8 клас Біологія 2022-2023
Узагальни свої знання.Переглянь навчальне відео
23/05/2023
Узагальнення вивченого з курсу « Біологія людини»
Домашнє завдання: опрацювати §54 , § 55 ,переглянути навчальне відео
Посилання на онлайн урок відповідно до розкладуДистанційна група Ідентифікатор конференції: 728 0127 0327 Код доступу:3
Змішана група Ідентифікатор конференції: 775 4490 1682 Код доступу:4
Посилання на онлайн урокДистанційна група Ідентифікатор конференції: 733 9642 9862 Код доступу: 3
Змішана група Ідентифікатор конференції: 776 6178 4196 Код доступу: 4
1.У підручнику уважно опрацюй § 24 та запиши у зошит відповіді на запитання ---Як утворюється первинна та вторинна сеча,яка відмінність між цими рідинами?Зверніть увагу!!!Діти що навчаються на дистанційній формі надсилають відповідь на електронну адресу або у електронний журнал.Діти що навчаються на змішаній формі виконання роботи буде перевірятись у школі під час проведення уроку2.Переглянь навчальне відео
Домашнє завдання :у підручнику уважно опрацювати § 24,написати відповідь на запитання ,переглянути навчальне відео01/02/2023
Тема. Кровотечі. Серцево-судинні хвороби та їх профілактика.
31/01/2023
Тема. Будова та функції кровоносних судин. Рух крові
25/01/2023
Тема.Система кровообігу. Серце: будова та функції. Робота серця
Домашнє завдання:
24.01.2023
Тема.Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.. Алергія. СНІД.
21/12/2022
Тема.Зсідання крові. Групи крові та переливання крові
Переглянь навчальне відео
Домашнє завдання: опрацювати § 18,записати у зошит визначення контрольних понять еритроцити, гемоглобін, недокрів’я, групи крові, резус-фактор, резус-конфлікт, оксигемоглобін,карбогемоглобін,карбоксигемоглобін,донор.20/12/2022
Тема.
14/12/2022
Тема. Узагальнення теми"Органи дихальної системи"
Повтори у підручнику §13- 16 та виконай тематичні тестові завдання.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
13/12/2022
Тема.Профілактика захворювань дихальної системи.
1.Уважно прочитай у підручнику § 16.
2.Переглянь навчальне відео
07/12/2022
Тема. Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів
Повтори § 15,переглянь навчальне відео, повторити§13,14,виконай тестові завдання
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Переглянь навчальне відео
уважно прочитати§ 15 ,переглянь навчальне відео, повторити§13,14Виконай тестові завдання
06/12/2022
1.Опрацюй § 15 2.Переглянь навчальне відео
30/11/2022
29/11/2022
Тема.Значення дихання. Система органів дихання.
Уважно прочитай § 12,повтори§ 8-11 Виконай тестові завдання
1.У підручнику опрацюй § 13Навчальна інформація
- зовнішнє дихання — доставка кисню від легень до тканин організму і переніс вуглекислого газу від тканин до легень;
- внутрішнє (тканинне) дихання — окиснювальні процеси у клітинах (відбуваються у мітохондріях), внаслідок яких виділяється енергія для життєдіяльності.
Органи дихання забезпечують: - зовнішнє дихання, тобто вентиляцію легенів (надходження і виведення газів);
- газообмін у легенях (надходження кисню з повітря в кров, а вуглекислого газу — з крові у повітря, що видихається);
- перенесення газів кров'ю;
- газообмін у тканинах (надходження вуглекислого газу з тканин у кров, а кисню — з крові у тканини);
- тканинне дихання (окиснення органічних речовин у клітинах і синтез АТФ).
Система органів дихання складається з повітроносних шляхів і легенів.
До верхніх повітроносних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, а до нижніх — гортань, трахея і бронхи. Органом повітряного дихання є легені.
Повітря потрапляє у порожнину носа через ніздрі. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини — ліву і праву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній та нижній. До нижнього відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього — містяться рецептори нюхового аналізатора. Якщо до носової порожнини потрапляють мікроорганізми або речовини з різким запахом, рецептори подразнюються і виникає захисний рефлекс — чхання. Епітелій носової порожнини виділяє слиз, який склеює порошинки і знищує мікроорганізми. Слизова оболонка носової порожнини вистелена війчастим епітелієм. Його війки видаляють частинки пилу разом зі слизом. Слизова добре забезпечується кров'ю, що сприяє зігріванню і зволоженню повітря.
З носової порожнини очищене, зігріте і зволожене повітря потрапляє у носоглотку, де є скупчення лімфатичних вузлів — мигдалики, які є захисним бар'єром дихальних шляхів. Через носоглотку повітря поступає у гортань, яка утворена 9 хрящами. Найбільшими хрящами є щитоподібний, перснеподібний та надгортанний. Хрящі гортані сполучені між собою суглобами, зв'язками та м'язами. Хрящові пластинки перснеподібного хряща сполучаються майже під прямим кутом, утворюючи кадик. Надгортанний хрящ — надгортанник — хрящова пластинка, розташована над входом у гортань. Надгортанник закриває вхід у трахею під час ковтання і перешкоджає попаданню їжі у повітроносні шляхи.
У порожнині гортані містяться голосові зв'язки. Між ними є голосова щілина. Звук з'являється, коли повітря проходить крізь зімкнуту голосову щілину. Краї зв'язок при цьому вібрують, і виникають звукові коливання. У жінок і дітей голосові зв'язки короткі і тонкі, тому у них голос високий. У чоловіків зв'язки завжди довші, і чоловічий голос є нижчим. У гортані виникає тільки звук. Формування зв'язної мови відбувається за допомогою язика, губ, зубів, щік.
Від нижнього краю гортані відходить трахея. Це трубка, довжиною 10 - 14 см, утворена 16 - 20 хрящовими півкільцями, які не дозволяють затримуватися повітрю при різноманітних рухах шиї. Позаду від трахеї розміщений стравохід.Слизова оболонка трахеї вистелена епітелієм: залозистим та війчастим, які виконують захисну функцію На рівні 5 грудного хребця нижній кінець трахеї поділяється на два бронхи. Трахея ділиться на два бронхи. Бронхи входять у ліву і праву легені. Правий бронх поділяється на три гілки, а лівий — на дві. Тому правий бронх є товщим за лівий. У кожній легені бронхи галузяться на бронхіоли, утворюючи бронхіальне дерево. Бронхіоли закінчуються легеневими пухирцями — альвеолами. Легені — парні органи дихання, які займають майже всю площу грудної порожнини. Права легеня має три долі, а ліва — з дві. Легені складаються з альвеол. Стінки альвеол мають один шар епітеліальних тканин і обплетені густою мережею кровоносних капілярів. Така будова альвеол забезпечує газообмін між повітрям, що міститься у легенях, і кров'ю.
До верхніх повітроносних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, а до нижніх — гортань, трахея і бронхи. Органом повітряного дихання є легені.
Повітря потрапляє у порожнину носа через ніздрі. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини — ліву і праву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній та нижній. До нижнього відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього — містяться рецептори нюхового аналізатора. Якщо до носової порожнини потрапляють мікроорганізми або речовини з різким запахом, рецептори подразнюються і виникає захисний рефлекс — чхання.
З носової порожнини очищене, зігріте і зволожене повітря потрапляє у носоглотку, де є скупчення лімфатичних вузлів — мигдалики, які є захисним бар'єром дихальних шляхів.
У порожнині гортані містяться голосові зв'язки. Між ними є голосова щілина. Звук з'являється, коли повітря проходить крізь зімкнуту голосову щілину. Краї зв'язок при цьому вібрують, і виникають звукові коливання. У жінок і дітей голосові зв'язки короткі і тонкі, тому у них голос високий. У чоловіків зв'язки завжди довші, і чоловічий голос є нижчим. У гортані виникає тільки звук. Формування зв'язної мови відбувається за допомогою язика, губ, зубів, щік.
Від нижнього краю гортані відходить трахея. Це трубка, довжиною
Домашнє завдання: Уважно прочитай § 13,запиши у зошиті дані до таблиці за прикладом:
Орган дихальної системи | Будова органу | Функції |
Носова порожнина | Стінки носової порожнини мають миготливий епітелій, та густу сітку капілярів. | Затримує пил, мікроорганізми ,зігріває повітря…… |
23/11/2022
Ботулінова бактерія живе у ґрунті і розмножується у безкисневому середовищі (спори бактерій дуже стійкі до різних факторів середовища). Бактерія ботулізму потрапляє в організм людини з овочам, грибами, недоброякісними консервами.
Дизентерія — інфекційне захворювання, яке викликається одноклітинними паразитами (амебами) або бактеріями (дизентерійна паличка). Дизентерійна амеба, потрапивши в організм з водою або їжею, вражає слизові оболонки товстого кишечника. Дизентерійна паличка часто переноситься мухами.
Захворювання протікає з явищами загальної інтоксикації (отруєння). При дизентерії різко підвищується температура тіла, з'являються болі у лівій половині живота. Спостерігається діарея, можливо з кров'ю.
Ще одним небезпечним захворюванням є сальмонельоз (викликає його бактерія — сальмонела). Зараження на сальмонельоз відбувається через продукти — яйця, молоко, м'ясо. При цьому захворюванні спостерігається частий стілець (діарея), хворий швидко слабшає і може померти. Хвороба починається з високої температури, блювоти, болю в животі.
Дуже небезпечним є ще одне інфекційне захворювання — холера, викликається бактерією — холерним вібріоном. Зараження холерою відбувається при питті або ковтанні води під час купання у забруднених водоймах, а також при митті посуду зараженою водою. Зараження може відбуватися при вживанні їжі, інфікованої під час її зберігання або миття, а також через забруднені руки. Крім того, холерні вібріони можуть переноситися мухами.
Глисти, або гельмінти — паразитичні черви (що належать до Типу Плоских або Круглих червів), що мешкають у шлунково-кишковому тракті людини і тварин. Глисти можуть пошкоджувати кишечник і виділяти речовини, отруйні для організму хазяїна.
Найбільш поширеними видами є аскарида і солітери (бичачий і свинячий ціп'яки).
Аскарида — належить до круглих червів, мешкає у кишечнику людини, його довжина досягає
Личинки плоского черва — свинячого ціп'яка (а також бичачого ціп'яка) — можуть розвиватися у м'язах людини, викликаючи важкі захворювання.
Глисти мають дуже високу плодючість (наприклад, одна самка аскариди може відкладати до
Якщо гастрит не почати вчасно лікувати, то може виникнути виразка шлунку(пошкодження слизової оболонки, яке у найважчих випадках може привести до прориву — наскрізного отвору в стінці шлунку).
Часто зустрічається також виразка дванадцятипалої кишки (причому у тій її частині, яка прилягає до шлунку).
Часто гепатит має вірусну природу. Збудником захворювання є стійкий в умовах зовнішнього середовища вірус, патогенний лише для людини. Якщо вчасно усунути причину руйнування печінки, то частина органу, що залишилася неушкодженою, може регенерувати.
При певних умовах з речовин, що складають жовч, у жовчному міхурі утворюються жовчні камені. Камені дратують стінки жовчного міхура, приводячи до їх запалення — гострого холециститу. Якщо камені перекривають вивідний проток підшлункової залози, то в ній розвивається запалення — панкреатит. Якщо камені у жовчному міхурі викликають систематичні больові напади, то їх видаляють (іноді видаляють весь жовчний міхур).
Ідентифікатор конференції: 463 259 6875
Код доступа: 1111
- молочні — 20 зубів;
- постійні — 32 зуби.
- Різці — мають один корінь, ними відкушують їжу.
- Ікла — мають один корінь, ними відкушують їжу.
- Малі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу.
- Великі кутні — мають декілька коренів, ними роздрібнюють їжу.
- Молочні зуби представлені тільки різцями, іклами і малими кутніми зубами.
- прополіскуйте ротову порожнину після їжі теплою водою;
- не вживайте види їжі з контрастними температурами один за одним;
- не розкушуйте дуже тверду їжу (горіхи, кістки, тощо);
- двічі на день (уранці й увечері) чистіть зуби;
- щорічно проходьте обстеження у стоматолога;
- своєчасно лікуйте хворі зуби.
Лабораторне дослідження №4
Тема: Зовнішня будова зубів
Мета: ознайомитися з основними ознаками зовнішньої будови зубів людини
Обладнання та матеріали: фотографії, схеми, муляжі
Хід роботи
1. Розгляньте будову зуба та замалюйте її у зошиті.
2. Роздивіться малюнки зубів, зверніть увагу на форми та розміри.
3. Визначте тип зуба та вкажіть його функцію.
4. Оформіть свої результати у вигляді таблиці
№ з/п | Тип зуба | Кількість зубів | Функції |
5. Зробіть відповідні висновки:
Як будова різних зубів впливає на їх призначення;
Чим спричиняються захворювання зубів та як запобігти їх захворюванню.
Функції травної системи
Переглянь навчальне відео
Домашнє завдання §7 повтори§6,§5
Домашнє завдання:Переглянути навчальне відео
Домашнє завдання.
Мета: дослідити особливості будови кісткової, хрящової та м’язової тканини у зв’язку з їх функцією.
Обладнання: зображення тканин (кісткової, хрящової, м’язової)
Хід роботи:
1. Розгляньте зображення кісткової, хрящової та м’язової тканини.
2. Заповніть таблицю.
Висновок: Які особливості будови хрящової, кісткової та м’язової тканин дозволяють їм виконувати опорно-рухову функцію організму людини.
https://us04web.zoom.us/j/75923241989?pwd=xpKXDL1zdf1zSqEcVbT2IdkjBVYyXb.1
Ідентифікатор конференції: 759 2324 1989 Код доступу: 3
- скелета (включаючи зв'язки та суглоби);
- скелетних м'язів.
Разом вони утворюють систему, оскільки скорочення м'язів примушує рухатися кістки скелета.
Основними функціями опорно-рухової системи є: опорна, рухова, захисна.
Навчальний матеріал
Які особливості гуморальної регуляції функцій?
Хімічні сполуки, які здійснюють гуморальну регуляцію можуть бути продуктами обміну речовин (метаболітами) або вироблятися залозами секреції. Є три типи цих залоз:
- залози зовнішньої секреції (екзокринні залози) - це залози, які виділяють через протоки свої секрети на поверхню тіла або в порожнини тіла та органів (наприклад, слинні, потові, сальні, шлункові, молочні, слізні, кишкові);
- залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) - це залози, які виділяють гормони (інкрети) у внутрішнє середовище й не мають вивідних шляхів. До них належать гіпофіз (1), епіфіз (2), щитоподібна (3), прищитоподібні (4), вилочкова (5), надниркові залози (6);
- залози змішаної секреції (мезокринні залози) - це залози, які виділяють як секрети, так і гормони. Це підшлункова (7), статеві залози (8) яєчники та яєчка.
Іл. 14. Ендокринна система людини
Гормони утворюють залози внутрішньої секреції та ендокринні частини залоз змішаної секреції (іл. 14). Саме ці залози й забезпечують ендокринну регуляцію, яка є частиною гуморальної регуляції функцій організ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГУМОРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЛЮДИНИ
Рівень | Характеристика |
Молекулярний | Здійснюється неорганічними (наприклад, СО2, NO) та органічними (наприклад, гормонами, нейрогормонами) |
Клітинний | Гормони досягають клітин-мішеней і вступають у взаємодію із специфічними рецепторами |
Тканинний | Залози, у яких синтезуються речовини, утворені залозистим епітелієм |
Органний | Органами ендокринної регуляції є залози внутрішньої та змішаної секреції |
Системний | Регуляцію функцій здійснює ендокринна система, у якій центральними органами є гіпоталамус та гіпофіз |
Організмовий | Діяльність ендокринної системи організована за принципами взаємодії, ієрархічності, зворотного зв’язку, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем. |
Отже, ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція функцій організму яка здійснюється через рідинні середовища за допомогою речовин, що забезпечують загальний і тривалий уплив на клітини та органи.
Які властивості та значення гормонів?
ГОРМОНИ - це біологічно активні речовини, які продукуються залозами внутрішньої секреції та здійснюють ендокринну регуляцію. За хімічною природою гормони поділяють на три класи: 1) стероїдні гормони (наприклад, статеві гормони); 2) похідні амінокислот (наприклад, тироксин); 3) білкові (наприклад, гормон росту). За характером дії гормони поділяють на тропні (регулюють діяльність ендокринних залоз) та ефекторні (регулюють життєві функції). Дія гормонів визначається їхніми властивостями.
Висока біологічна активність гормонів визначається їхньою здатністю в дуже низьких кількостях викликати зміни у організмі. Свою дію на обмін речовин гормони виявляють у різний спосіб: підвищують проникність мембран, регулюють активність ферментів, діють на ядро клітини та ін.
Специфічність дії полягає в тому, що гормони здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями завдяки наявності в них мембранних рецепторів. Наприклад, тиреотропний гормон гіпофіза взаємодіє лише з рецепторами клітин щитоподібної залози.
Дистантність дії, тобто дія гормону на певній відстані від залози, яка його утворює. Гормони переносяться від місця синтезу до клітин-мішеней, де взаємодіють із певним рецептором на мембранах клітин або проникають усередину клітини.
Полярність дії полягає в тому, що гормони змінюють діяльність органів. Так, інсулін стимулює в печінці перетворення глюкози в глікон, знижує рівень цукру в крові, а глюкагон стимулює розпад глікогену до глюкози.
Гормони регулюють обмін речовин та енергії (тироксин, інсулін), процеси росту й розвитку органів (гормон росту), статеве дозрівання й розмноження (статеві гормони), реакцію організму на стресові ситуації (адреналін).
Отже, в організмі немає жодної фізіологічної функції, яка б не перебувала під впливом гормонів, дію яких визначають такі властивості як висока біологічна активність, специфічність дії, дистантність дії, полярність дії.
У чому суть нервово-гуморальної регуляції функцій організму людини?
Особливістю гуморальної регуляції є контроль із боку гіпоталамуса. Ця структура головного мозку є вищим відділом регуляції вегетативних функцій, пов’язаних із діяльністю всіх внутрішніх органів. Збудження, що виникає в корі півкуль, вплив гіпоталамуса на гіпофіз, секреція нейрогормонів, тропні гормони підтверджують єдність нервового й гуморального механізмів та вказують на існування нервово-гуморальної регуляції функцій організму. Загальна схема цієї регуляції має такий вигляд: гіпоталамус → гіпофіз → залози-мішені → клітини-мішені з рецепторами. «Координаційним центром» гуморальної регуляції є гіпоталамус, який аналізує сигнали, отримані через кров, і утворює особливі речовини - нейрогормони. Гіпоталамічні гормони можуть стимулювати (ліберини) або пригнічувати (статини) виділення гормонів гіпофіза, а також впливати на функції нейронів у різних відділах головного мозку. До нейрогормонів гіпоталамуса належать вазопресин, окситоцин, серотонін, рилізинг-гормони та ін. Функціями нейрогормонів є: регуляція роботи нервової системи, підтримка гомеостазу, забезпечення діяльності ендокринних залоз, регуляція роботи внутрішніх органів. Зв’язок між гіпоталамусом і гіпофізом забезпечується довгими відростками нейронів гіпоталамуса й кровоносними судинами ворітної системи гіпофіза (іл. 15).
Іл. 15. Гіпоталамо-гіпофізарна система: 1 - гіпоталамус; 2 - нейросекреторні клітини; 3 - ворітна система; 4 - гіпофіз
Отже, нервово-гуморальна регуляція - механізм регуляції функцій в організмі людини й хребетних тварин, під час якої нервові імпульси й біологічно активні речовини беруть спільну участь.
Нейрон складається з тіла і відростків. Короткі, сильно розгалужені відростки — дендрити, по ним нервові імпульси надходять до тіла нервової клітини. Дендритів може бути один або декілька. Кожна нервова клітина має один довгий відросток — аксон, по якому імпульси спрямовуються від тіла клітини. Довжина аксона може досягати декількох десятків сантиметрів. Об'єднуючись в пучки, аксони утворюють нерви.
- нейрони, що передають сигнали від органів (рецепторів) до ЦНС (спинного та головного мозку), називають чутливими. Тіла таких нейронів містяться поза ЦНС, у нервових вузлах (гангліях). Нервовий вузол являє собою скупчення тіл нервових клітин за межами центральної нервової системи;
- нейрони, що передають імпульси від спинного і головного мозку до м'язів і внутрішніх органів називають руховими. Вони забезпечують передачу імпульсів від ЦНС до робочих органів.
- зв'язок між чутливими і руховими нейронами здійснюється за допомогою вставних нейронів через синаптичні контакти у спинному і головному мозку. Вставні нейрони містяться у межах ЦНС (тобто тіла і відростки цих нейронів не виходять за межі мозку).
- рецептор — нервове закінчення, або спеціалізовані клітини, які сприймають подразнення (рецептори містяться в органах, м'язах, шкірі, тощо. Кожен вид рецепторів реагує на певний подразник: світло, звук, дотик, запах, температуру, тощо. Рецептори перетворюють ці подразники на нервові імпульси — сигнали нервової системи);
- чутливий шлях, передає імпульс до ЦНС (ця частина рефлекторної дуги утворена чутливими (доцентровими) нейронами);
- ділянка центральної нервової системи (вставні нейрони, що містяться у головному або спинному мозку обробляють інформацію);
- руховий шлях (рухові (відцентрові) нейрони, що передають імпульс до виконавчого органу або залози);
- робочий орган.
https://us04web.zoom.us/j/74879564058?pwd=GwfK7fiFiqToLNvtrBAlOJi1Bvapk4.1
- нервова регуляція (відбувається завдяки нервовим імпульсам, які передаються нервовими шляхами);
- гуморальна регуляція (відбувається за допомогою хімічних речовин ендокринної системи через рідкі середовища організму);
- імунна регуляція (захист від чужорідних тіл).
- епітеліальну;
- сполучну;
- м'язову;
- нервову.
Клітини сполучної тканини оточені розвиненою міжклітиною речовиною (у вигляді волокон, кісткових пластинок, хрящів, рідини).
Ці особливості будови дозволяють сполучній тканині виконувати опорну (кістки, хрящі, зв'язки), захисну (підшкірний жир), живильну (кров, лімфа) функції.
М'язові тканини здійснюють скорочення серцевого і скелетних м'язів, внутрішніх органів, зміну діаметра кровоносних судин. Залежно від особливостей розташування і виконуваних функцій буває:
- поперечно-посмугована скелетна м'язова тканина;
- поперечно-посмугована серцева м'язова тканина;
- гладенька м'язова тканина кровоносних судин і внутрішніх органів (шлунка, сечового міхура, тощо).
- М'язова тканина утворена клітинами, які здатні скорочуватися.
Структурно-функціональною одиницею м'язової тканини є м'язова клітина — міоцит.
Виділяють три типи м'язової тканини:- поперечно-посмуговану кісткову (скорочення скелетних м'язів);
- поперечно-посмуговану серцеву (скорочення серцевого м'яза);
- гладку (непосмуговану) (зміна просвіту кровоносних судин, скорочення внутрішніх органів, таких як шлунок, сечовий міхур, тощо).
Будова цих тканин залежить від особливостей розташування і виконуваних функцій.
Так, більш інтенсивна робота серцевого і скелетних м'язів зумовила особливості будови поперечно-посмугованої тканини на відміну від гладкої.
Поперечно-посмугована м'язова тканина складається з розвинених багатоядерних м'язових волокон, що мають поперечну смугастість. Вона здатна до швидкого скорочення.
У серцевому м'язі волокна в деяких місцях переплітаються, щоб увесь серцевий м'яз міг швидко скорочуватися.
Гладка тканина утворена короткими одноядерними м'язовими волокнами, які скорочуються дуже повільно.
Поперечно-посмуговані скелетні м'язи відповідають за пересування тіла, міміку обличчя. Їх скорочення має довільний характер, тобто залежить від волі людини.
Гладка мускулатура здійснює мимовільне скорочення внутрішніх органів, звуження і розширення судин незалежно від волі людини. Робота серця регулюється вегетативною нервовою системою.
Спільними властивостями усіх типів м'язової тканини є збудливість і скоротливість.
Вона забезпечує передачу збудження від нервових закінчень (рецепторів) до центральної нервової системи, а від неї — до органу.
Нервова тканина міститься у головному і спинному мозку, нервових вузлах та нервових волокнах.
Нейрони забезпечують основні функції нервової тканини, нейрогліальні клітини забезпечують харчування нейронів.
Основними властивостями нервової тканини є збудливість і провідність.
Нервова тканина забезпечує передачу збудження від нервових закінчень (рецепторів) до центральної нервової системи, а від неї — до органу.
Це можливо завдяки особливій будові нейронів.
Нейрон має тіло, довгий відросток (аксон) і короткі відростки (дендрити). Між собою нейрони з'єднуються за допомогою особливих контактів — синапсів.
Нервова тканина міститься у головному та спинному мозку, нервових вузлах, нервових волокнах.
- опорно-рухову;
- травну;
- дихальну;
- видільну;
- кровоносну;
- лімфатичну;
- нервову;
- систему органів чуття;
- ендокринну;
- статеву.
В організмі органи і системи органів займають певне положення і виконують властиві їм функції (дихальна система забезпечує дихання, травна — травлення, тощо).
За злагоджену роботу всіх органів і систем, а також за їх взаємодія, відповідають механізми нейрогуморальної регуляції.
Це забезпечує стійкість організму до впливу зовнішніх умов навколишнього середовища.
- визначає і зберігає форму тіла;
- опора тіла;
- захист внутрішніх органів;
- рух тіла;
- кровотворення (червоний кістковий мозок — джерело клітин крові);
- перетворення хімічної енергію на механічну та теплову.
- особливий хімічний склад — наявні кількісні співвідношення хімічних елементів у біологічних системах суттєво відрізняються від співвідношень тих самих елементів у складі земної кори;
- багаторівневість організації — існує декілька рівнів організації біологічних систем: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний, організмовий;
- наявність обміну речовин — усі біологічні системи можуть повноцінно існувати і підтримувати власну складну структуру лише за умови постійного обміну речовин з оточуючим середовищем;
- здатність до саморегуляції (самоконтроль процесів) — повна життєдіяльність біологічних систем можлива лише за умови саморегуляції всіх процесів, що у них відбуваються;
- реагування на подразнення — біологічні системи можуть реагувати на зовнішні впливи;
- здатність до розмноження — самовідтворення собі подібних;
- здатність до розвитку — біологічні системи здатні змінюватися у часі — у них відбуваються якісні та кількісні зміни.
- атомно-молекулярному;
- клітинному;
- тканинному;
- органному;
- системному;
- організменному.
Організм людини складається з еукаріотичних клітин, які мають оформлене ядро і будову, характерну для клітин тварин.
Клітини і міжклітинна речовина утворюють в організмі людини тканини. Залежно від виду тканини вони виконують різні функції, тому мають різні розміри і форму.
Системи органів об'єднані в єдиний організм, що функціонує під управлінням нервової та ендокринної систем.
Цитоплазма є внутрішнім середовищем клітини, де відбуваються різні процеси і розташовані компоненти клітини — органели.
Ендоплазматична сітка бере участь у синтезі білків клітини.
Апарат Гольджі бере участь у перетворенні білків клітини і синтезує лізосоми — травні органели клітини.
Мітохондрії перетворюють поживні речовини в енергію.
Клітинний центр бере участь у поділі клітини, тим самим забезпечуючи її розмноження.
- відсутністю клітинної стінки;
- клітина тварин вкрита гнучкою клітинною мембраною і переважно може змінювати свою форму (рослини не можуть цього робити);
- відсутністю пластид;
- відсутністю великих вакуолей з клітинним соком;
- запасаюча речовина — глікоген.
- за формою;
- розміром;
- кольором;
- функціями.
- еритроцити — червоні клітини крові;
- лейкоцити — білі клітини крові;
- тромбоцити — кров'яні пластинки, що не мають ядра.
Ідентифікатор конференції: 748 4920 4154 Код доступу: 5
Домашнє завдання
Галузь | Приклади застосування біологічних знань |
Сільське господарство | |
Промисловість | |
Медицина | |
Психологія | |
Техніка | |
Мистецтво | |
Спорт |
Єдність людини з іншими живими організмами на Землі підтверджується на клітинному рівні, що було доведено після винаходу світлового мікроскопа.
Як біологічний вид людина відноситься до царства Тварин.
На клітинному рівні на це вказує подібність будови, хімічного складу і життєдіяльності клітин людського організму з клітинами тварин.
Клітини людини, як і інших тварин, мають оформлене ядро, аналогічний загальний план будови та гетеротрофний тип живлення.
Зовнішня і внутрішня будова організму людини, особливо процеси життєдіяльності, дозволяють визначити його місце у царстві Тварин.
Так, завдяки наявності хребта людину потрібно віднести до типу Хордових.
Внутрішньоутробний розвиток та наявність молочних залоз для вирощування малюків свідчить про те, що людина є представником класу Ссавці.
За подібністю будови і особливостей життєдіяльності людини відносять до ряду Примати.
Сучасна людина належить до сімейства Гомініди, роду Людина, виду Людина розумна (Homo sapiens).
Таким чином, систематичне положення людини є наступним:
Таксономічні одиниці | Найменування |
Царство | Тварини |
Тип | Хордові |
Підтип | Хребетні |
Клас | Ссавці |
Ряд | Примати |
Підряд | Мавпи |
Родина | Гомініди |
Рід | Людина |
Вид | Людина розумна |
- природничі — розглядають людину, як організм: анатомія, фізіологія, ембріологія, цитологія, гістологія, екологія, гігієна, біохімія, біофізика, медицина, генетика, антропологія, валеологія;
- суспільні — розглядають людину, як об'єкт соціальної взаємодії: історія, політологія, соціологія, економіка, правознавство, етнографія;
- гуманітарні — вивчають духовний світ людини: філологічні науки, культурологія, мистецтвознавство, педагогіка.
- антропологія — вивчає походження та еволюцію людини;
- ембріологія — вивчає ембріологічний розвиток;
- генетика — досліджує спадковість і механізми передачі ознак від батьків нащадкам;
- анатомія — вивчає будову організму та органів;
- фізіологія — вивчає функції та процеси життєдіяльності організму;
- цитологія — вивчає будову і функцію клітин;
- гістологія — вивчає будову і функцію тканин;
- біохімія — вивчає біологічні процеси з хімічної точки зору;
- біофізика — вивчає біологічні процеси з фізичної точки зору.
11.04.2022
Тема. Зорова сенсорна система. Око.
Посилання ТУТ
Комментарии
Отправить комментарий