6 клас Трудове навчання 2022-2023
23.05.23 - 24.05.23
Завдання: Визначитися який брелок ви хочете зробити.
- На Буковині популярністю користуються геометричні орнаменти та, здебільшого, доволі великі малюнки. Серед орнаментів тут популярні смужки та розети, зображені на темному червоному або чорному фоні.
- Мешканці Прикарпаття полюбляють жовті, оранжеві, червоні та чорні кольори. На місцевих писанках є багато різнобарвних елементів. Зокрема, можна зустріти зображення церков і хрестиків, свастики та розп’яття зі схематично зображеною людиною.
- Писанки Поділля досить стримані. Зазвичай їх роблять чорними, що символізує родючу землю. Використовують також й інші темні барви, на кшталт фіолетового чи коричневого. Сам візерунок наносять чорними, червоними та білими кольорами. Рідше – жовтими та зеленими.
- У Полтаві, наприклад, яєчка розфарбовують білими, жовтими та зеленими барвами, з червоним, коричневим, чорним і зеленим розписом. Різноманіття рослинних орнаментів тут доповнюється зображеннями людей і тварин.
- В Запоріжжі полюбляють рослинні орнаменти. Зображують їх за допомогою широких ліній чорного та червоного кольору.
- На Дніпропетровщині майстри поєднують геометричні та рослинні орнаменти, використовуючи насичені кольори.
Є різні види писанок:
- крашанки — яйця, пофарбовані в один колір;
- мальованки – розмальовують за допомогою пензля;
- крапанки – віск чи фарбу наносять краплинами;
- дряпанки – зображення видряпують гострим предметом.
Кожен колір на писанці має певне символічне значення
Чорний колір – символ землі, плодючості.
Білий — чистота.
Жовтий колір - достигле зерно, достаток, врожай, сонце.
Блакитний - небо, повітря, воду, здоров'я.
- Писанки прикрашали орнаментальними візерунками, побудованих на ритмічному повторенні різних елементів.
Геометричні – хрест, кружальця, трикутники, ромби, лінії, кривульки.
Рослинні – ружа, сосонка, квітка, букет, дубові листочки
Тваринні – олень, кінь, пташка, риба, баранячі ріжки
Солярні (космічні) – сонце, зірки, триніг, меандр (геометричний орнамент з безперервної кривої або ламаної лінії у вигляді спіралі).
- Писанку як витвір декоративного мистецтва дуже поважали в народі. У Канаді, де багато українських переселенців, поблизу міста Калгарі красується різнокольоровими барвами 10-ти метрова писанка.
А в місті Коломия на Івано - Франківщині є цікавий музей «Писанка» у вигляді великоднього яйця заввишки 13 м. Тут експонується близько 6 тис. писанок з різних куточків України і світу.
Якісні | Збір, аналіз та інтерпретація даних, отриманих шляхом спостереження | - спостереження - інтерв’ю - аналіз протоколу - проекційний метод - панельний метод - метод експертних оцінок |
Кількісні | Збір даних у ході опитувань великої кількості респондентів | - анкетування - опитування |
Подивіться відео:
Рано чи пізно пересадка кімнатних рослин стає необхідною. Коли і чому потрібно пересаджувати рослини, яким способом це зробити, щоб не пошкодити кореневу систему.
Також пересадки потребує рослина тоді, коли вона призупинила або сповільнила ріст.
Зміщення рослини у горщику може стати ще однією ознакою пересадки.
Як вибрати горщик при пересадці кімнатних рослин?
Новий горщик повинен бути не більше 4 сантиметрів ширини і 5 сантиметрів глибини ніж старий горщик. Чому? Горщик, що набагато більший, дає корінням занадто багато місця для росту, зайвої води, що може сприяти загниванню коренів. Не забудьте вибрати горщик, який має дренажні отвори, щоб зайва вода витекла. Верхня частина рослини не буде рости доти, доки її коріння не почне заповнювати горщик.
Якщо ви використовуєте новий глиняний горщик, замочіть його у воді на декілька годин, перш ніж посадите в нього рослину. Новий глиняний горщик настільки сухий, що він буде грабувати вологу з ґрунту.
Як пересадити кімнатну рослину - крок за кроком:
Щоб витягнути рослину з свого первісного горщика, переверніть його на бік і постукайте. Якщо рослина не зрушиться з місця, то можете натиснути на дно горщика, щоб послабити коріння або акуратно просуньте ніж навколо внутрішньої сторони горщика, намагаючись не пошкодити коріння. Якщо рослина і горщик дуже великі, можна замінити верхній шар землі. На дно горщика сиплемо дренаж (керамзит), ґрунт, ставимо рослину, засипаємо по краю землею, та поливаємо.
Кілька порад, які допоможуть кімнатній рослині прийнятися після пересадки:
• Не ставте рослину на сонце відразу, тому що сонце може бути занадто суворим для ослабленої рослини.
• Зберігайте ґрунт рівномірно вологим, але не сирим. Якщо ви помітили, що листя мляві - рослина не отримує достатньо води.
· Якщо листя жовтіє - занадто багато води.
• Висока вологість повітря допомагає відновити пересаджену рослину.
• Ніколи не підживляйте рослину після пересадки. ЇЇ коріння було, швидше за все пошкоджене і може постраждати від опіку добрива. Зачекайте, принаймні місяць до внесення добрив, щоб коренева система зміцніла.
Ознаки нестачі поживних речовин
• ріст сповільнюється, молоде листя дрібніше, ніж старе;
• стебла ослаблені і дуже витягнуті;
• нове листя відрізняється за забарвленням — занадто світле, має нехарактерну забарвленість або плямистість;
• квітки дрібні, слабо розвиваються, бутони обпадають або їх взагалі немає;
• втрата імунітету до захворювань і шкідників;
• Не слід чекати, коли по виду рослини можна буде зробити висновок про дефіцит поживних речовин, краще вносити добрива регулярно.
Види добрив для кімнатних рослин
Добрива для кімнатних рослин поділяють на органічні і мінеральні.
До органічних відносять гній, курячий послід, рослинний компост — природні компоненти. Вони містять повний набір потрібних рослинам поживних речовин.
Як правильно вносити добрива.
Найпростіший спосіб — розвести добриво у воді і поливати квіти цим розчином. Можна обприскувати листя молодих рослин, але концентрація поживних речовин повинна бути набагато меншою, ніж при поливі. Гранули і палички вносяться безпосередньо в грунт. При поливі вода поступово буде розчиняти їх.
Головне — виконувати інструкції. Скільки речовини і в якій кількості води розвести для поливу, яку концентрацію брати для обприскування — все це є в інструкції. Наприклад, 1 ковпачок від флакона з добривом на 2 літри води.
Важливо! Добрива для рослин потрібно зберігати в недоступному для дітей місці, працювати в рукавичках і берегти очі від випадкового попадання рідини.
Домашня робота: пересадка кімнатної рослини вдома або малювання кімнатної рослини фарбами.
Існує думка, що в зимовий період підживлення кімнатних рослин не проводять. Це не так! Взимку є свій підхід до застосування добрив для домашніх квітів – їх вносять менше, але підживлень не припиняють. Як це робити правильно, в який час, які препарати застосовувати.
Яке задоволення доставляють нам наші домашні рослини, особливо взимку! За вікном мороз, снігопад, сльота і сірість, а наші улюбленці – цвітуть і зеленіють. Щоб квіти були здоровими і красивими, їх неодмінно потрібно підживлювати. Зростаючі в обмежених об’ємах горщиків, контейнерів, діжок рослини, потребують постійного внесення поживних елементів. І в холодну пору року, коли сонця мало і освітлення обмежене – вони особливо потребують добрив. Якщо рослина отримує недостатньо живлення, воно може хворіти, втрачати декоративність листя, перестати квітнути, бути більш схильним до враження шкідниками. Щоб ваші рослини отримували тільки користь від внесення добрив, і щоб уникнути надмірних підживлень і опіків коренів, рекомендуємо дотримуватися кількох простих правил.
Загальні правила внесення добрив для домашніх рослин
1. Перед внесенням добрив – полийте рослину. Не можна вносити підживлення по сухому субстрату. Є ризик опіку кореневої системи. Навіть рідкі добрива і їх розчини краще вносити не раніше, ніж за дві-три години після поливу, земля має добре та рівномірно просочитися водою.
2. Кращий час для внесення підживлень – вечір. Бажано виключити прямий вплив сонця, щоб випаровування вологи було якомога меншим. Тоді рослина отримає поживні речовини максимально.
3. Важливо! Не перевищуйте рекомендованих концентрацій препаратів і добрив. Рослина не зможе засвоїти більше, ніж йому потрібно. А ось обпалити коріння надмірно насиченим розчином ви можете. Краще підживлювати більш слабким розчином, ніж перевищувати рекомендовані норми.
Є стани рослин і ситуації, коли вносити підживлення взагалі не можна.
Коли неможна вносити підживлення рослинам?
- Якщо ви бачите, що рослина уражена хворобами або шкідниками – припиніть вносити добрива. Перше, що потрібно зробити – це терміново вилікувати вашого вихованця, і тільки після одужання починати потихеньку давати підживлення рослині.
- Якщо ви купили рослину в спеціалізованому магазині або розпліднику, то не поспішайте відразу удобрювати. Рослини вирощують в професійних субстратах, в які вже внесені всі необхідні поживні елементи і навіть із запасом. Можуть бути використані добрива пролонгованої дії, стимулятори, фунгіциди та інсектициди. Тому дайте рослині час засвоїти потрібні йому елементи протягом хоча б одного місяця.
- Якщо ви недавно пересаджували або перевалювали рослини в новий вазон, з повною заміною або доповненням свіжого поживного ґрунту. Якщо ви підібрали субстрат правильно, то рослині буде комфортно і без додаткових підживлень. Більшість готових субстратів вже збагачені потрібними поживними елементами і їх запасів вистачить на деякий час. Крім цього, при пересадці, як би акуратно її не проводили – коренева система рослини піддається стресу. Дайте їм відновитися. Якщо відразу підживлювати травмовану рослину, то ви можете завдати їх швидше шкоду, ніж користь.
Коли потрібно починати давати підживлення рослинам терміново?
Якщо ви навіть не пам'ятаєте, коли останній раз давали рослинам добрива. Або вам дісталися вихованці з інших рук і ви не знаєте як давно їх підживлювали, то зверніть увагу на деякі ознаки голодування рослин:
- Пагони рослин неприродно сильно витягуються, стають блідими і ламкими.
- Листя втрачає забарвлення і явно зблідли.
- Квітучі рослини вчасно не зацвіли, скинули бутони, квітни стали дрібніші.
- Ви лікуєте-лікуєте рослину, а вона незабаром після одужання знову заслабла.
Це симптоми виснаження земляного кома в ваших вазонах і контейнерах. Потрібно починати м'яко вносити підживлення. Але потрібно це робити акуратно і поступово, починати з удвічі, а то й утричі більш м'якого розведення від рекомендованого на упаковці. Ефективними для ослаблених, та й здорових рослин, будуть і позакореневі підживлення, обробки по листу.
Основні правила підживлення домашніх квітів та декоративно-листяних рослин у зимовий період
Для того, щоб розібратися які з наших домашніх квітів потребують додаткового живлення, а які ні, варто врахувати, що:
1. Є рослини, які мають період зимового спокою, вони перестають давати приріст, не цвітуть: камелії і фуксії, пеларгонії, цитрусові, лавр і мирт та ін.
2. А є рослини, які рясно цвітуть саме взимку, і група декоративно-листяних рослин, у яких періоду спокою практично немає: цикламен, аспарагус, папороті, фіалки (сенполії), різдвяник (Шлюмбергера / Зігокактус), плющ, сансевьера, монстера, пальма, фікус, філодендрон, кавове дерево (арабіка), орхідеї та ін. Ці рослини і взимку вимагають до себе підвищеної уваги.
Першу групу рослин взимку поливають дуже помірно. А підживлення або взагалі не роблять (для рослин з глибоким періодом спокою, коли надземна частина відмирає) або вносять не частіше разу на місяць в половинній концентрації.
А друга група – потребує повноцінних поливів і підживлень саме взимку.
Якими добривами підживлювати квіти взимку
Найбільш доречними для зими будуть комплексні мінеральні і гуматно-мінеральні препарати. Азотними підживленнями взимку захоплювати не варто.
Поглянемо на фото і пригадаємо тепле, лагідне літо, наші яскраві клумби. Яких квітів тут було насаджено! Та ось прийшла осінь, коротшими стали дні, все частіше почали плакати хмари, зів’яли квіти. Але кожна з них мала мрію. Як ви думаєте про що мріяли квіти? (про те, щоб навесні знову зацвісти)
Дайте відповіді на запитання:
1. Для чого вирощують квіти?
2. Як ще називають квіти?
3. Які рослини називають квітково – декоративними?
4. Назвіть назви цих рослин
5. Що об'єднує ці рослини?
6 Які рослини називають однорічними?
7. В яку пору року збирають насіння?
8. Як перевірити стиглість насіння?
9. Яким повинен бути грунт?
10. Де можна взяти такий грунт?
11. І ще нам будуть потрібні?
З настанням теплих днів кожен господар хоче щоб клумба якнайшвидше зацвіла. Для цього в кінці лютого на початку березня висівають насіння в горщики. А коли встановиться тепла погода висаджують на постійне місце або виносять на балкони чи підвіконники. Чорнобривці вирощені таким способом зацвітають на кілька тижнів швидше.
Про те як правильно висіяти насіння ми поговоримо сьогодні.
Запишемо дату і тему уроку:
Висівання насіння чорнобривців у горщики.
Для того щоб здійснити мрію квітів нам буде потрібно: насіння, грунт, горщики.
Горщики наповнюємо грунтом, ущільнюємо його, пололиваємо, розкладаємо насіння (насіння може буди будь яких квітів, або ж навіть лимону або мандарину), прикриваємо грунтом, знову ущільнюємо, накриваємо плівкою і кладемо у тепле місце.
Інструкційна картка. (переписати у зошит)
1. Підготувати грунт.
2. Підібрати горщики.
3. Наповнити горщики грунтом.
4. Ущільнити.
5. Полити.
6. Розкласти насіння.
7. Прикрити грунтом.
8. Накрити плівкою.
9. Покласти в тепле місце.
Назва пішла від прізвища М. Бегона — колекціонера рослин, який жив у XVII столітті. Рід трав’янистих, чагарникових або напівчагарникових рослин.
В тропічному лісі, де немає сонячних полян царює тьма. Саме там ми зустрічаємо маленькі рослини, що покривають вологу землю. Форма листків бегоній нагадує серце, вони злегка мохнаті, мають червоне забарвлення, зустрічаються і темно – зелені з металічним відтінком. Через таку будову та колір листків рослини легко пристосувалися до вологого клімату, адже повітряне живлення у них затруднене. Вся рослина досягає не більше
Бегонії на рідкість декоративні. Одні види улюблені шанувальниками за розкішне цвітіння, інші зачаровують своїм листям. Деякі види і сорти бегоній чудово ростуть на відкритому грунті, а є сорти бегонії, традиційно культивуються в кімнатному господарстві. Деякі з них дозволяють вирощувати як в приміщеннях, так і на відкритих грунтах.
Лікувальні властивості бегоній
Бегонії сприяють очищенню та оздоровленню повітря в приміщенні.
Раніше використовували рослину, щоб впоратися з болями в животі та обезводненню. Зараз вважається, що завдяки своїм властивостям бегонії впливають на підвищення імунітету в людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні, і захищають від стресу.
Фікус
Фікус одна з найпоширеніших кімнатних рослин. Але в джунглях він зовсім не такий. Наприклад, бенгальський фікус - це величезне дерево
Фікус каріка має красиве листя і солодкі плоди, які містять до 70% цукру. Ці плоди мають назву інжир. Інжир чудово росте і плодоносить в кімнатах.
Найбільш корисним можна вважати фікус, що живе у нас в кімнатах. Це фікус каучуконосний, або його називають «резинове дерево». В ньому міститься молочний сік, з якого виділяють каучук, що використовується для виготовлення резини. В рік з одного дерева отримували всього
Лікувальні властивості фікуса
Лікувальні властивості фікуса знайшли своє застосування при багатьох захворюваннях. У нетрадиційній медицині рослина використовується для лікування мастопатії, радикуліту, остеохондрозу, для видалення жировиків і бородавок, сприяє здоров’ю шкіри, швидкому загоєнню ран і переломів. Застосовується при застуді та зубному болі.
Європа (Середземномор'я)
Цикламен
Рослина з ніжними палахкотливими квітками має назву – цикламен. Цикламен може жити 25 – 27 років.
Довговічним він буде лише за правильного догляду, адже ця рослина не переносить тепла (добре зростає і квітне тільки в світлому й прохолодному місці) та ніяк неможна допускати, щоб вода потрапляла на середину кореневища або на пуп’янки. Найкраще її поливати знизу в піддонники. На батьківщині цикламен називають «свинячим хлібом», адже свині своїми рилами вишукують коріння цієї рослини й охоче ним харчуються.
Має серцевидної форми листки та красиві яскраві квіти, кількість яких під час цвітіння може сягати 50.
Лікувальні властивості цикламена
Також цикламен – це лікарська рослина, але з нею слід поводитись обережно, тому що вона ще й отруйна.
Лікарські препарати, що приготовлені на основі цикламену, використовують в якості заспокійливого, протизапального та знезаражувального засобу.
Настій цикламену рекомендується приймати при емоційному збуджені, головній болі та порушенні сну.
Плющ
Має вічнозелені листки, які завжди обернені до джерела світла. Пагони плюща мають присоски на повітряних коренях. Саме за їх допомогою ця рослина може «ходити» практично по будь – якій поверхні: по стінах, дошках, навіть по склу.
Лікувальні властивості плюща
Плющ – це дуже поширена лікарська рослина, на його основі створено багато лікарських препаратів. Геделікс – сироп від кашлю, проспан – препарат для лікування гострих і хронічних інфекційно – запальних захворювань органів дихання.
Зовнішньо плющ вживають проти мозолів, бородавок. Отруйна рослина: при внутрішньому застосуванні потрібно дотримуватися вказаної дози.
Завдання: Уявти себе репортером та заповнити 1 розділ в газеті.
Лікарі - репортери — оформляють розділ «Ліки на підвіконні», а якщо фантазери - репортери, то записують цікаві факти з життя кімнатних рослин та оформляють розділ «Цікавинки від рослинки».
1) Загальні відомості про кімнатні рослини.
Рослини, які постійно ростуть в кімнатних умовах, називають кімнатними.
Кімнатні рослини є своєрідними мандрівники, тому що прибули з різних країн світу. Здавна вчені, торговці та дослідники, побувавши у невідомих країнах, зустрічали там невідомі рослини, деякі були дуже гарні, мали велике листя, яскраві квіти. Їх привозили з подорожей додому, дарували їхнє насіння друзям.
Якщо від кожного горщика з кімнатною рослиною протягнути стрічку до того місця на карті світу, звідки родом це рослина, то вся карта світу опиниться на нашому вікні.
Кожен з вас, що сидять тут, може створити у себе удома колекцію самих незвичайних рослин. Коли за вікном сніг, можна милуватися своїм зимовим садом. Підвіконня стане чудовою лабораторією, в якій ви спостерігатимете за рослинами і вчитиметеся керувати їх розвитком і зростанням. На кімнатних рослинах з успіхом можна вивчати багато закономірностей живої природи, які були відкриті ученими-ботаніками.
Кімнатні рослини можна поділити на такі великі групи:
- Декоративно - листяні; Їх головна особливість – гарне, декоративне листя. Воно може бути різних відтінків зеленого кольору, а може мати незвичайне забарвлення.
- Гарно – квітучі; Їх відмінна риса – яскраве цвітіння. Багато представників цієї групи цвітуть практично цілий рік. Деякі – кілька місяців чи тижнів у певну пору року. І частина рослин цвіте кілька днів, але дуже яскраво і декоративно.
- Ампельні та виткі; Ампельні рослини — це рослини із звисаючими видовженими пагонами і стеблами. Виткі і лазячі рослини здатні підніматися на висоту завдяки пристосуванням — присоскам, вусикам.
- Кактуси і сукуленти; Сукулентами називають групу рослин, мають спільну властивість — нагромаджувати в своїх стеблах і листках воду.
Кактуси
Батьківщина багатьох кактусів – Мексиканське плоскогір'ї. Це і зелені «палиці», і кулі, покриті гострими колючками. Вони вражають не тільки різноманітністю форм, але і своїми розмірами. Ребристі кулі в
Ехінокактуси | Ехінопсиси |
 |  |
У кімнатах вони значно менші. Багато хто любить цих зелених дикобразів і збирає великі колекції.
Ми зустрічаємо також стовпчасті кактуси цереуси. Стебла їх багатогранні і досягають
У старих цереусів висохлі стовбури білі і прозорі, а довгі волокна розвіваються на вітрі. Вони підносяться, як гігантські привиди. Мандрівники підпалювали висохлі кактуси і освітлювали ними пустелю на великі відстані. Яскраво горіли відламані шматки кактусів і в руках вершників. Тому цереуси називають ще «факелами пустелі» або свічкоподібними кактусами.
Опунція
Зустрічаються і інші види кактусів – опунції, що мають форму круглих плоских коржиків та ще і колючих.
Їх ще називають «фруктові кактуси». Ці «коржики» розміром з півметра ростуть один від одного в різних напрямах. Опунції утворюють обширні чагарники. Мандрівники, що потрапили в такі чагарники, із великими зусиллями знаходять вихід з них. Тож будьмо обережними!
Письменники Ільф і Петров так описують пустелю і кактуси:
«Цілий ліс кактусів стирчав з піску по обидві сторони дороги. Кактуси були великі, величиною з яблуню, їх вітки такі ж товсті, як самий стовбур.
Ми їхали через величезні поля кактусів. Це були кактуси-гіганти. Вони росли групами і поодинці і були схожі на збільшених в тисячу разів і поставлені сторч огірки. Одні кактуси моляться, піднявши руки до неба, інші обнімаються, треті няньчать дітей. А деякі просто стоять в гордовитому спокої, звисока поглядаючи на тих, що проїжджають».
Кактуси цвітуть. Квітка змієподібного кактуса, що стелеться, «Цариця ночі» – одна з найкрасивіших в світі, її діаметр досягає
Інші види кактусів мають квітки жовтого, червоного і інших кольорів.
Запитання:
- Але чому ж кактуси не мають листя?
Кактуси ростуть в пустелі, де три чверті року зовсім немає дощів. Вся їх будова пристосована для збереження накопиченої вологи. Їх стебла покриті щільною і товстою кутикулою. Коріння кактусів широко розростається в поверхневому шарі і дуже швидко всмоктує воду під час дощів – вона запасається в клітках стебла. Під час засухи коріння покривається водонепроникною пробкою.
Мексиканці дуже люблять плоди опунцій і цереусів, хоча вони покриті колючками. Збирають їх в рукавичках з дерев'яними планками на пальцях і долонях. Смак таких плодів нагадує агрус з присмаком ананаса. Зрілі плоди сушать, а незрілі варять з м'ясом. Мексиканці варять, печуть в попелі, підсмажують і їдять, як ми кабачки, молоді стебла опунції. Плоди деяких цереусів мають смак суниці, агрусу, апельсина.
Кактуси приносять користь не тільки людям, але і багатьом тваринам. Так, усередині стовбура цереуса, де температура повітря дещо нижча зовнішньої, поселяється пустинний дятел. За сезон він будує декілька гнізд. Як тільки дятел виростить своїх пташенят, гнізда займають інші птахи: сови, мухоловки і так далі.
Лікувальні властивості кактусів
Місцевим населення Центральної Америки використовуються деякі види кактусів як лікувальні засоби.
Розрізане вздовж і прокип'ячене стебло кактуса використовують у вигляді компресів при простудах, точно так, як у нас в Україні використовують капустяний листок.
Сок стебла використовують для лікування ревматизму, а спиртовий і водний екстракти стебла («золоті каплі») застосовують для лікування серцево – судинних захворювань.
Агава американська
Наступною рослиною, що зустрічається нам на шляху є агава американська. В народі агаву ще називають «рослина з чотирма тисячами квіток». Ця рослина в дикому вигляді росте саме тут, у Мексиці. Має величезні суцвіття з жовтуватими квітками, що височать на квітконосах, схожі на зелені телеграфні стовпи, заввишки 6 –
Тут, на своїй батьківщині рослини розвиваються дуже швидко, їхні листки часто сягають
Квітка з'являється на 12 – 18 році життя.
Із соку агави виготовляють цукор. Листки вживають в їжу.
Лікувальні властивості агави
Із лікувальними цілями використовують сік та порошок з висушеного листя. Має знезаражуючу, протизапальну, знеболюючу та відхаркувальну дію.
Тропічні ліси Південної Америки.
Тропіки - це теплий південний край, де не буває холодної зими. Тут усім рослинам достатньо вологи, все швидко зростає. Тут ми зустрічаємося з рослинами дивовижної краси: традесканцією та монстерою.
Традесканція
Невибагливу ампельну рослину увів у культуру в середині XVII століття садівник англійського короля Карла I Джон Традескант, на честь якого рід отримав свою назву. За звисаючі, довгі та чіпляючі один за одного стебла, що переплітаються між собою традесканцію ще прозвали в народі "жіночі плітки".
Традесканція – одна з найпоширеніших кімнатних ампельних (звисаючих) рослин. Це багаторічна невибаглива кімнатна рослина з тендітними, м'ясистими і звисаючими стеблами. Цвіте рідко, квіти непоказні – маленькі віночки із трьома пелюстками. Згодом традесканція починає скидати листя біля основи, щоб відтягнути момент, коли рослина почне лисіти, потрібно прищипувати стебла.
Традесканція буває не тільки зеленого кольору, але й з білими, коричневими, розово – фіолетовими і сріблястими смужками. Цікавим є той факт, що смужки зеленіють в тіні і стають яскравими на сонці.
Лікувальні властивості традесканції
Крім декоративності, традесканція приносить чималу користь, ефективно очищаючи повітря в квартирі від пилу і токсичних виділень меблів, продуктів горіння газу, тютюнового диму. Цілющі властивості рослини були виявлені багато століть тому: з лікарськими цілями її вирощували в буддійських монастирях в Азії, в країнах Латинської Америки. Найчастіше її листя використовують зовнішньо для загоєння ран, але помічна вона й при прийомі всередину: при інфекціях шлунково-кишкового тракту, коліті, гастриті, цукровому діабеті, при туберкульозі. Використовують пагони з листям – як свіжі, так і висушені.
Монстера
У непролазних хащах бразильських джунглів ми зустрічаємося з незвичайною ліаною. Це – монстера. Насіння монстери заносять на дерева пташки і там, на корі, оточеному моховинням, воно проростає. Спочатку монстера зростає повільно спускаючи донизу, як мотузки, своє повітряне коріння. Біля грунту це коріння загинається і випускає багато бічних корінців. Цим корінням прямо до листя підіймається вода і коли корінь перерізати, то з нього поллється водяниста рідина.
Монстера – типова ліана бразильських лісів. Її в’юнке зелене стебло з темними плямами, слідами обпалого листя, нагадує змію. Якщо пильно розглянути під мікроскопом краї листя монстери, то можна помітити біля закінчення жилок спеціальні отвори – водяні продихи, крізь які видушується великими краплинами вода. Тому не сідайте в похмуру погоду під велике листя монстери, - навіть у кімнаті ви ризикуєте потрапити під дощ. Ця рослина, як барометр, може передбачити дощову погоду за добу. В народі її називають плаксою.
Монстера в кімнатних умовах цвіте рідко, але на своїй батьківщині це диво проходить набагато частіше, а ще вона приносить плоди – ягоди, які схожі на качан кукурудзи. Вони мають смак ананаса.
Лікувальні властивості монстери
Підвищує вологість у приміщеннях, в яких вона знаходиться. Це особливо важливо взимку.
Серед Канарських островів, на західному березі Африки, є острів Тенеріф. На високій горі росте старовинної форми дерево з товстим стовбуром і великим дуплом всередині. Судячи по опису перших мореплавців, що відкрили Тенеріф в 1402 році це дерево і в той час було таким же старим. Місцеві жителі, що населяли тоді острів, вважали це дерево священним і поклонялися йому. Дерево – висотою
В 1819 році частина вершини дерева була зірвана бурею. Ботаніки вважають, що це саме старе дерево в світі: йому нараховують 6 тисяч років. За древність і дивну форму воно назване драконовим деревом.
Тут, на канарських островах з драцени добувають смолу (гуму), що називається «драконовою кров'ю».
Саме тому існує ще й інша легенда з приводу того, чому саме драцену називать «драконовим деревом».
Існувала легенда про злого Дракона, який полював на слонів. Одного разу, під час полювання, на дракона впав старий і сильний слон. Він задавив своїм пораненим тілом дракона, а потім помер сам. Кров обидвох пролилася навколо. Рослини, що виросли на тій землі, стали твердолистими, як луска дракона, і їх смола була кольору крові. Окрім цього вони росли дуже поволі і не мали річних кілець, тому їх вік (як і вік дракона) дуже складно обчислити.
Драцени не тільки декоративні, - волокна в їх листках мають властивість щетини і кінського волосся, саме тому з них виготовляють щітки.
У драцени листки сидячі, що охоплюють стебло.
На світлому вікні драцени іноді зацвітають в кімнаті. Квіти дрібні, біло – зеленого кольору з важким запахом. Кімнатні драцени досягають до
Лікувальні властивості драцени
«Кров дракона» звучить подібно до чарівної мікстури або екзотичного компоненту у вариві відьми. Насправді — це яскраво-червоний сік рослини, який використовується вже тисячі років в народній китайській медицині при виразках шлунку і тромбах.
Драцена очищає повітря приміщення, в якому знаходиться. Допомагає уникнути ускладнень після захворювань, пов'язаних з кишечником і черевною порожниною. Завдяки присутності в квартирі драцени у домочадців швидше заживатимуть рани на шкірі, швидше виліковуватимуться будь-які шкірні захворювання.
Драцена непомітно для нас почне укріплювати нашу кістково-м'язову систему. Під її впливом випрямляється хребет, людині легко тримати пряму поставу.
Сприятливо впливає присутність в будинку драцени і на стан зубів.
Південна Африка
Алое деревовидне
Ось плоскогір'я Карру.На цьому плоскогір'ї глинистий грунт, змішаний із залізовмісним піском. Влітку він висихає так сильно, що стає твердим, як цеглина.
Серед цієї червоної пустелі видно дивні дерева, що додають місцевості смутний і похмурий вигляд. Це алое деревовидне, рослина-сукулент. В народі його називають «колючий лікар» або «столітник». Воно, так само як і кактуси, здатне запасати воду. Тут, на батьківщині, в пустелі Карру, наше алое зростає до
Листя у алое навіть не схоже на листя: воно м'ясисте, зверху увігнуте, краї листя зазублені, але без колючок. Якщо полити лист водою, то вода скачується кульками, а лист при цьому залишається сухим. Якщо відламати лист алое і опустити у воду, то він стає блискучим, немов срібним. Але якщо його потерти пальцем, то він стає яскраво-зеленим, гладким. Виявляється, листя алое покрите воском, який оберігає рослину від зайвого випаровування вологи.
Із середини пучка листків виростає стрілка, з якої розвиваються жовто –червоні квіти.
Їхній запах спричиняє головний біль. Дехто вірить в легенду, що алоє зацвітає раз на сто років, але то є помилка. За кімнатних умов алое цвіте дуже рідко, бо йому бракує сприятливих умов для цвітіння: мало світла та низька температура. А, тут, в Африці на батьківщині, цвіте дуже щедро.
Лікувальні властивості алое деревовидного
У листі алоє знаходиться чудова речовина – алоїн, яка має цілющі властивості. Якщо ви порізали або обпалили палець, то зріжте шматочок листя, розріжте його навпіл і прикладіть внутрішньою частиною до рани. У алое також виявлена речовина лектин, що пригнічує зростання ракових клітин. Настій алое з медом вживають і як ліки, що приймаються всередину при туберкульозі. Алоїн не знищує туберкульозну паличку, а мобілізує організм, який сам починає інтенсивно боротися з хворобою.
Але і це ще не все. Найчудовіша властивість алое була відкрита російським академіком Володимиром Петровичем Філатовим. Він проводив операції на рогівці очей і повертав людям зір.
Просуваючись південніше, до Капської області, ми зустрічаємося з геранню.
Герань (пеларгонія) (герань)
Тут, на Капській землі (найпівденніша точка африки), герань зростає на бідних кам'янистих грунтах на висоті до 700-
Пеларгонії – широко розповсюджені невибагливі рослини, вони є найбільш відомими красиво квітучими рослинами, завдяки тривалому цвітінню, що триває до пізньої осені. У Європі вони з'явилися наприкінці 17 на початку 18 століть.
Майже всі красивоквітучі пеларгонії мають доволі неприємний запах. Але є пеларгонія рожева з маленькими рожевими квітами, але з дуже ароматним запахом листків.
Якщо роздивитися листок герані під мікроскоп, то можна помітити, що волоски на поверхні складаються з пухирців, в яких знаходиться ефірна олія. Коли пухирець лопає, то олія випаровується.
В теперішній час отримано величезне різноманіття цих рослин. Розрізняють дві великі групи видів пеларгоній: кущові і ампельні. У свою чергу, кущові поділяють на квітучі і духмяні.
Лікувальні властивості герані (пеларгонії)
Про надзвичайно цілющі властивості скромної рослини заговорили у 40-50-их роках нашого століття, коли з пеларгонії виділили леткі речовини - фітонциди, що згубно діють на мікроорганізми. Особливо активну протимікробну дію має свіжий сік пеларгонії. Інгаляція та часте вдихання аромату рослини сприяє швидкому перебігу запальних хвороб горла, ротової порожнини та дихальних шляхів, застуді та нежитю. Десятихвилинне вдихання запаху пеларгонії знизить тиск у гіпертоніків та допоможе швидко заснути при безсонні.
Південноафриканські цілителі віддавна відваром з кореня пеларгонії лікували туберкульоз легень.
Герань володіє в'яжучою, обезболюючою, протизапальною, антисептичною і кровоспинною дією. Вона розчиняє пісок і каміння у хворих ниркокам'яною хворобою.
Завдання: за описом визначити рослину та записати в зошит.
1. Ростуть в пустелі, де три чверті року зовсім немає дощів. Вся їх будова пристосована для збереження накопиченої вологи. Більшість з них має колючки на поверхні. Коріння широко розростається в поверхневому шарі і дуже швидко всмоктує воду під час дощів – вона запасається в клітках стебла.
2.Цю рослину рекомендовано завести вдома, бо вона вважається оберегом і має лікарські властивості – лікує від застуди. Її листочки кругленькі, квіти мов букетики. Більшість з них має специфічний запах через те, що на поверхні листків наявні пухирці, в яких знаходиться ефірна олія.
3. Сік цієї рослини лікує всіх дітей від нежиті. Її листочки м’які і соковиті мають колючки на краях. В народі цю рослину називають колючий лікар або столітник.
4. Ця рослина має сидячі листки, що охоплюють стебло. Вона не тільки декоративна, - волокна в її листках мають властивість щетини і кінського волосся, саме тому з них виготовляють щітки.
5.Типова ліана бразильських лісів. Її в’юнке зелене стебло з темними плямами, слідами обпалого листя, нагадує змію. Якщо пильно розглянути під мікроскопом краї листя цієї рослини, то можна помітити біля закінчення жилок спеціальні отвори – водяні продихи, крізь які видушується великими краплинами вода.
6. За звисаючі, довгі та чіпляючі один за одного стебла, що переплітаються між собою її ще прозвали в народі "жіночі плітки". Одна з найпоширеніших кімнатних ампельних(звисаючих) рослин. Це багаторічна невибаглива кімнатна рослина з тендітними, м'ясистими і звисаючими стеблами.
Також можна зробити у вигляді доміків.
Необов'язково робити всі 25 днів, можна зробити 5-10.
Історія виникнення традиції прикрашати ялинку прикрасами
Наближення Нового року багато хто починає відчувати, коли на прилавках магазинів з’являються новорічні іграшки – різнокольорові кулі, пухнасті гірлянди і інша ялинкова мішура. При погляді на блискучі, як дзеркало, ніжні та крихкі новорічні кульки в кожному дорослому прокидається дитина, в душі прокидаються спогади з дитинства і прагнення знову доторкнутися до чарівництва.
Новорічне свято, це, перш за все, красиве вбране новорічне дерево – ялинка, сосна або ялиця, а очікування новорічної казки, чарівництва, і виконання своїх найзаповітніших бажань пов’язано з Новорічною ніччю не тільки у дітей, а й у багатьох дорослих, які готуються до самого радісного свята року ще з початку грудня. Новорічні ялинкові прикраси, які є невід’ємним атрибутом свята, пройшли тривалий шлях розвитку, а їхня історія дуже цікава. Передноворічне прикрашання будинків жителями європейських країн відомо ще з часів середньовіччя, для цього використовувалися і гілки хвойних дерев, аромат ефірних масел яких розлітався по всьому приміщенню. Влада забороняла це робити, тому що подібні дії сходили своїм корінням до старих, язичницьких традицій, які католицької церкви так і не вдалося повністю викоренити. Звичай приносити додому не гілки, а цілу ялинку або сосну, і прикрашати її з’явився в Європі тільки в XVI столітті, ялинку тоді стали називати «різдвяним деревом» (christmas tree) – у жителів католицьких країн вона дотепер асоціюється не з Новим роком, а з Різдвом.
Класичні правила прикраси зеленої красуні досі практично не змінилися, хоча сучасні іграшки сильно відрізняються від ялинкових прикрас тих часів. Верхівку ялинки вінчає «Вифлеємська зірка», яку за радянських часів заміняли червоною зіркою, в цей час багато прикрашають верхівку іншими стилізованими пристосуваннями, раніше на гілках ялинки красувалися стиглі і соковиті яблука, що уособлювало згадуваний в Біблії «заборонений плід», які згодом були замінені яскравими різнокольоровими кульками. Необхідним атрибутом для прикраси різдвяного дерева були і запалені свічки, запалювали їх в самий урочистий момент. Вже давно замість справжніх свічок використовуються електричні гірлянди, блискучі всіма кольорами веселки.
У старі добрі часи всі ялинкові прикраси були символами, кожне з яких несло глибокий сенс з релігійним підгрунтям. Так, здавалося б, солодкі вафлі – всього лише смачне частування, але вони, розвішані на гілках зеленої ялинки, були нагадуванням про прісних хлібах, які церква в усі часи використовувала для причастя. До середини XVIII століття ялинка прикрашалася тільки їстівними «прикрасами»- яблуками, вафлями, горіхами в золотих папірцях, іншими фруктами та солодощами, пастилою і медовими пряниками. І тільки, починаючи з другої половини XVIII століття, з’являються перші «неїстівні» ялинкові прикраси. На цьому етапі вони ще були примітивними, в кожній родині вони виготовлялися своїми руками з паперу, яєчної шкаралупи і ялинових шишок, покритих напиленням. Незабаром з’являються і перші іграшки, виготовлені майстрами, це були фігурки з латуні і карбуванням, що зображують, головним чином, казкових фей і невинних янголят.
До кінця XVIII століття для прикраси різдвяної ялинки стали використовувати блискучі сріблясті зірочки, різні паперові квіти і всіляку мішуру. Перші ялинкові кулі, так добре знайомі нам сьогодні, з’явилися тільки в 1848 році, а їх батьківщиною став містечко Лауша, розташований в Тюрінгії. Ці кулі не були такими легкими і крихкими, як сьогодні, вони виготовлялися з важкого скла, прозорого або кольорового, а для додання дзеркального блиску з внутрішньої сторони покривалися тоненьким шаром свинцю. Такі кульки зовні покривалися різнобарвними блискітками, але, варто відзначити, таке нововведення коштувало недешево, і дозволити собі покупку ялинкових куль міг не кожен.
Технологія виготовлення куль змінилася вже після 1867 року, коли на території міста був відкритий газовий завод. Застосування газових пальників в склодувному виробництві дало можливість розігрівання скляної маси до досить високих температур, завдяки чому стало можливим виготовлення ялинкових кульок з тонкого скла, вони були набагато легше попередніх, і набагато менше обтяжували гілки різдвяного дерева своєю вагою. Свинцеве покриття, здатне завдати шкоди здоров’ю, на кульки більше не наносилося, а дзеркальний блиск надавався за допомогою нітрату срібла. Пластичне скло стало застосовуватися не тільки для випуску блискучих кульок, з нього можна було видувати ялинкові іграшки будь-якої форми і розмірів – грона винограду, тварин і птахів, фігурки Санта Клауса і маленьких янголят, рибок,
Для розпису ялинкових іграшок використовувалася срібна і золотий пил, кожна іграшка проводилася вручну, а хитромудрі розписи відрізнялися одна від одної. Протягом тривалого часу все скляні ялинкові іграшки вироблялися тільки в місті Лауша, а потім експортувалися в інші країни Європи, в тому числі і в Росії. І тільки на початку ХХ століття ялинкові іграшки стали випускати на мануфактурах і фабриках інших країн – в Богемії, Японії, США і Польщі, а потім виробництво блискучих барвистих куль налагодилося в багатьох християнських державах, де існував звичай наряджати ялинку.
До цього часу склалася і своєрідна мода на новорічні іграшки — в багатих будинках після появи нових, сучасних іграшок кулі старих зразків більше не використовувалися. І якщо в кінці XIX століття при оздобленні ялинки або сосни намагалися використовувати якомога більше яскравих ялинкових іграшок всіх кольорів веселки, то на початку XX століття характерною рисою новорічної моди став мінімалізм, різдвяне дерево не було перенасичене іграшками, використовувалися тільки ялинкові прикраси, витримані в білих і сріблястих тонах. Через кілька років, мода на ялинкові іграшки знову змінилася, скляні кулі стали використовуватися мало, їх замінили ніжні фігурки з блискучого картону, а також оригінальні солом’яні зірочки.
Перші ялинкові іграшки в стилі «техно» з’явилися в німецьких містах Лейпциг та Дрезден, ялинки прикрасили дирижаблі та скляні пароходики, використовувалися і іграшки у вигляді кінних екіпажів, а також фігурки місцевих і екзотичних тварин – слонів і фазанів, жаб і ведмедів.
На території Росії та частини теперішньої України Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня став святкуватися з 1700 року, за указом царя Петра Великого, звичай прикрашати ялинку теж з’явився під час правління Петра Першого, причому він оголосив ялину саме «новорічним», а не «різдвяним» деревом. І тільки під час царювання російського імператора Миколи Першого з’явився новий звичай – прикрашати ялинку перед Різдвом, так як в ті часи Різдво Христове, нарівні з Пасхою, були найголовнішими святами, а Новий рік святкувався менш пишно. Можливо, такий звичай принесла з собою Олександра Федорівна, дружина Миколи Першого, яка народилася і виросла в Пруссії. Європейська традиція прикрашання ялинки палаючими свічками, а також звичай дарувати подарунки не тільки дітям, а й дорослим, набула широкого поширення серед придворних, і незабаром її перейняли багато жителів Петербурга, в тому числі і міщани. У Росії, як і Європі, ялинку довгий час прикрашали яблуками, горіхами і медовими пряниками, а скляні іграшки завозилися з Німеччини. Незабаром, зрозумівши вигідність виробництва ялинкових іграшок, цією справою зайнялися і російські промисловці, а в якості матеріалів для їх виробництва використовувалося не тільки скло, але і вата і пап’є-маше.
Після революції різдвяного пишності майже прийшов кінець: з 1927 по 1935 рік ялинкові іграшки перестали виробляти. Втім, довго Радянська Росія без свята не жити не захотіла, і в 1935-му в газеті «Правда» вийшла стаття з боязким закликом «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!». Різдвяна ялинка досить швидко перекваліфікувалася в ідеологічно правильну комуністичну новорічну ялинку – як і іграшки. Не минуло й двох років після виходу статті, як в Будинку Союзів встановили ялинку, прикрашену кульками з портретами членів Політбюро. Саморобні ж картонні іграшки, загорнуті у фольгу фрукти і фігурки з вати разом з духом дореволюційного Різдва пішли в небуття. Зате на фабриках почали в промислових масштабах випускати скляні фігурки фізкультурників, парашутистів, піонерів, аеропланів, поїздів, прикордонників з собаками, броньовиків. Віфлеємська зірка на верхівці ялинки швидко трансформувалася в кремлівську п’ятикутну. Час минав, і на скляних кульках змінювали один одного портрети сильних світу цього.
Під час Великої Вітчизняної війни ялинкові іграшки теж випускалися – правда, дуже маленькими партіями: танки, солдати, літаки. Після 1947 року 1 січня знову оголосили святковим вихідним днем, а ялинкові іграшки стали різноманітніше: на гілках красувалися всілякі герої казок, милі звірята. Після виходу фільму «Карнавальна ніч» в моду повернулися скляне намисто. У 1960-і трапився космічний бум, і на всіх ялинках країни з’явилися космонавти, ракети, супутники, планети. Справжні фрукти і овочі з ялинок пропали, зате з’явилися скляні, як демонстрація сільськогосподарських успіхів Союзу. За часів Микити Хрущова була особливо популярна кукурудза, цариця полів. Правда, з приходом до влади Леоніда Брежнєва вона з ялинок практично повсюдно зникла.
1. Що в перекладі означає Санта?
2. Яке місто називають вотчиною Снігуроньки?
3. Від якогось святого імені сталося всесвітньо відоме ім'я Санта Клаус.
4. До Петра I на Русі діяв інший календар, затверджений у 1492 р. московським князем Іваном III. З першого числа якогось місяця починався Новий рік?
5. У якому предметі одягу французький Дід Мороз залишає подарунки для Діточок?
6. Найголовніше побажання у Новому році?
7. В якій країні прийнято під Новий рік викидати з вікон старі меблі?
8. Назвіть рідне місто Діда Мороза.
9. Хто їх великих російських Царів запустив першу ракету на честь новорічного свята?
Щоб іграшка була по-справжньому красива й чиста, нам потрібно згадати, як виконуються деякі ручні шви. Зметувальний, або шов «вперед іголку». Цей шов допоможе тимчасово скріпити деталі, щоб потім виконати інші шви акуратніше.
Деталі з щільного хутра або товстих тканин найкраще з'єднувати швом «через край» або «петельним». Стібки в цих швах укладаються вертикально як ліворуч праворуч, так і праворуч ліворуч. При цьому досягається міцне й акуратне з'єднання тканин.
Шов «рядок» застосовується для скріплення деталей. Цей шов досить міцний і цілком заміняє машинний. Рядковий шов виконується, як шов «назад голку», тільки стібки всі однакові і між ними залишають невелику відстань.
Щоб ваші знання добре засвоїлись пропоную переглянути цікаве відео, де вам покажуть, як виконувати ті самі шви, про які ви вже трохи знаєте.
Перегляд відео:
Повторимо правила користування ножицями
1. Ножиці для ручної праці повинні мати заокруглені кінці.
2. Клади ножиці так, щоб вони не виступали за край робочого місця.
3. Не працюй тупими ножицями, а також ножицями зі слабким кріпленням.
4. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.
5. У процесі роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці були осторонь від гострого леза.
6. Не розмахуй ножицями, під час різання не ходи, а також не підходь занадто близько до того, хто ними працює.
7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі.
Правила роботи з голками та шпильками:
1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.
2. Не вколюй голку (шпильку) в свій одяг.
3. Не бери голку (шпильку) в рот.
4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.
5. Не використовуй голку замість булавки.
6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.
7. Під час шиття користуйся наперстком.
Завдання: з'єднати деталі іграшки. Не забувайте робити фото.
Тема уроку: Виготовлення шаблонів. Розкрій виробу.
Сьогодні ми будемо вчитись виготовляти шаблони майбутніх виробів. Завдяки їм, ви будете швидко розмічати заготовки. Перевага шаблонів полягає в тому, що використовуючи їх, можна зробити велику кількість однакових деталей чи виробів.
Для виготовлення будь-якого виробу треба мати його графічне зображення - креслення або ескіз. За кресленням аналізують деталь або виріб: визначають розміри деталі. Отже, ви зрозуміли, що перед тим як приступити до виготовлення виробу, вам необхідно мати креслення або ескіз. Ваше креслення в цьому випадку відображає ваш задум, тобто як би ви хотіли би, щоб виглядів ваш виріб. Можна сказати, що в реалізації вашого задуму на папері і полягає вся складність діяльності конструктора. Зараз ми з вами розглянемо це питання.
Розкроювання – це процес розрізання тканини на деталі відповідної форми та розміру для пошиття виробу.
Деталі з тканини, які отримано під час розкроювання називаються – деталями крою.
- Отже, розкроювання деталей виробу є відповідальним етапом виготовлення іграшки. Під час виконання цієї технологічної операції треба чітко дотримуватися певних вимог.
- А саме:
1. Визначають лицьовий та виворітний боки тканини. Обведення шаблонів іграшки виконується на виворітному боці.
2. Визначають напрямок ниток основи. Це необхідно для того, щоб у готовому вигляді виріб не втратив естетичні властивості і форму.
Усі тканини вздовж ниток основи менше розтягуються, тому деталі виробу, розкроєні в напрямку ниток основи, не витягуватимуться й не втрачатимуть своєї форми.
— за пругом: нитки основи розташовані вздовж пруга тканини.
— за розтягом: у ниток основи розтяг менший, ніж у ниток піткання.
3. Настилання тканини на столі здійснюється двома способами:
А. «у розгортку», коли тканина розкладена на столі за всією шириною; (для хутра та товстої тканини)
Б. «у згин» (для парних деталей), коли тканина складена вздовж удвоє, лицьовим боком усередину.
4. Розкладання викрійки на тканину. Розкладають викрійки на тканину з виворітного боку. Спочатку більші за розміром, а потім – дрібніші. Розкладання викрійок виконують економно, щоб відходів було менше.
5. Викрійки деталей виробу приколюють до тканини шпильками, щоб вони не зсовувались. Обводять олівцем по контуру.
6. Відкладання припусків. Від контуру відкладають припуски на шви від 0,5 см до 1 см, проводять другу лінію контуру. Ширина припусків залежіть від того, як тканина осипається на зрізах. Чим легше осипається, тим припуск більше.
7. Розкроювання деталей іграшки. Спочатку вирізаються більші деталі, а потім дрібніші. Розкроювання треба виконувати чітко по лінії другого контуру, з урахуванням припусків. Під час розкроювання тканину не можна піднімати та пересовувати.
8. Під час розкроювання треба уважно виконувати Правила безпечної праці з шпильками та ножицями.
Правила роботи з ножицями згадали, тепер повторимо правила роботи з голками та шпильками:
1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.
2. Не вколюй голку (шпильку) в свій одяг.
3. Не бери голку (шпильку) в рот.
4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.
5. Не використовуй голку замість булавки.
6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.
7. Під час шиття користуйся наперстком.
Тема уроку: Організаційно-підготовчий етап
Організаційно-підготовчий етап
Тема уроку: Добір конструкційних матеріалів та інструментів для виготовлення м'якої іграшкки.
Для того щоб виготовити будь яку річ, нам необхідно відповісти на два питання.
1. З чого робити м'яку іграшку?
2. Чим робити м'яку іграшку?
На нашому уроці ми якраз і займемося пошуком відповідей на ці питання.
Людину оточують багато речей : машини, одяг, посуд, книги та багато іншої продукції, для виготовлення яких потрібні різні матеріали. Наприклад, щоб виготовити меблі, необхідна деревина, ручки для письма – пластмаса, ножиці – метал, книжки – папір та картон, сукні – тканина тощо.
Деякі вироби виготовляють з одного матеріалу, а для виготовлення інших застосовують кілька видів матеріалів.
Матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різного роду виробів називають конструкційними.
Вони дуже різняться за зовнішнім виглядом і властивостями. Проектуючи вироби для виготовлення, треба вміти розрізняти, знати їх основні властивості, вміти добирати матеріал для виготовлення певного виробу. Конструкційних матеріалів дуже багато. Ми познайомимося сьогодні з деякими з них.
До найпоширеніших конструкційних матеріалів належать: папір, пластмаса, тканина, скло, деревина, метал.
Кожен з конструктивних матеріалів має свої властивості міцність, забарвлення, ламкість, пластичність, прозорість і т.д.
Характеристика конструкційних матеріалів
Види матеріалів | Колір | Властивості | Недоліки | Використання |
Деревина | Відтінки білого, жовтого, червоного, коричневого; має характерний малюнок-текстуру (смуги, лінії, кола) | Міцна, легка, м’яка в обробці, зберігає тепло, не проводить електричний струм (діелектрик), легкозаймиста | Змінює розміри під дією вологи та контрастних температур. Може мати тріщини, гнити | У будівництві, для виготовлення меблів, паперу, інструментів |
Метали | Непрозорі, мають специфічний блиск | Міцні, тверді, добре проводять електричний струм (провідники) | Під дією вологи піддаються корозії (іржавіють) | У машинобудуванні, спорудженні будинків, мостів, залізниць тощо; для виготовлення інструментів, труб, дротів, посуду |
Скло | Прозоре | Тверде, крихке, не проводить електричний струм | Крихкість | У будівництві, машинобудуванні; для виготовлення посуду та прикрас |
Пластмаса | Буває різного кольору, прозора та непрозора | Порівняно міцна, різна за твердістю, має невелику масу, діелектрик | За високих температур плавиться, з часом погіршується вигляд, втрачає міцність | Для виготовлення виробів складної форми; деталей і корпусів приладів та побутової техніки, труб, посуду тощо |
Папір | Білий та кольоровий, непрозорий | Буває тонкий і товстий, щільний, гладкий, легкозаймистий, розмокає у воді, легко рветься та ріжеться, формується складанням, скручуванням | Низька міцність, швидко вбирає вологу | Для друкування книг, журналів тощо, пакування товарів, виготовлення шпалер |
Тканина | Різного кольору | Різноманітна за властивостями. Тонка, пориста, добре згинається, скручується, зминається, легко ріжеться, пропускає повітря, вбирає вологу, зберігає тепло. Міцність різна залежно від будови | Порівняно низька міцність, легкозаймиста, під дією води та високих температур змінює розмір | Для виготовлення швейних виробів, спеціального одягу, оформлення інтер’єрів, оббивки м’яких меблів тощо |
Матеріали та інструменти для роботи:
- нитки різного кольору та міцності
- шматочки різних тканини
- картон для викрійки іграшки
- дріт (якщо треба зробити ноги, руки)
- наповнювач: синтепон, вата, холофайбер...
- наперстки, голки, спиці, гачки
- бусини, бісер...
- праска
Яку тканину краще обрати?
Є багато тканини, з яких можна виготовити іграшки, давайте по черзі проаналізуємо їх.
1. Трикотажна тканина
Ця тканина досить легко тягнеться, що надає можливості вигнути деталь.
2. Штучне хутро
Підходить для різних іграшок
3. Шовкова тканина
Ця тканина дуже гарна, але ковзає, із неї важко шити, хоча вона є незамінною для пошиття різного одягу для іграшок, аплікацій.
4. Бавовняна тканина
Сатин та ситець відрізняються яскравістю малюнків, із них вийдуть прекрасні яскраві іграшки, із махрової тканини чи байки можна пошити звірят із м'якою "шерстю"
5. Вовняна (шерстяна тканина)
Міцна у клітинку, діагональні смуги, однотонна, із неї можна виготовити різні іграшки - подушки
6. Бархат, велюр
Ніжні на дотик тканини. Із них шиють дуже гарні іграшки
7. Неткані тканини
Такі тканини дуже зручні у використанні, оскільки вони не сипляться, це: фетр, фліс - із них шиють мілкі деталі (хвостики, лапки, клювики)
Завдання: підібрати матеріали та інструменти для виготовлення м'якої іграшки. Тканину можете обрати будь-яку, навіть старі свої речі.
Тема уроку: Об'ємна м'яка іграшка
Тема уроку: Об'ємна м'яка іграшка
Вперше зустрічаються іграшки з нескладним дротяним механізмом руху. Велика кількість ляльок було знайдено на території Стародавньої Греції та Риму. Ці ляльки також носили культовий характер. Але були і дитячі ляльки. Робилися вони з глини, дерева і часто мали рухливі руки і ноги, за рахунок того, що прикріплялися до тіла за допомогою ниток і паличок. Більш ретельно з дорогих матеріалів виконувалися ляльки для дітей знаті. У той час існували вже ляльки-маріонетки. Взагалі в стародавній Греції отримало величезний розвиток механічних ляльок (за свідченням сучасників існували навіть цілі механічні театри зі складним дією).
Доля іграшок в середні століття залишається нез'ясованою. Перші відомості відносяться вже до народжуваної нової західноєвропейської життя. У середні століття виробництвом іграшок займалися виключно столяри Ліможа, різьбярі по дереву в горах Юра на північний схід від Ліона і примітивні ремісники старого Нюрнберга. У Парижі виробляли зовсім небагато: маленькі дерев'яні флейти, свистки, кулі, киї. Найбільша кількість іграшок до Франції вже тоді привозили із Нюрнберга.
У XVI столітті виникло ремесло з виготовлення ляльок на замовлення. Ціни на ляльок були дуже високі, оскільки ці іграшки були мініатюрними моделями: матері вивчали за ним моду, а дочки бавилися ними. Дешеві дитячі іграшки з'явилися у Франції в кінці XVI століття, але виробництво їх було кустарним. І тільки в XIX столітті утворюється «Синдикат французьких фабрикантів іграшок». З цього часу починає розвиватися індустрія нової галузі промисловості. Історія німецької іграшки ясно показує тісний зв'язок іграшок з культурою, способом життя, сімейних ладом, промислом. З іграшок вищого гатунку, дорогих, виготовляються в Німеччині, найбільш цікавими пам'ятками культури є знамениті лялькові будинки з повною обстановкою, посудом і домашнім начинням. Це були дуже дорогі іграшки і навіть ті, хто міг дозволити собі купити їх, дозволяли дітям тільки милуватися ними. Кустарно-іграшкове мистецтво було поширене в Саксонії і в Тюрінгії.
Попит на іграшки зростає з ростом міст, а разом з тим торгівля ними стає прибутковою. Виробництво іграшок стає ще різноманітніше, коли почали використовувати тісто, приготоване з дешевої житнього борошна (вперше іграшки стають по справжньому м'якими).
Перший крок до великого виробництва був справжньою революцією в усій іграшкової промисловості: іграшки стали робити з пап'є-маше - суміш папери з піском, цементом і борошном. Поряд зі старим різьбярем, який робить будиночки і конячок з дерева, в історії іграшок з'являється формувальник. Формувальник робить іграшки не від руки, а вдавлює густу масу в певну форму.
М'які іграшки - прототипи різних тварин, які дбайливі мами шили своїм чадам з клаптиків тканини, набивали ватою, прикрашали, використовуючи різні навички рукоділля, в'язання та вишивку, з'явилися в XIX столітті. У кінці XIX століття широкий розвиток отримало кустарне виробництво м'якої іграшки в промислових масштабах. І почали виникати численні фабрики іграшки м'якої, в тому числі і в Українi.
Однією з перших м'яких іграшок стала ганчіркова лялька. Гралися в ганчіркові ляльки не тільки дівчатка, а й хлопчики до 7-8 років, а вже потім ігри і іграшки ділились на дівчачі і хлопчачі. Для малюків ляльки виготовляли мами і бабусі. Підростаючи, дівчата самі вчилися виготовляти собі ляльку, таким чином набували вмінь шити і вишивати. Потім з'явились плюшеві ведмедики, зайчики, котики, правда, раніше вони не були такими барвистими, яскравими як зараз.
М'яка іграшка – сама нова із всіх іграшок, їй трохи більше 100 років. Перші м'які іграшки з’явились на початку двадцятого століття в Німеччині. Німецька майстриня Маргарет Штайф придумала м'яких маленьких слоненят. Спочатку вони служили подушечками для голок і шпильок, але дітям вони дуже сподобалися як іграшки. Тоді Маргарет створила цілий звіринець: кролики і слони, мавпи і верблюди, ослики і зайчики, і багато інших тваринок. Зшиті вони були з оксамиту і плюшу. А в 1903 році Маргарет Штайф створила самого першого плюшевого ведмедика на ім'я Тедді. Він так сподобався і дітям і дорослим, що іграшкових ведмедиків стали виготовляти і в інших країнах. З того часу розпочалась тріумфальна хода м'якої іграшки світом.
Ми з вами будемо опановувати мистецтво створення м’яких іграшок. Чому вони так називаються? Так, вони м’які на дотик, бо виготовляються з текстильних матеріалів.
М’які іграшки поділяються на плоскі і об’ємні.
Плоска іграшка складається з двох однакових деталей – на одній деталі вишиваємо очі, ротик і носик, другу називаємо спинкою і пришиваємо хвостик.
Об’ємна м’яка іграшка більш складна у виконанні, бо складається з багатьох об’ємних частин; але така іграшка більш точно відтворює фігуру людини чи тварини, частини тіла іграшки можуть бути рухомими. Об’ємну іграшку можна розглядати з усіх сторін.
Також м’які іграшки можна виготовити з помпонів.
Шиття м'якої іграшки – це дуже захоплююче, цікаве заняття, яке може стати для когось із вас хоббі. Варто лише одного разу спробувати.
З чого ж можна виготовити м’яку іграшку?
М'яка іграшка може бути зшита з м'яких тканин, фетра, зв'язана гачком або спицями, з м'якою набивкою всередині. Навіть саму гарну іграшку можна зшити з «нічого». Це можуть бути клаптики тканини, обрізки стрічок, мережива, клаптики шкіри, клейонки і, звичайно, ваша фантазія. Не обмежуйте свою фантазію. Всі самі найкращі речі в світі були виготовлені не по інструкції, а в процесі вільної творчості. А найголовніше - робити все з любов'ю.
Домашне завдання: визначитися яку іграшку бажаєте виконати, та знайти моделі аналоги.
Інструкційна картка 1
Приготування чаю
Продукти: вода - 1 склянка, чай — 1г, цукор.
Послідовність приготування.
1. Приготувати окріп.
2. Обполоснути окропом фарфоровий чайник.
3. Насипати у чайник чай (
4. Накрити чайник серветкою або рушником і на 5-6 хв. поставити для настоювання.
5. Долити чайник окропом.
6. Чайні ложки покласти збоку на блюдця.
7. Подати цукор у цукорниці.
8. До чаю можна подати молоко, лимон, варення, тістечка, бутерброди тощо.
9. Зняти пробу та визначити якість чаю.
Інструкційна картка 2
Приготування чорної кави
Продукти: вода - 1 склянка, кава - 1 чайна ложка, цукор.
Послідовність приготування
1. Приготувати окріп.
2. Кавник ополоснути окропом.
3. Всипати у кавник мелену каву і залити окропом.
4. Довести напій до кипіння, але не кип'ятити. Зняти з вогню - і дати відстоятися 5-6 хв.
5. Налити напій у кавові чашки з блюдцями.
6. До кави подати цукор, лимон, тістечка.
7. Зняти пробу та визначити якість кави.
Інструкційна картка
Приготування какао
Продукти: молоко - 3/4 склянки, вода - 1/4 склянки, какао-порошок 1 чайна ложка, цукор - 2 чайні ложки.
Послідовність приготування
1. Закип'ятити воду у чайнику.
2. Змішати какао-порошок з цукром у сухій чашці.
3. В отриману суміш влити трохи гарячої води і добре розтерти.
4. Закип'ятити в каструлі молоко, влити в нього підготовлену масу і розмішати, довести до кипіння.
5. Відставити каструлю з готовим напоєм.
6. Налити в чашки і подати на стіл.
7. До какао можна подати бутерброди, тістечка.
8. Зняти пробу та визначити якість какао.
Запитання
ü До гарячих напоїв належать....
ü Що таке кава?
üЯк треба зберігати чай, каву, какао?
ü Види чаю....
ü Внаслідок переробки... отримують какао?
ü Батьківщина кави....
ü Ранковий прийом їжі
ü Батьківщина чаю...
ü Чим брати кришку гарячого посуду і як треба її відкривати?
ü Батьківщина какао....
ü Що зумовлює чаю його приємний запах?
ü Пристрій для варіння кави ...
ü Закусочні бутерброди величиною не більше сірникової коробки ...
ü Зерна кавового тропічного дерева
ü Батьківщина какао
Корисно знати
Заварку чаю можна використовувати протягом двох годин після приготування
Чай буде ароматнішим, якщо в заварний чайник покласти грудочку цукру і потім вже залити окропом.
Розчинна кава містить в 4-5 разів більше кофеїну, ніж натуральна. Тому треба суворо дотримуватися дозування.
У тропічних лісах Африки і Південної Америки росте невелике красиве дерево з блискучим листям. Це дерево квітне жовтими квітами і плодоносить круглий рік. Примітно, що квіти ростуть прямо на корі стовбура.
Із стовбура звисають також і оранжево-жовті довгасті плоди, схожі на ребристі огірки. Вони досягають
Ще стародавні ацтеки, держава яких знаходилася на території нинішньої Мексики, готували з плодів дерева какао своєрідний гострий напій «чокоатль», що в перекладі означає «гірка вода».
Цікава ацтекська легенда про дерево какао. Жив колись в дуже далекі часи садівник-чарівник Квет-цалькоатль, у якого був чудовий сад. Серед інших дерев росло в цьому саду і «шоколадне дерево», з плодів якого люди Робили згаданий напій. Проте Кветцалькоатля охопила гординя і він загордився себе безсмертним. За це він був покараний богами - вони позбавили його розуму.
Божевільний садівник зруйнував весь свій сад, уціліло тільки одне дерево. Це було дерево какао, яке залишалося таким чином єдиним представником чарівних дерев!
Ацтеки готували чокоатль таким чином: у гарячій воді розводили розтерті боби какао і додавали в цю рідину перець і ваніль.
В 1519 р. конкістадори під ватажком Ернандо Кортеса захопили стародавню столицю Мексики Теноч-тітлан. Палац імператора ацтеків Монтесуми був розграбований. У палацових коморах іспанці виявили великі запаси якихось сушених бобів. З цих бобів, власне, і готували ацтеки згаданий вище напій.
Однако Кортесу цей напій не сподобався. Він віддав перевагу напою, який готували спеціально для царя Монтесуми. Смажені боби какао розтирали разом із зернами кукурудзи у стадії молочної стиглості, до цієї суміші додавався мед і уварений солодкий сік агави, потім все це присмачувалося ваніллю.
Повернувшись до Європи, Кортес привіз іспанській королеві какао-боби і рецепти приготування «чокоатля», з якого і створили відомий нам шоколад.
Отже, європейці відкрили дерево какао в першій половині XVI століття. Насіння какао стало вивозити до Іспанії, де були засновані перші фабрики для виготовлення какао і шоколаду.
Какао має високу поживну цінність. У ньому багато жирів і речовин, які стимулюють серцеву діяльність. Крім цього какао багате на солі калію і фосфору. З какао порошку готують цінний, поживний і смачний напій - какао, який корисний для дітей.
Зберігати чай, каву і какао необхідно в тісно закритих банках, в сухих приміщеннях.
Для приготування гарячих напоїв використовують спеціальний посуд: кавник, чайник, заварник, ситечко, самовар, кавоварку.
.jpg)
.jpg)
До якості гарячих напоїв ставлять такі вимоги:
1.Напої повинні бути свіжими, готувати їх треба за кілька хвилин до вживання.
2. Напої повинні мати приємний запах.
3. Колір завареного чаю має бути золотисто-коричневим, колір натуральної кави — темно-коричневим, какао з молоком - рожево-коричневим. (Записати в зошит)
Неабияке значення має обстановка, в якій проходять сніданок, обід, вечеря, правильне сервірування столу. Гарно накритий стіл збуджує апетит і сприяє кращому засвоєнню їжі. Естетичний вигляд столу у значній мірі залежить від скатертини чи серветок, а також від посуду, в якому подають страви. Дуже охайний вигляд має стіл, коли він прикрашений квітами, їх ставлять у низьку вазу для того, щоб букетики не закривали страв. На столі чайник iз вовняним чохольчиком, глечик з окропом, молочник, ситечко на підставці, цукорниця з рафінадом і щипцями. Для кожного гостя - ніж, виделка і чайна ложечка, чашка з блюдцем та серветки.
Тарілки й набір треба розташовувати по прямій лінії від краю столу. Ложки, виделки, ножі розкладають в тому порядку, в якому ними користуватимуться. Ніж кладуть лезом до тарілки справа, виделку зліва, зубцями догори. Якщо подаватимуть першу страву і десерт, то ложки слід класти справа або за тарілкою паралельно до краю столу, ручками вправо і випуклою стороною до столу. Зліва від основної тарілки ставлять пиріжкову тарілку.
Закуски можуть бути подані заздалегідь у багатопорційному посуді: молочнокислі - в склянках, соки, напої - в глечиках. Вершкове масло, печиво, цукор, варення, фрукти тощо ставлять посередині столу. До всіх непорційних страв слід подавати спеціальні ложки, щипчики, лопатки
На підприємствах громадського харчування гарячі напої готують кухарі, столи сервірують офіціанти.
Отже, ми розглянули основні гарячі напої - чай, каву, какао, з'ясували які до них ставлять вимоги і як правильно сервірувати стіл до сніданку
Чай буває найрізноманітніших сортів і навіть кольорів. Зі звичайного чайного листя роблять і зелений, і білий, і навіть жовтий і синій чай. Різниця тільки в ступені ферментації або окислення. Чай найбільш сильної ферментації - чорний, зелений - середньої, а білий зовсім неферментований.
Незважаючи на різноманіття сортів чаю, найулюбленішим для Англії, як і раніше, залишається міцний чорний чай з особливим «смолистим» (або «бальзамічним») ароматом.
Особливістю технологічного процесу виробництва чорного чаю є поєднання двох типів ферментації: спочатку чайне листя піддається швидкій ферментації, у ході якої листя стає дуже м'яким. У процесі скручування листя виділяє додатковий сік і олію. Потім листя переносять у великі прохолодні вологі й затемнені приміщення, де його розкладають шарами для повільної ферментації. Чим довше ферментується такий чай, тим більш м'яким стає його смак. Від бродіння й підв’ялювання «вичавленого» чайного соку з'являються характерні аромати чорного чаю - від квіткового до фруктового, горіхового й пряного. Листя сушиться в потоці гарячого повітря під дією високої температури. Чайний сік, що виділився, міцно «прикипає» до поверхні листків і досить довго зберігає свої властивості.
Чорний представлений такими видами:
· листовий (крупно-, середньо- і дрібнолистовий);
Варто пам'ятати, що менший розмір чайного листя не позначається на базовій якості чаю, хоча може впливати на деякі характеристики - смак стає сильнішим, а колір - більш насиченим. Серед фахівців чайного виробництва та щирих шанувальників чаю дрібне листя якісної чайної сировини цінується дорожче, ніж велике листя поганої.
· гранульований;
· порошковий (розповсюджений на Сході, його кип'ятять прямо в молоці);
Гранульовані й порошкові чорні чаї, в порівнянні з листовими, мають максимальну міцність, терпкість, насичений колір, їх можна приготувати «у похідних умовах» або в офісі.
· пакетований;
У пакетованому чаї процес відіграє особливу роль: смак чаю прямо залежить від якості сировини, процесу обробки і якості пакувальних матеріалів. Ось чому важливо, щоб виробник здійснював строгий контроль якості продукту протягом усього виробничого циклу.
Кава - це зерна (насіння чи боби) кавового тропічного дерева. Існує багато сортів кави, які відрізняються між собою за смаком, ароматом і міцністю. Одним з найкращих сортів кави вважається арабіка, яку отримують з аравійського кавового дерева. Батьківщина кави - Ефіопія.
Продають каву в зернах (сирих або смажених), мелену натуральну і в суміші з цикорієм. Для поліпшення смаку й аромату сухі кавові зерна обсмажують до темно-коричневого кольору. Перед споживанням їх розмелюють. Причому якість помолу може бути різною. Так, для приготування кави по-східному, використовують каву дрібного помолу, тому що її не проціджують, подають з гущею.
Натуральна кава містить в собі досить велику кількість кофеїну, тому дітям краще пити кавові напої, до складу яких в основному входять такі продукти, як соя, ячмінь, каштани тощо.
Інформація із історії кави
Кавовий напій відомий людині з незапам'ятних часів. Про це свідчать розповіді і легенди, що дійшли до наших днів Можна почути про якогось шейха-пустельника, що готував з кавових плодів цілющі відвари і лікував ними стражденних. Ці відвари мали настільки великий успіх, що шейха проголосили святим.
Історія нагадує про мандрівників, що брали в далекий шлях плоди кавового дерева. Відвар з них допомагав переборювати втому, давав бадьорість і силу.
Шлях кавових зерен до нашого столу починається здалеку. У тропічних районах Африки, Америки й Азії ростуть вічнозелені дерева і кущі сімейства маренових. Це сімейство поєднує до 5000 видів. П'ятдесят з них - кавові дерева, плоди яких дозволяють нам насолоджуватися смачним і ароматним напоєм.
Вид кавового дерева і відповідно плодів залежить, безумовно, від сорту, кліматичних умов, ґрунту, способу розведення. Найкращі кавові дерева виростають на пухкому фунті в теплому кліматі зі стійкими температурами і вимагають до
При температурі повітря нижче 8°С кавові дерева можуть загинути. От чому в природних умовах Європи вони не зустрічаються.
Кава - прекрасна домашня рослина, яку можна вирощувати із саджанців. На третьому році життя рослина починає цвісти білими пахучими квітами. У домашніх умовах кавове деревце плодоносить. Від дорослої рослини можна одержати до пів кілограма зелених зерен на рік.
Переважна більшість дерев на кавових плантаціях відноситься до виду кава аравійська, чи арабіка. Висота кавових дерев 4 -
Плоди кавових дерев червоні чи чорно-сині, розміром з велику вишню. Розкривши плід, можна побачити два одягнені в рогову оболонку плоско-опуклих насіння, покритих сріблистою шкірочкою
Фахівці вважають, що число різних сортів кави на земній кулі перевершує тисячу. Залежно від своїх якостей кожен сорт використовується по-різному. Більша частина всіх сортів складається з зерен одного виду - кави аравійської чи арабіки. Вже в нашому столітті був виявлений ще один вид кави, що одержав визнання. Це робуста. Є й інші види, але з різних причин вони не поширені.
Кращі сорти робусти вирощують на Мадагаскарі й у Гвінеї. У цього виду короткі, округлої форми зерна, що при обсмажуванні сильно темніють. Напій з робусти відрізняється гострим, гірким смаком і містить багато кофеїну. Напій з арабіки більш м'який і ароматний. Неважко здогадатися, як складати суміші, що задовольняють найвищі вимоги. Зерна робусти додають каві красивий колір і міцність, а зерна арабіки - аромат І приємний, тонкий смак. Щоб букет мав бажаний відтінок, залишається додати невелику кількість зерен інших сортів.
Кавові плоди знімають з дерева, розсипають на землі і просушують на гарячому сонці. Після цього їх завантажують у лущильні машини, де висушена оболонка плоду відокремлюється від насінь.
Від того наскільки уміло виконано операції з первинної обробки зерна, багато в чому залежить якість кавового напою. На великих фабриках і оптових складах виконується сортування, полірування, змішування різних сортів зерна для одержання потрібного стандарту. Усі ці операції вимагають чималого досвіду, знань і вправності. Необхідно по зернятку перебрати сотні і тисячі мішків кавового зерна Легко зрозуміти, наскільки важка і виснажлива така праця.
Перед тим як перетворитися в напій, кавові зерна повинні пройти ще одну дуже важливу стадію - обсмажування Тільки після цього вони здобувають чудові смакові й ароматичні властивості.
Під час обсмажування під впливом високої температури в кавових зернах відбуваються складні хімічні процеси, секрети яких до кінця ще не розкриті. Деякі речовини руйнуються, на зміну їм з'являються нові.
Обсмажене кавове зерно - продукт дуже делікатний. У такому вигляді кава довго зберігатися не може. При зіткненні з повітрям, особливо вологим, обсмажене зерно швидко втрачає смакові й ароматичні властивості.
Обсмажена кава легко поглинає сторонні запахи.
Найкраще зберігати обсмажені зерна в скляних банках із щільно прилягаючою кришкою. Певною мірою це охороняє каву від занадто швидкої втрати аромату і випадкового придбання сторонніх запахів, і все-таки кожний день, що минає, знижує якість зерна.
Щоб кава була смачною і ароматною, потрібно свіжообсмажене зерно. Операція обсмажування повинна відбуватися якомога ближче до моменту готування кавового напою. З цією метою зелені зерна обсмажують у домашніх умовах.
Залишилася остання операція — помел зерен. Молоти каву рекомендується безпосередньо перед заварюванням.
Домашне завдання: повідомлення про каву.
Види напоїв
| |
Холодні
| Гарячі
|
Соки, компоти, квас, молоко, молочнокислі напої (йогурт, кефір, кисляк, коктейлі, киселі) | Чай (зелений, чорний із додаванням жасмину, смородини тощо), трав'яний чаї, какао, кава, гарячий шоколад і кавові напої (із цикорієм, ячменем) |
До гарячих напоїв належать чай, кава, какао. Вони містять речовини, які надають людині бадьорості та енергії. Напої з цих продуктів збуджують нервову систему людини, підсилюють виділення травних соків, що сприяє засвоєнню основної їжі. Крім цього, ці напої мають приємний запах і смак.
Чай - це листки вічнозеленого чайного куща, які проходять спеціальну обробку. Батьківщина чаю - Китай. Китайською мовою слово "Тцай-йе" - молодий листок. Чай найкращої якості складається з однорідних, добре скручених листків чорного кольору. Він містить в собі вітаміни С, Р, РР, В і , В2.
Батьківщиною чайного дерева вважається Китай. Саме китайці звернули увагу на здатність відвару з листя надавати тонізуючої дії на організм людини і першими почали вирощувати цю рослину. Перші згадування про чай зустрічаються в китайських рукописах, вік яких близько 5000 років. У 18 столітті був створений славнозвісний «Трактат про чай». Його автор Лу Юй вважає, що першим по гідності оцінив властивості чайного листя предок китайців Шень Нун.
Він вивчав різні рослини і приймав безліч отруйних речовин, а чай був для нього протиотрутою. Гіркий настій, який він використовував, згодом назвали зеленим чаєм. В давнину китайці вважали його ліками від 72 отруйних речовин і застосовували тільки для лікування хворих. Пізніше почали використовувати листя чайного дерева в релігійних обрядах. У часи від періоду Західної Хань до початку епохи Троєцарствія настій подавали при дворі імператора. В епоху розквіту буддизму чай став більш популярним серед простих китайців. Його поширювали ченці-буддисти, подаючи його до столу під час бесід з учнями замість традиційного вина. Мудреці створили цілу Філософію-Дао чаю. Даоси вірили, що відвар допомагає глибше проникнути у внутрішній світ людини, освідомити місце людства у взаємодії Землі і Неба, Простору і Часу. Напій полюбили по всьому Китаю. У 3-4 століттях нашої ери чайне дерево стали вирощувати на плантаціях. Надалі, щоб легше було збирати листя, з високого дерева в наслідок селекції одержали кущ. Китайські закони 8 століття встановили чіткі вимоги до заварювання чаю. Після чайних реформ 10 століття чаїнки спочатку розтирали в порошок, змішували один до одного з гарячою водою, збивали вінечком з бамбука і тільки потім заварювали. Одночасно з появою цього способу приготування напою в Китаї винайшли білий фарфоровий посуд, глазурований зсередини. У такій чашці можна добре роздивитись колір напою і легко відмітити залежність смаку і аромату від кольору настою. Китайці стали уважніше стежити за зміною забарвлення чайного листа під час виробництва. Це викликало удосконалення у виробництві чаю. У 18 столітті було відомо понад сто сортів, він став найпопулярнішим напоєм в Китаї. В наші дні гостям під час чаювання китайці говорять: «Пробуючи смак справжнього Чаю, ви пробуєте смак самого Життя»
Чай буває байховий, чорний, зелений, жовтий і червоний, І, ІІ, III сортів.
Чай має тонізуючі властивості завдяки кофеїну, що міститься в ньому. Кофеїн - цє збуджуюча речовина, кількість якої в чаї дуже мала (2 - 3%). Він підвищує розумову працездатність, стимулює роботу серця і нирок, сприяє травленню. Ця речовина в малих дозах не шкідлива для людського організму. У чаї також містяться ефірні масла, які зумовлюють його приємний запах.
Домашне завдання: Підготувати повідомлення на тему "чайні церемонії в різних країнах світу".
05.10.22
04.10.22
28.09.22
27.09.22
21.09.22
20.09.22
14.09.22
2. Пришити шматочок прозорої тканини до деталі тулуба, в якій вирізали животик, шов « голка вперед» |
13.09.22
07.09.22
Тема уроку: Проектування моделі виробу. Моделі-аналоги.
Завдання: знайти в інтернеті моделі-аналоги майбутньої листівки.
Домашне завдання: підготувати листок А4 та олівці.
06.09.22
Хочу нагадати вам прислів’я «Як роботу розпочнеш, так її і закінчиш» та «Чим більше науки, тим розумніші руки». Ці прислів’я говорять, що перш ніж щось розпочати робити, потрібно ретельно з’ясувати, обдумати, спланувати послідовність своєї роботи, тому й тема сьогоднішнього уроку.
З давніх-давен людина прагнула до краси. Вона не тільки бачила й відчувала її, а й відтворювала у своїх виробах. Завжди цінувалися й цінуються речі, зроблені власноруч. І ми з вами навчимося творити красу своїми руками. Для цього нам потрібні будуть певні знання, уміння і, звичайно ж, бажання.
Проєкт- виріб,який виготовляє учень на уроках трудового навчання.
Проєктна документація включає:
- функція, призначення;
- габаритні розміри;
- аналіз існуючих аналогів ( матеріал, форма, естетика…)
- вимоги до дизайну об’єкта;
- норми витрати матеріалу;
- ескізи креслення виробу.
І. Організаційно – підготовчий етап.
- Обґрунтування проблеми, що виникла, і необхідність її розв’язання.
ІІ. Конструкторський етап.
Виконання кресленика, ескізного малюнка виробу відповідно до розмірів готового виробу.
ІІІ. Технологічний етап.
VІ. Заключний етап.
Основні вимоги до виробу
б) технологічні
в) функціональні
д) економічні
Біоформа — це форма тіл живої природи, що застосовується при конструюванні виробів у техніці, архітектурі й дизайні.
Під час створення різних побутових предметів, будівництва та оформлення житла людина завжди зверталася по допомогу до природи. Ідея застосування знань про живу природу для вирішення інженерних завдань належить видатному художнику, вченому й винахіднику Леонардо да Вінчі, який намагався побудувати літальний апарат з крилами, як у птахів, — орнітоптер
Базова модель – форма виробу, яку використовують для розробки цілого ряду подібних виробів.
Модель – аналог – це модель, що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням
Показ виробів - аналогів
Графічне зображення.
Виконується для наочного зображення більш детально всіх складових виробу.
Ескіз від руки. Кресленики за допомогою креслярських інструментів.
Практична робота.
1. Визначити мету творчого проєкту.
2. Дібрати інформацію про виріб в інформаційних джерелах мережі Інтернет.
Домашне завдання: підготувати олівці та листок А4.
02.09.22
Для того щоб оточувати себе новими, цікавими, корисними речами, слід учитися спостерігати, запам’ятовувати, аналізувати і створювати авторські роботи.
Створення будь-якого виробу починається із потреби в ньому чи творчого задуму.
Конструктор спочатку уявляє образ виробу і переносить його на папір у вигляді ескіза.
Тут можна застосовувати творчу уяву, фантазуючи у виборі форм, матеріалів.
Вміння придумувати і виконувати ескіз виробу, а також планувати послідовність його виготовлення стануть в пригоді і при виконанні інших завдань, в повсякденному житті.
Ми ознайомимося з етапами виготовлення виробу.
Створення будь-якого виробу розпочинається з ретельно продуманої творчої роботи, яка називається проектуванням.
Проектування – це процес створення передбачуваного або можливого виробу ! 1
Процес створення будь-якого виробу відбувається у певній послідовності. Можна виділити кілька етапів:
ЕТАПИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1) Організаційно-підготовчий етап;
2) Конструкторський;
3) Технологічний;
4) Заключний.
І) Організаційно-підготовчий етап:
- Створення проблеми;
- Вироблення ідей та варіантів;
- Формування основних параметрів;
- Обґрунтування проекту.
Цей етап включає аналіз діяльності, прогнозування результатів. Ви можете використовувати власний досвід, журнали, книги, телебачення, комп’ютери.
Для прикладу беруться кілька ( 3- 5) моделей — аналогів, в яких обирають кращі елементи.
ІІ) Конструкторський етап:
- Художнє конструювання – створення ескізу.
В проектній документації цей вид роботи називається клаузура.
[ !1] Клаузура – графічне зображення можливих варіантів майбутнього виробу, як в загальному вигляді, так із прорисовкою окремих частин та деталей. |
На цьому етапі передбачено створення опису виробів, як частини проектної документації. Записується:
№ | Опис | Зразок № 1 | Зразок №2 | Зразок №3 | Свій виріб |
1 | Назва | Прихватка | Ялинкова прикраса | Листівка | |
2 | Призначення | Для кухні | Для декору | Поздоровлення | |
3 | Форма | Кругла | Кругла | Прямокутна | |
4 | Матеріал | Тканина | Однотонна і різнокольорова тканина, нитки, диск, матеріали для оздоблення | Біла тканина, нитки | |
5 | Колір | Червоний, зелений, жовтий. | Зелений, червоний, жовтий. | ||
6 | Техніка виконання | Аплікація | Аплікація | Вишивка |
Щоб виконати ескіз бажано знати види оздоблення матеріалів. Це може бути вишивка, мереживо, стрічки, оборки, оригінальна форма, аплікація.
ІІІ. Технологічний етап.
На цьому етапі описуються матеріали і інструменти, які використовувалися. Можна використовувати зображення і зразки матеріалів.
Перечислюються види технологічних процесів із їх визначенням. Наводяться правила безпечної праці. Також на цьому етапі роблять розрахунки затрат.
IV. Заключний етап.
Розглядають виріб на якість виконання і готовність. Проводять випробування – відповідність розмірам, технології, акуратність, міцність.
Виріб оцінюється.
Практична робота:
Створення опису виробу за допомогою таблиці (листівки поданої нижче)
№ | Опис | Зразок № 1 |
1 | Назва | |
2 | Призначення | |
3 | Форма | |
4 | Матеріал | |
5 | Колір | |
6 | Техніка виконання |
№ | Опис | Зразок № 1 | Зразок № 2 | Зразок № 3 |
1 | Назва | |||
2 | Призначення | |||
3 | Форма | |||
4 | Матеріал | |||
5 | Колір | |||
6 | Техніка виконання |
Комментарии
Отправить комментарий