні-козаки,

Що від сухот мовчазними вмирали…

Бисть тишина безмежної тоски…

Ми знали, що потай улюблений військами,

Отаман виїхав надовго… назавжди…

Ми чули, на серцях лежав могильний камінь

І воском танули гартовані ряди…

І осінь йшла… і плакали безрадно…

Рік двадцять другий – мовчазний відчай…

В таборі мряка – наче сивий ладан

І напівтемний з сахарином чай…

-          Хто це робив? Пригадуєш, не знаєш.

-          Чи Гуня, чи Павлюк, чи Гордієнко Кость? –

-          Стояв облуплений, трагічний Каліш,

-          Ридав Норд-Вест і – нічегоже бисть!

 

1920-1922 рр. Дараган – старшина кам’янецької юнацької сотні. 1921 р. - у місті Каліш (Польща) народжується видавництво «Чорномор». Каліські табори з числом мешканців 12 тис. поступово ставали освітнім, культурним центром української еміграції. Біля витоків літературно-мистецького товариства «Веселка», яке було створене в межах «Чорномора», стояв Юрій Дараган.

Шамотіння шамшаве, шипшина...

 Пу-гу!.. лине в тугу, жахається ніч...

 Довгі, чорні крила пташині

 – На Січ...

 Ні душі... Ніч осіння... Очерет, шамотіння...

 Над лиманом завмерли

 Зорі-перли...

  21 липня  1922 року – остання табірна поезія. Згодом Юрій відбуває на навчання до Чехословаччини. Чверть поетичного доробку письменника написана протягом останніх трьох табірних місяців і вже в таборах зазвучав мотив смерті., який стане потужнішим у подальших творах поета.

Про літо 1922 року Л. Куценко напише так: «Юрій Дараган українським поетом потужно заявить про себе саме з літа зазначеного року». Контрастом до умов проживання у таборі звучать його поезії.

Променіють перла мутно

Білі хмари,ж ясний ранок,

І на ганок

Вийшла ти в рожевій сукні…

Тільки стукни в браму. Чутно –

Тупотять рожеві ніжки.

В глухих алеях рясно рожею

Старий вквітчався парк.

З легендою з нічим не схожою,

Я мрією пройнявся гожою,

Про тебе, Жанно Д Арк.!

Рожево-білою шипшиною

Покрито славний шлях…

Була ти богом і людиною

І до цього часу єдиною –

В укоханих казках.

       Інтимна тональність попередніх творів продовжиться у наступних циклах поета «Чорноморця», «Сагайдак».

Сьогодні ранок – мов служба божа,

Урочистий і світлий

В снігу шепоче гай-вельможа

Палкі молитви.

Обрядом править митрофорний

В парчеві строю,

Моління дня, мов пісні «горні»,

З аналою.

Сьогодні ранок – мов служба божа,

А я – жебрак на паперті…

На сніжно-білій скатерці.

 

ВЕЧІР

Як князь ранений – день схиливсь на захід,

 Одкинув свій червоний щит.

 Рубіни крови бризнули на дахи,

 І червінню спокійний став блищить.

 

Зітханням лине тихий повів вітру,

 І ладаном – осінній аромат.

 На очі насуває вечір митру

 І править жалібний обряд.

 

А  герць гучний був, променистий, впертий.

 Мій Боже! Радісно співа сурма...

 О, дай же і мені в свій час умерти

 Так пишно і безжурно.

 

Цього ж року відбулося знайомство з Микитою Шаповалом – добрим ангелом у житті Ю. Дарагана. Саме Микиті Шаповалу була присвячена поезія поета «З літопису днів біжучих»

        Багато знайомих Дарагана ще з польських таборів, які навчалися у Празі, жили у містечку Подєбради. В цьому місті знаходилися натуральні курси, на яких навчався Юрій Юрійович. Чимало творів 1923 -1924 років написані саме в маленьких Подєбрадах.

Вже каштани стали брунатними,

Хай іскриться твоє ім'я…

Тільки ж серце, серце не знатиме

Жадних спогадів світлого дня.

Відлітають надії-птиці,

Ніби лебеді в осені…

Може, щастя бодай присниться,

Бодай промайне уві сні?..

 

Подєбрадсько-празький цикл поезій матиме назву «Дике поле». Центральними образами стануть степ і «ти». Степ – символ волі, України. Для Дарагана степ - поле бою, поле козацьких подвигів, народ, що живе в степу.

         1923 рік – навчання в Українському Педагогічному Інституті на літературному відділенні. Віршів ставало все більше й більше і виникла ідея видати поетичну збірку.

У жовтні 1925 року виходить поетична збірка «Сагайдак», вона відкривалася поезією:

Ти снивсь прапращуру моному…

Перлини сліз, чи стріли, чи вино –

Та напував ти печеніга злого

В своїх степах таким вином давно…

- Що ж, ти містиш і радощі, і болі,

І на шляху твоєму квітне мак.

Тебе – тому, хто щиро прагне волі,

Тому, хто прагне слави; а відтак

Наповнити життя останнім змістом,

Так, ніби смерть, мов щастя, віднайшли…

Твоя стріла прошиє тонким свистом

Скло над степом запашним.

    Саме збірка «Сагайдак» підказала поетесі Оксані Лятуринській такий образ її автора: «Дараган – гридень (князь) бога сонця, не Ра, а Дажбога, такий ясний і дзвінкий, мов срібна сурма. Від нього втікає «за лиман» зима, синонім усього земного й злого. Її нагоняють його білі коні, і топчуть.

    Він побратим Дунаю, Добриня з двору Володимира – Красного сонечка;

Скаче по полю сірим вовком, шугає соколом. Не сумним, а радісним баладним ладом їде князеві Володимирові здобувати князівну…»

        1924-1925 – роки боротьби з хворобою.

       Друга збірка мала б назву «Під чужими зорями». Хворий на туберкульоз поет відчував, що сили його залишають.

        Поетова нить обірвалася 17 березня 1926 року. «Замерзлі блідо-палеві пелюстки мертвої троянди на страснім українськім шляху, крізь бурі і сніг жорстоких епох», - так відгукнувся Є. Маланюк на смерть Юрія Дарагана.

Домашнє завдання. Опрацювати конспект.

15.12.22

Контрольна робота з теми « Нова українська література. Творчість І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка»

Виконати контрольну роботу за посиланням : https://forms.gle/jZogJggeiJu1rDob6 

13.12.22

Тема. Урок мовленнєвого розвитку. Уведення власних описів у портрет, інтер’єр, пейзаж повісті Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Перегляньте навчальне відео

Домашнє завдання.

Розгляньте портрети Марусі, Василя. Доповніть опис зовнішності героїв повісті.

08.12.22

Тема . Утілення морального й естетичного ідеалів в образі головної героїні твору «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка.

Героїнею сьогоднішнього нашого уроку буде українська дівчина – Маруся – головна героїня однойменної повісті Г. Квітки-Основ’яненка. 

Перегляньте навчальне відео

У яких раніше вивчених творах ми простежували особистість сильної дівчини, яка боролась за своє кохання і могла б бути літературною подругою Марусі?

ВПРАВА «ХТО Я?»

Мирослава – «Захар Беркут»,

Дівчина із балади Т. Шевченка «Тополя»;

Соломія із повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною»;

Наталка Полтавка із п’єси І. Котляревського.

Красиве жіноче ім'я Марія зустрічається у всіх країнах світу і має дуже давню історію. Це одне з найпопулярніших у світі жіночих імен, адже саме так звати матір Ісуса.

Походження імені Марія, пестливо Маруся.

Утворилося воно від давньоєврейського імені (Міріам) і означає «бажана», «гірка», «безтурботна». Також його іноді перекладають як «відкинута», «сумна», «пані».

Батьків Марія любить і поважає, дуже дорожить їх повагою. Марія - дуже романтична дівчина, яка шукає турботливого і щирого чоловіка.

Часто Марії бувають самотніми.

Робота над змістом твору

Бачимо, що у характеристиці власниць імені Марія багатий внутрішній світ, наповнений різноманітними почуттями, які є основною ознакою літературного напряму.

Доведіть, що повість є сентиментально-реалістичною.

-        Центральним образом твору є Маруся? З Якою зовнішністю її нам представляє автор?

-        Як Маруся ставиться до батьків, за словами автора?

-        Як ставилась Маруся до інших?

-        Як Маруся ставиться до праці, обов’язків?

-        Як виглядала Маруся, коли мала дозвілля і виходила з подружками у село?

Як бачимо, прикрасами Марусі була її зовнішня і внутрішня краса, які повністю гармоніювали. А прикрасами мови повісті Григорія Федоровича Квітки є художні засоби. Автор надто хвилювався, чи не знайдуться недоброзичливці, які почнуть кепкувати із нашої мови, адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою, крім лайки і жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марними: повість справила велике враження на читача з народу.

Вибрати риси Марусі із хмари слів

 

-        Маруся, на думку багатьох читачів та літературних критиків, ідеальна дівчина, а психологи ствержують, що ідеальній дівчині властиві такі риси:

1. Вона сильна.  2. Вона турботлива.  3. Вона чуттєва.

4. Вона терпляча.  5. Вона смілива. 6. Вона горда.

7. Вона емоційна. 8. Вона ощадлива. 9. Вона щедра.

10. Вона красива. 11. Вона зіткана з любові. 12. Вона чесна.

13. Вона розумна. 14. Вона впевнена в собі. 15. Вона скромна.

Ідеальна дівчина заслуговує на гідного хлопця, яким у повісті є Василь.

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ

•        А що таке кохання?

•        Чим різняться лексичні значення слів «любов» і «кохання».

•        Як можна охарактеризувати кохання Василя  і  Марусі?

Кохання, любов — почуття приязності одного суб'єкта щодо іншого.

- Чи можна вважати кохання між головними героями твору палким?

- Їх мало розділяти 2744 км

- СПРАВЖНЄ КОХАННЯ ВМИРАЄ?

-        Чи правильно чинив батько, що не віддав заміж доньку за Василя?

-        Він хотів щастя для доньки?

Дібрати рими до слова «КОХАННЯ», посилаючись на зміст твору.

Благання, вмовляння, розставання, прощання, зітхання, вагання, поневіряння, нудьгування, чекання, сподівання, висихання, мовчання, змагання, сватАння, страждання, світання, хвилювання, випробування, бажання, старання, зізнання, поривання, згорання, покарання, вмирання.

-Як бачимо, із слів утворилась сюжетна лінія життєвого шляху Марусі.

Домашнє завдання.

1)      Придумати власну кінцівку повісті, щоб герої залишились живими.

2) Виконати завдання на оцінку  за посиланням:

vseosvita.ua/go  введіть код:  muj716

або   перейдіть за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/muj716

06.12.22

Тема уроку. «Маруся» – перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму

Перегляньте навчальне відео

Історія створення.

Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г.Квітка-Основ’яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн і др., читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому, я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне». Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

В основі сюжету повісті «Маруся» – чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер – на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Повість утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Повість «Маруся» – взірець сентименталізму. У ній яскраво змальовано життя українського селянства, працю, побут і звичаї народу. Герої твору – селяни, прості люди, які є уособленням високих морально-етичних якостей.

Щоб розчулити читача, письменник звернувся до основних мовно-стилістичних засобів сентименталізму: ліризму, пестливих форм слів, змалювання чудових українських пейзажів, чутливих і ніжних натур, зворушливих драматичних ситуацій, народних обрядів та звичаїв.

Джерела повісті:

• дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.

• народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.

• герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».

• майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Теорія літератури

«Маруся» є першою україномовною повістю нової української літератури, стала взірцем сентименталізму. Що ж таке сентименталізм і які він має ознаки.

Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ–початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії».

Визначальні ознаки сентименталізму:

• зосередження уваги на внутрішньому світі людини;

• культ почуття, культ природи (пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору);

• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;

• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних;

• чиста літературна мова, простий синтаксис, наявність фольклорних мотивів;

• найхарактерніший художній засіб – літота (пестливо-зменшувальні слова).

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.

В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г.Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентименталізму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

Проте суто сентиментальним цей твір назвати не можна, адже в ньому достовірно відтворено побут українців, оспівано красу звичаїв та обрядів, традицій. Квітка-Основ’яненко теоретично осмислив і практично застосував у своїй творчості новий на той час літературний напрям – реалізм. Що є таке реалізм? Нагадаймо його ознаки.

Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах.

Ознаки реалізму:

• свобода творчості, культ свободи (звідси наскрізний мотив поривання в небо – чистий, вільний, прекрасний простір);

• у центрі подій – людина, її внутрішній, душевний світ (зокрема позасвідоме, вияви психіки: сни, марення, пристрасті тощо);

• внутрішні протилежності, антитези (підкреслення роздвоєності людини, одночасну належність її до двох світів – духовного і матеріального);

• людина розуміється як істота емоційна, а не раціональна (людина живе не розумом, а серцем і почуттями).

• велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу.

Отже, у своїй повісті автор поєднав два напрями – сентименталізм і реалізм. Соціально-побутова сентиментально-реалістична повість «Маруся» (1834) стала першою україномовною повістю нової української літератури. Її поява перетворилася на знаменне явище. У своїй «Супліці до пана іздателя» автор зазначає: «...Є такі люди на світі, що з нас кепкують, і говорять, та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було ...і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне, і що стало бить, по-нашому, опріч лайки та глузування над дурнем, більш нічого не можна й написати...». Саме ці вимоги Квітка й намагався зреалізувати в повісті.

Звичайне	«Ніжненьке»	«Розумне»	«Полезне» (корисне)
Зображення повсякденного життя українського села. Ми бачимо його будні і свята, обряди, побут	Герої повісті – набожні, емо-ційні, вразливі селяни, які живуть за традиціями, утвердженими з діда-прадіда	Автор ідеалізує патріархальне село, переконує читачів у тому, що джерелом вдосконалення людини є дотримання християнської етики	Письменник в особі простої людини, крі-пака створює образ, який може служити взірцем моральної чистот й шляхетності. Показує здатність української мови передавати най-тонші почуття людини

 

Ознаки сентименталізму:

- зосередження уваги на внутрішньому світі людини (кохання з першого погляду Марусі та Василя, переживання Василя через розлуку з Марусею, відмова батька Марусі, душевна туга Василя після смерті Марусі);

- об’єкт зображення – події, які могли зворушити читача (відмова батька Василеві, смерть Марусі);

- головні герої ідеальні, позбавлені найменших негативних рис;

- Наум та Настя Дроти – вихідці з народу, селяни, до того ж не бідні, їхні страждання пов’язані не зі злиднями, а з душевними переживаннями;

- відсутність архаїзмів, насиченість фольклорними висловами;

- тон викладу – елегійний або меланхолійний;

- найхарактерніший художній засіб – літота (наявність великої кількості зменшено-пестливих слів);

- особливу роль у тексті відіграє пейзаж, він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі;

- конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства.

Ознаки реалізму:

- змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв;

- відтворення тяжкого лиха того часу – солдатчини;

- правдива розповідь про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.

Домашнє завдання. Виписати цитати до характеристики образів Марусі, Василя . Опрацювати теоретичний матеріал.

01.12.22

Тема. ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО - БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ.

    

Погляньте на портрет письменника й визначте риси характеру, які, на вашу думку, притаманні цій особі. Занотуйте свої здогадки в зошит.

Перегляньте відео

Поясніть причини написання Г. Квіткою-Основ’яненком перших творів російською мовою і необхідність його виступів на захист рідної мови.

Хвилинка теорії  літератури

Літературний напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

Течія (літературна) – різновид літературного напряму, який характеризує спільність духовно-естетиного змісту в національній літературі й об’єднує велику групу письменників (наприклад, бурлескне бароко в українській літературі ХVІ– ХVІІІ ст.).

Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна “Сентиментальна подорож Францією та Італією”.

Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Для сентименталізму характерні такі ознаки:

•        підвищений інтерес до людських почуттів, співчутливий тон розповіді, який змушує читача розчулитися й плакати над долею героїв;

•        пестлива лексика;

•        проста композиція твору, у якій сюжет розгортається послідовно;

•        ідеалізація героїв; позбавлені негативних рис,

•        зовнішня і внутрішня врода,

•        персонажі з простого народу;

•        змалювання побуту й звичаїв простих людей, акцент на їхній моральній вищості над панами;

•        народні обряди, звичаї;

•        нездоланні перешкоди на шляху закоханих;

•        увага до описів природи;

•        наявність пророчої деталі чи епізоду, що натякає на трагічний кінець;

•        дуже часто смерть героя від стихійного лиха, хвороби, нещасного випадку.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника на с.118-121

Вивчити теоретичний матеріал. Прочитати повість «Маруся»

29.11.22

Тема. "Наталка як уособлення найкращих рис української жінки, втілення загальнолюдських цінностей. Сценічне життя п'єси "Наталка Полтавка"

Видатний український драматург Іван Карпенко-Карий писав: ”Багато води утекло в море забуття; в протяг такого довгого часу тисячі драматичних п’єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а ” Наталку “ вивчили напам’ять мало не всі слухачі. Здавалося би їй ” Наталці “ пора спочить, а вона невгамовно лунає на сцені дивно милими піснями і буде лунати довго, довго “. І справа тут напевно в постаті героїні, яка рішуче виступила на захист свого щастя.  А як часто сучасні дівчата, не маючи таких заборон і обмежень, відмовляються від щастя жити з коханою людиною заради багатства! Ось Наталка та інші герої п’єси й нагадують їм і всім людям, що за своє щастя треба боротися, що добро робити ніколи не пізно, як і визнати свої помилки. Отже, розглянемо, які морально-етичні й естетичні уроки дає нам полтавська дівчина Наталка.

Перегляньте навчальне відео

Завважте, час дії у п’єсі –XVIII ст. Час, коли незаміжня дівчина була повністю підвладна волі сім’ї та її інтересам. Коли слово батька чи неньки було вирішальним. І раптом серед цілковитої пошани й покори – така відверта боротьба за себе, свою долю, нечувана для дівчини сила духу.

Але минуло стільки років з часу, коли вийшла в світ п’єса. Змінились обставини, умови життя, змінились люди. Чи змінився ідеал дівчини, жінки сьогодні?

І на уроці ми спробуємо порівняти образи ідеальної дівчини за часів І.Котляревського і в наші дні.

Ідеалом української дівчини за часів Котляревського були очі ясні, як зіроньки, карі, як тернини, брівоньки рівні, як шнурочок, а головне – руса коса до пояса. А що говорять про Наталку герої п’єси?

– Яким же є ідеал сучасної дівчини?

Давайте перегорнемо сторінки у книзі історії. Адже в різні часи поняття краси змінювалося.

• В античному мистецтві красивими вважались пишнотілі жінки з округлими формами, в середні віки – ті, у яких було високе чоло, тож красуням доводилось голити волосся над чолом, щоб воно здавалося вищим.

• В острівних племен красивими було прийнято вважати жінок з високою шиєю. Тож дівчаткам з дитинства одягали на шию металеві кільця, з кожним роком додаючи нові і витягуючи шию. Так з’являлись ” красуні “ з 30-40 сантиметровими шиями.

-         Якою ж є красива дівчина для українців? Якщо звернутися до наших поетів, то можна розгубитися від розмаїття облич.

Маріє, мріє, мрієчко моя,

Моя Марієчко тривожна,

Твоїм гірким, як світ, ім’ям

Мені звучить хвилина кожна.

Благословляю і люблю

Твоє чоло двадцятивесне,

І шиї лінію тонку.

І руки, звітрені і хтиві,

І карі очі сумовливі

В кульбабо-золотім вінку.

Микола Вінграновський

-         І вже зовсім несподівано, наперекір народнопісенним традиціям зображення дівочої вроди, прозвучали слова В.Симоненка:

Тільки часом у многоголоссі,

В суєті поїздів і авто

Спалахне те біляве коротке волосся,

Сірі очі і каре пальто.

-         Як бачите, палітра краси досить широка. Та хіба тільки зовнішність є основою краси?

Духовності прошу! Як в погребі вікна.

Покращення душі залежить і від нас!- вигукує Б.Нечерда

У французького письменника Віктора Гюго є роман ” Собор Паризької Богоматері “.

Нагадаємо зміст :Який контраст: потворна зовнішність – красиве серце, красиве обличчя – потворне серце. А от в образі Наталки Полтавки щасливо поєднались краса і зовнішня, і внутрішня.

Тож які риси притаманні головній героїні п’єси 

Наталка 

Типові риси	Своєрідні риси
працьовита	мудра
чесного роду	розумна
рукодільниця	кмітлива
співуча	сильний характер
поважає  матір	має  власне  почуття  гідності, тверді моральні принципи
дбає про репутацію	рішуча
відповідальна	вірна
	уміє  відстояти  своє щастя

 

-        Якими принципами керується Наталка у житті? (повага до батьків,

слухняність, дбає про господарство, любити один раз і бути вірною коханому, боротися за любов).

-        Чи для вас прийнятні такі життєві принципи Наталки?

-        Чи могли б ви 4, а може і більше років чекати свого коханого чи

кохану, не маючи вже і надії?

-        Чи сперечаєтесь ви з батьками, у яких питаннях розходження?

-        Чому Наталка все ж дає згоду вийти заміж за возного?

-        Що для вас важливо: кохання до бідного неперспективного чи не

кохання, але забезпечене життя з багатим чоловіком?

-        Якби ваш коханий чи кохана погодилися, щоб ви вийшли чи

одружилися з іншою людиною, щоб ви робили?

-        Продовжте тезу: сила характеру Наталки в тому,що…

-        Продовжте тезу: я вважаю себе сильною (слабкою) людиною, тому що…

Домашнє завдання.

Виконати тестові завдання на оцінку.https://forms.gle/rwW8vcYjgscRKcLz9

 

 

22.11.22

Тема. Іван Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір нової української драматургії.

Ми працювали над змістом твору «Енеїда» Івана Котляревського – поеми, що розпочала нову епоху літератури, а її автор став засновником нової української літератури. Проте Івана Петровича Котляревського можна назвати ще й батьком української драматургії. Адже його драма «Наталка Полтавка», з текстом якої ви вже мали ознайомитися, вже більше двохсот років хвилює і читачів, і глядачів. Чому так – ми і з’ясуємо .

Коли ми говоримо про твори, ми завжди говоримо про їхні літературні роди.

•        Пригадайте, які роди літератури вам відомі?

•        Що таке епос? Які його особливості?

•        Що таке лірика? Які її особливості?

•        А що таке драма? Які особливості драматичних творів?

Теорія літератури

Драма (грецьк. drama — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Особливості драматичних творів:

•        Динамічний сюжет

•        Написані у формі діалогу, монологу, полілогу

•        Авторська мова використовується лише у ремарках, які виконують службову функцію.

•        В основі -  конфлікт, зміст якого розкривається через гру акторів.

•        Драма показує людину в напружений момент життя

•        Характер героїв  розкривається через дії, вчинки

Дійсно, коли ми говоримо про драму, на думку завжди спадає театр. І, як вам відомо, біографія Івана Котляревського тісно пов’язана з ним, адже у 1816 році він обіймає посаду директора Полтавського вільного театру. Тодішній репертуар був настільки далеким від звичайного життя, що Іван Петрович вирішив написати народну п’єсу, де розповідалося б не про абстрактних героїв із подвигами та стражданнями, а про звичайних людей. І йому це вдалося. 1819 року на сцені Полтавського театру з’являється нова для української літератури драма – «Наталка Полтавка». Поштовхом до написання твору став дійсний факт. У театрі, де був директором Котляревський, працював селянин Мефодій Семижон, який одного разу розповів, що приїхала його племінниця, до якої сватається писарчук, але вона не хоче за нього йти, бо чекає свого нареченого, який чомусь забарився і вже не повертається із заробітків цілих чотири роки. Котляревський мав нагоду поговорити з дівчиною і його схвилювала її любов, вірність і водночас природне покірне схиляння перед сльозами і вмовляннями матері. Того ж вечора письменник розпочав писати свою драму. Авторові, напевно, були відомі й інші подібні історії, коли дівчат насильно видавали заміж - у той час це не було рідкістю - і він узагальнив їх. Отже, першим джерелом для написання «Наталки Полтавки» стало життя українського суспільства, а другим - фольклорні твори, які використав автор, ввівши до п’єси.

Давайте пригадаємо про що цей твір.

 Іван Котляревський. Наталка Полтавка (Аудіокнига)

Сюжет та композиція п’єси «Наталка Полтавка»

·        З чого складається композиція твору «Наталка Полтавка»?

·        Чи можемо ми сказати, що сюжет твору динамічний?

·        Які елементи сюжету ви можете виділити?

 

Експозиція	знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним та інформація про те, що Наталка кохає Петра і чекає на нього.
Зав’язка	намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому
Розвиток дії	·        розмова матері з Наталкою; ·        виборний умовляє Терпилиху, щоб видала Наталку за возного; ·        поява на сцені бурлаки Миколи, що стає посередником між Петром і Наталкою; ·        Наталка подає рушники возному; ·        повернення Петра і його розмова з Миколою.
Кульмінація	вирішення долі Наталки.
Розв’язка	благословення матір’ю Наталки і Петра

 

·        А що можна сказати про позасюжетні елементи твору?

·        Які з них ми можемо виокремити?

 

Позасюжетні елементи:

·        авторські ремарки

·        монологи та діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери

·        пісні

 

Поміркуйте!

·        Як ви вважаєте, яка роль пісень, які вводить автор до п’єси?

·        Які з них вам відомі?

Перегляньте навчальне відео

Домашнє завдання . Прочитати п’єсу «Наталка Полтавка». Виписати у робочий зошит цитатні характеристики до кожного персонажа п’єси.

17.11.22

Тема. І.Котляревський «Єнеїда». Провідні проблеми твору . Характеристика героїв.

Переляньте навчальне відео.

 Проблематика:         

Соціальні проблеми:

•        Захист рідної землі від ворогів

•        соціальна нерівність;

•        патріотизм народних мас;почуття громадянського обов’язку;

Морально-етичні проблеми:

•        Антигуманність війни

•        виховання майбутнього покоління;  дружба і ворожість;

•        любов і ненависть;

•        утвердження моральних цінностей

•        засудження людських вад

Чи є цей твір актуальним і в наш час? Чому?

Поміркуйте!

- На які групи можна розподілити усіх персонажів твору?

- Хто головний герой поеми?

- Які риси притаманні герою у І частині поеми?

- Що ми дізнаємося про Енея з ІІ частини?

- Чи можна вважати, що образ Енея – це збірний образ українських козаків?

- Хто постійно супроводжує Енея?

- Хто ж з-поміж троянців найбільше вас вразив?

- Що найбільше цінують ці герої?

- Що ж героїчного зробили Низ та Евріал?

- Яких богів, жителів Олімпу змальовує Котляревський у поемі?

- Чи можна їх вважати вершителями людської долі?

- Хто ще діє у цьому творі?

- Чи можна сказати, що ці персонажі і є представниками панівної верхівки України ХVІІІ століття?

- Хто ж, на вашу думку, у творі є другорядними персонажами?

Завдання.

Дібрати до кожного героя по 3-5 епітетів, які якнайкраще їх характеризують.

Еней - …….                 Нептун - ……..                Юнона - ……..

Зевс - …….                  Венера - ……..                Сивілла - ……..

Еол - …….                   Низ та Евріал - …….

Домашнє завдання. Виконати тестові завдання за посиланням:

vseosvita.ua/go  введіть код:  wly503    або

Перейдіть за посиланням:  https://vseosvita.ua/test/start/wly503

Прочитати п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка»

15.11.12

Тема: І. Котляревський. «Енеїда». Національний колорит, зображення всіх верств суспільства,   алюзії   на   українську   історію   в   ній.  Бурлескний  гумор,  народна українська мова. Ствердження народної моралі.

Поема Котляревського – самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани і кобеняки українського козацтва ХVІІІ ст., в каптани й мундири тогодішнього чиновництва, у підрясники й ряси «халтурного роду» - духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства.

                                                                                            М. Рильський

Перегляньте навчальне відео.

Поміркуйте!

-         У чому полягає актуальність, злободенність проблем, поставлених І. Котляревським в «Енеїді»?

У поемі «Енеїда» відчутний національний колорит.

         Теорія літератури

Колорит – сукупність особливостей, своєрідність, характерна особливість чого-небудь.

- Що визначає національний колорит поеми? До речі, М. Рильський назвав «Енеїду» «Енциклопедією українського життя ХVIII ст.». Нам необхідно вказати характерні особливості історії, культури, побуту, звичаїв, фольклору, обрядів тощо, які автор представив у творі.

Українці - нація. Світогляд, національний характер	Уся поема виражає духовний світ українця. Троянці  – носії рис національного характеру. Вони сміливі, дужі, завзяті. Але, на думку автора, ще й покірні: на острові чаклунки Цирцеї їм судилася доля вола.
Мова	Простежується відхід від старокнижної мови – твір написано живою розмовною мовою. Автор використовує народні фразеологізми, синоніми, макаронізми, жаргонізми, народнопоетичні порівняння. У поемі персонажі названі українськими іменами, згадано назви міст, сіл. Ось один з епізодів: Еней у пеклі зустрів Панька, Терешка, Шеліфона,  Леська, Олешка і Сізьона, Пархома, Їська і Феська,  Стецька, Ониська, Опанаса, Свирида, Лазаря, Тараса... Цар Латин просить Турна відмовитись від руки Лависі й знайти собі панночку в іншому поселенні. І перелічує низку українських сіл, у яких живуть панночки: Чи трохи в світі панночок?
	Ну взяв би Муньку або Прісю,  Шатнувсь то в сей, то в той куток, В Івашки, Мильці, Пушкарівку, І в Будища, і в Горбанівку. У творі багата синоніміка. Так, коли Дідона побачила, що Еней тікає від неї, то лає його так: Поганий,        мерзький,       скверний, бридкий, Нікчемний, ланець, кателик! Гульвіса, пакосний, престидкий, Негідний, злодій, єретик!
Фольклор	У «Енеїді» вжито народні прислів’я, приказки, пісні.  На щиті Енея Вулкан викував героїв українських казок:     Були бляховані в персонах Іскусно, живо, без числа, Котигорох, Іван Царевич, Кухарчич, Сучич і Налетич, Услужливий Кузьма-Дем’ян. Кощій з прескверною ягою, І дурень з ступою новою…
Одяг	У творі точно описано деталі чоловічого й             жіночого        одягу, святкового      й          буденного, селянського   й          панського. Зображуючи український костюм,
	автор захоплюється його естетичністю й зручністю, підкреслює народний смак, своєрідність історичного шляху нації. Усі дійові особи – від богів до троянців – убрані в український одяг: В червоній юпочці баєвій, В запасці гарній фаналевій, В стьожках, в намисті... Так описує автор одяг Ганни, сестри Дідони. Сама ж Дідона, за словами письменника, «взяла кораблик бархатовий», наділа «спідницю і корсет шовковий», узула «червоні чобітки». А коли Венера їде до Зевса, то «взяла очіпок грезетовий і кунтуш з вусами люстровий». Усе це український жіночий одяг. У такому ж стилі одягнені й троянці: у «штани і пару чобіток…», кожухи, свитку, сорочки й каптани. Навіть другорядні персонажі описуються так, щоб підкреслити український колорит.
Вірування	У         поемі   відчувається відгомін             язичницьких вірувань предків: троянці зустрічаються з
	мавками; у творі описано ворожіння й знахарство. Еней перед подорожжю на той світ приносить жертву: ламає гілку із чарівної яблуні (прообраз дерева життя): В лісу великому, густому, Непроходимому, пустому Якеєсь дерево росте; На нім кислиці не простії Ростуть – як жар, всі золотії, І деревце те не товсте. Із дерева сього зломити Ти мусиш гілку хоть одну; Без неї бо ні підступити Не можна перед сатану; Без гілки і назад не будеш, І душу з тілом ти погубиш, Плутон тебе закабалить. Іди ж, та пильно приглядайся, На всі чотири озирайся,  Де деревце те заблищить.     Плутон - бог підземного царства)
Обрядо- вість	Троянці ходять у гості з хлібом-сіллю;       беруть             участь             у поминках,   весіллях,         родинах; відвідують вечорниці й досвітки. Котляревський            з             етнографічною
	точністю        змальовує       картину вечорниць у пеклі: Тоді-то в пеклі вечорниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали, Співали тут і колядок; Палили клоччя, ворожили, По спині лещатами били,  Загадували загадок...
Багатство української природи	У поемі змальована українська природа: рослини, дерева, кущі (папороть, васильки, петрів батіг, конвалія, терен, шипшина, липа, дуб, сосна); тварини дикі й свійські (вовк, ведмідь, тхір, заєць). Еней,       шукаючи       в      лісі       чарівну яблуню, …Коловсь сердешний об тернину,   Пошарпався весь об шипшину
Страви	У поемі названо понад сто страв і напоїв, таким чином відтворено традиційну українську кухню Дослідники встановили, що у творі І. Котляревського згадано більше українських національних страв і напоїв, ніж у спеціальному
	дослідженні з цього питання М. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малароссиян» (1860). Гостинно прийняв Енеєвих посланців цар Латин і запросив їх до столу: Пили горілку до ізволу І їли бублики, кав’яр; Був борщ до шпундрів з буряками, А в юшці потрух з галушками, Потім до соку каплуни; З отрібки баба — шарпанина, Печена з часником свинина, Крохналь, який їдять пани. Дідона        пригощала        гостей       теж щедро. Їм подавали …Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підливою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу  І з маком медовий шулик
Музика, танці	Герої твору грають на бандурі, сопілці, скрипці, кобзі  – найпопулярніших в Україні музичних інструментах; співають пісні про козаків; танцюють народні танці — горлицю й санжарівку.
	Бандура горлиці бриньчала,  Сопілка зуба затинала. . Кругом дівчата танцювали.
Історія	Поема «Енеїда» – це відгук на руйнування Січі. У ній згадується доба Гетьманщини, Запорозька Січ, гетьмани Сагайдачний і Дорошенко, битви під Полтавою та Бендерами і ще віддаленіша монголо-татарська навала. Котляревський утверджує дух козацької вольниці, перелічує різні види зброї. Автор показує неперервність національної історії від княжих часів до сучасності: Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч; Полтавську славили Шведчину, І неня як свою дитину З двора провадила в поход; Як під Бендер’ю воювали, Без галушок як помирали, Колись як був голодний год
Ремесло	У поемі згадуються ремесла та       професії,             поширені        в українському суспільстві: чумак, паромщик, канцелярист, суддя, піп, купець, шинкар, швець, кравець,
	коваль, косар, бублейниця, військовий. Також автор описує предмети домашнього вжитку, хатній інтер’єр, які є свідченням майстерності українців у ремеслах. Ось епізод, коли Вулкан готується виготовляти зброю для Енея: Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів. Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють,  Пішов треск, стук од молотів.

 

Алюзія (від фр. аllusion – натяк) – натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт, уживаний у художньому творі як риторична фігура.

Алюзії в поемі:

–  гармонія національного й імперського. І. Котляревський алюзивно бачить відновлення в Україні гетьманського самоврядування, українських «нерегулярних» збройних сил;

–  образами земних героїв, царів, небожителів автор натякає на реальних осіб, співвіднесених із ними. Валерій Шевчук твердить:  Еней  –  «узагальнений провідник української нації»; Дідона може «прочитуватися як образ Польщі»; «Венера молодиця сміла, / Бо все з воєнними жила»: у  Венері  –  матері й

заступниці Енея  –  проглядається Катерина ІІ, німкеня за походженням, дружина майбутнього імператора Петра ІІІ, яка силою гвардії замінила 

його на цій «посаді». Самодержавною імператрицею Катерина ІІ була проголошена в казармах Ізмайлівського полку; Турн – це Росія та ін.;

–  алюзія і на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки:

Пропали всі ми з головами…

Пропали! Як сірко в базарі,

Готовте шиї до ярма.

–  яскраві картини пекла, які засвідчують занепад моральності серед усіх верств несправедливого суспільства – від панів до слуг:

Всім старшинам тут без розбору,

Панам, підпанкам і слугам

Давали в пеклі добру хльору,

Всім по заслузі, як котам.

Домашнє завдання.  Опрацювати конспект .Прочитати поему «Енеїда».

Підготувати цитатну характеристику головних героїв твору.

Перегляньте мультфільм «Енеїда» (за бажанням)

https://www.youtube.com/watch?v=jatrKiErgqA

 

10.11.22

Тема. Творчість І. Котляревського — новий етап у розвитку національного

самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. Історія появи

«Енеїди».

9 вересня 1769 року – народився Іван Котляревський – український письменник. Його поема «Енеїда» стала першим в Україні літературним твором, написаним народною українською мовою. І. П. Котляревський – зачинатель нової української літератури, «енциклопедист життя українського народу», один із перших аматорів української драматургії. Він встиг за своє життя стати визначним письменником, самовідданим педагогом, талановитим режисером та здібним офіцером, членом масонської ложі.

Історична правда в деталях: Народний Котляревський

Багато біографів схиляються до того, що саме через нещасливе кохання учитель Котляревський пішов в армію і до кінця життя так і не одружився. Коли 25-річний Котляревський працював домашнім учителем у пана в селі Золотоноша, закохався в 20-річну Марію – бідну родичку господаря. Батько її до Котляревського ставився добре, але Марія вже була обіцяна іншому, про що й сказали учителеві. Він негайно покинув і той маєток, і цивільне життя, й пішов в армію. У 27 років став кадетом Сіверського карабінерського полку. Із армії пішов капітаном, хоч міг дослужитися до вищих чинів.

Іван Котляревський: аристократ, що відкрив шлях для української мови

Віддав 25 років службі на посаді наглядача (директора) дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві. За це одержав від царя чин майора. Цар Олександр І приїхав до Полтави 1818 року та запитав, чи не нагородити за громадські заслуги відставного капітана Котляревського гідним цивільним чиновницьким титулом. Полтавські чиновники відказали що він смертельно образиться і краще дати йому чин майора. Із армії у відставку Котляревський пішов “с правом ношения мундира”. Це давало меншу зарплату, ніж у звичайного цивільного чиновника. Але він не хотів розлучатися з мундиром.

Краєзнавцям вдалося дізнатися, що в Івана Котляревського була таємна покровителька. На початку ХІХ століття в Полтаві створилося таємне «Товариство малоросійське». Одним з його членів і співавтором програмних документів був Котляревський. Після повстання декабристів у цій справі проводилося слідство, але Івана Петровича до відповідальності не притягнули. Знавець літератури Євген Руднєв знайшов в одному з сибірських архівів лист Сергія Волконського, де є такий рядок: «Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила».

Науковці перебрали всіх мешканок округи і вирахували найбільш підходящу кандидатуру: Варвара Рєпніна – дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна, вони 17 років прожили в Полтаві та тісно спілкувалися з Котляревським. Микола навіть подарував письменнику свій портрет. А Варвара замовила йому переклад з французької роботи Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат – три томи по 500 сторінок французького чтива він перекладав 15 років.

Прямих нащадків Котляревський не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків — шість душ. А дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.Кажуть, у них був таємний роман. Так це чи ні — ніхто вже не дізнається.

На його могилі в Полтаві на першому пам’ятнику було написано: «Майор Котляревский, сочинитель малороссийской «Энеиды»». Через 100 років пам’ятник оновили і згадка про військовий чин зникла.

Цікаві факти про «Енеїду»:

Перше видання бурлескно-травестійної поеми було опубліковано в Санкт-Петербурзі у 1798 році без відома автора (сучасними словами, піратська копія).

Спочатку поема мала лише три частини і називалася ««Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ».

Повністю «Енеїда» (у шести частинах) вийшла в Харкові після смерті І. Котляревського в 1842 році під назвою «Виргиліевая Энеида. На малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ».

«Енеїда» – перша пам’ятка українського письменства, що укладена розмовною українською мовою.

В «Енеїді» зафіксовано близько 7 000 слів.

Текст насичений приказками і прислів’ями.

У поемі згадано десь 175 традиційних національних страв. До прикладу, на полтавському гастрономічному енеївському фестивалі 2017 року гурманам пропонували двадцять із них.

6 фактів про візуалізацію «Енеїди»:

1.     Перша українська рок-опера «Енеїда» композитора Сергія Бедусенка.

2.     Культова літературна кав’ярня «Еней», що знаходилася біля Будинку письменників та тривалий час була осередком інтелектуального життя Києва відкрилась знов. 25 квітня 2019 року відбулося відкриття літературної кав’ярні «Еней» при Національній спілці письменників України.

3.     Опера за мотивами першої частини «Енеїди» (музика М. Лисенка, лібрето М. Садовського).

4.     Опера «Еней на мандрівці» (музика і лібрето Я. Лопатинського).

5.     Мультфільм «Енеїда» створений на студії Укранімафільм в 1991 р.

6.     Рок-гурт «Еней» створений наприкінці 1960-их років у Києві. http://knukim.edu.ua/vizualizatsiya-eneyidi-abo-pro-shho-rozpovidayut-artefakti/

Іван Котляревський. Енеїда (Аудіокнига)

Домашнє завдання. Опрацювати біографію Івана Котляревського. У зошитах у зручній формі (таблиця, схема, ментальна карта, літературне гроно ) занотувати основні події життя і творчості письменника. Читати "Енеїду"

 

08.11.22

Тема.  Нова українська література. Літературний процес кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями (класицизм, романтизм, реалізм; бурлескна стильова течія). Визначні українські письменники.

Перегляньте навчальне відео

Поміркуйте!

1)     1764 рік. Яка важлива поді свідчить про погіршення становища України?

2)     Дайте оцінку запровадженню кріпацтва в Україні. До чого це призвело?

3)      Яка тенденція   стала помітною серед інтелігенції?

4)     Що можна сказати про мовну політику самодержавства?

5)     Назвіть основні події кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., пов’язані з опором народних мас.

6)     Охарактеризуйте розвиток культури цього періоду.

Основні художні напрями

 Класицизм (від лат. classicus — взірцевий) — літературний напрям, що означає наслідування зразків античності.

Особливості класицизму:

•        будова художніх творів на засадах розуму з ігноруванням особистих почуттів людини;

•        наслідування греко-римського мистецтва;

•        теми до творів добиралися лише з античної або вітчизняної історії;

•        позитивні персонажі — герої греко-римської або національної історії, представники панівної верхівки; негативні — вихідці із соціальних «низів»;

•        зображення героя тільки під час виконання державного обов’язку; підпорядковування особистих інтересів державним;

•        наділення своїх героїв тільки однією-двома рисами вдачі — чесністю, доблестю, розумом, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю тощо;

•        сувора пропорційність усіх частин твору;

•        чіткість, ясність, простота викладу;

•        пейзажі переважно урбаністичні: фортеця, палац, міська вулиця або площа; інтер’єри — тронний зал, парадний покій тощо;

•        мова: вживання архаїзмів, слів-символів; пишномовність;

•        літературний рід: драма, менше — лірика; епос майже не представлений.

Романтизм виник у літературі, мистецтві та в гуманітарних науках європейських країн в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.

Романтики, зокрема прогресивні, широко звернулись до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір’їв і збагатили нашу літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі (чимало пісенних поезій, написаних романтиками, увійшло у фольклор, наприклад: «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, «Де ти бродиш, моя доле» С. Писаревського, ряд поезій молодого Шевченка та ін.).

Цінними в художній спадщині прогресивних романтиків є також твори, в яких оспівано славне минуле нашого народу і виведено героїчні образи борців за волю (найвидатнішими з них є, звичайно, твори молодого Шевченка — «Гайдамаки», «Гамалія» та ін.). Романтики створюють в основному ліричні і ліро-епічні твори.

 Реалізм — літературний напрям, який правдиво відображує дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишнього середовища.

Вже у творах І. Котляревського правдиво змальовано картини побуту України і разом з тим порушено деякі важливі питання суспільного життя. В його творчості досить виразно виявились критичні елементи в зображенні життя панів та чиновників. Письменник вивів також позитивні образи представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки тодішнього суспільства. Політичний внесок у розвиток реалізму в українській літературі зробили також Гулак-Артемовський (у ранніх творах), Квітка-Основ’яненко, Гребінка.

Повне утвердження реалізму в українській літературі здійснено було Шевченком. Він підніс у своїй творчості найважливіші питання свого часу, змалював народне життя в усій його глибині. Його реалізм — критичний. У сатирично змальованих образах царів і їхніх вельмож, поміщиків, чиновників, духовенства поет гнівно викриває самодержавно-кріпосницький лад у самих його основах, у його хижацькій суті і закликає до боротьби з цим ладом, до його знищення.

Водночас у позитивних образах борців проти царизму та поміщиків Т. Шевченко показав великі сили народу, виразив свою віру в краще майбутнє, в перемогу мас над гнобителями. Позитивні герої його творів є носіями волелюбності, ненависті до неправди і насильства, готовності віддати своє життя в боротьбі за визволення з-під гніту поміщиків.

Основні художні напрями

Бурлескна стильова течія

Бурлеск (від іт. вurla — жарт) — жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.

Бурлескна течія вносила в літературу елементи народного гумору й сатири. В цьому полягало її позитивне значення.

Основна ознака бурлеску — контраст між темою і сюжетом твору та його словесною формою: про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою грубих слів і висловів, жартівливим тоном.

Визначні українські письменники.

Домашнє завдання.

Опрацюйте матеріал підручника на с.76-78

03.11.22

Контрольна робота. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ( " Слово о полку Ігоревім", творчість Г.Сковороди)

Виконати тестові завдання за посиланням    vseosvita.ua/go  

введіть код:  hio353   або   перейдіть за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/hio353

 

01.11.22

Урок буде проходити у форматі зум-конференції.

Час: 9-Б – 9.00    9-А – 11.00

Ідентифікатор конференції : 274 001 8072 Код доступу: 5555

Тема. Урок виразного читання. Виразне читання поезій Г.Сковороди напам’ять

1.“Клоуз-тест”.

– Графічне відтворення звучання художнього твору називається… (партитурою.)

– Виділення в реченні слова чи словосполучення, яке несе в собі основне смислове навантаження, – це… (логічний наголос.)

– Повільний, середній, пришвидшений та швидкий – це характеристика… (темпу.)

– Коротка зупинка голосу – це… (пауза.)

– За допомогою інтонації виражають… (почуття, емоції.)

2. Опрацюйте  пам’ятки “Як навчитися виразно читати віршові твори” і “Пам’ятки декламатора”.

Пам’ятка “Як навчитися виразно читати віршові твори”

1. Вдумливо прочитай вірш.

2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).

5. Познач олівцем паузи:

А) кома – ледь помітна пауза (позначка – /);

Б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка – //).

В) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності (позначка – ///).

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання:

А) підвищення тону – стрілка вгору (↑);

Б) зниження тону – стрілка вниз (↓);

В) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.

9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

Пам’ятка декламатора

1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох – трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

Домашнє завдання.

Підготуватися до контрольної роботи з теми « Слово о полку Ігоревім», творчість Г.Сковороди».

27.10.22

Тема: Григорій Сковорода. Збірка "Сад божественних пісень". Поезії "Всякому місту — звичай і права", "De libertate"

 

Добрий день! Ми продовжуємо вивчати творчість Григорія Сковороди. 

Вірші він писав усе життя. Активну поетичну творчість Сковорода розпочав після повернення з-за кордону в Переяслав (1753 р.) з віршів, що були створені у 1757—1785рр., поет об'єднав у рукописній збірці "Сад божественних пісень"; тут тридцять творів. Крім того, до нас дійшло ще понад двадцять оригінальних поезій (частина їх написана латинською мовою) та перекладів з різних літератур.

Чому Сковорода саме так назвав свою збірку віршів? По-перше, за давньою поетичною традицією (відомі збірники того часу — "Сад страданій Христа..." або курс піїтики Митрофана Довгалевського "Hortus poeticus" ("Сад поезії"), а беручи до своїх пісень епіграфи із Біблії, по-своєму переосмислюючи біблійні мотиви, Сковорода називає їх "божественними".

По-друге, одним з улюблених занять Сковороди була музика; він майстерно грав на багатьох інструментах: скрипці, флейті, бандурі, гуслях, органі, створив духовні концерти, поклав деякі псалми та ряд віршів на музику (пізніше пісні Сковороди були записані з уст кобзарів, лірників).

Провідними в збірці "Сад божественних пісень" є мотиви уславлення Христа, любові до нього й посвяти себе Господу (пісні 1, 3, 17, 28, ЗО), здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (2, 11, 29), свободи (9, 12), гармонії людини з собою та навколишнім світом тощо. Хоча Сковорода всі свої вірші назвав піснями, але вони не однотипні за особливостями викладу. Серед них є власне пісні, оди, панегірики, канти, псалми. Об'єднує ж усі поезії Сковороди безперечна наспівність, медитативність (роздумливість), філософський характер — про високе призначення людини на землі.

Перегляньте навчальне відео

Прослухайте поезію поезії «Всякому місту –  звичай і права»

Опрацюйте матеріал підручника на с.70-74

Прослухайте поезію  «De libertate» 

             

                      

   Історія написання: Перебування в селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.  У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись». Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».

Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять поезію "Всякому місту — звичай і права".

Виконати завдання на оцінку.   https://forms.gle/QoVxvtGHYETjcgzAA

25.10.22

Урок буде проходити у форматі зум-конференції.

Час: 9-Б – 9.00,  9-А – 11.00

Тема. Григорій Сковорода. Життя та творчість. Філософські ідеї. Повчальний характер байки «Бджола та Шершень»

Перегляньте навчальне відео

•        Що з життєпису Сковороди вразило вас і чим саме?

Прийом «Доміно»

Складіть ряд, який визначив би сутність Г.Сковороди, хто він є.

Г. Сковорода — філософ,…..

Значне місце у творчому доробку Григорія Сковороди посідають байки. Письменник ставився до них дуже серйозно, бо вони давали йому можливість узагальнювати свої спостереження над життям, висловлювати в найбільш дохідливій формі свої погляди, виносити вирок негативним явищам тогочасної дійсності.

Пригадайте!

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально- гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей.

•        Назвіть основні ознаки байки.

•        Що таке алегорія?

•        Яких видатних вітчизняних і зарубіжних байкарів ви знаєте?

Прийом креативного мислення «Маркування тексту»

+ - „Я це знаю.”

! – „Нова інформація!”

? – „Не розумію.”

Текст

У давнину байкою називали невеличке морально-повчальне оповідання, в якому дійовими особами виступали не люди, а звірі, наділені людськими рисами. Цей жанр виник у VI — V ст. до нашої ери в Греції; першим байкарем вважається легендарний Езоп.

Езоповою мовою широко користувалися письменники, оратори і політичні діячі, коли хотіли висловити думку, яку не можна було в часи політичного гніту виголосити відкрито. Одним із перших байкарів-сатириків був римський поет Горацій.

В українську літературу байку як окремий жанр увів Григорій Сковорода. Його вважають основоположником української літературної байки. 

Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина... картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.

Збірка «Басні Харковскія» (1774р.) - перша в українській літературі збірка байок, яка включає 30 творів. "Басні Харковскія" написані прозою. Вони складаються з двох частин: короткої розповіді (фабули) і "сили", тобто висновку, моралі, яка часто значно переважає за обсягом фабулу, перетворюючись на великий філософський трактат. Дійовими особами виступають, як правило, тварини, птахи, предмети, зрідка люди.

Г. Сковорода підносить у бай¬ках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості — розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визначають учинки кожної людини.

Ознаки байок Г. Сковороди:

 прозова форма (як у Езопа);

здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;

складаються з 2-х частини: І - коротка розповідь, діють пере¬важно алегоричні уособлення — звірі, птахи, комахи, явища природи; ІІ- об’ємне тлумачення, повчання, мораль або, як назвав її Г.Сковорода, — «сила»;

перевага надається  ІІ частині – моралі сатирична спрямованість.

•        Яка інформація вам уже відома?

•        Що нового ви дізналися з тексту?

•        Яка інформація вам незрозуміла?

•        Хто є основоположником літературної (авторської) байки? (Езоп)

•        Скільки байок написав Григорій Савич Сковорода? (30)

•        Як називається збірка байок Г.С.Сковороди?

•        Які ви запам'ятали особливості байок Г.С. Сковороди?

Прослухайте байку «Бджола та Шершень».

•        Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня?

•        Що символізує образ Бджоли?

•        Як на вашу думку, що означає жити за натурою? Що значить «природжене діло»?

•        Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору?

•        Коли праця для людини є насолодою і задоволенням?

•        Яке виховне значення має ця байка?

Домашня робота. Опрацювати матеріал підручника на с.65-69

20.10.22

Тема. Урок позакланого читання.  Вертеп як вид лялькового театрального дійства

Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; макет стайні з новонародженим Ісусом Христом.

                                                    Перегляньте навчальне відео

-         На скільки частин ділиться вертепна драма?

-         Які саме? Що ви можете про це розповісти?

-         Хто виступає персонажами вертепної драми?

-         Що зробили студенти для того, щоб розмежувати поважне й комічне?

-         Що виконували на кожному з поверхів?

 

Народне життя було так дотепно і правдиво зображено у вертепі, що ці вистави довгий час викликали інтерес численних глядачів. Але із зміною умов життя, із зміною багатовікового укладу його, поряд з іншими явищами культурного життя, почав забуватися.

            Вертепна українська драма своїм змістом і характером, як і інтермедія, готувала грунт розвитку комедії в українській літературі XIX ст.

 Домашнє завдання.

Повторити літературознавчі поняття «байка», «притча», «трактат», «афоризм». Дібрати цікавинки про життя і творчість Григорія Сковороди.

18.10.22

Урок буде проходити у форматі зум-конференції.

Час: 9-Б – 8-00 , 9-А – 9.45

Ідентифікатор конференції : 274 001 8072     Код доступу: 5555

Українська література Ренесансу і Бароко. Розвиток книгодрукування. Козацькі літописи

Перегляньте навчальне відео

Опрацюйте матеріал підручника на с.54-61

Домашнє завдання.

Опрацювати конспект за посиланням :

https://docs.google.com/document/d/1qLMjU3Mh-dCDf0hVtRfdXYg4fzxCG8jP/edit?usp=sharing&ouid=116712275122719051094&rtpof=true&sd=true

Виконати завдання на оцінку за конспектом.

https://forms.gle/PngVRkvZLX9uSkbQ6

13.10.22

Поетичність образу Ярославни. Фольклорні мотиви в поемі. Стилістичні засоби. Символічно-міфологічні образи та їх значення

1.     Поетичність образу Ярославни.

Прослухайте.  

  Плач Ярославни (В Путивлі граді, вранці рано). На слова Тараса Шевченка. Вокал на бандурі.

Образ Ярославни — узагальнений, хоча в нього є реальний прототип. Як відомо, література давньої Русі не знала відверто вигаданого героя. Прототип Ярославни — Ярославна (Єфросинія Ярославівна) — дружина Ігоря Святославича (1151–1202), князя новгород-сіверського, згодом чернігівського, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла.

Серед складових цього образу — образи матері-вітчизни, ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності, моральної чистоти.Образ Ярославни, дружини князя Ігоря, приваблює читачів своєю ніжністю й глибоким ліризмом. Вона зображується автором «Слова...» не як княгиня, а як звичайна руська жінка, яка гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Дізнавшись про те, що русичі зазнали поразки, а її чоловік потрапив у полон, Ярославна виходить на путивльський вал, плачучи, звертається до сил руської природи (вітру-вітровію, Дніпра-Славутича, світлого й трисвітлого сонця), щоб ті допомогли Ігорю. Княгиня ладна полинути зозулею на край світу, аби витерти милому «кривавії рани на дужому його тілі». Її плач за чоловіком — це плач руської жінки, яка в особистому горі не тільки вболіває за долю Ігоря, а й жаліє його хоробрих воїнів. Поразка Ігоря — горе всього руського народу. Ярославна турбується про визволення не лише свого чоловіка, а й про воїнів-русичів, які потрапили в полон. Отже, цей образ вражає нас глибокою жіночою відданістю, вірністю й благородством людської душі. Тому плач Ярославни набуває широкого громадського, патріотичного звучання.

Образ Ярославни настільки світлий, поетичний, що його часто у своїй творчості використовують митці. Недарма саме «Плач Ярославни» надихнув Маркіяна Шашкевича на переклад, а Миколу Лисенка на музичну композицію «Плач Ярославни». Переспіви «Плачу Ярославни» зробили Тарас Шевченко у ХІХ столітті й Павло Тичина у ХХ. Незабутній образ Половчихи з новели «Шаланда в морі» (роман «Вершники» Ю. Яновського) несе в собі багато рис Ярославни. Половчиха теж просить сили природи повернути її коханого, який потрапив у морську негоду. Героїня стоїть на скелі, як «маяк невгасимої сили», і просить усі вітри й море зглянутись на її горе. І природа теж їй допомагає.

Цей образ став символом вірності та кохання. Недарма до нього зверталися й звертаються у своїй творчості багато митців.

Орієнтовний план до характеристики образу Ярославни.

1. Ярославна — своєрідний символічний образ української жінки в «Слові...».

2. Внутрішня краса і зовнішня привабливість героїні.

3. Риси характеру образу: а) чуйність і доброта; б) лагідність і беззахисність;

в) волелюбність і щирість у почуттях; г) вірність.

4. Інші риси героїні: а) велике почуття відповідальності; б) вболівання за долю «лада», його війська; в) вміння спілкуватися з природою; г) любов до рідного краю.

Поміркуйте!

- У чому популярність цього жіночого образу сьогодні?

-  Кого із відомих жінок України  ми можемо назвати «сучасною Ярославною»?

Героїчна поема надихнула багатьох інших майстрів живопису і графіки на створення чудових художніх робіт.

Роль пейзажу в розгортанні сюжету поеми

 Природа — дійова особа в «Слові...».

     Природа відіграє важливу роль у розвитку подій у творі. Автор, уважний спостерігач природи, наділяє її людськими думками, почуттями. В поемі простежується глибоке знання автором степової природи — опис берегів Дінця як «срібних». Ігор хвалить Дінець, що той «сторожив» його, коли він ховався в заростях річки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про наближення людей.

      Наділення природи людськими якостями простежується в тому, що вона співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли ігор рушив у похід — світло сонця померкло; допомагає Ігореві в його втечі з полону; Ярославна звертається до сил природи; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі.

     Взаємозв’язок людини і природи спостерігаємо у порівняннях людей з птахами, звірами: із турами, соколами, воронами, зозулею. Ігор вступає в розмову з Дінцем і отримує від нього допомогу.

     Значна увага у творі приділяється значимості сонця — елемента природи.

Сонце співпричетне до справ дійових осіб поеми. Більш того, воно зображене поетом як світило, що володіє «даром» пророкування, завбачення: «Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його вояків прикрило»; «Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила...».

     Передчуттям трагічного результату походу князя Ігоря разом з сонцем сповнена вся природа: тут і «кривавії зорі» і «земля гуде», і «ріки мутно течуть», і «порохи поля прикривають».

Фольклорні мотиви

Ритуальні дії: молитва-длагання-замовляння; окроплення живою водою, воскресіння.

Все у поемі вказує на ритуальність дії: пора замовляння – ранок, перебування на заборолі (щити з дерева чи каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її охоронців), звідки відкривається широкий простір, ритуальний плач (це не обов’язково плач-голосіння у прямому розумінні, а внутрішній, психологічний стан княгині), промовляння «у світ» слів, звернутих передусім до сил природи. Слід звернути увагу і на принцип трикратності, характерний для замовлянь і реалізований у фрагменті з Ярославною.

Магічна сила замовляння, за допомогою якого можна повернути небіжчика з потойбіччя,

У поемі згадується Каяла – символічна річка, відсутня на географічній карті, на березі якої загинуло військо Ігоря, розлучилися брати (Всеволод відійшов у «світ мертвих», а Ігор залишився жити). Доречно використано образ Ярославни, «чайки-жалібниці», яка сумно літає над річкою. Тут відображено архаїчне уявлення, що смерті можна запобігти, окропивши тіло «живою водою», що й збирається вчинити Ярославна:

«Умочу бобровий рукав

У Каялі-ріці,

Омию князеві криваві рани

На тілі його дужому!»

Після її молитви-благання-замовляння відразу ж іде епізод втечі Ігоря з полону,  який був неначе «потойбічним світом» порівняно з Руською землею). Князь Ігоря з «того» світу переходить в «цей»: Ігор скаче до очерету, випливає на воду.Опис втечі Ігоря з половецького полону має казкові мотиви: герой, що рятується від переслідувань, перетворюється на тварин.

Домашнє завдання.

Опрацювати конспект уроку.

Виконати завдання на оцінку за посиланням : join.naurok.ua

Код доступу : 7375246

11.10.22

Тема. Образи руських князів у творі. Наскрізна ідея патріотизму.  Переклади й переспіви «Слова…» у ХІХ–ХХ ст. 

У центрі уваги героїчного епосу багатьох народів — воїн-лицар, захисник своєї землі, згодний заради неї віддати життя.

Князь Ігор

Найбільшу увагу автор слова приділяє князю Ігорю. Для автора він справжній рицар, який вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон, ставить на перше місце почуття воїнської честі.

Ігор молодий, запальний та відважний. Але він необачний: нехтує попередженням — сонячним затемненням. Герой не корисний: із усієї здобичі після першої перемоги над половцями Ігор узяв для себе тільки бойові знаки ворога. Князь сповнений благородства. Наприклад, під час вирішальної битви він у розпалі бою «завертає» полки на допомогу брату Всеволоду.

Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Доказом цього є те, що коли Ігор зазнав поразки, сумує вся природа, вся Русь. Виявляє автор своє співчуття до князя і розповідаючи про втечу й повернення Ігоря з полону.

Однак автор водночас засуджує егоїстичну політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се моє, а то моє же». Саме подібна позиція лежить в основі поведінки й характеру Ігоря: вона призвела його до поразки й полону, наповнила «Київ тугою, а Чернигов напастьми» і «тоска розлияся по Руской земли». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм та самовпевненість.

Заслуга автора в тому, що він зобразив князя Ігоря не як ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю й життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює персонаж і автора, і читачів.

Князь Всеволод

Автор явно симпатизує герою, бачить у ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, автор у той же час засуджує Всеволода за безрозсудливість, необачність, егоїзм.

Князь Святослав

Святослав у «Слові...» змальовується як глава всієї Руської держави, мудрий державний діяч та організатор захисту Вітчизни, талановитий воєначальник, який у ХІІ столітті зумів об’єднати Русь і розгромити половецьке військо.

Автор «Слова...» ідеалізує Святослава, змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як утілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея найсильніше виявилась у «Золотому слові» Святослава.

Образи інших руських князів у «Слові...»

У «Слові...» автор називає імена князів Романа Волинського, Рюрика Ростиславича, Всеволода Володимиро-Суздальського, Ярослава Осмомисла Галицького та інші. Кожен із них характеризується дуже стисло, але автору «Слова...» вдається підкреслити їх індивідуальність. Він більше розповідає про позитивні риси князів, ніж про негативні, гіперболізує їхні військові подвиги, могутність і славу. (Про велику кількість воїнів та зброї князів автор повідомляє так: «Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмомисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля». У цій гіперболізації автор передає мрії про сильну владу на Русі, необхідність спільного захисту Руської землі.

2)   Наскрізна ідея патріотизму.

Наскрізна ідея патріотизму, яка звучить у «Золотому слові»,— це заклик до єдності всіх сил держави заради спільної боротьби проти ворогів.

Образ Руської землі створений автором із різних складових, об’єднаних спільним почуттям любові, вірності та відданості Батьківщині.

Словникова робота

Запишіть у зошит визначення

Переклад- передача особливостей змісту і форми художнього твору, написаного однією мовою, засобами іншої мови.

Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора.

  Історія перекладень «Слова…» багата талановитими іменами- ця пам’ятка ніби притягувала найкращі поетичні сили країни.

Протягом минулих століть вийшло багато перекладів цієї видатної культурної пам’ятки. Серед яких твори М. Шашкевича, І. Франка, Б Грінченка, П. Мирного, С. Руданського, М. Максимовича,Ю Федьковича, Н. Забіли та багатьох інших.

Глибоко знав і любив « Слово…» Т. Шевченко. 1654 року перебуваючи на засланні, поет звернувся до друзів з проханням надіслати йому оригінальний текст славетної пам’ятки, зауваживши при цьому: « Перевода читати не втну». Він мріяв зробити свій. Але здійснити цей задум Т. Шевченко міг тільки після заслання, і то не повністю – переклав лише 2 уривки « Плач Ярославни» та « Битва при Каялі»

Уперше до «Слова…» на українських теренах звернулися представники «Руської трійці» Маркіян Шашкевич та Іван Вагилевич.

Сьогодні відомо понад 60 перекладів і переспівів «Слова..»

Від початку XIX ст. і до наших днів «Слово про похід Ігорів» близько сотні разів перекладалося та переспівувалося різними мовами. Понад п'ятдесят перекладів — російськомовні (В. Жуковського, A. Майкова, М. Заболоцького, JI. Тимофеева, М. Гудзія, Д. Лихачова, М. Рилєнкова, В. Стеллецького та ін.)

Білоруською мовою поему переклали М. Богданович і Янка Купала, грузинською — С. Чиковані, абхазькою — Д. Гуліа, вірменською —B. Вагулі.

 У Японії видано п'ять різних перекладів «Слова...».

Є переклади твору китайською, норвезькою, болгарською, англійською, польською, чеською, сербською, словенською, німецькою, французькою, іспанською, данською, єврейською, башкирською, казахською, карельською, татарською, узбецькою та іншими мовами.

Українські переклади* та переспіви** твору починаються з сорокових років XIX ст.

Першими перекладачами «Слова...» українською мовою були М. Шашкевич та І. Вагилевич (Шашкевич переклав усю пам'ятку, але до нас дійшов лише «Плач Ярославни», виконаний ритмічною прозою (1833 p.).

1857 p. переклав «Слово...» видатний український вчений М. Максимович («Песнь о полку Игореве»),

Його переклад точно відтворює зміст оригіналу і легко читається:

Ой із ранку до вечора,

З вечора до ранку

То не хмари громові

Гримлять безустанку:

Гримлять шаблі об шоломи,

Летять, свистять стріли

Да тріщать булатні коп'я

В далекій чужині,

У тій дикій половецькій

Безлюдній пустині.

Робили переклади, переспіви «Слова про похід Ігорів» С. Руданський, Панас Мирний, І. Франко, Ю. Федькович, М. Чернявський, В. Щурат, Наталя Забіла, Вас. Шевчук, Л. Махновець, П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко та інші.

Недаремно С. Єфремов сказав: «Жоден твір не має стільки перекладів на сучасну нашу мову, як це «Слово». І своїм змістом та формою, великою красою поетичною та потужним громадянським настроєм воно так високо здіймається над усією літературною спадщиною старих часів, що справді цілком такої уваги заслуговує. Вже сам факт існування «Слова» кидає ясний промінь світла на нашу стару поезію, одхиляючи широкі перспективи на ту далеку давнину».

Домашнє завдання.

Опрацювати  матеріал підручника на с.50-52

 Літературний диктант виконати на оцінку за псиланням :

vseosvita.ua/go  введіть код:  vfl839

або перейдіть за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/vfl839

06.10.22

«Слово про похід Ігорів» – перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору, переклади й переспіви, питання авторства.

Перегляньте навчальне відео

Опрацюйте матеріал підручника на с.48-52

Про «Слово о полку Ігоревім»

Час написання:  XII століття.

Автор: невідомий.

Літературний рід: ліро-епос.  Жанр:  героїчна поема.

Автор: Боян, співець Митус, звичайний воїн, представник князівського роду, два автори?

Літературний рід: ліро-епос.

Ліро-епічний твір – це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, співомовка, поема, роман у віршах).

Жанр: героїчна поема.

Героїчний епос — збірна назва творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення.

Поема — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери персонажів.

Подія: невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців.

Дата: 1185 рік.

Місце: річка Каяла, Київ, Путивль.

Тема твору: невдалий похід князя Ігоря на половців року 1185; єднання земель і князів руських.

Ідея твору: заклик до єднання князів руських та любові до рідної землі; утвердження думки, що в єдності сила держави.

Розгляньте інтелект-карту - опорний конспект з теми ""Слово про похід Ігорів": переклади і переспіви".

Домашнє завдання.

Підручник с.53,завдання  1-3

 

 

04.09.22

Дистанційна форма навчання.

Тема. Пам'ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. Літописи як історико-художні твори. «Повість минулих літ», «Поученіє Володимира Мономаха», Києво-Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури.

1.Опрацюйте матеріал, поданий нижче. Виділене жирним шрифтом випишіть у зошити і запам'ятайте.

В оригінальній літературі Київської Русі розроблялися майже всі жанри перекладної літератури, однак були створені й нові їх різновиди. Так, жанровим різновидом перекладних хронік були  літописи.

Літописи — це історичні твори, в яких розповідь велась за роками («літами»). Ця своєрідна форма літературного твору виникла на основі усного історичного епосу. Поштовхом до початку літописання стали бурхливі події патріотичного характеру в Київській Русі, а також бажання знати минуле своєї вітчизни, щоб повніше осмислити і зрозуміти її теперішнє.

Літопис як літературний жанр виник в середині ХІ ст. У ньому є відомості про діяльність князів, про боротьбу східних слов’ян із зовнішніми ворогами, про народні повстання в Київській Русі. Літописи містять не тільки лаконічні записи, а й цілі новели, народні перекази, масштабні описи історичних подій. Отже, літопис — послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником, найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.

Близько 1073 р. найдавніше літописне зведення переробив монах Києво-Печерського монастиря Никон, який славився своєю вченістю і мудрістю. Він увів до нього багато нових оповідань про давні й новітні події, розмістив їх у хронологічному порядку, зазначивши роки. Після його смерті літописання продовжували інші письменні монахи.

На початку ХІІ ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах того ж монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. У первісному вигляді цей літопис до нас не дійшов — він зберігся в кількох копіях (списках) пізнішого часу. Усіх таких списків «Повісті», зроблених у ХІV–XVIII ст., дійшло до нас понад двісті.

У всіх літописах є дужі стислі записи й докладні, у яких ширше розповідається про важливі суспільні події, обставини, характеризуються історичні особи, наводяться їхні висловлювання. Такі оповідання написані образно, емоційно, жвавою мовою, тому літописи є пам’яткою не лише історії, а й художньої літератури.

Нестор — один із найавторитетніших печерських старців свого часу

Час канонізації прп. Нестора невідомий, проте є підстави вважати, що його ім’я вписане в зірку, як і імена інших святих, було в центральному нефі Великої церкви Києво-Печерської було лаври з ХV ст.Захоплення героїчним минулим Русі-України й глибокий сум з приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису.

 Виникнення Києво-Печерського монастиря.

Києво-Печерська лавра — православний чоловічий монастир, заснований 1051 року видатним церковним діячем Київської Русі Антонієм Печерським у давніх і нововиритих печерах поблизу Києва. Протягом довгих віків зводилися й наземні споруди: церкви, келії для монахів, трапезна, готелі для прочан, різні господарські будівлі.

Печерський монастир самим Богом був покликаний зіткнутися з багатьма віросповідними та моральними проблемами того часу і значною мірою розв’язати їх. Він породив цілу плеяду вітчизняних святих, серед яких було чимало культурних діячів, котрі, по суті, заснували українську літературу, іконописання та історіографію; провадив широку місіонерську діяльність, насамперед у східних землях Київської Русі; з нього вийшли десятки, якщо не сотні єпископів-українців, і, найголовніше, він на власному прикладі дав своїм співвітчизникам справжнє розуміння святості православного вчення.

Лавра відіграла значну роль у розвитку освіти, науки, культури. Тут у 1615 р. закладено першу на землях Східної України друкарню, у якій видавалися книжки переважно церковної літератури, але й шкільні підручники, деякі наукові праці, часом — і твори світської літератури.

 «Поученіє Володимира Мономаха».

Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесіда) до читачів.

«Повчання дітям» Володимир Мономах (1053–1125) написав наприкінці свого життя. У ньому він закликав своїх синів до праці й науки, до того, щоб вони захищали інтереси держави. У добу міжкнязівських чвар князь навчав їх тримати слово, «не давати сильним губити людину» і зауважував, що сам не давав кривдити ані бідного смерда, ані вбогу вдову.

Умовно «Повчання...» складається з двох частин: у першій князь Володимир Мономах дає конкретні поради своїм дітям, а в другій розповідає, «як трудився в походах і на ловах з тринадцяти років» (отже, друга частина — автобіографічна).

Києво-Печерський патерик як пам’ятник житійної літератури.

Патерик (від гр. pater — батько, отець) — назва збірки життєписів пустельників і ченців якогось одного монастиря, краю або певної громади.

Ще однією визначною оригінальною пам’яткою давньоукраїнської писемності є Києво-Печерський патерик. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими.

До книги ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами.

Коли був написаний Києво-Печерський патерик і про що він? Написання основного тексту пам’ятки вчені датують другою половиною ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Воно тісно пов’язане із становленням давньоукраїнського літописання, вітчизняними оповіданнями про життя ченців, яких церква оголосила святими, а також із сюжетними мотивами з іноземних патериків.

Одним із найцікавіших у Києво-Печерському патерику є оповідання «Про Прохора-чорноризця, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль». У ньому автор повідав нам історію чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику повстримність, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість». Коли настав великий голод, Прохор наділяв хлібинами з лободи неімущих. Потім у складний час для Києва він почав роздавати попіл нужденним, у руках яких після молитви тойперетворювався на сіль. Це викликало заздрість у торговців сіллю, які хотіли в цей важкий для держави час нажитися. Тож вони поскаржилися Святополкові. Князь намагався догодити торговцям, аби припинити їхні ремствування, хотів розбагатіти. Він наказав відібрати сіль у Прохора. Однак коли йому привезли сіль, то вона перетворилася на попіл. Уражений, князь засоромився скоєного й покаявся.

Києво-Печерський патерик відіграв велику роль у розвитку українського мистецтва. Упродовж століть він зазнавав доповнень і переробок. На основі сюжетів цієї книги сформувалася багата іконописна традиція, а цикли видань патерика стали етапними віхами в розвитку української графіки. В «Історії української літератури» М. Грушевський зауважив: «Не “Слово о полку Ігоревім”, не “Закон і благодать”, не літопис, а патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком друкарства — неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, “золотою книгою” українського письменного люду».

Перегляньте навчальне відео

Домашнє завдання.

1.Опрацювати теоретичний матеріал  уроку.Підручник с.37-48

2.     Прочитати «Слово про похід Ігорів» в перекладі Максима Рильського.

http://litopys.org.ua/slovo67/sl18.htm

 

29.09.22

Тема. Контрольна робота з теми «Родинно-побутові пісні. Українські народні балади. Біблія»

Виконати контрольну роботу за посиланням:

https://forms.gle/78mNmhuWzbNPLjPS9

Виконати 29.09.22!

 

27.09.22

Дистанційна форма навчання.

Тема. Притча про блудного сина. Біблія як святе письмо й художній текст.

Добрий день! Запрошую вас у віртуальну екскурсію картинною  галереєю . Деякі люди стверджують, що твір « Притча про блудного сина» цікавий тільки тим людям,  хто вивчає давньоруську літературу або для віруючих людей, для митців сучасності  він  не цікавий. 

Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням? Перегляньте  запропонований відеоролик. Уважно подивітться  і запам’ятате, що є предметом зображення в галереї, що об’єднує картини ,і що в них відмінне.

Отже, притча про блудного сина, один із біблійних творів,  надихала митців  усіх часів і народів, багато століть вони використовують її теми, ідеї, образи, сюжети у своїх творах. Біблійні матеріали знайшли широке відображення урізних мистецьких  творах, зокрема у творах  письменників давньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної.

       Словник.

Притча— повчальне алегоричне оповідання  філософсько -етичного змісту. Складається, як правило, із сюжетної розповіді про людське життя і повчального висновку.

БЛУ́ДНИЙ1, а, е.. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце перебування.

 -       Уявіть, що ви не читали притчі. Про що вам розповів би заголовок?

Заголовок виражає тему чи ідею  твору?

Прослухайте притчу.

-        Чи все зрозуміло у змісті твору?

-        - Яке враження на вас справив твір? Які епізоди запам’ятались?

-        Які запитання виникли? Що нез’ясовано?

-        Яка тема притчі?

-        Які проблеми порушено у творі? Яка з них є основною? Чому ви так вважаєте?

Словник.

         Проблема- складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження.

         Проблематика- сукупність, коло проблем

ü батьки і діти (між ким виник конфлікт?);

ü багатство і бідність(в яких умовах жив вдома і в чужих краях?);

ü хто є справжніми друзями(чи були у нього в чужих краях друзі?);

ü праця і лінь(як з’явились гроші у батька і куди поділись у чужих краях? Чому?

ü провинна і покаяння(ще раз зверніться  до заголовка. Раз він виражає ідею, то основна проблема в заголовок і покладена!).

Яка проблема є основною? Чому ви так вважаєте?(заголовок вказує на основну проблему!

Тепер  з’ясуємо , чому син так діяв, які результати його вчинків та чому цей результат був таким. При цьому заповнимо ось таку структурну таблицю.       Повернення блудного сина        

Дія	Мотив(чому так вчинив?)	Результат дії	Причини результату	Висновок
Забирає спадок у батька	- хотів незалежності -своя справа; -власні  блага9матеріадьні); -побачити  більше світу; - набратись життєвого досвіду;	Самостійність безхатченко	Самовпевненість Зверхність непорядність	Втратив зв'язок з родиною, (б, м, д, Б, с, б), Саме вони є порадниками, Мають життєвий досвід. Навчили б розбиратись в людях.
Мандри, розгульний спосіб життя	. Прагнув відпочити, побачити світ, скуштувати»солодкого» життя, лінувався	Став господарем долі Побачив світ Розтратив майно Голод Скрута Став свинопасом, ладен їсти свинячу їжу, але йому її не давали.	Відс.житт. досвіду Недалекоглядність Відс порадника Легковажність Не розб в людях Марнотратство Хвалькуватість невміння розпорядитись власним майном. .
Аналіз ситуації	Відчув голод, приниження. невдоволення собою	Розчарування, відчай, туга. Втрата людської гідності	Порозумнішав, Набув життєвого досвіду
Каяття	Загнаний у кут, не бачив виходу	Усвідомив провину перед батьком, відчув себе негідним сином	Прокинулась совість  Відчув себе грішним
Повернувся до батька	Намір ніколи не повертатись до скоїного	Полегшення	Знайшов вихід зі скрутного становища

Голову, що покаялась, навіть меч не бере

Поміркуйте!

-         Чи можна старшого сина назвати блудним?

Старшого сина можна вважати блудним, бо він теж в якійсь мірі  відвертається від своєї родини: від батька, від брата, не розуміє їх, тобто помиляється,  а це може призвести до необачного вчинку.

Притчу про блудного сина можна тлумачити по різному: просто з морально- етичної точки зору й з релігійної точки зору. Крім того цей твір належить до перекладної літератури, а значить існує багато варіантів цієї притчі, різні сюжети, різні розв’язки, тому однозначної відповіді на це запитання немає. Для нас є важливим є її повчальний зміст.

Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника на стор.32-36

Виконати тестові завдання за посиланням

vseosvita.ua/go  введіть код:  sih721

або

Перейдіть за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/sih721

 

22.09.22

Тема. Перекладна література. Біблія. Легенди  про Вавилонську  вежу, про Мойсея.

Біблія — це книга, яка відповідає на запитання дитини і сміється над мудрістю мудреців.

                               Професор Беттекс

Минуло більше двох тисячоліть з часу написання перших рядків Книги Книг. Але нічого нового немає під Сонцем. Від гріхопадіння Адама і Єви вся історія зводиться до протиборства Добра і Зла. Проте цей шлях позначений складними і болючими процесами самопізнання і морального вдосконалення людства. Біблія не лише відтворює, а й намагається спрямувати цей шлях.

Слово «біблія» походить від грецького «biblia», що означає«папірусні сувої» або «книги».

Власне кажучи, Біблія - це збірка, бібліотека, що складається із 66 окремих книг, які писалися протягом приблизно 1600 років, з 1513 до н. е. по приблизно 98 рік н. е.

Перші 39 книг - близько три чверті Біблії - складають Старий Заповіт, визнаються за «Святе Письмо» іудаїзмом і християнством. Ще його називають «Єврейським Письмом», тому що більшість книг були написані мовою цього народу.

Ці книги можна поділити на три групи:

історичні - від Буття до Естер (17 книг);

поетичні - від Іова до Пісні Пісень Соломона (5 книг);

пророчі - від Ісаї до Малахії (17 книг).

У Старому Заповіті йде мова про ранню історію Землі та людства, а також про історію давнього ізраїльського народу з часу його появи до V ст. до н. е.

Перегляньте навчальне відео.

«Про Вавилонську вежу»

1. Прочитайте легенду стор.24

2.  Історична основа легенди. Основне коротко записати в зошит.

Події, що змальовуються в легенді про зведення Вавилонської вежі, відбуваються «після потопу» й відносяться до «початку людської історії». У межах однієї біблійної оповіді органічно об’єдналися два мотиви: 1) побудова міста Вавилона і змішання мов;2) зведення вежі й розпорошення людей. Археологічні розкопки підтверджують, що в цій оповіді відбилося будівництво у Вавилоні зіккуратів — величезних будівель ритуально-храмового призначення. Легенда могла виникнути не пізніше ІІ тис. до н. е., причому не в осілого, а в кочового народу, суспільна свідомість якого осідлий спосіб життя сприймала як певне відхилення від норми, а у фактах зведення величезних ритуальних споруд вбачала вияви «гордині» та «зухвальства», гідні страшної божої кари.Місто Вавилон знаходилось у північній частині Дворіччя (Месопатамії) на березі ріки Євфрат. Вавилонські руїни можна побачити недалеко від сучасного міста Вілли (Ірак). Перші згадки про Вавилон датуються ІІІ тис. до н. е. На початку ІІ ст. до н. е. місто остаточно зійшло з історичної арени.

3. Запишіть тему та ідею легенди, композицію твору.

Композиція.

Експозиція: рішення людей збудувати вежу.

Зав’язка: заздрість Ягве, викликана спільною, злагодженою працею людей.

Кульмінація: буря, яку послав бог на землю, сприяла тому, що розлетілись людські слова, через це народ був позбавлений можливості спілкування між собою.

Розв’язка: припинення будівництва вежі, поява різних народностей на землі.

 Проблематика:

· взаєморозуміння і заздрість;

· стимул для плідної праці;

· спільна мова — запорука миру на землі між людьми.

Дайте відповідь на питання (усно)

ü Які часи відтворено в легенді?

ü Для чого люди вирішили збудувати вежу? 

ü Яка була організована робота щодо будівництва?

ü Про що свідчить виконання пісень під час роботи людей?

ü У зв’язку з чим навколо вежі виникло місто із деревами?

ü Застосовуючи текст твору, опишіть красуню-вежу, зробіть уявний словесний її малюнок. 

ü Чим будівництво вежі не сподобалося Ягве? Чи, може, це небажання Бога порівнятися з людьми? Відповідь вмотивуйте. 

ü Що сприяло швидкій відбудові вежі?

ü Яким чином Ягве призупинив будівництво красуні Вавилону?

ü Для чого в легенді використаний фразеологізм «мов у воду опущені»? Кого він стосується?

ü Що сприяло виникненню різних народностей? 

ü Чому вежа почала поступово руйнуватися?

ü Яке значення мала вежа для різних народів? 

Легенда «Про Мойсея».

1. Прочитайте легенду стор.24-29.

2. Запишіть у зошит тему, ідею, проблематику.

ü Проблематика:

·                                               воля і рабство;

·                                               цар і раб;

·                                               соціальна несправедливість і борці проти неї;

·                                               добро і зло.

Історія та ідейний зміст легенди.

Мойсей — великий визволитель і законодавець єврейського народу, що жив у ХІІІ–ХІІ ст. до н. е. за часів царювання Рамзеса ІІ. Своє ім’я (по-єврейськи — моше) він одержав від єгипетської принцеси, що врятувала його, воно означає «врятований з води». Ім’я це відповідає біблійному оповіданню, у якому говориться про те, що дитина, яка народилася в Авраама Йохаведи, була захована матір’ю (за наказом фараона всі єврейські діти чоловічої статі топилися в Нілу), а потім був покладена в смолений кошик, а той — опущений в очерети річки. Тут його знайшла дочка фараона, що прийшла купатися. Вона взяла дитину до себе і виховала її, як свою власну. Мойсей одержав блискуче виховання, він був посвячений «у всю мудрість єгипетську», тобто в усі таїнства релігійного і політичного світогляду Єгипту. Будучи жерцем Озириса і займаючи посаду священного переписувача, Мойсей був посланий фараоном у долину Гесем для перевірки робіт, що там велися, з будівництва фортець. Єврейський народ, що жив у ті часи в долині Гесем, був данником Єгипту і піддавався рабському приниженню на важких роботах. Ненависть єгиптян до євреїв збільшувалася непокірливою вдачею цього кочового народу, запереченням єгипетських богів і поклонінням своєму єдиному богові. Одного разу він побачив, як єгипетський воїн б’є мирного єврея. Обурення Мойсея було настільке велике, що, захищаючи одноплемінника, він убив ворога. Після цієї події йому довелося бігти за межі царства фараона. Єдиним місцем, придатним для укриття, була Синайська пустеля. Там Мойсей міг зустріти лише голі камені і рідких кочівників-бедуїнів. Мандруючи Синайською пустелею, Мойсей забрів далеко в гори і опинився в невідомому древньому святилищі. Тут з ним і відбулося те перетворення, що вплинуло на весь хід історії єврейського народу. Мойсей побачив кущ тернику, що горів, але не згоряв, а з надр куща йому був голос Господа Бога. І сказав Яхве Мойсеєві, що він повинен вивести євреїв з рабства єгипетського і привести сюди, до святої гори на Синай. І обіцяв Яхве дати синам Ізраїлевим, які шанують Бога своїх батьків, багату землю. Мойсей, пройнявшись одкровенням, яке він одержав близько 1230 р. до н. е., з’явився серед ізраїльських рабів у Єгипті. Він відчув на собі печатку Божого пророка й обов’язок урятувати свій народ. Великою була праця Мойсея, оскільки зустрівся він зі страхом і тупістю, лінню і відсталістю. Необхідно було відродити у своїх одноплемінниках колишню релігійність. Мойсей прийшов зі звісткою, що Бог Авраама, Ісаака й Іакова знову призиває свій народ і обіцяє дати йому у володіння родючі землі Ханаану. Психологія людини улаштована таким чином, що навіть найважче, нестерпне, але передбачуване сьогодення сприймається краще, ніж благополучне, але невідоме майбутнє. Мойсеєві необхідно було зрушити з насидженого місця цілий народ, розбудити в ньому гордість і енергію, згуртувати його під єдиною вірою. Обстановка в самому Єгипті сприяла ви- конанню задуманого. В ті роки Єгипет відновлював колишню могутність. Армія фараона знову завойовувала чужі землі, а в долині Нілу вибухнула епідемія.Вихід з-під ярма рабства було зроблено в день весняного свята. Наспіх виконавши необхідний обряд, єврейський народ вирушив на схід. Як говориться у Біблії, їх було всього 70 чоловік, але імовірніше — 70 родин, тобто більше тисячі чоловік, оскільки кожна родина могла нараховувати до тридцяти чоловік.

Композиція.

ü Експозиція: переховування жінкою народженого єврейського немовляти у кошику біля річки.

ü Зав’язка: перебування Мойсея при царському дворі, де він був свідком приниження євреїв єгиптянами.

ü Кульмінація: наказ Бога Мойсею: «Виведи євреїв з Єгипту, захистити їх тим самим від приниження і рабства».

ü Розв’язка: цар погодився відпустити євреїв після того, коли Янгол наслав смерть на всіх дорослих дітей єгиптян.

Дайте відповіді на питання (усно)

o   Кого і за яких обставин було знайдено на узбережжі річки?

o   Що відомо про поселення Йосифа в Єгипті? Як до нього ставився народ?

o   Яким чином єгипетський цар переслідував євреїв?

o   З приводу чого мати вимушена була приховувати сина, коли дитина трохи підросла? Що вона для цього вирішила?

o   За яких обставин царівна побачила немовля біля річки? Як вона зреагувала на знахідку?

o   Що наказала господиня зробити жінці, коли її дитя підросте? У зв’язку з чим жінка виявила свою вдячність Богу?

o   Як Мойсей виховувався і навчався у царя?

o   З чим не міг примиритися юнак?

o   Що спонукало Мойсея залишити царській двір? Де він знайшов притулок?

o   Яка подія здивувала хлопця, коли він випасав худобу?

o   З якою промовою звернувся Бог до Мойсея? Чому завдання, надане Богом, виявилося непосильним для юнака?

o   Через що цар вимушений був погодитися відпустити євреїв з країни?

o   Стисло опишіть, яким ви уявляєте Єгипет як державу.

Перегляньте відео

 Домашнє завдання

стор.24-31 опрацювати, питання на стор.30-31 усно

 

20.09.22

Тема. : Українська середньовічна література ХІ-ХV століть. Розвиток писемності після хрещення Руси-України (988 рік). Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава).

Сьогоднішній урок перенесе нас в епоху Середньовіччя – час, що тривав від монголо-татарської навали, кульмінацією якого було падіння Києва 1240 р., до кінця ХV ст., коли розрізнені українські землі опинилися у складі Великого князівства Литовського, Польщі, Молдови, Угорщини.

Перегляньте навчальне відео.

Із введенням християнства виникла потреба в богослужбових книгах: для щоденного вжитку в церковних відправах були необхідні євангелії, псалтирі, апостоли, служебники i требники, тріоди, мінеї, збірники піснеспівів та проповідей. Серед книжників  посилюється зaцiкaвлeння світською літературою, насамперед історіографічною та природознавчою. Вся література приходила з Візантії, через болгарське посередництво. Давньоболгарська старослов'янська книжність за мовою була доступна до тогочасних pycичів.

Список перших перекладних творів .

Перекладна література

Перекладна церковна література

Перекладна світська література 

Поміркуйте!

- Яка особливість давніх книг?

- Які церковні книги були популярними в Київській Pyci?

Перші  давньоруські книги, писані  від руки на пергаменті старослов'янською мовою – церковнослужебні: Євангеліє (опис легендарних діянь Христа), Псалтир (збipкa релігійних пісень (псалмів) із Старого Завіту, Апостол, «Одкровення» Іоанна.

Найстаріша книга датована, що дійшла до нас, - Остромирове Євангеліє (1056 р.). У книзі кожна буква малювалась окремо від сусідньої. А початкові букви кожної сторінки вимальовували особливо великими i яскравими; кожну сторінку оздоблювали орнаментованими заставками.

Таке письмо називається уставом.

Прикрашали церковні книги витонченими мініатюрами, в яких відбилися культура i побут  часів Київської держави.

Були популярні апокрифи старозавітні, новозавітні, есхатологічні( про рай i пекло, кінець світу, страшний суд).

Апокрифи - це твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали Біблію, але не були канонізовані церквою. У 364 році відбувся Лаодикійський собор, на якому було вилучено із Старого Заповіту i Нового Заповіту кілька десятків книг. Найвідомішим новозавітним апокрифом є   «Ходіння апостола Андрія», яке Нестор yвів до «Повісті врем'яних літ». А найпоширеніший есхатологічний апокриф– «Ходіння Богородиці по муках». Вагомий внесок у вивчення апокрифів зробив  I. Франко

         Житійні, апографічні твори, присвячені  подвижницькому життю святих.

     Із перекладної  світської літератури були популярні природничо-наукові твори.

Вагомий вплив мали  «Шестодневи», вони пояснювали християнську версію походження cвітy. Їхнє завдання - формувати світогляд християн.

Особливо популярним серед давньоруських книжників був «Фізіолог».

Фізіолог - це популярна зоологія i популярний теологічний твіp, що в алегорично-символічній  формі викладає важливі положення християнської науки й подає зразки для наслідування i навчання. Кожна стаття присвячена кожному звірові, птахові, рибі, дереву, каменю i т. д., поділяються на дві частини: в одній  описуються його реальні властивості, а в другій викладаються його символічні тлумачення i вводиться певна морально-дидактична думка.

•        36ipкa афоризмів під назвою  «Бджола» на Русь прийшла разом з іншими творами і була перекладена в ХІІ столітті. Назва символ1чна.

«Бджола» - антологія афоризмів, прислів’їв із Біблії, творів євангелістів, апостолів, письменників, філософів, укладених за тематичним принципом. Містить понад 70 розділів i близько 2,5 тис. висловів.

•        Збірник Святослава 1073 р. та 1076р.

- Чому  «Збірник» 1076 р. називають ще Збірник Святослава?

Збірник 1073 року - найдавніша датована збірка енциклопедичного характеру, що призначалась для освічених людей. Це своєрідна давня енциклопедія містить близько 380 статей. Це давньоруська хрестоматія зі СВІТОВОЇ літератури. Вона містить відомості з богослов'я, філософії, icторії, медицини, біології, географії, астрології, філології, дидактики та інших галузей знання. Цей збірник було створено у Болгарії, де він зберігався понад 50 років. Потрапив на Русь під час другого болгарського походу Святослава. Усього списків  пам'ятки близько двадцяти. У збірнику є також похвали болгарському царю Симеону, пізніше цю похвалу переприсвятили Ізяславу, a потім Святославу.

Збірник був переписаний у Києві нашими книжниками для Святослава Ярославича. Написаний уставним письмом, текст прикрашено кольоровими заставками (тут i зображення євангеліств, i зображення ciм’ї Святослава), орнаментами та малюнками на берегах.

Збірник Святослава 1076 року був значно доступніший нашим предкам, ніж збірник 1073 p. i написаний на слов'янському грунті.

Мова цієї збііки простіша i зрозуміліша. Структура цієї  збірки чітко продумана. Починається «Словом про читання книг» . Можливо, це були настанови щодо того, як потрібно читати цю книгу, написану руським книжником Іоанном. Автор наголошує: «Добре є, браття, читання книжне». Дал1 подано повчання батьків дітям та збірки сентенцій, зокрема «Поради для заможних», «Стословець», вибрні місця з проповідей. У кінці рукопису «Збірника» 1076р. міститься запис: «Закінчено цю книгу рукою грішного Йоанна. Вибрано з багатьох книг княжих».

•        Книжники знали й активно використовували твір візантійського письменника Козьми Індикоплава  «Християнська топографія». Це своєрідна географічна енциклопедія, що містить реальні й фантастичні відомості,  роздуми про Bceсвіт.

•        Cвітову історію наші  предки знали у викладі істориків Йоанна Малали та Георгія Амартоли.

•        Xpoніка Малали несла нашим предкам відомості  про античну міфологію, містила детальні описи історії  Єгипту, Греції, Риму, Biзантії.

•        Особливо популярною була історична  повість  «Александрія» - icторія життя і походів Олександра Македонського, до яких додані фантастичні й казкові мотиви, сюжети. 

Домашнє завдання.

Обовʼязкове: опрацювати теоретичний матеріал підручника на сторінках 20-22

За бажанням (на вибір): підготувати повідомлення про розвиток давньої літератури в Україні; записати  5  питань із теми «Середньовічна література».

 

15.09.22 9-А 9-Б класи Дистанційна форма навчання

Тема. Урок мовленнєвого розвитку. Усний твір на одну з тем: «Моральні норми і щирі почуття, відображені в родинно- побутових піснях українців», «Українські балади – перлини усної народної творчості».

Щоб написати хороший твір, потрібно чимало зусиль. Для багатьох це справжня проблема. Вони заздрять тим, у кого це виходить швидко і на відмінно. Дійсно, всі ми різні, хтось мислить творчо, любить фантазувати та виступати. Але дехто губиться, коли опиняється перед аркушем паперу та заданою темою наодинці. Як вирішити проблему? Зараз розглянемо кілька порад.

1.       З кількох запропонованих тем обрати не найлегшу, а ту, яка вас цікавить і хвилює.

2.       Добре обдумати тему, визначити, який обсяг матеріалу вона охоплює.

3.       Визначити основну думку майбутнього твору, намагатися зберегти її під час роботи над твором (те, про що ви розповідатимете  протягом всього твору).

4.       Скласти план, чітко та стисло сформулювати думку кожного пункту. Пам’ятайте, що назва основної частини в складному плані – це теза, яку треба довести (ви складаєте план на чернетці для того, щоб легше було зібратися з думками).

5.       Складіть вступ, який би доречно розпочинав тему. На початку твору висловіть головну думку, потім обґрунтуйте її, доповніть фактами із твору, у разі потреби наведіть цитати (вам доведеться звертатися дородинно-побутових пісень та балад).

6.       Стежте за послідовністю викладу думок.

7.       Дотримуйтеся пропорційності частин твору і стежте за зв’язком між ними.

8.       Висловлюйте власне ставлення до всього, про щорозповідаєте, робіть власні висновки, узагальнення

9.       Наприкінці твору зробіть загальний висновок, зумовлений змістом роботи.

         10. Правильно і грамотно висловлюйте свою думку

Домашнє завдання.

Скласти план усного твору на одну з тем ( записати в зошит)

Виконати тестові завдання відкривши посилання   join.naurok.ua

Код доступу: 8230661

 

 

13.09.22    9-А, 9-Б класи .

Дистанційна форма навчання

Тема. Українські народні балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить». Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад. Класифікація балад.

Сьогодні на уроці ми познайомимось ще з одним фольклорним жанр, а саме – баладою. Дізнаємось, які особливості цього жанру та на які тематичні групи поділяють балади.

Перегляньте навчальне відео.

Опрацюйте матеріал підручника на с.14-15

Отже, балада — це невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті.

Характерні ознаки балади:

— напруженість композиції;

— трагічна розв'язка;

— відчутне емоційне напруження;

— у центрі сюжету — лише одна подія з життя головного героя;

— лаконічність оповіді;

— незначна кількість героїв.

Мотиви балад:

— туга за нареченою;

— убитий на війні козак;

— почуття дівчини, з яких насміялися;

— зле чарівництво;

— прокльони свекрухи на адресу молодої невістки;

— зрада і помста.

Серед сюжетів балад виділяють кілька тематичних груп.

* Міфологічні, пов'язані з легендами про перетворення людей у птахів, рослин (наприклад, добре відомі балади про дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого у явора та ін.), алегоричні (про голубку і голуба).

* Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин — на тему інцесту (кровозмішення): (брат сватається до сестри; про вдову та її женихів — рідних синів).

* Про сімейні стосунки за часів патріархальних відносин — чоловіків та жінок, батьків та дітей (про чоловіка, котрий убиває жінку за намовою матері; про сина, який проганяє з дому матір-удову; про матір, яка пропиває дочку та ін.).

* Історичні балади, які щільно стикуються з історичними піснями(про зустрічі рідних в турецькому полоні; про Бондарівну й пана Каньовського; про гайдамаків, котрі вбивають Марусиного сина та ін.).

* Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків, наймитів, емігрантів, січових стрільців).

Прослухайте баладу«Ой летіла стріла».

У баладі "Ой летіла стріла" змальовується, як загинув удовин син від стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче — там "Дунай розлився", де сестра — там "слізок криниця", а де миленька — "земля сухенька". Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страдатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність

Балада «Ой на горі вогонь горить»

Важкою і небезпечною була служба козака, особливо сторожового. Він повинен був день і ніч вартувати, чи не збираються вороги напасти зненацька на його рідну землю. У разі небезпеки — запалювали сигнальний вогонь. Козак устиг повідомити про нападників, а сам лежить "порубаний, постріляний". І посилає вірного товариша, коника вороненького, щоб сказав батькам, що син їхній не повернеться, бо одружився "з сирою землею" — такою метафорою означена загибель козака. Балада "Ой на горі вогонь горить", яка уславлює мужність і відданість козаків-захисників, сповнена тронного звучання.

Домашнє завдання.

Стор.19 , завдання 1,2 для домашньої роботи .

08.09.22 9-А, 9-Б класи .

Дистанційна форма навчання

Тема. Родинно-побутові пісні.«Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько».Виразне читання родинно- побутових пісень

Добрий день!  Ми з вами розглянули родинно-побутові пісні та дізналися, на які групи їх поділяють.

Пригадайте!

·         Що таке народна пісня?

·         Які її ознаки?

·         На які групи поділяють народні пісні?

·         Які пісні називають родинно-побутовими?

·         На які групи їх поділяють?

Сьогодні ми продовжимо роботу над змістом родинно-побутових пісень», і розглянемо групу пісень про кохання, дослідимо мотиви цих пісень, символіку та систему образів.

З чим у вас асоціюється слово «кохання»? Складемо асоціативне гроно

Щастя	Радість	Взаємність
Романтик	Кохання	Страждання
Зрада	Вірність	Розуміння

·         Як ви вважаєте, чому поряд з радісними асоціаціями зʼявляються й ті, що мають негативне забарвлення?

 

Найбільшу частину українських побутових пісень становлять пісні про кохання, в яких відтворено багатогранність людського життя, розкрито світ людських переживань.

Пісні про кохання відбили високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довіра, взаємоповага, радість кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою, зрада — ось основні мотиви, що проймають ці пісні.

 Прослухайте пісню «Цвіте терен, цвіте терен».

Поміркуйте!

-Чим є кохання для ліричної героїні? Визначте мотив цієї пісні.

- Дослідіть, які художні засоби допомагають передати страждання ліричної героїні.

-Чому лірична героїня вважає, що «не дасть йому Господь щастя»? Які моральні цінності  українців підкреслено у цих рядках? (

-Чому пісня має назву «Цвіте терен, цвіте терен»? Символом чого є    терен? 

Прослухайте  пісню «Сонце низенько, вечір близенько».

 

ü Чому побачення закоханих найчастіше відбуваються ввечорі, коли «сонце низенько»?

ü    Що свідчить про щирість кохання ліричного героя до своєї дівчини?

ü    Якою, за словами хлопця, була обіцянка коханої? Чи є вона щирою?

ü    Про що згадує коханий?

ü    Як хлопець ставиться до своєї коханої?

ü    Якої шкоди обіцяє заподіяти герой твору у разі зради дівчини?

ü    За якої умови героїня буде вважати себе винною?

ü    Як кохана зустрічала свого милого?

ü    Яким буде життя цих закоханих?

 Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника на стор.9-11.

Виконати завдання 1-3 стор.12 (письмово), Завдання 8.2 стор.13

 

06.09.22 9-А, 9-Б класи .

Дистанційна форма навчання

Тема. Родинно-побутові пісні, їхні особливості

Українських пісень записано чи не найбільше у світі – близько 30 тисяч. Окремий пласт фольклору становлять родинно-побутові пісні. Вони розкривають світ особистих переживань людини.

-         Як ви вважаєте, які пісні виникли раніше – суспільно-побутові (які ми вивчали минулого року) чи родинно-побутові?

Довідка. Родинно-побутові пісні за своїм походженням давніші, ніж суспільно-побутові пісні, оскільки особисті духовні і сімейні проблеми, родинні стосунки, закони співжиття завжди хвилювали людей. Особисті драми і конфлікти безпосередньо впливали на духовне життя, моментально породжуючи відповідні емоції, психічні реакції (одна з них – висловити біль, тугу, радість, ненависть, поділитися своїми переживаннями з іншими; звідси і тяга до художньої творчості, пісні,  в якій мелодією можна виділити те, що не завжди вдається висловити словами). Для того ж, щоб аналізувати і виявляти своє ставлення до суспільної дійсності, необхідний певний рівень національної свідомості, який виробляється в процесі історичного буття народу,  що супроводжується певними політичними, економічними, соціальними явищами. Тому суспільно-побутові пісні  виникають дещо пізніше, коли національна свідомість здатна аналізувати државотворчі процеси і суспільні явища, тобто кожна людина усвідомлює себе частиною певної національної спільноти та соціальної групи. 

Перегляньте навчальне відео.

Запам’ятайте!     Усна народна творчість (її основні особливості):

·      відображення життя, праці, боротьби народу в різні історичні епохи;

·      вираження його світогляду, моралі, інтересів, мрій, оцінки ним різних суспільних і побутових подій та явищ, вчинків людей;

·      соціальна значимість творів;

·      колективний характер творення;

·      усне зберігання та поширення;

·      варіативність текстів;

·      анонімність;

·      ідейно-тематична єдність усіх фольклорних творів;

·      порівняно невеликий обсяг;

·      у творах дійсність опоетизована, героїзована, звеличена.

За  тематикою родинно-побутові пісні поділяються на групи:

•        пісні про кохання;

•        пісні про родинне життя;

•        пісні про трагічні сімейні обставини (сирітські, вдовині).

 Прослухайте пісню «Місяць на небі, зіроньки сяють».

 

Розглянемо паспорт твору. 

Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.

Ідея: возвеличення щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.

Основна думка: Як ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.

Жанр: пісня, інтимна лірика.

Художні особливості твору.

Метафори: «серденько мре», «очі вкоротили вік», «очі навчились заводить людей».

Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».

Повтори: «…очі, очі, очі…».

Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».

Звертання: «Ви ж мені, очі…».

Дайте відповіді на питання.

• Хто такі козаки? Яких видатних ватажків доби козаччини ви знаєте?

• Де відбуваються події твору? Яка краса зображена в ньому?

• Про що співала дівчина? Як козак сприймав її спів?

• Чому, на ваш погляд, могли розлучитися закохані?

• Що означає фраза твору: «…зійшлися навіки знов»?

• Чому пісня названа милою й любою?

• Як у творі зазначено про дівочі очі? Які художні засоби при цьому використані? («Ой очі, очі, очі дівочі, / Темні, як нічка, ясні, як день»)

• Через що очі вкоротили вік козакові?

Домашнє завдання.

Опрацюйте матеріал підручника на стор.5-8 .Виконайте завдання 3 на стор.6(усно)

01.09.22 - 9-А  02.09.22 - 9-Б

Тема: Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця

Історія розвитку української літератури мала такий же надзвичайно складний, самобутній шлях, як і історія країни в цілому. Література зберігає та передає загальнонаціональні, загальнолюдські цінності від покоління до покоління, збагачує наш внутрішній світ, виховує естетичний смак, розвиває інтелект, світогляд. Нам, українцям, є чим пишатися, адже наша література впродовж століть довела свою унікальність, бо попри всі гоніння й несприятливі історичні умови продовжувала розвиватися, постійно відстоюючи своє право на існування.

Перегляньте навчальне відео.

Запам’ятайте!

Функції літератури:

·         пізнавальна (дає відомості про світ, природу, людину, культуру);

·          виховна (формує особистість читача, його культуру);

·          розвиваюча (розвиває пам’ять, увагу, мислення);

·         світоглядна (формує світогляд читача);

·         комунікативна (розвиває мовлення, формує його культуру);

·          гедоністична (художня література приносить насолоду);

·          естетична (розвиває естетичний смак читача).

Розвиток української літератури

Література існувала завжди з того моменту, коли була заснована мова. Історико-літературний процес поділяється на:

·         1. давню літературу (ХІ–ХV ст.);

·         2. стару літературу (ХVІ–ХVІІІ ст.);

·         3. нову літературу (ХІХ — поч. ХХ ст.):

а) перших десятиліть ХІХ ст.;

б) 40–60-х років;

в) початку 70–90-х років;

г) кінця ХІХ — початку ХХ ст.;

·         4. новітню (ХХ ст.);

·         5. сучасну (теперішній час).

Митець — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією. Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність, події, людей, стосунки між ними, різні явища природи. Все побачене й почуте він обдумує й визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також, що важливе, характерне, що другорядне, випадкове. У своїх творах письменник зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, змальовує словами художні образи. Проте митець не тільки зображує словами образи людей, подій, явищ, предметів, а й виражає своє ставлення до них.

Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняють сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаючи будь-які перешкоди.

Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув’язнено за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами.

Художній твір — нова естетична дійсність, що «вбирає» свій час і є носієм загальнолюдських цінностей.

Домашнє завдання. Опрацюйте матеріал підручника «Роль і місце літератури в житті нації»