8 клас Історія України 2021/2022 н.р.
26.05.2022 р.
Доброго дня!
Ми завершуємо вивчення теми «Українські землі в 20-90-х роках XVIII ст.» підсумковим тестом
Доброго дня!
Тема уроку «Культура України у XVIII ст.»
Опрацюйте матеріал параграфів 31-32 підручника з історії України та виконайте тестові завдання.
Доброго дня!
Тема нашого уроку «Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі.»
План
Кримське ханство та Османська імперія були зацікавлені у тому, аби запорозьке козацтво не воювало з ними, а було союзниками. Тому хан зустрів звістку про переселення запорожців на підвладні йому землі спеціальним ярликом до січового товариства. Запорожцям як людям лицарського стану було надано різноманітні пільги, дозволено володіти землею, їх було звільнено від сплати податків. Проте козакам постійно доводилося відстоювати власні права. Та найбільше дошкуляли козакам утиски православної віри. Зрештою, це спричинило посилення поміж запорожцями проросійських настроїв. У квітні 1734 р. понад 30 тис. запорожців на чолі з отаманом Іваном Білицьким повернулися на Запорожжя й за 7 км від колишньої Чортомлицької (Старої) Січі заклали Нову Січ. Нова Січ стояла на берегах р. Підпільної, що впадала в Дніпро поряд із р.Чортомлик. Ось чому цю Січ називають Підпільненською, що проіснувала з 1734 до 1775 року і стала останньою.
- масове переселення іноземців на південні землі.
- запровадження кріпацтва.
- заснування нових міст:
Олександрівськ ( м. Запоріжжя) – 1770 р.Катеринослав (м. Дніпро)- 1776 р.Маріуполь – 1778 р.Севастополь – 1783 р.Єлисаветград- 1784 р.Миколаїв – 1789 р.Одеса – 1795 р.
Якими були причини знищення Запорозької Січі?
- Січ перешкоджала вільному доступу до моря;- російські землевласники хотіли привласнити землі Запорозької Січі;- царський уряд побоювався, що Запорозька Січ знову може стати осередком національно-визвольного руху;- царський уряд побоювався союзу козаків і Кримського ханства для боротьби з російською імперією;- демократичний устрій Січі був несумісний з імперськими кріпосницькими порядками.
Узагальнення
1. Яку іншу назву мала Нова Січ?
2. Назвіть хронологічні рамки існування Нової Січі?
3. На які адміністративні одиниці поділялася Нова Січ?
4. Хто був останнім кошовим отаманом Запорозької Січі?
5. Коли із якою метою була заснована фортеця Св. Єлисавети?
6. Чому царський уряд вирішив остаточно знищити Запорозьку Січ?
Домашнє завдання
Опрацюйте параграф 29 підручника та виконайте онлайн тест.
Доброго дня!
Тема нашого уроку «Українські землі у 20-90-х роках XVIII століття»
І. Скоропадський родом з Умані, походив зі старовинного козацького роду. Обіймав високі посади за часів правління гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи. Після переходу І. Мазепи на бік шведів у 1708 році І. Скоропадського за підтримки Петра І було обрано гетьманом. Новообраний гетьман звернувся до царя з проханням підтвердити традиційні козацькі права і вольності, але цар вирішив взяти Гетьманщину під контроль. У 1709 році між І. Самойловичем та Петром І були підписані «Решетилівські статті».
Основні положення Решетилівських статей:
- козацькому війську було відмовлено у поверненні артилерії;
- встановлювався контроль з боку Московії за збором податків в Україні і їх своєчасним надходженням до царської казни;
- значно збільшувалась кількість московських залог на території Лівобережної України;
- при гетьманові вводилася посада міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду і своєчасно надавати інформацію Петру I;
- прийняття гетьманом іноземних послів (особливо з Криму, Османської імперії, Речі Посполитої та Швеції) мало проходити виключно у присутності царського представника.
Як бачимо, договір не передбачав ніякої рівноправності у відносинах між російською владою та гетьманом, Москва продовжувала наступ на права Гетьманщини. У 1722 році була створена Перша Малоросійська колегія, що мала контролювати діяльність гетьмана та підпорядкування Гетьманщини загальноросійській системі управління. В цьому ж році І. Скоропадський помирає.
Реформи Павла Полуботка ( 1722-1724 рр.)
П. Полуботок походив із заможної козацької родини, отримав освіту в Києво-Могилянській академії. У 1705 році І. Мазепа затвердив П. Полуботка на посаді полковника. Не підтримав І. Мазепу під час Північної війни та був одним із претендентів на гетьманську булаву у 1708 році. П. Полуботок, ставши гетьманом, провів ряд реформ.
У 1723 році П. Полуботка із старшиною викликали до Петербурга за звинуваченням в організації антиросійської діяльності і підбурювання народу проти імператора. Петро І заборонив своїм указом проводити нові вибори гетьмана.
Історична цікавинка
Влітку 1727 уряд Петра II, зважаючи на зростаючу напруженість російсько-османських відносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Імператор ліквідував Першу Малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана.
У жовтні 1727 року на генеральній раді у місті Глухові, що було новою столицею Гетьманщини після знищення Батурина, Данила Апостола було обрано гетьманом. Новообраний гетьман поїхав на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав так звані «Рішительні пункти» 1728 року, що значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
Данило Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, що значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
- проведене так зване Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто в державне користування державні землі, що були безпідставно захоплені в приватне володіння;
- проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, що становили 144 тисячі карбованців;
- продовжувалася здійснюватися судова реформа, розпочата Павлом Полуботком; видано «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах;
- відстоювались інтереси української торгівлі. Гетьман намагався скасувати заборону на експорт традиційних українських товарів —зерна, воску, шкіри та інших;
- незважаючи на опір російського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників;
- було значно зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести;
- Київ було переведено з-під влади генерал-губернатора під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 року були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 року Нової Січі на річці Підпільна ( Підпільненська Січ).
Данило Павлович Апостол помер і похований у селі Великі Сорочинці Полтавської області у зведеній за його кошти церкві Преображення Господнього.
Після смерті Д. Апостола царський уряд знову заборонив обирати гетьмана. Вся влада перейшла до тимчасового державного органу - Правління гетьманського уряду, до складу якого входило по троє представників від росіян та українців. Російські чиновники втручалися в усі сфери життя Гетьманщини, сприяли русифікації українського населення та здійснювали терор за допомогою створеної в Російській імперії Таємної канцелярії.
Узагальнення
1. Як називався документ, укладений І. Скоропадським з московським царем?
2. Які реформи провів Павло Полуботок?
3. В якому році була створена Перша Малоросійська колегія?
4. Чому через три роки після смерті П. Полуботка московська влада зняла заборону і знову дозволила обирати гетьмана?
5. Хто став новим гетьманом після дозволу обирати нового гетьмана?
6. Що, на Вашу думку, було спільного в діяльності І. Скоропадського, П. Полуботка та Данила Апостола?
Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні
Виконайте тестові завдання, переглянувши відео та опрацювавши текст підручника з історії України, параграфи 27-28.
8-А клас, 8-Б клас
Доброго дня!
Тема уроку « Українська культура наприкінці XVII-в першій половині XVIII ст.»
Практична робота
1. Прочитайте параграф 25 підручника з історії України.
2. Перегляньте відео та виконайте тестові завдання.
Доброго дня!
Тема уроку «Гетьманщина за правління Івана Мазепи»
План
1. Обрання І. Мазепи гетьманом Лівобережної України. Коломацькі статті.
2. Внутрішня політика І. Мазепи.
3. Зовнішня політика І. Мазепи.
4. Конституція П. Орлика
Актуалізація опорних знань
1. Назвіть хронологічні рамки Північної війни.
2. Між якими країнами відбувалася Північна війна?
3. Якою була мета країн, що брали участь у Північній війні?
Обрання І. Мазепи гетьманом Лівобережної України.
І. Мазепа розпочав службу при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, а в 1663 р. повертається в Україну. Згодом одружується з дочкою білоцерківського полковника С. Половця. Завдяки цьому шлюбові колишній королівський придворний близько зійшовся з Петром Дорошенком, очолював важливі дипломатичні місії гетьмана до Криму й Туреччини. Під час чергової поїздки до Криму у 1674 р. І. Мазепа був захоплений у полон запорожцями, які доправили його до лівобережного гетьмана І. Самойловича. І. Мазепа і тут зумів привернути до себе симпатії нового гетьмана, і той зробив його вихователем власних синів, а в 1682 р. – генеральним осавулом Війська Запорозького.
У 1687 році І.Мазепа стає гетьманом Лівобережної України за досить непростих обставин. Навесні 1687 р. відбувся невдалий похід у Крим 50-тисячного українського війська та 150-тисячної російської армії під загальним командуванням фаворита цариці Софії, князя Василя Голіцина. В. Голіцин, намагався перекласти відповідальність за провал військового походу на І. Самойловича і підбурив козацьку старшину написати в Москву на гетьмана донос. За цим доносом І. Самойловича було відправлено на заслання до Сибіру. Серед старшини, що виступила проти І.Самойловича, був і І. Мазепа.
Через кілька днів після арешту І. Самойловича в таборі на березі р. Коломак було скликано Генеральну козацьку раду для виборів нового гетьмана України. До участі в раді допустили лише близько 2 тис. козаків.
Напередодні Генеральної козацької ради в наметі В. Голіцина проведено раду старшин, на якій було узгоджено єдиного кандидата на посаду гетьмана – генерального осавула І. Мазепу. Тут же було узгоджено й новий варіант угоди Війська Запорозького з Москвою – так звані Коломацькі статті, що визначали статус Гетьманщини у складі Московського царства.
Коломацькі статті містили положення, що обмежували права українського гетьмана і Гетьманщини:
· універсали, що видавав І. Мазепа, повинні були підтверджуватися грамотами царя;
· гетьман не мав права без царського дозволу призначати і звільняти старшин, а старшина – самовільно усувати гетьмана;
· значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися землями військового скарбу;
· для контролю за діяльністю українського уряду в гетьманській столиці Батурині розміщувався полк московських стрільців, утримання якого покладалось на місцеве населення;
· заперечувалась державно-політична окремішність гетьманату і декларувалася необхідність тіснішої інтеграції українського суспільства з російським, зокрема, рекомендувалось заохочувати українців і росіян до змішаних шлюбів;
· гетьманському урядові заборонялось підтримувати дипломатичні зносини з іноземними державами, зокрема, заборонялося будь-яким чином напружувати відносини Росії з Польщею;
· зовнішню та й внутрішню політику гетьман міг проводити лише за погодженням з царем.
Після приходу до влади Петра І Іван Мазепа завойовує прихильність російського царя, який скаже в розмові з гетьманом: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе, я був би найщасливішою людиною на землі».
Гетьманська булава та підтримка царя відкрили шлях І. Мазепі для швидкого збагачення. Заволодівши майже 20 тис. маєтків, він став одним із найбагатших землевласників у Європі.
Внутрішня політика І. Мазепи
Ставши гетьманом, І. Мазепа поставив за мету стабілізувати політичне й соціально-економічне життя Гетьманщини, об’єднати землі Лівобережжя і Правобережжя в єдиній Україні із збереженням традиційного козацького устрою.
Саме тому І. Мазепа докладав чимало зусиль, аби піднести роль українського гетьмана, при цьому головну ставку робив не на козацтво взагалі, а на козацьку старшину.
Гетьман багато уваги приділяв господарським справам саме в інтересах козацької верхівки. В Гетьманщині активно будувалися мануфактури. Збагачення козацької верхівки відбувалося за рахунок рядового козацтва і селян, яких старшина все більше намагалася експлуатувати у своїх маєтках, а також все частіше залучала до виконання різних фортифікаційних робіт (копання каналів, будівництва фортець, створення інших військових об’єктів тошо).
І. Мазепа сприяв так званому повторному закріпаченню селянства. Вперше після національно-визвольної війни середини ХУІІ ст. Універсалом І. Мазепи у 1701 р. у Гетьманщині була внормована дводенна панщина. Становище селян у період гетьманування І. Мазепи з року в рік погіршувалися. Крім панщини, вони змушені були платити податок на утримання найманих гетьманських полків, російських військ, кількість яких в Україні постійно зростала. Тих, хто були неспроможні сплатити всі побори, позбавляли землі і вони попадали в повну залежність до заможних козаків.
І. Мазепа розширив систему найманих військ (сердюцькі і компанійські полки), які відрізнялися від козацьких полків високою платнею, державним утриманням і багатьма привілеями. Це військо використовувалось для особистої охорони гетьмана, його маєтків та поліцейської служби.
Значну увагу у внутрішній політиці І. Мазепа приділяв культурно-просвітницькій діяльності. Гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні у розвиток вітчизняної науки, освіти, мистецтва, книгодрукування, справедливо вважаючи, що завдяки культурі Україна зможе зрівнятися з європейськими державами. Щедрі пожертви гетьмана змінили архітектурні обриси багатьох міст, зокрема, Києва, Батурина, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен та інших.
На кошти І. Мазепи, за підрахунками істориків, збудовано дванадцять та відремонтовано двадцять храмів. Завдяки підтримці І. Мазепи у 1701 р. російський уряд підтвердив Києво-Могилянській колегії високий статус академії. Вона щорічно почала отримувати від держави субсидію 1000 золотих. У цьому навчальному закладі в роки гетьманування І. Мазепи одночасно навчалася найбільша за всю історію академії кількість студентів – майже 2 тисячі. Опікуючись справами освіти, гетьман спонукав проявляти турботу про освіту і козацьку старшину, внаслідок чого на Лівобережжі була розгорнута широка мережа освітніх закладів.
Стосунки І. Мазепи та Запорозької Січі
Стосунки І. Мазепи із Запорозькою Січчю були складними. Гетьман намагався вгамувати автономістські настрої січової старшини та підпорядкувати Січ собі, прагнув не допустити проведення запорожцями самостійних зовнішньополітичних акцій. З цією метою були побудовані на кордонах Січі Новобогородицьку та Новосергіївську фортеці, в яких розміщено гетьманські та царські війська.
На початку гетьманування зовнішня політика І. Мазепи була явно промосковською. Гетьман вважав, що зможе втілити свої задуми щодо України тільки у союзі з Росією, відносини з якою, на його переконання, мали будуватися на засадах українсько-московського договору 1654 р. (так звані «Березневі статті»). За підтримки Москви І. Мазепа сподівався розширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також на степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, яку контролювали в той час Кримське ханство й Османська імперія. Північна війна змінила плани гетьмана.
Північна війна і Україна
Козацькі загони брали активну участь у Північній війні одразу після її оголошення. З 1704 р. козацькі полки воювали зі шведами на території Польщі, де діяв спільник Швеції Станіслав Лещинський. Постійні воєнні дії виснажували Україну. Крім великих людських втрат, війна завдала значних збитків її господарству. Адже козаки вирушали на війну на власних конях, зі своєю зброєю та амуніцією, власним коштом утримували себе. На утримання та забезпечення всім необхідним 70-тисячної армії цар наказав гетьману І. Мазепі підготувати запаси коней та волів, зерна, продовольства та фуражу, селітри і пороху. На українське населення було покладено виконання так званої «підводної повинності», тобто надання транспортних засобів для потреб різних військових і цивільних осіб російської адміністрації, навіть у розпал сезонних сільськогосподарських робіт.
З 1705 р. вимальовуються деякі зміни зовнішньополітичних орієнтирів українського гетьмана на Річ Посполиту і Швецію.
Перехід І. Мазепи на бік Карла ХІІ. Шведсько-український союз
На початку ХVІІІ ст. становище в усій Україні, було дуже нестабільним, ситуація постійно мінялась у зв’язку з Північною війною. Перемога будь-якої із сторін у російсько-шведському протистоянні означала ліквідацію залишків автономії Гетьманщини. І це не могло не турбувати І. Мазепу, не впливати на його політику. Усе це відбувалось в умовах зростання невдоволення українського народу своїм безправним становищем. Непевність майбутнього примушувала козацьку старшину й гетьмана задумуватись над подальшою долею Гетьманщини. Довідавшись про плани Петра І скасувати козацький устрій Гетьманщини та її автономію, І. Мазепа розпочав таємні переговори спочатку з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом — зі шведським королем Карлом ХІІ. Іван Мазепа вирішує підтримати у війні шведського короля Карла ХІІ, а той мав допомогти у визволенні України від «московської тиранії».
Козаки й більшість старшини не знали справжніх намірів І. Мазепи. Тільки переправившись через Десну, гетьман зібрав усіх і виголосив перед військом промову, в якій пояснив причини такого несподіваного для більшості старшини та рядових козаків кроку – переходу на бік шведського короля. Більшість присутніх стояла, ніби громом вражена, не вірячи, що гетьман міг зважитися на такий крок.
«Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що зблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірного, а ми між ними є точка або ціль всього нещастя… Отже, зостається нам, братіє, з видомих зол, які нас спіткали, вибрати менше…» (Історія Русів, с. 257-260).
Надвечір 28 жовтня 1708 р. гетьман в оточенні вірної йому старшини та 4 тис. козаків прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом ХІІ. 29 –30 жовтня 1708 р. укладено шведсько-український договір.
Умови шведсько-українського договору
- Україна має бути незалежною і вільною. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати з правами, якими користувалися і раніше на цих землях;
- всі загарбані Московією землі, що колись належали «руському народові», мають бути повернені Українському князівству;
- шведський король зобов’язується захищати Україну від усіх ворогів і посилати на допомогу свої війська, коли про це попросять гетьман і «стани»;
- шведські війська будуть перебувати в Україні під командуванням гетьмана, який забезпечуватиме їх продовольством і фуражем;
- І. Мазепа стає довічним князем України;
- шведський король не має права претендувати на герб і титул князя України чи командувача збройних сил князівства;
- на час війни шведське військо може займати п’ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву і Гадяч) для виконання стратегічних завдань та умов цього договору.
Оскільки угода про українсько-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим. Тому народ у переважній більшості не підтримав наміру І. Мазепи здобути Україні державну незалежність за допомогою Швеції. Заклики І. Мазепи до українців підняти повстання проти російського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які уже не довіряли йому і боялися потрапити у нове іноземне ярмо. Після переходу І.Мазепи на бік шведського короля дії Петра І були спрямовані на дискредитацію та ізоляцію гетьмана. Була зруйнована гетьманська столиця м. Батурин, припинила існування Чортомлицька січ.
Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві (27 червня 1709 р.) І. Мазепа змушений був тікати від переслідування російських військ у Молдову, яка була у складі Османської імперії, де незабаром і помер. Похований у Святогорському монастирі м. Галаца (нині Румунія).
Оцінка діяльністі І.Мазепи
Іван Мазепа безперечно був видатною особистістю. Жодний інший політичний діяч української історії ХVІІІ століття не став героєм стількох зарубіжних творів. Свої твори гетьманові присвятили Д. Байрон, В. Гюго, Б. Лепкий, О. Пушкін, Т. Шевченко та інші.
Гетьман свої зусилля спрямував на пошуки оптимальної форми збереження автономії України в складних умовах тотального наступу на неї російського царизму.
Були на його шляху і досягнення (особливо на ниві освіти і культури), і внутрішньополітичні прорахунки. Недостатнє відчуття реальності не дало йому змоги консолідувати українське суспільство. І. Мазепа спирався на козацьку старшину, послідовно відстоював її інтереси, створював умови для збільшення і процвітання маєтків нової української еліти. Проте ігнорував інтереси рядового козацтва і селян, що знижувало його авторитет серед основної маси українського населення. А жорстка протидія зовнішніх сил остаточно поховала плани гетьмана здобути незалежність та соборність усієї України.
Узагальнення
1. Скільки років І. Мазепа був гетьманом?
2. Іван Мазепа був обраний гетьманом Лівобережної чи Правобережної України?
3. Як називався договір, що підписав І. Мазепа з московським царем?
Практична робота
Прочитайте текст параграфа стор. 155-157 і дайте письмові відповіді на запитання.
1. Як називався документ, що був підписаний між Пилипом Орликом та запорзьким козацтвом? (1бал)
2. Де і коли був підписаний цей документ? (2 бали)
3. Які основні положення містив цей документ? (3 бали)
4. Чому плани П. Орлика зазнали поразки? ( 6 балів)
Виконану практичну роботу надішліть на е. адресу school_24_oberig@ukr.net до 27.04.22р.
14.04.2022 р.
14.04.22 р.
Доброго дня!
Тема уроку «Запорозька Січ в другій половині XVII ст.»
План
1. Запорізька Січ у складі Гетьманщини.
2. Кошовий отаман Іван Сірко.
3. Політика Московського царства щодо Запорозької Січі.
Актуалізація опорних знань
Давайте пригадаємо!
1. Коли і де була створена Запорозька Січ?
2. Кому підпорядковувалася Запорозька Січ за умовами Андрусівського перемир’я?
3. Кому підпорядковувалася Запорозька Січ за умовами Вічного миру?
Запорізька Січ у складі Гетьманщини
Підчас національно-визвольної війни Запорозька Січ підпорядковувалася Б. Хмельницькому, але зберігала певну автономію у внутрішніх справах. У 1652 році Запорозька Січ змінила своє розташування (була перенесена у гирло річки Чортомлик) і отримала назву Чортомлицька. Причиною перенесення стало те, що цей район був більш захищений природними перешкодами від набігів татар. Чортомлицька Січ існувала з 1652 по 1709 роки.
Після смерті Б. Хмельницького самостійницькі настрої на Січі ще більш посилюються, Запоріжжя перетворюється в самостійне державне утворення. Військо запорожців очолював кошовий отаман. Політика і настрої запорожців часто не співпадали з політикою гетьманів. Це ще більше загострювало міжусобиці в період Руїни.
Так під час Конотопської битви, в якій брали участь татари як союзники І. Виговського, кошовий отаман І. Сірко здійснює похід в Крим. Хан Мехмед-Герей IV повертає свої війська, аби знешкодити запорожців. Також однією із причин того, чому П. Дорошенку не вдалося об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну була позиція запорожців на чолі з кошовим отаманом.
Кошовий отаман Іван Сірко
Іван Сірко був одним із найвідоміших отаманів Запорозької Січі.
Перегляньте відео та охарактеризуйте І. Сірка.
Про Івана Сірка повідомляли неймовірні речі, його вважали козаком- характерником.
Характерник ( за народними легендами) – козак, який має надзвичайні здібності, володіє гіпнозом, вміє лікувати рани і хвороби замовлянням, перетворюватися на інші істоти.
З іменем І. Сірка пов'язують широковідомий лист запорожців турецькому султанові.
Султан Мехмед ІV написав листа запорозьким козакам:
"Я — султан, син Мухаммеда, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий, володар царств — македонського, вавилонського, єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким не переможений, воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, наказую вам, запорізькі козаки, здатися мені добровільно і без будь-якого опору і мене вашими нападами не примушувати непокоїтися".
Художник Ілля Рєпін на цей сюжет написав відому картину "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".
Давайте розглянемо картину і поміркуємо, що відповіли запорожці на ультиматум Мехмеда IV.
Роль І. Сірка в історії не можна оцінити однозначно. Він був неперевершеним полководцем, але залишався недалекоглядним політиком і часто його діяьність заважала гетьманам. Іван Сірко не зрозумів політики І. Виговського, виступав проти П. Тетері, заважав у здійсненні державницьких планів П. Дорошенку.
Після підписання "Вічного миру" царський уряд деякий час підтримував широку автономію Січі. Запорозька Січ зберегла право місцевого самоврядування й суду, військо одержувало щорічне "царське жалування", тобто грошову суму, запас продовольства й бойове спорядження.
Козацькі полки разом із московською армією продовжували вести боротьбу проти Туреччини.
Але попри все Запорозька Січ залишалася центром боротьби проти турецьких і татарських нападів, боронила південні кордони, була осередком боротьби проти феодальних утисків, соціально-економічного гноблення.
Тому царський уряд почав проводити політику на поступове обмеження впливу і ролі Запорозької Січі як осередку козацьких вольностей і демократичних традицій:
• на запорозьких землях споруджувалися російські фортеці;
• були заборонені зв’язки Запорозької Січі з Річчю Посполитою і Кримським ханством;
• почався наступ на економічні права запорожців.
Домашнє завдання
Виконати онлайн-тест до кінця дня 14.04.
07.04.22
Доброго дня!
Тема нашого уроку « Україна в період «Руїни»
План
1. Лівобережна Україна та Московське царство в період «Руїни».
2. П. Дорошенко - «Сонце Руїни».
3. Зовнішня політика.
Актуалізація опорних знань
´ Гетьманщина-назва української держави, створеної під час національно-визвольної війни середини XVII ст., що існувала з 1648 по 1782 роки.
Державний устрій Гетьманщини характеризувався:
- наявністю власного військово- адміністративного управління;
- виборністю гетьмана та генеральної старшини;
- власною податковою та фінансовою системою;
- наявністю власного війська;
- наявністю дипломатичних відносин з іноземними державами.
Після Чорної ради гетьманів почали окремо обирати на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже, давайте розглянемо як складалися стосунки гетьманів Лівобережної України з Московським царством, на яке вони орієнтувалися.
Лівобережна Україна та Московське царство в період «Руїни»
Угоди гетьманів з Московським царством
П. Дорошенко- «Сонце Руїни»
Перегляньте відео та поясніть чому П, Дорошенка назвали «Сонцем Руїни».
Зовнішня політика
У 1667 р. Польща й Росія підписують Андрусівське перемир’я (13,5 років), згідно з яким Польща і Росія припиняли бойові дії.
§ Правобережжя визнавалося під владою Речі Посполитої,
§ Лівобережжя та Київ – під владою Московського царства;
§ Запорозька Січ оголошувалася територією спільного управління.
У 1668 р. П. Дорошенко здійснює похід на Лівобережжя, об’єднує під своєю владою Правобережну й Лівобережну України, оголошує себе гетьманом обох берегів Дніпра. Але Москва й Річ Посполита, не бажаючи втрачати свою присутність в Україні, виступили проти її возз’єднання в єдину державу. Гетьману довелося вести війну на два фронти.
У 1669 р. П. Дорошенко укладає союзний договір з Туреччиною (Корсунські статті) і переходить під протекторат турецького султана. Дорошенко отримав від султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку (області)
§ територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;
§ підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
§ українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;
§ українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь османської казни;
§ на українських землях османи і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;
§ Османська імперія і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Річчю Посполитою і Московією без згоди гетьмана;
§ султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.
Після підписання договору об’єднані козацько-турецькі війська здійснюють похід на Правобережжя проти поляків.
Бучацький мирний договір
У 1672 р. Польща й Туреччина підписали Бучацький мирний договір, за яким до Туреччини відійшло Поділля. Дорошенко оголошувався гетьманом у старих межах (Київщина та Брацлавщина).У складі Польщі залишалися західноукраїнські землі.
За умовами договору:
§ Подільське воєводство відходило до Османської імперії; вся територія східного та західного Поділля за Бучацьким договором відійшла до Османської Імперії (від Бучача — до Брацлава);
§ визнавалася влада Петра Дорошенка на Брацлавщині і Південній Київщині( з цих земель виводилися всі залоги Речі Посполитої);
§ Річ Посполита зобов’язувалася сплатити Османській імперії контрибуцію за зняття облоги Львова і щорічно платити 22 тисячі золотих данини.
Поступово П. Дорошенко втрачає авторитет і підтримку народу, оскільки «привів» на українські землі татар і турків, які грабували українські поселення та брали ясир. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, у 1676 р.зрікається гетьманства.
Чигиринські походи
´ Ю. Хмельницький за підтримки Туреччини, що прагнула зберегти контроль над Правобережжям після зречення П. Дорошенка, знов стає гетьманом, тепер вже Правобережної України.
´ У 1677-1678 роках він здійснює Чгиринські походи проти гетьмана Лівобережної України І.Самойловича разом з турками і татарами.
У результаті другого походу 1678року Чигирин був зруйнований.
У 1681 році Московське царство та Османська імперія підписують Бахчисарайський мирний договір.
Після підписання Бахчисарайського договору Ю. Хмельницького було позбавлено влади. У 1683 році Польща відвоювала у Туреччини Правобережжя та Поділля. У 1665 році тут було відновлене козацтво, але державних ознак не було - Гетьманщина на Правобережжі перестала існувати.
На Лівобережжі козацька держава зберіглася, але Москва постійно намагалася обмежити Гетьманщину в правах.
Щоб залучити Московію до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя польський король Ян ІІІ Собеський пішов на примирення з московським царем. У травні 1586 року дві держави підписали між собою «Трактат про вічний мир». Умови цього договору багато в чому дублювали умови Андрусівського перемир’я.
Умови «Трактату про вічний мир»
´ кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру;
´ Південна Київщина й Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною;
´ Запоріжжя відходило під контроль Москви;
´ за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців;
´ сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства.
´ Московська держава вступила до антитурецької Священної ліги.
Домашнє завдання- виконайте онлайн-тест
Доброго дня!
Тема нашого уроку «Україна в період «Руїни»
План уроку
1. Причини «Руїни».
2. Поділ України на Лівобережну та Правобережну Україну.
3. Наслідки «Руїни».
Розглянемо причини «Руїни»
1. Відсутність загальнонаціонального лідера, здатного продовжити справу Б. Хмельницького
2. Серед української еліти (козацької старшини) не визріла ідея самостійної української держави. Представники козацької старшини бачили Україну у складі інших держав.
3. Серед козацької старшини не було єдності щодо зовнішніх орієнтирів. Одні орієнтувалися на Москву, інші на Річ Посполиту, або бачили своїми союзниками Османську імперію.
4. Розкол серед козацької старшини спричинив боротьбу за владу та громадянську війну.
5. Цим скористалися сусідні держави, що втручалися у внутрішні справи, та вдавалися до збройної агресії проти України.
( від смерті Б. Хмельницького до обрання гетьманом І. Мазепи)
Гетьмани доби «Руїни»
Ми можемо побачити, що у 1663 році відбулася подія після якої в Україні з’являється два гетьмани.
На початку 1663 року за згодою короля Речі Посполитої гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запоріжжя не визнали влади П. Тетері.
За наказом московського царя Олексія Михайловича була скликана Рада для обрання гетьмана, що мав представляти інтереси козаків Лівобережжя й Запорозької Січі та підпорядковуватися царю. Загальна козацька рада відбулася в червні 1663 року біля Ніжина. Участь у ній взяли не тільки козаки, але й селяни та міщани — «чернь», які також мали право голосу. Тому рада отримала назву «Чорна рада».
Так в Україні з’явилися два гетьмани. А громадянська війна, втручання у внутрішні справи іноземних держав призвели до втрати територіальної цілісності України й цілком виправдали назву цієї ради в історії України.
Після боротьби за владу між претендентами на гетьманську булаву гетьманом Лівобережної України стає Іван Брюховецький, а Правобережної – П.Тетеря.
У 1667 році Річ Посполита та Московське царство після тривалої боротьби за українські землі підписали на 13 років Андрусівське перемир’я, за яким Правобережна Україна відійшла до Речі Посполитої, а Лівобережна – до Московського царства. Над територією Запорозької Січі мав бути контроль обох держав.
- розпад української державності;
- втрата територіальної цілісності- розкол на Правобережну та Лівобережну Україну;
- господарська розруха, економічний занепад;
- знелюднення - катострофічне скорочення кількості населення.
Узагальнення
1. Дайте визначення поняття «Руїна».
2. Коли відбулася Чорна рада? Які вона мала наслідки?
3. Коли було підписане Андрусівське перемир’я та які наслідки для України мало його підписання ?
Домашнє завдання:
1. Переглянути відео «Невідома Україна»
2. Гадяцький договір.
3. Конотопська битва.
Актуалізація опорних знань
Давайте пригадаємо:
Гадяцький договір
І. Виговський намагався вирвати Україну з-під Московського впливу. Він налагодив дипломатичні стосунки із Річчю Посполитою і напрацював текст договору, що був підписаний 16.09.1658 р. під Гадячем. Іван Виговський бачив Україну як рівну серед рівних. За його проєктом Річ Посполита мала стати федерацією трьох рівноправних державних утворень: Королівства Речі Посполитої, Великого князівства Литовського та Великого князівства Руського. Причому кордони Великого князівства Руського мали включати всі землі, на яких розмовляють руською (українською мовою), тобто, і західноукраїнські землі.
Іван Виговський зазначав, що хоче підтримувати добросусідські відносини з Московською державою. Але, як показують історичні події і сьогодення, з цією державою неможливо мати добросусідські відносини!
Практична робота
Прочитайте текст параграфа 18 стор. 120-121 та заповніть таблицю
Домашнє завдання
Параграф 18.
- федерація - (лат. feoderatio- союз, об'єднання) – форма державного устрою, за якої декілька державних утворень утворюють одну союзну державу;
- дата підписання Гадяцького договору;
- дата Конотопської битви.
1. Поясніть, що спонукало Б. Хмельницького звернутися по допомогу домосковського царя Олексія Михайловича та підписати Березневі статті.
2. Складіть порівняльну характеристику Зборівського, Білоцерківського договорів та Березневих статей, заповнивши таблицю:
План порівняння | Зборівський договір | Білоцерківський договір | Березневі статті |
Коли було укладено договір? |
|
|
|
З ким Б.Хмельницький уклав договір? |
|
|
|
Якою була кількість реєстру? |
|
|
|
Якою була територія Гетьманщини? |
|
|
|
Якими були права гетьмана? |
|
|
|
3. Зробіть письмовий висновок до таблиці.
Комментарии
Отправить комментарий